Постанова

від 05.10.2022 по справі 925/1225/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/1225/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю. - головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 (головуючий суддя Шаптала Є. Ю., судді Зубець Л. П., Хрипун О. О.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 (суддя Васянович А. В.) у справі

за позовом керівника Уманської окружної прокуратури

до: 1) Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, 2) Уманської міської ради 3) фізичної особи-підприємця Бебешка Сергія Петровича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Уманський міжшкільний навчально-виробничий комбінат

про визнання недійсними та скасування наказів та рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та нежитлової будівлі та повернення майна,

за участю представників:

прокурора - Красножон О. М.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

відповідача-3 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

1. Фізична особа-підприємець Бебешко Сергій Петрович (далі - ФОП Бебешко С. П., відповідач-3) на підставі договорів купівлі-продажу придбав нежитлову будівлю та земельну ділянку.

2. Керівник Уманської місцевої прокуратури стверджує, що вказані нежитлова будівля та земельна ділянка відносяться до майна закладів освіти та всупереч заборони, встановленої Законом України «Про освіту», були відчужені для використання не за освітнім призначенням, а для здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі.

3. З огляду на викладене керівник Уманської місцевої прокуратури звернувся з позовом про визнання недійсними відповідних договорів купівлі-продажу, скасування рішень органів місцевого самоврядування, на підставі яких були укладені ці договори, а також зобов`язання відповідача-3 повернути нежитлову будівлю та земельну ділянку у комунальну власність.

4. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

5. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

6. У вересні 2020 року керівник Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради (далі - Відділ з питань комунальної власності), правонаступником якого є Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради (далі - Управління містобудування, відповідач-1), Уманської міської ради (далі - Уманська міськрада, відповідач-2) та ФОП Бебешка С. П. про:

- визнання недійсним та скасування наказу Відділу з питань комунальної власності від 27.10.2017 № 90-С «Про приватизацію об`єкта комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної сотні, 27» (далі - наказ від 27.10.2017 № 90-С);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою площею 244 кв. м по вул. Небесної сотні, 27, м. Умань, Черкаської області, від 06.04.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 1185 (далі - договір купівлі-продажу нежитлової будівлі);

- зобов`язання ФОП Бебешка С. П. повернути у комунальну власність територіальної громади м. Умань нежитлову будівлю з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою площею 244 кв. м по вул. Небесної сотні, 27, м. Умань, Черкаської області (далі - нежитлова будівля);

- визнання недійсним та скасування рішення Уманської міськради від 22.05.2020 № 3.25-78/7 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу за адресою: вул. Небесної сотні, 27» (далі - рішення від 22.05.2020 № 3.25-78/7);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501 від 29.05.2020 (далі - договір купівлі-продажу земельної ділянки);

- зобов`язання ФОП Бебешка С. П. повернути у комунальну власність територіальної громади м. Умань земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, розташовану по вул. Небесної сотні, 27, м. Умань, Черкаської області (далі - земельна ділянка).

7. Позов мотивований тим, що відчуження об`єкта комунальної власності відбулося всупереч вимогам статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», що призвело до переходу в приватну власність нерухомого майна комунальної власності, яке не могло бути приватизоване, в позаконкурентному порядку, за заниженою ціною.

8. Керівник Уманської місцевої прокуратури вказує, що нерухоме майно закладу освіти всупереч заборони, встановленої Законом України «Про освіту», було відчужено для використання не за освітнім призначенням, а для здійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності у сфері торгівлі.

9. При укладанні договору купівлі-продажу нежитлової будівлі сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки укладення договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

10. Крім того, рішення від 22.05.2020 № 3.25-78/7, а також зміст договору купівлі-продажу земельної ділянки суперечать Цивільному та Земельному кодексам України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інтересам територіальної громади міста, а також моральним засадам суспільства, тому у відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а земельна ділянка має бути повернута в комунальну власність територіальної громади м. Умань.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради (далі - виконком Уманської міськради) від 25.10.2007 № 473 «Про передачу основних засобів з балансу відділу освіти на баланс КП «ВЖ РЕУ-1» було передано з балансу відділу освіти на баланс КП «ВЖ РЕУ-1» нежитлову будівлю, розміщену за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Радянська, 27, на підставі звернення відділу освіти від 15.10.2007 № 01/482.

12. Згідно з розпорядженням Уманської міськради від 19.02.2016 № 16-р «Про перейменування вулиць та провулків міста Умані» вулицю Радянська перейменовано у вулицю Небесної сотні.

13. 20.10.2016 між Відділом з управління комунальним майном Уманської міськради (орендодавець) та ФОП Бебешком С. П. (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 34/2016 (далі - договір оренди), згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно міської комунальної власності - нежитлову будівлю.

14. У пункті 1.1 договору оренди зазначено, що майно перебуває на балансі Комунального підприємства «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» та віднесено до сфери управління відділу житлово-комунального господарства Уманської міськради.

15. Відповідно до умов пункту 1.2 договору оренди майно передано в оренду для розміщення крамниць-складів, магазинів складів або торгівельних об`єктів з продажу: непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів, промислових товарів б/в, автотоварів, відео- та аудіопродукції.

16. Рішенням Уманської міськради від 23.12.2016 № 6.42-22/7 затверджено Програму приватизації об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Умань на 2017- 2021 роки та перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Умань, які підлягають приватизації у 2017 році та умови їх продажу.

17. 23.02.2017 виконком Уманської міськради прийняв рішення № 75, яким надав ФОП Бебешку С. П. згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого, згідно з договором оренди, майна комунальної власності - нежитлової будівлі, за рахунок власних коштів, відповідно до проектно-кошторисної документації.

18. Рішенням Уманської міськради від 29.08.2017 № 3.47-35/7 перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2017 році було доповнено, в тому числі пунктом 9: нежитлова будівля з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної сотні, 27, шляхом викупу орендарем ФОП Бебешком С. П., орендарем здійснені невід`ємні поліпшення орендованого майна згідно з дозволом виконкому Уманської міськради від 23.02.2017 № 75.

19. 08.09.2017 у номері № 38 (16898) газети «Уманська зоря» було опубліковане повідомлення про прийняте 29.08.2017 Уманською міськрадою рішення про включення до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Умань, які підлягають приватизації у 2017 році шляхом викупу, нежитлової будівлі.

20. У подальшому 27.10.2017 Відділом з питань комунальної власності прийнято наказ № 90-С «Про приватизацію об`єкта комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної сотні, 27» (далі - наказ від 27.10.2017 № 90-С), яким вирішено провести приватизацію об`єкта комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлової будівлі, шляхом викупу орендарем Бебешком С. П.

21. Пунктом 2 рішення Уманської міськради від 30.01.2018 № 3.33-44/7 «Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Умані, які підлягають приватизації у 2018 році та умови їх продажу» Відділу з питань комунальної власності у 2018 році належить завершити приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Умань, включених рішеннями Уманської міськради від 23.12.2016 № 6.42-22/7 та від 29.08.2017 № 3.47-35/7 до переліку об`єктів, які підлягають приватизації у 2017 році.

22. 06.04.2018 між Відділом з питань комунальної власності (продавець) та Бебешком С. П. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі.

23. Згідно з умовами договору продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність нежитлову будівлю.

24. Об`єкт має наступні характеристики: нежитлова будівля А-1; прибудова а; ґанок 1; ґанок 2; ґанок 3; незавершена будівництвом прибудова Б; замощення І; розташована на земельній ділянці площею 0,2965 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0492.

25. 20.12.2019 Уманською міськрадою було прийнято рішення № 3.44-71/7, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти площею 0,1105 га (кадастровий номер 7110800000:02:001:0501) за адресою: АДРЕСА_1 , Бебешку С. П. за рахунок земель комунальної власності Уманської міськради, які перебували в постійному користуванні Уманського міжшкільного навчально-виробничого комбінату (далі - Уманський МНВК, третя особа) та віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови.

26. Рішенням від 22.05.2020 № 3.25-78/7 вирішено продати Бебешку С. П. земельну ділянку.

27. 29.05.2020 між Уманською міськрадою (продавець) та Бебешком С. П. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

28. Згідно з пунктом 1.1 вищевказаного договору продавець на підставі рішення від 22.05.2020 № 3.25-78/7 передає за визначену сторонами плату, а покупець приймає належну продавцю земельну ділянку, яка надана для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, загальною площею 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

29. Господарський суд Черкаської області рішенням від 30.06.2021 у позові відмовив повністю.

30. Північний апеляційний господарський суд постановою від 29.06.2022 рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 залишив без змін.

31. Судові рішення мотивовані тим, що з матеріалів справи, а також з письмових пояснень третьої особи вбачається, що з 2006 року нежитлова будівля не використовувалася в освітньому процесі, та з 25.10.2007 не перебувала на балансі відділу освіти.

32. Право на приватизацію спірного об`єкта відповідач-3 набув з дати прийняття міською радою рішення, у визначений нею спосіб - шляхом викупу відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

33. При цьому положення статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначають умови, за наявності яких здійснення приватизації об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, можливе шляхом викупу.

34. Суди попередніх інстанцій зазначили, що бухгалтерського балансу Уманського МНВК матеріали справи не містять, а відповідно до частини першої розділу V статуту Уманського МНВК матеріально-технічна база комбінату включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено в бухгалтерському балансі Уманського МНВК.

35. Оскільки доказів включення спірного майна саме до статутного фонду навчального закладу матеріали справи не містять, суди дійшли висновку, що спірне нерухоме майно до його приватизації було комунальною власністю, що перебувало в оперативному управлінні Уманського МНВК.

36. При цьому доказів того, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, вилучив його у зв`язку з тим, що воно останнім не використовується, матеріали справи не містять.

37. Водночас орган приватизації з урахуванням положень частини шостої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не припинив приватизацію спірного об`єкта.

38. Суди також вказали, що відчуження земельної ділянки площею 0,1105 га (кадастровий номер 7110800000:02:001:0501) на користь відповідача-3 відбулося через рік після припинення права користування Уманським МНВК цією земельною ділянкою за його ж зверненням від 24.04.2019.

39. Звідси суди дійшли висновку, що доводи прокурора про те, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки було відчужено майно закладу освіти (земельну ділянку) є необґрунтованими, оскільки на момент відчуження землі остання не перебувала в користуванні Уманського МНВК.

40. На момент продажу земельної ділянки у відповідача-3 перебувало у власності нерухоме майно, яке на ній розміщене.

41. Крім того, суди зазначили, що рішення від 22.05.2020 № 3.25-78/7 та наказ від 27.10.2017 № 90-С є ненормативними актами суб`єктів владних повноважень, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання шляхом укладення відповідних спірних договорів купівлі-продажу, а скасування цих рішень не породжує наслідків для покупця об`єкта приватизації та земельної ділянки, оскільки у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією права власності на об`єкти нерухомості.

42. Отже, обраний прокурором в цій частині спосіб захисту є неефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав.

43. При цьому суди вказали, що в даному випадку прокурор не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі продавців (сторін спірних правочинів купівлі-продажу об`єкта приватизації та земельної ділянки), адже позовні вимоги про застосування наслідків недійсності спірних правочинів прокурором заявлено в інтересах територіальної громади м. Умань, проте позов подано до Уманської міської ради, а не в інтересах держави в особі Уманської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

44. У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора (скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 і рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги і заперечень на неї

45. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

46. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 120, 124, 134 Земельного кодексу України, не врахували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18), постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 14.02.2018 у справі № 592/6097/15-ц, від 16.10.2019 у справі № 592/5430/15-ц, у подібних правовідносинах.

47. Прокурор зазначає, що суди попередніх інстанцій також не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження №14-317цс19) про те, що оскільки прокурор оскаржив рішення міськради, яку визначив відповідачем, тому він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави.

48. Прокурор вважає, що Уманською міськрадою безпідставно передано у власність відповідача-3 частину земельної ділянки комунальної власності площею 861 кв. м, яка не була зайнята об`єктом нерухомості, перевищує його площу, яка становить 244 кв. м, та могла бути передана виключно за результатами земельних торгів.

49. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам прокурора, що при укладенні договору купівлі-продажу нежитлової будівлі сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, оскільки у договорі купівлі-продажу нежитлової будівлі зазначено земельну ділянку загальною площею 0,2965 га, кадастровий номер 7110800000:02;001:0492, тобто до покупця перейшло право власності на частину земельної ділянки, на якій розташований Уманський МНВК. При цьому прокурор посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № Б29/334-09.

50. Крім того скаржник вказує, що згідно з умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач-3 придбав земельну ділянку саме для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, а не для громадської забудови.

51. Прокурор також вважає, що судами попередніх інстанцій не застосовано положення статті 80 Закону України «Про освіту», Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» до спірних правовідносин і висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній.

52. У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

53. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-3 вказує, що на приватизацію було виставлено комунальне майно, яке з 25.10.2007 перебувало на балансі КП «ВЖ РЕУ-1», а не відділу освіти, та тривалий проміжок часу (більше десяти років) не використовувалося в освітній діяльності.

54. Відповідач-3 вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що покупець міг і не знати про те, що нежитлова будівля на момент приватизації перебувала в оперативному управлінні Уманського МНВК і не була вилучена власником майна з управління перед приватизацією, а отже відносилася до об`єктів закладу освіти в розумінні Закону України «Про освіту».

55. Відповідач-3 також вказує, що відчуження земельної ділянки відбулося через рік після припинення права користування Уманським МНВК цією земельною ділянкою, тому доводи прокурора про те, що договором купівлі-продажу земельної ділянки відчужено майно закладу освіти (земельну ділянку) правильно відхилені судами. Також на момент продажу земельної ділянки у Бебешка С. П. перебувало у власності нерухоме майно, яке на ній розміщене.

56. З огляду на викладене відповідач-3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

57. Інші учасники справи правом на подання письмових відзивів на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

58. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

60. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

61. Предметом позову у цій справі є визнання недійсними та скасування наказу Відділу з питань комунальної власності про приватизацію нежитлової будівлі, рішення Уманської міськради про продаж земельної ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки та їх повернення у комунальну власність територіальної громади м. Умань.

62. Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

63. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

64. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.

65. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

66. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

67. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

68. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

69. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

70. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).

71. Суди попередніх інстанцій зазначили, що рішення від 22.05.2020 № 3.25-78/7 та наказ від 27.10.2017 є ненормативними актами суб`єктів владних повноважень, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання шляхом укладення відповідних спірних договорів купівлі-продажу, а скасування цих рішень не породжує наслідків для покупця об`єкта приватизації та земельної ділянки, оскільки у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією права власності на об`єкти нерухомості.

72. Звідси суди дійшли обґрунтованого висновку, що обраний прокурором в цій частині спосіб захисту є неефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

73. Разом з тим суди вказали, що в даному випадку прокурор не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі продавців (сторін спірних правочинів купівлі-продажу об`єкта приватизації та земельної ділянки), адже позовні вимоги про застосування наслідків недійсності спірних правочинів прокурором заявлено в інтересах територіальної громади м. Умань, проте позов подано до Уманської міськради, а не в інтересах держави в особі Уманської міськради.

74. При цьому суди попередніх інстанцій не врахували, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, зазначила, що прокурор оскаржив рішення сільради, саме тому визначивши останню відповідачем. Він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19). Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

75. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

76. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

77. При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

78. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18)).

79. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, зокрема вказує, що нерухоме майно закладу освіти - нежитлову будівлю всупереч забороні, встановленої Законом України «Про освіту», було відчужено за договором купівлі-продажу для використання не за освітнім призначенням, а для здійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності у сфері торгівлі.

80. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням виконкому Уманської міської ради народних депутатів від 06.08.1980 № 407 «Про відкриття міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання та професійної орієнтації учнів» з 01.09.1980 закрито восьмирічну школу № 15, а на її базі було відкрито міжшкільний навчально-виробничий комбінат трудового навчання та професійної орієнтації учнів.

81. Статтею 4 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

82. До структури позашкільної освіти, зокрема, входять міжшкільні навчально-виробничі комбінати (стаття 5 Закону України «Про позашкільну освіту»).

83. Звідси Уманський МНВК є закладом освіти.

84. Відповідно до частини першої статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

85. Згідно із частиною четвертою статті 80 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

86. Майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону (частина шоста статті 80 Закону України «Про освіту»).

87. Отже, Закон України «Про освіту» містить заборону приватизації об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти.

88. Ані частина шоста статті 80, ані стаття 81 Закону України «Про освіту» не передбачають умови щодо можливості приватизації об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі.

89. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 918/572/19.

90. При цьому Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що з огляду на положення частини першої та абзацу 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» (в редакції від 18.01.2018) приватизація спірного майна можлива за умови, якщо заборона щодо його приватизації не передбачена Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» та іншими законами України.

91. Положення Закону «Про приватизацію державного та комунального майна» не містять заборони приватизації спірного майна.

92. Разом з тим, іншим законом України, який містить заборону приватизації об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти, є Закон України «Про освіту».

93. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Уманської міськради від 18.12.2002 затверджений перелік підприємств, організацій, установ, майно яких перебуває у комунальній власності міста до якого, зокрема, включені виробничі житлові ремонтно-експлуатаційні управління (РЕУ-1, РЕУ-2, РЕУ-3), відділ освіти та Міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

94. Рішенням виконкому Уманської міськради від 25.10.2007 № 473 «Про передачу основних засобів з балансу відділу освіти на баланс КП «ВЖ РЕУ-1» було передано з балансу відділу освіти на баланс КП «ВЖ РЕУ-1» нежитлову будівлю на підставі звернення відділу освіти від 15.10.2007 № 01/482.

95. Рішенням Уманської міськради від 14.10.2014 № 2.11-60/6 за Уманським МНВК закріплено на праві оперативного управління майно, що є власністю територіальної громади міста Умань, та 05.11.2015 укладено відповідний договір.

96. Відповідно до розділу V статуту Уманського МНВК матеріально-технічна база МНВК включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в бухгалтерському балансі МНВК.

97. Суди попередніх інстанції зазначили, що бухгалтерського балансу Уманського МНВК матеріали справи не містять, а відповідно до частини першої розділу V статуту Уманського МНВК матеріально-технічна база комбінату включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено в бухгалтерському балансі Уманського МНВК.

98. З огляду на викладене суди дійшли висновку, що оскільки доказів включення спірного майна саме до статутного фонду навчального закладу матеріали справи не містять, тому спірне нерухоме майно до його приватизації було комунальною власністю, що перебувало в оперативному управлінні Уманського МНВК.

99. Разом з тим, суди не врахували, що згідно зі статтею 27 Закону України «Про позашкільну освіту» до матеріально-технічної бази закладу позашкільної освіти належать приміщення, споруди, обладнання, засоби зв`язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває у його власності або у повному господарському віданні, оперативному управлінні, орендоване чи надане йому засновником (власником).

100. Крім того, суди вказали, що з матеріалів справи, а також з письмових пояснень третьої особи вбачається, що з 2006 року дана нежитлова будівля не використовувалася в освітньому процесі, та з 25 жовтня 2007 року не перебувала на балансі відділу освіти.

101. При цьому суди зазначили, що доказів того, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, вилучив його у зв`язку з тим, що воно останнім не використовується, матеріали справи не містять.

102. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків щодо того, чи використовувалася нежитлова будівля Уманським МНВК в освітньому процесі.

103. Щодо доводів прокурора про те, що при укладенні договору купівлі-продажу нежитлової будівлі сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема, щодо кадастрового номера земельної ділянки, суд касаційної інстанції зазначає таке.

104. За загальним положенням про договір (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

105. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

106. Істотними умовами договору купівлі-продажу, за загальним правилом, є умови про предмет та ціну.

107. Інші умови договору купівлі-продажу можуть набувати значення істотних, якщо щодо них є безпосередня вказівка в інших правових нормах.

108. Так, за змістом частини другої статті 377 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі) кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

109. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

110. Положення зазначених правових норм спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані.

111. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/482/21, від 12.02.2019 у справі № Б29/334-09, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

112. Таким чином, у договорі купівлі-продажу (або іншому договорі про відчуження) будинку (будівлі, споруди) повинен позначатись кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

113. Згідно з договором купівлі-продажу нежитлової будівлі ця будівля розташована на земельній ділянці площею 0,2965 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0492.

114. При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач-3 не набував права власності на земельну ділянку загальною площею 0,2965 га.

115. Суди правильно зазначили, що укладення договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера, а виділення частини земельної ділянки на момент укладання договору купівлі-продажу зроблено не було.

116. Разом з тим, суди вказали, що в подальшому земельна ділянка була поділена на три земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 0,1105 га (кадастровий номер 7110800000:02:001:0501), на якій розташована нежитлова будівля.

117. Проте суди не дослідили чи дійшли сторони спірного договору згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу нежитлової будівлі саме на момент укладення цього договору, в тому числі щодо кадастрового номера земельної ділянки.

118. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням від 22.05.2020 № 3.25-78/7 вирішено продати Бебешку С. П. земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,1105 га (кадастровий номер 7110800000:02:001:0501).

119. 29.05.2020 між Уманською міськрадою (продавець) та Бебешком С. П. (покупець) на підставі вказаного рішення було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

120. Разом з тим, суди не врахували, що згідно з рішенням від 22.05.2020 № 3.25-78/7 та пунктом 1.1 договору купівлі-продажу земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

121. Крім того, суди не надали оцінки доводам прокурора, що Уманською міськрадою передано у власність відповідача-3 частину земельної ділянки комунальної власності площею 861 кв. м, яка не була зайнята об`єктом нерухомості, перевищує його площу, яка становить 244 кв. м, та могла бути передана виключно за результатами земельних торгів.

122. Правові висновки про те, що отримання земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статтями 134, 135 Земельного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

123. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є передчасними.

124. Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо правомірності набуття відповідачем-3 права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянки, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.

125. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

126. З викладеного вбачається, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у вказаних вище постановах Верховного Суду.

127. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.

128. Щодо доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18), постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 592/6097/15-ц, від 16.10.2019 у справі № 592/5430/15-ц, у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції зазначає таке.

129. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

130. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

131. Так, у справі № 32/563 предметом позову є визнання права оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень, визнання укладеним договору оренди цієї земельної ділянки в редакції, запропонованій позивачем, та зобов`язати зареєструвати його в установленому законом порядку.

132. У справі № 592/6097/15-ц суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що передача в оренду фізичній особі іншої земельно ділянки, що є суміжною з земельною ділянкою на якій було розташоване придбане нею нежитлове приміщення, відбулася з порушенням порядку, передбаченого частиною першої статті 134 Земельного кодексу України.

133. Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Верховний Суд у справі № 592/5430/15-ц дійшов висновку, що на підставі оскаржуваного рішення міськради відповідачу передано земельну ділянку більшою площею та з іншим кадастровим номером 5910136600:05:002:0102, ніж та, що була передана попередньому землекористувачу.

134. Таким чином, правовідносини у справах № 32/563, № 592/6097/15-ц, № 592/5430/15-ц та у справі, що розглядається, не є подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин та унеможливлює застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником в касаційній скарзі постановах, до спірних правовідносин у цій справі.

135. Отже, вказані доводи скаржника є необґрунтованими.

136. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

137. Отже, під час касаційного перегляду оскаржуваних рішення та постанови частково підтвердилися доводи щодо неправильного застосування відповідних положень процесуального законодавства. Водночас Верховний Суд вважає, що формування висновку щодо застосування інших положень законодавства, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, є передчасним, оскільки ця справа не вирішена по суті заявлених позовних вимог.

138. Звідси касаційна скарга прокурора є частково обґрунтованою, а судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарг

139. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

140. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

141. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

142. З огляду на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 і рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі № 925/1225/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов