Постанова

від 05.10.2022 по справі 686/26804/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/26804/21

Провадження № 22-ц/4820/1269/22

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю представника відповідача АТ «Альфа-Банк» Панченка Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/26804/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2022 року (суддя Павловська А.А., повне судове рішення складено 20 травня 2022 року) та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2022 року (суддя Павловська А.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Папки Тетяни Віталіївни про визнання іпотечного договору недійсним, скасування та виключення з реєстрів записів.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2014 року у цивільній справі №686/8253/14-ц проведено розподіл спільного майна позивача та відповідачки і визнано за ОСОБА_1 право власності на: Ѕ частки житлового будинку, який розташований у АДРЕСА_1 ; Ѕ частки переобладнаної частини житлового будинку під продовольчий магазин та міні-кафе, що розташований у АДРЕСА_1 ; Ѕ частки земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,1337 га, з яких 0,1 га передано для обслуговування житлового будинку, а 0,034 га - для ведення особистого підсобного господарства. Державним реєстратором Хмельницького БТІ проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказані вище об`єкти нерухомого майна.

Проте, 05 листопада 2021 року позивачу стало відомо про те, що 14 січня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В., на підставі якого до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесені відповідні записи про реєстрацію обтяження наступних об`єктів:земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:14:002:0039, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - номер запису про іпотеку № 17841168 та про реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно № 17841120; земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:14:002:0040, площею 0,0337 га для ведення особистого селянського господарства - номер запису про іпотеку № 17838681 та про реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно № 17838472; переобладнана частина житлового будинку під продовольчий магазин на міні-кафе, загальною площею 42,7 кв.м. - номер запису про іпотеку №17058837 та про реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно №17058810; житловий будинок, загальною площе 197,8 кв.м. - номер запису про іпотеку №17053845 та про реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно № 17053964.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_3 всупереч того, що вищевказані об`єкти нерухомого майна належали їм на праві спільної часткової власності, уклала іпотечний договір, предметом якого є це майно, за відсутності згоди позивача, що є порушенням його права власності на зазначені об`єкти нерухомості.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним іпотечний договір, укладений між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_4 14.01.2008, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 158; скасувати та виключити з Державного реєстру іпотек записи про реєстрацію обтяження у вигляді іпотеки №17841168, №17838681, №17058837, №17053845, внесених на підставі іпотечного договору, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_4 14.01.2008, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 158; скасувати та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно №17841120, №17838472, №17058810, №17053964, внесених на підставі іпотечного договору, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_4 14.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 158.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2022 року в позові ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Папки Т.В. про визнання іпотечного договору недійсним та скасування записів відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що якщо майно, яке є спільною власністю, передано в іпотеку без згоди інших співвласників, то наявність цих обставин свідчить про невідповідність договору іпотеки актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Апелянт зазначає, що на підставі оспорюваного іпотечного договору до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесені відповідні записи про реєстрацію обтяження у вигляді іпотеки та про реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а тому, з огляду на наявність правових підстав для визнання спірного іпотечного договору від 14.01.2008 недійсним, позивач також просив застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування та виключення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідних обтяжень, оскільки вказані вимоги є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2022 року в позовних вимогах ОСОБА_1 до АТ «Альфа Банк», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Папки Т.В. про виключення з Державного реєстру іпотек записів про реєстрацію обтяження у вигляді іпотеки №17841168, №17838681, №17058837, №17053845, внесених на підставі іпотечного договору, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_4 14.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В. за №158, та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно №17841120, №17838472, №17058810, №17053964, внесених на підставі іпотечного договору, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_4 14.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В. за №l58 відмовлено.

Також ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та вказав, що наявність правових підстав для скасування судом апеляційної інстанції рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2022 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог свідчить про правомочність суду для визнання таким, що втратило силу додаткове рішення у цій справі, про що і просить колегію суддів.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» Панченко Д.В. проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просить залишити оскаржувані рішення в силі.

Позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , приватний нотаріус Папка Т.В. до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Від приватного нотаріуса Папки Т.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Оскаржувані судові рішення не відповідають в повній мірі вказаним вимогам.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 просив визнати недійсним іпотечний договір від 14.01.2008, що укладений між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 , скасувати і виключити з Державного реєстру іпотек записи про реєстрацію обтяження у вигляді іпотеки та скасувати і виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно посилаючись на те, що об`єкти нерухомого майна, які були передані в іпотеку, належали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності і позивач згоди на їх передання у іпотеку не надавав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно як подружжя, факт про що було встановлено в судовому порядку, а тому недобросовісність співвласника майна при його передачі в іпотеку відсутня, адже не доведена будь-якими доказами; при цьому на дату укладення оспорюваного правочину вони не перебували в зареєстрованому шлюбі і тому у нотаріуса був відсутній обов`язок по відібранню письмової згоди другого із подружжя на передачу нерухомого майна в іпотеку. І у зв`язку із відмовою у позові, суд не вбачав підстав для застосування строку позовної давності, заявленого представником АТ «Альфа-Банк». Та оскільки відмовлено у вимозі про визнання спірного договору недійсним із зазначених підстав, тому не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо виключення оспорюваних позивачем записів із Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Однак, судова колегія не погоджується із мотивами відмови суду першої інстанції у задоволенні усіх позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Так, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2014 року у справі №686/3430/14-ц за заявою ОСОБА_4 за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 , що набрало законної сили 08.04.2014, встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в період з 1 травня 1992 року по 18 лютого 2014 року.

І цим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 4 листопада 1978 року і 8 квітня 1992 року шлюб між ними було розірвано.

Також судом встановлено, що 11 травня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_5 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №880/123-НКЛМ3 (а.с.66-67).

26.06.2006, 10.07.2006, 03.08.2006, 25.09.2006, 06.11.2008, 14.01.2008 між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_5 були укладені Додаткові договори до Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №880/123-НКЛМ3 від 11.05.2006 (а.с.68-71).

21.10.2008 між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_5 було укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до Договору надання не відновлювальної кредитної лінії №880/123-НКЛМ3 від 11.05.2006 (а.с. 71 зворот).

14 січня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_5 було укладено: Договір відновлювальної кредитної лінії №880/8-ВКЛ2, за яким кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання; максимальний ліміт заборгованості позичальника за кредитом в сумі 250000 грн та Додатковий договір №1 до Договору кредиту №880/174 302РК78 від 31.05.2007 (а.с. 94 зворот, 95-98).

Також, 14 січня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Договором відновлювальної кредитної лінії №880/8-ВКЛ2 від 14.01.2008, Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №880/123- НКЛМ3 від 11.05.2006, Договором кредиту №880/174-302РК78 віл 31.05.2007, укладеними між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: цілий житловий будинок з належними до нього будівлями, що в АДРЕСА_1 , загальною площею 197,8 кв.м; переобладнану частину житлового будинку під продовольчий магазин та надвірні побудови до нього (два цегляних сараї), що в АДРЕСА_1 , загальною площею 42,7 кв.м.; земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, площею 0,0337 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, загальною площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Зазначене майно належить іпотекодавцю на праві приватної власності (а.с.72-75).

Згідно заяви ОСОБА_5 від 14.01.2008, адресованою приватному нотаріусу Папці Т.В. вбачається, що ОСОБА_4 на момент укладення договору іпотеки земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в зареєстрованому шлюбі з іншими особами, які можуть мати право власності на ці земельні ділянки, однією сім`єю на момент набуття права власності на ці земельні ділянки не проживала (у фактичних шлюбних відносинах не знаходилася), ці земельні ділянки є її особистою власністю, інші члени сім`ї участі у придбані земельних ділянок, як власною працею так і грошима не брали, земельні ділянки належить виключно їй на праві власності (а.с.100).

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 14.01.2008 поданою приватному нотаріусу Папці Т.В. слідує, що ОСОБА_4 повідомляє про те, що на момент укладення договору іпотеки будинку АДРЕСА_1 неповнолітніх дітей не має та стверджує, що жодна дитина віком до 18 років не має права власності або права користування вищевказаним нерухомим майном (а.с.101).

Разом з тим, як вбачається із довідки ТОВ «Фірма «ЖЕК-1» №420 від 18.12.2007 ОСОБА_5 проживає у АДРЕСА_1 та її сім`я складається з 4 чоловік: ОСОБА_1 (чоловік), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (дочка) (а.с.102).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2014 року у справі № 686/8253/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, щодо набрало законної сили 27.05.2014, визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_4 право власності по 1/2 частини будинку, який розташований у АДРЕСА_1 ; право власності по 1/2 частини переобладнаної частини житлового будинку під продовольчий магазин та міні-кафе, який розташований у АДРЕСА_1 ; право власності по 1/2 частини земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,1337 га, з яких 0,1 га передано для обслуговування житлового будинку а 0,034 га - для ведення особистого підсобного господарства (а.с.7).

ОСОБА_1 18.10.2016 зареєстрував своє право власності на Ѕ частину переобладнаної частини житлового будинку під продовольчий магазин на міні-кафе по АДРЕСА_1 та на Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 і 30.11.2016 - на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:14:002:0039 по АДРЕСА_1 (а.с.8-17).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За вимогами частин першої, другоїстатті 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону).

Стаття 578 ЦК Українита частина другастатті 6 Закону передбачають, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Згідно з частиною третьоюстатті 65 СК Українидля укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин другої, третьої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналізуючи частину третю статті 215 ЦК України можна дійти висновку, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню статті 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права.

Недійсність - це така ознака правочину, який його сторони мали намір укласти чи уклали, яка має бути притаманна цьому юридичному факту на момент його вчинення. Якщо недійсність обґрунтовується обставинами, які на момент його вчинення не існували, це не може бути підставою для рішення суду про визнання його недійсним. Так само позивач у справі повинен мати право на позов у матеріальному сенсі на момент вчинення правочину.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) сформульовано висновок, відповідно до якого відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

З огляду на вищенаведене та враховуючи судові рішення від 25.04.2014 у справі №686/3430/14-ц та від 15.05.2014 у справі №686/8253/14-ц і встановлені судом обставини справи, а саме відсутність згоди ОСОБА_1 , як співвласника майна, що є предметом іпотечного договору від 14.01.2008 на розпорядження ОСОБА_3 цим майном, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»)

Згідно з матеріалами справи Банк звернувся із заявою про застосування позовної давності зазначивши, що позивач після ухвалення рішення Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 15 травня 2014 року про розподіл спільного майна знав про наявність іпотечного договору, оскільки проживав з відповідачкою однією сім`єю, а тому строк позовної давності почав обраховуватися з 2014 року та сплив в 2017 році, а ОСОБА_1 звернувся до суду лише в 2021 році, тобто із пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Отже, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтями 12, 81 ЦПК України. А відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше.

Враховуючи факт спільного проживання з ОСОБА_3 з 01.05.1992 по 18.02.2014, що встановлений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.03.2014, постановлення 15.04.2014 Хмельницьким міськрайонним судом судового рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , на Ѕ частку переобладнаної частини житлового будинку під продовольчий магазин на міні-кафе та на Ѕ частку земельної ділянки за цією ж адресою та враховуючи факт реєстрації 18.10.2016 за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку житлового будинку по АДРЕСА_1 і на Ѕ частку переобладнаної частини житлового будинку під продовольчий магазин на міні-кафе за цією ж адресою і реєстрацію 30.11.2016 за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що саме ці обставини підтверджують, що ОСОБА_1 міг дізнатися про укладення 14.01.2008 між ОСОБА_3 та АТ «Альфа-Банк» спірного договору іпотеки і внесення до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна спірних записів щодо реєстрації обтяжень, тобто про існування обставин, що перешкоджають позивачу розпоряджатись своєю власністю та відповідно про порушення свого права.

Позивач не навів суду обґрунтованих доводів та не підтвердив їх відповідними доказами, що йому не могло бути відомо про порушення його прав укладеним спірним іпотечним договором. Отримання інформаційної довідки у листопаді 2021 року не свідчить про те, що ОСОБА_1 не отримав та не міг отримати відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з часу набрання законної сили судовим рішенням у справі № 686/8253/14-ц та з часу державної реєстрації свого права власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , однак неправильно застосував норми матеріального права, тому апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг позивача і зміну мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції.

Оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотиви відмови у задоволенні позову, тому підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2022 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова набираєзаконноїсилиз дняїїприйняття,однакможебути оскарженавкасаційномупорядку доВерховногоСудупротягом тридцятиднівздня складенняповногосудовогорішення.

Повне судове рішення складено 17 жовтня 2022 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай