Рішення

від 05.10.2022 по справі 380/9932/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року справа №380/9932/22

зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Раєнко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Тимощука О.І.,

представника відповідача Григоришин А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №1811 від 04.07.2022 Про грубе порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №354 о/с від 12.07.2022 Про особовий склад про звільнення позивача зі служби з поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію;

- поновити позивача на посаді та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі матеріалів службового розслідування безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем службової дисципліни та вчинення вчинку, що підриває авторитет поліції. Розслідування стосувалося подій, які мали місце 20.06.2022. Позивач зазначає, що у зв`язку з погіршенням самопочуття він їхав у КНП «Новояворівська районна лікарня №1», коли його зупинили працівники поліції. У зв`язку з підозрою на перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння працівники поліції запропонували пройти огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер». Позивач від проходження вказаного огляду відмовився та зазначив, що хоче пройти огляд в медичному закладі. Наголошує на тому, що він не відмовлявся від проходження огляду, аналіз крові, зроблений 20.06.2022 у закладі охорони здоров`я, підтверджує відсутність у крові етанолу. Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння, про відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння та застосував до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

19.08.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову. Відзив обґрунтований тим, що позивач допустив порушення службової дисципліни, яке полягає у перебуванні поліцейського під час несення служби у стані алкогольного сп`яніння. Такі дії позивача кваліфікуються як дисциплінарний проступок і є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що матеріалами службового розслідування підтверджується наявність у позивача ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Крім того, він відмовився від проходження тесту на алкоголь за допомогою газоаналізатора «Драгер» та всіляко намагався затягнути час огляду в медичному закладі, зокрема, розмовляв по телефону та просив працівників поліції зачекати. Такі дії позивача працівники поліції розцінили як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим склали протокол про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача наполягає на тому, що за час служби у поліції позивач складав протоколи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП щодо інших водіїв, а відтак, знав передбачений законом порядок проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, позивачу було достовірно відомо, що огляд водія у закладі охорони здоров`я на стан сп`яніння, проведений пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, вважається недійсним. Відтак, дії позивача буди спрямовані на затягування часу з метою уникнення дисциплінарної та адміністративної відповідальності.

Зазначає, що медичний огляд позивача на стан сп`яніння не проводився, висновок за результатами такого огляду не складався. Водночас, результати аналізу крові позивача від 20.06.2022 не можуть бути належним доказом відсутності у його крові етанолу.

Заперечує проти задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди. Вважає, що позивач не довів, що звільнення зі служби в поліції, у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

14.09.2022 до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, обґрунтовані тим, що обставини, встановлені постановою Яворівського районного суду Львівської області від 15.08.2022 у справі №044/2596/22, не мають преюдиційного значення та не повинні враховуватися при розгляді цієї справи.

28.09.2022 до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, обґрунтовані тим, що об`єктивна сторона вчиненого позивачем дисциплінарного проступку полягає в тому, що він не проявив достатню добросовісність та не пройшов невідкладно огляду на стан сп`яніння, натомість намагався затягнути час проходження такого огляду. Крім того, звертає увагу на те, що між зупинкою автомобіля позивача о 7:15 год та здачею аналізу крові о 09:20 год. пройшло більше двох годин.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 25.07.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 05.09.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд викликав для допиту свідків старшого інспектора з особливих доручень відділу службових розслідувань УГІ ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 , поліцейського СРПП ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_4 , інспектора відділу підтримки УГІ ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_5 .

Ухвалою від 05.09.2022 суддя закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Заходи забезпечення позову не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом ГУ НП у Львівській області від 20.06.2022 №1639 призначено службове розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП у Львівській області.

29.06.2022 начальником ГУНП у Львівській області генералом поліції ОСОБА_6 затверджено висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни інспектором СРПП ВП №2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 .

Висновком службового розслідування встановлено, що 20.06.2022 працівниками мобільної групи УГІ ГУНП у Львівській області зупинено транспортний засіб марки «Пежо-206», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням інспектора СРПП ВП №2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , в якого під час спілкування виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), після чого ОСОБА_2 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі, від чого останній відмовився. У подальшому щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП та винесено постанову серії БАБ №481643 за частиною 5 статті 121 КУпАП.

Наказом ГУ НП у Львівській області від 04.07.2022 №1811 «Про грубе порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУ НП» за грубе порушення службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, пунктів 1, 4, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 наказу ГУ НП у Львівській області від 27.02.2020 №803 «Про заходи щодо покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування» пункту 2.5 ПДР України, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України застосовано до інспектора СРПП ВП №2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції.

Вказаний наказ мотивований тим, що позивач як працівник поліції, відповідно до повноважень, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» і посадовою інструкцією, повинен запобігати вчиненню правопорушень, однак сам вчинив ряд правопорушень, проявивши своє зверхнє ставлення до установлених норм поведінки, перешкоджав працівникам поліції виконувати їх службові обов`язки щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та не виконував їх законних вимог щодо проходження огляду на стан сп`яніння, чим грубо порушив службову дисципліну, а також вчинив правопорушення, що не лише суперечить сутності і призначенню правоохоронних інституцій, зокрема поліції, а й розхитують підвалини державності, викривляють уявлення населення про інтереси та ідеали суспільства на шляху до інтеграції України у європейську спільноту.

Наказом ГУ НП у Львівській області від 12.07.2022 №354 о/с «Про особовий склад» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 .

Не погоджуючись зі своїм звільненням зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 6 статті 43 Конституції України проголошує, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини у справі пов`язані з проходженням публічної служби на підставі Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII), яким врегульовано правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, в тому числі порядок призначення та звільнення поліцейських зі служби.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 згаданого Закону визначено, що поліція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зазначеним та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Положеннями частини 1 статті 59 Закону України №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини, надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я, зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут) (частина 1 статті 19 Закону №580-VIII).

Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Дія Дисциплінарного статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно з дефініцією, наведеної у частині 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною другою статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до пункту 1 та 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України та утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також, які підривають авторитет Національної поліції України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно із зазначеним Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини 1 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно з частиною 2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною третьою статті 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

За змістом частини 1 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (частина 2 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина 3 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина 4 статті 14 Дисциплінарного статуту).

За приписом частини 6 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Наказом МВС України №893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (далі - Порядок №893).

Відповідно до розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування регламентуються статтею 16 Дисциплінарного статуту.

Частиною першою названої статті Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина 2 статті 16 Дисциплінарного статуту).

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці (частина 3 статті 16 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 4 статті 16 Дисциплінарного статуту).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.07.2020 у справі №826/2719/16, у відповідності до яких оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому: (1) чи прийнято відповідне рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлений Конституцією та законами України; (2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; (3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; (4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

За змістом пункті 2 і 4 Розділу 6 Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: (1) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; (2) посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; (3) пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; (4) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; (5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; (6) документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; (7) обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; (8) причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В контексті спірних правовідносин, суд вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18.

Суд наголошує, що положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, поліцейський, згідно зі своїми службовими обов`язками, зобов`язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

Так, в рамках спірних правовідносин, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції став факт порушення вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Висновком службового розслідування встановлено, що 20.06.2022 о 07:10год працівниками мобільної групи УГІ ГУНП у Львівській області зупинено транспортний засіб марки «Пежо-206», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням інспектора СРПП ВП №2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , в якого під час спілкування виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), після чого ОСОБА_2 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер».

Факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння спростовується результатами аналізу крові на етанол №7 від 20.06.2022, згідно з яким етанол у крові відсутній.

Крім того, постановою Яворівського районного суду Львівської області від 15.08.2022 у справі №944/2596/22, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, в межах спірних правовідносин, наголошує на тому, що в межах розгляду цієї справи, не повинно досліджуватись питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а повинна надаватись правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, непритягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники поліції власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.

Суд зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 815/2705/16.

Згідно з наказом ГУ НП у Львівській області від 04.07.2022 №1811 «Про грубе порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУ НП» грубе порушення службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського позивачем полягало у порушенні пункту 2.5. ПДР України щодо проходження водіям на вимогу поліцейського в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, зокрема, з аналізу відеозапису, та визнається сторонами позивач від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я не відмовлявся. Водночас, він неодноразово просив працівників поліції зачекати та телефонував кудись, не вживав активних дій щодо проходження медичного огляду. Відповідач розцінює такі дії позивача як недобросовісні, спрямовані на затягування проходження медичного огляду.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.06.2021 у справі №826/7830/17, в якій наголошено на необхідності встановлення у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності точного часу проходження позивачем медичного огляду на стан сп`яніння та відтворення хронології подій.

Частинами 5, 6 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Як вже встановив суд, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ААБ №174100 20.06.2022 о 07:10 працівниками мобільної групи УГІ ГУНП у Львівській області зупинено транспортний засіб марки «Пежо-206», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням інспектора СРПП ВП №2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , в якого під час спілкування виявлено ознаки алкогольного сп`яніння.

Вказаний протокол складений о 08:30год 20.06.2022, тобто через 1 год та 20 хв. з моменту зупинення транспортного засобу, під керуванням позивача.

Допитані у судовому засіданні 28.09.2022 свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , члени мобільної групи УГІ ГУНП у Львівській області, які здійснили зупинку транспортного засобу під керуванням позивача та доставили ОСОБА_2 до закладу охорони здоров`я для проходження медогляду, зазначили, що позивач всіляко намагався затягувати час, спілкувався з кимось по мобільному телефону, не вживав активних дій щодо проходження медичного огляду. Така поведінка позивача стала підставою для висновку працівником поліції ОСОБА_4 про відмову ОСОБА_2 від проходження медичного огляду.

Суд критично оцінює доводи відповідача про безпідставне затягування часу та відмову позивача від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що позивач відмовився від проходження огляду на місці зупинки автомобіля з застосуванням приладу «Драгер», однак погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі. Також вбачається, що прибувши до місця розташування медичного закладу, на запитання працівників поліції ствердив, що не відмовляється від проходження медичного огляду, однак просить зачекати. У судовому засіданні позивач пояснив, що в цей час спілкувався зі своїм керівництвом та адвокатом. Таким чином, такі дії позивача не можна розцінювати як його категоричну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Крім того, на відеозаписі відсутні дані щодо дати та години його проведення, сам відеозапис не є безперервним та складається з кількох частин.

Суд також враховує, що протокол про адміністративне правопорушення ААБ №174100 20.06.2022 складений працівниками патрульної поліції о 08:30 20.06.2022, тобто за 40 хвилин до завершення двохгодинного строку, відведеного для проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Зважаючи на те, що позивач не відмовлявся від проходження медичного огляду та неодноразово наголошував, що пройде його, але просив зачекати, суд висновує, що впродовж 40-ка хвилин, які залишилися до завершення двохгодинного строку, позивач мав можливість виконати свій обов`язок щодо проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Відтак, висновки представника відповідача про умисне затягування часу, відведеного для проходження медогляду, є передчасними.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у разі добросовісності та беззаперечної впевненості у правомірності своєї поведінки ОСОБА_2 пройшов би медичний огляд без зволікань. Згідно з відповіддю комунального некомерційного підприємства «Новояворівська лікарня імені Юрія Липи» від 21.06.2022 №580 на підставі направлення працівників поліції від 20.06.2022 (07:25год) позивачу проведено забір крові на етанол №7 від 20.06.2022.

Згідно з даними журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Новояворівської районної лікарні №1 забір крові позивача здійснено 20.06.2022 о 09:20год.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що етанол у крові позивача відсутній. Оцінюючи вказану обставину суд враховує те, що вона підтверджує наявність у позивача бажання пройти медичний огляд на стан сп`яніння та відсутність у його крові етанолу.

З урахуванням викладеного, суд висновує про безпідставність висновків відповідача про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, який полягає в ухиленні від виконання свого обов`язку щодо проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом без використання ременя пасивної безпеки, що підтверджується постановою серії БАБ №481643 від 20.06.2022, суд зазначає, що само по собі таке правопорушення у зв`язку з його малозначністю не може тягнути застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції.

Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є безпідставним та необґрунтованим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №1811 від 04.07.2022 Про грубе порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №354 о/с від 12.07.2022 Про особовий склад про звільнення позивача зі служби з поліції, прийнятий у зв`язку з реалізацією наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №1811 від 04.07.2022 Про грубе порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП має похідний характер, а тому такий наказ також є протиправним та підлягає скасуванню у частині звільнення зі служби.

Відповідно до положень частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з того, що позивача звільнено протиправно, то існують достатні правові підстави для його поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області.

Згідно з частиною 3 статті 77 Закону України №580-VIII день звільнення вважається останнім днем служби. Таким чином, позивач підлягає поновленню, починаючи з 13.07.2022.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. На виконання зазначеного припису рішення суду в частині поновлення позивача слід допустити до негайного виконання.

Щодо виплати на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з частиною 1 статті 94 Закону України Про Національну поліцію поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Згідно з пунктом 15 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду.

Відповідно до пункту 9 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за неповний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно з пунктом 6 Розділу 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

З обставин справи вбачається, що позивача звільнено 12.07.2022 (останній робочий день), тобто період з 13.07.2022 по дату ухвалення рішення суду 05.10.2022 є періодом вимушеного прогулу, за який відповідач повинен виплатити середній заробіток позивачу, що становить 85 календарних днів.

Згідно з довідкою відповідача про доходи від 15.09.2022 №58 середньомісячна заробітна плата позивача (за травень 2022 року 11108,08 грн. та індексація 2031,94грн. та за червень 2022 року 10969,11 грн та індексація 2170,88грн) становить 26280,01 грн., відповідно середньоденний заробіток (26280,01грн/ 61 календарних днів) становить 430,82 грн.

З огляду на вказане, середня заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, становить 36619,70 грн. (430,82 грн. х 85 календарних днів) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Суд зазначає, що рішення в частині виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України.

З огляду на вказане, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 13140,01 грн. (26280,01грн./2) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000грн., то суд вважає, що у задоволенні такої слід відмовити повністю, керуючись таким.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 9901/929/18 та від 14 січня 2021 року у справі № 9901/584/19). Так, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приписами статті 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналіз положення статті 237-1 КЗпП України та положень статті 23 ЦК України дає підстави стверджувати, що для стягнення моральної шкоди повинна бути встановлена одночасна сукупність наступних обставин: 1) наявність вказаних правових підстав; 2) причинно-наслідковий зв`язок між ними та звільненням працівника.

Окрім цього, у пунктах 3 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (надалі ППВСУ №4) роз`яснено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з абзацом другим пункту 5 ППВСУ №4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вирішуючи питання стосовно протиправності діяння заподіювача шкоди суд виходить з того, що таким діянням є наказ про звільнення позивача. При цьому, згідно з абзацом 1 частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак позивач звільнений від обов`язку доводити протиправність наказу, прийняття якого зумовило настання моральної шкоди, стверджуваної позивачем. Натомість обов`язок доказування правомірності прийняття такого наказу покладено на відповідача.

Щодо наявності вини заподіювача шкоди, суд враховує наступні нормативні приписи. Так, підстави відповідальності за завдану моральну шкоду врегульовано статтею 1167 ЦК України. Частиною 1 названої норми встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Водночас за приписом частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Одночасно частиною 1 статті 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини такого органу. Таким чином, цитованою нормою закріплено правило, яке в контексті спірних правовідносин установлює допустимість випадків настання відповідальності без вини. Іншими словами, у відповідності до вимог цитованого припису заподіювач шкоди вважається винуватим, поки не доведе зворотне. Як наслідок, позивач, на переконання суду, не повинен доводити наявність вини відповідача.

Утім, вказане не звільняє позивача від обов`язку доказування наявності моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діянням відповідача та заподіяною моральною шкодою. Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 згаданого Кодексу.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. У згаданій постанові суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, у спірному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №818/1429/17 та від 20.02.2020 у справі №813/2729/16.

З урахуванням викладеного суд погоджується із аргументом відповідача про те, що позивач не надав жодних доказів, які би підтвердили факт наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, зокрема, втрати нормальних життєвих зв`язків, додаткових зусиль спрямованих на організацію свого життя або інших негативних явищ, та як наслідок підтверджували наявність моральної шкоди, що в свою чергу свідчить про неналежність її підтвердження.

Отже, позивач не довів, що його протиправне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий у розмірі 992,40грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2615167029 від 20.07.2022. Проте, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір. У зв`язку з цим, з Державного бюджету необхідно повернути позивачу помилково сплачений судовий збір у розмірі 992,40грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №1811 від 04.07.2022 «Про грубе порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП» у частині застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №354 о/с від 12.07.2022 «Про особовий склад».

Поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП з 13.07.2022. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді допустити до негайного виконання.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 13.07.2022 по 05.10.2022 у розмірі 36619 (тридцять шість тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн. 70 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 13140 (тринадцять тисяч сто сорок) грн. 01 коп. допустити до негайного виконання з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Повернути з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві)грн. 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 17 жовтня 2022 року.

Суддя А.Г. Гулик