Рішення

від 17.10.2022 по справі 640/22871/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 року м. Київ № 640/22871/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі по тексту - позивач, АТ «Альфа-Банк») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) з наступними позовними вимогами: визнати протиправною бездіяльність відповідача по відношенню до позивача та зобов`язати відповідача подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про повернення позивачу помилково сплачених сум грошових зобов`язань з податку на землю в розмірі 146713,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог законодавства у зв`язку з продажем позивачем 26 червня 2018 року нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, за яку позивач сплачував земельний податок протягом спірного періоду, з дати переходу права власності на нерухоме майно до покупця також перейшло право власності на земельну ділянку. Оскільки позивачем протягом спірного періоду сплачувався податок за землю, яка не перебувала у його власності, сплачена сума грошових зобов`язань з податку на землю в розмірі 146713,13 грн є помилково сплаченою та підлягає поверненню позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУ ДПС у Волинській області не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем порушено строк подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю у 2018 році; відповідно до вимог Податкового та Земельного кодексів України право власності на спірну земельну ділянку позивача припинено з 28 грудня 2018 року, а отже з цієї дати припинено обов`язок позивача декларувати податкові зобов`язання з плати за землю за вказану земельну ділянку, а тому дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що позивач є правонаступником прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відповідно до наявних в матеріалах справи протоколу №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року, рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, передавального акту від 11 жовтня 2019 року, статуту АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ №000404 від 28 червня 1995 року АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, передано у постійне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою вул. Шопена, 22-А, м. Луцьк, прощею 0,17 га.

Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 червня 2018 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №1444 ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) продано у власність ТОВ «Бравас С» (покупець) нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Шопена, 22-А, м. Луцьк (адміністративний будинок, 2 гаражи).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02 січня 2019 року №151765428 право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068 площею 0,1740 га, що знаходиться за адресою вул. Шопена, 22-А, м. Луцьк припинено АТ «Укрсоцбанк» 28 грудня 2018 року відповідно до рішення органу місцевого самоврядування - Луцької міської ради, серія та номер 49/8, виданий 29 листопада 2018 року.

Відповідно до звернення АТ «Альфа-Банк» від 26 березня 2021 року позивач просить ГУ ДПС у Волинській області надати АТ «Альфа-Банк» висновок на повернення помилково та/або надміру сплаченого податку на землю та повернути помилково сплачені суми податку на землю у розмірі 149143,11 грн.

Листом ГУ ДПС у Волинській області за наслідками розгляду листа щодо подання уточненої податкової декларації з плати за землю за 2018 рік «до зменшення» та повернення сплаченого земельного податку АТ «Укрсоцбанк» повідомлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухового майна від 26 червня 2018 року АТ «Укрсоцбанк» продав у власність ТзОВ «Бравас-В» нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Шопена, 22-А, м. Луцьк. За даними державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,17 га, на якій знаходилась зазначена нерухомість, була надана у постійне користування АТ «Укрсоцбанк» згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ №000404 від 28 червня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №66. Відповідно до статей 269, 286 Податкового кодексу України набуття однією особою права власності на будівлю не позбавляє права користування земельною ділянкою у попереднього власника будівлі, а є лише підставою для переоформлення права користування на нового власника будівлі. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068 площею 0,1740 га, що знаходиться за адресою вул. Шопена, 22-А, м. Луцьк припинено АТ «Укрсоцбанк» 28 грудня 2018 року. Враховуючи викладене, у АТ «Альфа-Банк» припиняється обов`язок декларувати податкові зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за 2018 рік, починаючи з дати припинення права постійного користування землею (28 грудня 2018 року). Одночасно повідомлено, АТ «Альфа-Банк» 31 березня 2021 року на поштову адресу відповідача було надіслано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік, без належних на те підстав, уточнено «до зменшення» плату за землю в розмірі 149143,11 грн з червня 2018 року, Луцькою ДПІ ГУ ДПС у Волинській області було повідомлено про неможливість внесення в ІСТ «Податковий блок» уточнюючої декларації за 2018 рік, надісланої засобами поштового зв`язку АТ «Альфа-Банк», оскільки згідно статті 102 Податкового кодексу України перевищено строк давності для подання уточнюючого документу «Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» « 20 лютого 2018 року + 1095 днів». Згідно ІТС «Податковий блок» в ІКПП АТ «Альфа-Банк» переплата по земельному податку з юридичних осіб станом на 20 квітня 2021 року відсутня.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 та 126 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з абзацом 8 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2018 року право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою вул. Шопенка, 22а, м. Луцьк, площею 0,1740 га, перейшло від позивача до ТОВ «Бравас В»; цього ж дня договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстровано в реєстрі за №1444 приватним нотаріусом Київського міського територіального округу Саваріною О.С., у зв`язку з чим право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці перейшло до ТОВ «Бравас В».

При цьому, матеріали справи не містять жодних доводів та доказів фактичного продовження позивачем користування спірною земельною ділянкою.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу України).

Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 822/2696/17 (К/9901/44579/18), від 05 листопада 2018 року у справі № №822/2695/17(К/9901/49866/18).

Таким чином, за висновком Верховного Суду, подією, з якою пов`язується припинення обов`язку сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку на якій розташований об`єкт нерухомого майна, є реєстрація права власності на такий об`єкт нерухомого майна за особою, іншою, ніж орендар відповідної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право постійного користування, яке було надано позивачу як правонаступнику АТ «Укрсоцбанк» згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ №000404 від 28 червня 1995 року, припинено для позивача з дати набуття ТОВ «Бравас В» права власності на нерухоме майно, тобто з 26 червня 2018 року.

Із встановлених судом обставин даної справи вбачається, що ТОВ «Бравас В» з 26 червня 2018 року набуло право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці площею, яка перебувала у постійному користуванні позивача, а отже з цієї дати у ТОВ «Бравас В» виник імперативно встановлений податковим законом обов`язок сплачувати податок за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним нерухоме майно. З цієї ж дати припинилися договірні відносини щодо постійного користування цією земельною ділянкою попереднім власником об`єкта нерухомого майна - позивачем, а, відповідно, анулювався і його обов`язок по внесенню орендної плати за вказану земельну ділянку.

При цьому, суд зауважує, що поняття «припинення зобов`язань» є значно ширшим і не обмежується лише випадками розірвання договірних відносин, а тому, право користування земельною ділянкою, якого позивач набув згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ №000404 від 28 червня 1995 року, є припиненим з 26 червня 2018 року в силу імперативної правової норми.

Рішення Луцької міської ради №49/8 від 29 листопада 2018 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою на вул. Шопена, 22-а ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, не спроможні ні до 29 листопада 2018 року, ні до дати державної реєстрації права постійного користування нового землекористувача, продовжити договірні відносини постійного користування земельною ділянкою між позивачем і органом місцевого самоврядування, позаяк ніхто не може на власний розсуд змінювати ті правовідносини, які імперативно закріплені у Законі.

Відповідно до цього, суд приходить до висновку, що зазначене рішення Луцької міської ради №49/8 від 29 листопада 2018 року не має правового значення для вирішення даної справи.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податку має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

У свою чергу статтею 43 Податкового кодексу України встановлено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Процедура повернення коштів регулюється Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 (далі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Пунктом 6 Порядку визначено, що в заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та пені (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку; для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Згідно з пунктом 7 Порядку після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені (крім грошових зобов`язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Однак, ГУ ДФС у Волинській області не було виконано вимоги Податкового кодексу щодо підготовки висновку про перерахування надмірно сплачених сум, а у свою чергу позивач здійснив усі дії, що надають йому право на повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань з плати за землю.

При цьому, відповідачем не надано заперечень щодо заявленої до відшкодування суми, заявленої позивачем як помилкову переплату з податку за землю у розмірі 146713,13 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиконання вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України щодо не підготування висновку про перерахування надмірно сплачених сум грошових зобов`язань позивачу з відповідного бюджету та не подання його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності бездіяльності, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Волинській області щодо не підготовки висновку про перерахування надмірно сплачених сум грошових зобов`язань Акціонерним товариством «Альфа-Банк» з відповідного бюджету та неподання його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Волинській області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про повернення Акціонерному товариству «Альфа-Банк» сплачених сум грошових зобов`язань з податку на землю в розмірі 146713 (сто сорок шість тисяч сімсот тринадцять) гривень 13 копійок.

4. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) понесені судові витрати у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Аверкова