Постанова

від 18.10.2022 по справі 200/18246/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року справа №200/18246/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року (повне судове рішення складено 03 серпня 2022 року в м. Слов`янську) у справі № 200/18246/21 (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі Управління, Відповідач-1), в якому просив:

скасувати рішення відповідача № 056350007781 від 17.06.2021;

зобов`язати Управління зарахувати позивачу період роботи з 15.08.1991 по 05.07.1996 «прийнятий скловаром» у ВАТ «Скляний завод ім. Артема» до стажу, що дає право на призначення пенсії за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2021 року, з урахуванням довідки про заробітну плату № 89 та довідки про заробітну плату від 06.06.2019 № 19-07-08/634, та провести відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.05.2021 позивач подав через веб-портал ПФУ заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в призначенні пенсії було відмовлено.

11.06.2021 позивач вдруге подав через веб-портал ПФУ заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

17.06.2021 відповідачем було прийнято рішення № 056350007781, яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Так, у рішенні було зазначено, що страховий стаж особи становить 35 років 2 місяці 4 дні, з них - 2 роки 2 місяці 29 днів - на роботах за Списком № 1.

В подальшому позивач втретє звернувся до установи пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, яка також задоволена не була.

Позивач наголошує, що відповідачем порушено право позивача на отримання пенсійних виплат належного розміру та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою місцевого суду від 17.02.2022 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі Відповідач-2) до участі у справі в якості співвідповідача.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року позов задоволено.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 056350007781 від 17.06.2021 - скасовано.

Зобов`язано Відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2021, з урахуванням довідки про заробітну плату № 89 та довідки про заробітну плату від 06.06.2019 № 19-07-08/634, висновків суду, викладених в даному рішенні та провести відповідні виплати.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги стверджував про наявність всіх правових підстав для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, стверджував про правомірність свого рішення.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі відповідача, залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника позивач задовольнити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

06.05.2021 позивач подав через веб-портал ПФУ заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви було додано в тому числі трудову книжку, згідно з якою позивач протягом своєї трудової діяльності навчався та працював на наступних посадах:

1) 01.07.1986-25.05.1988 служба в Радянській Армії;

2) 10.05.1989-08.08.1991 прийнятий пресувальником на гідропресах на ПАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів»;

3) 15.08.1991-05.07.1996 прийнятий на посаду скловара у ВАТ «Скляний завод ім. Артема»;

4) 01.10.1996-25.02.1998 прийнятий на посаду слюсаря;

5) 01.04.1998-02.01.2006 прийнятий на посаду слюсаря;

6) 01.02.1006-по день подачі заяви прийнятий на посаду слюсаря-ремонтника.

В тому числі до заяви про призначення пенсі було додано архівні довідки.

11.05.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 056350007781, яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В якості підстави для відмови зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2020, оскільки прізвище у даних персоніфікованого обліку « ОСОБА_3 » не збігається з даними ідентифікаційного коду та паспортними даними «Олійник». До електронної пенсійної справи додано архівні довідки, які слід направити на розгляд комісії відповідно до Постанови від 10.11.2006 № 18-1.

Аналогічна інформація міститься в листі Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління ПФУ від 18.05.2021 № 0574-02-5/16580.

11.06.2021 позивач вдруге подав через веб-портал ПФУ заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

17.06.2021 Відповідачем-2 було прийнято спірне рішення № 056350007781, яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Так, у рішенні було зазначено, що страховий стаж особи становить 35 років 2 місяці 4 дні, з них 2 роки 2 місяці 29 днів на роботах за Списком № 1. Зазначено, що до електронної пенсійної справи додано архівні довідки, які слід направити на розгляд комісії відповідно до Постанови від 10.11.2006 № 18-1.

17.08.2021 позивач втретє подав через веб-портал ПФУ заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.08.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було прийнято рішення № 056350007781, яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Так, у рішенні було зазначено, що страховий стаж особи становить 35 років 2 місяці 4 дні, з них 2 роки 2 місяці 29 днів на роботах за Списком № 1. Крім того, до пільгового стажу не зараховано період з 15.08.1991 по 07.07.1996, оскільки печатка на пільговій довідці від 05.06.2019 № 19-17-08/649 не читається.

Відповідно Рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.10.2021 року № 16/138, підтверджено ОСОБА_2 періоди роботи на пільгових умовах за Списком № 1 з 15.08.1991 по 30.04.1992, з 01.07.1992 по 31.08.1992, з 01.05.1993 по 31.05.1993, з 01.04.1994 по 30.06.1996 (за винятком днів роботи з примітками «уп», «пос.», «доііл.», «под,», «под.доп.» (так в документі) на посаді скловара в ВАТ «Скляний завод ім. Артема» (код ЄДРПОУ 00293195); відмовлено ОСОБА_2 у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за Списком № 1: з 01.05.1992 по 30.06.1992, 01.09.1992 по 30.04.1993, з 01.06.1993 по 31.03.1994 у зв`язку з роботою за сумісництвом на невизначеній посаді; з 01.07.1996 по 05.07.1996 у зв`язку з відсутністю нарахування заробітної плати.

Відповідно долиста Архівного відділу Бахмутської міської ради від 15.12.2021 № 19-07-08/1263, накази щодо прийняття ОСОБА_2 на роботу на «Артемовский стекольный завод им. Артема» (мовою оригіналу) за сумісництвом в документах з кадрових питань (особового складу) не виявлені.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) закріплено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно записів трудової книжки, позивач протягом своєї трудової діяльності навчався та працював на наступних посадах: 1) 01.07.1986-25.05.1988 служба в Радянській Армії; 2) 10.05.1989-08.08.1991 прийнятий пресувальником на гідропресах на ПАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів»; 3) 15.08.1991-05.07.1996 прийнятий на посаду скловара у ВАТ «Скляний завод ім. Артема»; 4) 01.10.1996-25.02.1998 прийнятий на посаду слюсаря; 5) 01.04.1998-02.01.2006 прийнятий на посаду слюсаря; 6) 01.02.1006-по день подачі заяви прийнятий на посаду слюсаря-ремонтника.

Згідно Постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, займані позивачем з 10.05.1989 по 08.08.1991 та з 15.08.1991 по 05.07.1996 посади відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах: - Пресувальники гідропресів (Трубо-пресові, пресові, волочильні цехи і відділення, підрозділу 21 «Оброблення та перероблення кольорових і дорогоцінних металів», розділу У11 «Металургійне виробництво (кольорові метали)», Постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956); - Скловари (пункт а) Робітники, підрозділу 1. Виробництво усіх видів скла і скловиробів, розділу XV «Скляне і фарфоро-фаянсове виробництва» Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162).

Як вбачається з абз. 24-25 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону, працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. З матеріалів справи вбачається, що позивач має 7 років стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, таким чином пенсійний вік зменшується на 7 років. Таким чином, після досягнення 53 років позивач і подав заяву про призначення пенсії, оскільки має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону.

Як вже було зазначено вище, 17.06.2021 Відповідачем-2 було прийнято спірне рішення № 056350007781, яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Так, у рішенні було зазначено, що страховий стаж особи становить 35 років 2 місяці 4 дні, з них 2 роки 2 місяці 29 днів на роботах за Списком № 1.

Суд зауважує, що спірне рішення не містить жодної обставини, яка обґрунтовує підстави не зарахування стажу позивача до категорії пільгового, а тому зазначає, що зміст спірного рішення, яке породжує права та обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним у ст. 2 КАС України, відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом. Системний аналіз установлених обставин справи дає змогу дійти висновку, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного рішення Відповідачеві-2 не достатньо вказати у його змісті на факт зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу. Відповідач-2 зобов`язаний зазначити правові підстави такого не зарахування, разом з цим, в межах даної справи Відповідач-2 обмежився лише вказівкою на відсутність достатньої кількості стажу. Проте жодних фактичних обставин, на підставі яких Відповідач-2 дійшов таких висновків, у спірному рішенні не наведено, що свідчить про його нечіткість та невизначеність позиції Відповідача-2.

Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного періоду роботи, який не підлягає врахуванню до пільгового стажу та мотиви такого неврахування. Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, яких саме заходів слід ужити для усунення виявлених порушень, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Відповідача-2 є необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Щодо довідки про заробітну плату № 89 та довідки про заробітну плату від 06.06.2019 № 19-07-08/634, які спірним рішенням були скеровані на розгляд комісії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області в межах Порядку № 18-1.

Як визначено п. 1 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії № 18-1, цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Пунктом 14 Порядку № 18-1 визначено, що Комісія приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.

Як вже було зазначено вище, відповідно Рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.10.2021 року № 16/138, підтверджено ОСОБА_2 періоди роботи на пільгових умовах за Списком № 1 з 15.08.1991 по 30.04.1992, з 01.07.1992 по 31.08.1992, з 01.05.1993 по 31.05.1993, з 01.04.1994 по 30.06.1996 (за винятком днів роботи з примітками «уп», «пос.», «доііл.», «под,», «под.доп.» (так в документі) на посаді скловара в ВАТ «Скляний завод ім. Артема» (код ЄДРПОУ 00293195); відмовлено ОСОБА_2 у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за Списком № 1: з 01.05.1992 по 30.06.1992, 01.09.1992 по 30.04.1993, з 01.06.1993 по 31.03.1994 у зв`язку з роботою за сумісництвом на невизначеній посаді; з 01.07.1996 по 05.07.1996 у зв`язку з відсутністю нарахування заробітної плати.

Проте суд вважає, що періоди роботи на пільгових умовах за Списком № 1: з 01.05.1992 по 30.06.1992, 01.09.1992 по 30.04.1993, з 01.06.1993 по 31.03.1994 не можуть вважатися роботою за сумісництвом на невизначеній посаді з огляду на те, що вказана позиція Відповідача-2 спростовується даними, визначеними в листі Архівного відділу Бахмутської міської ради від 15.12.2021 № 19-07-08/1263.

Таким чином, суд наголошує, що періоди роботи позивача з 01.05.1992 по 30.06.1992, 01.09.1992 по 30.04.1993, з 01.06.1993 по 31.03.1994 у ВАТ «Скляний завод ім. Артема» належать до пільгового стажу.

Щодо визначення днів роботи позивача з примітками «уп», «пос.», «доііл.», «под,», «под.доп.» (так в документі), які не були враховані до пільгового стажу. Суд повторно звертає увагу, що вказана позиція не ґрунтується на вимогах ст. 2 КАС України, а саме: комісією не визначено конкретний перелік періодів, які не враховані в пільговий стаж, не надано розшифровку приміток «уп», «пос.», «доііл.», «под,», «под.доп.» та не обґрунтовано юридично, які саме правові норми не дозволяють врахувати періоди з відповідними примітками до пільгового стажу.

Щодо періоду з 01.07.1996 по 05.07.1996, який невраховано до пільгового стажу у зв`язку з відсутністю нарахування заробітної плати.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (який набрав чинності 01.01.2004), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Отже, періоди роботи до 01.01.2004 зараховуються до стажу відповідно до записів у трудовій книжці незалежно від того, чи була нарахована заробітна плата чи страхові внески.

На підставі викладених обставин місцевий суд дійшов правильного висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 056350007781 від 17.06.2021, відтак, доводи апеляційної скарги Відповідача-1 є необґрунтованими, а інших доводів вона не містить.

Що стосується апеляційної скарги представника позивача.

Суд першої інстанції, задовольнивши позов частково, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2021, з урахуванням довідки про заробітну плату № 89 та довідки про заробітну плату від 06.06.2019 № 19-07-08/634, висновків суду, викладених в даному рішенні та провести відповідні виплати.

При цьому місцевий суд наголосив, що встановлення обов`язку зарахувати до стажу певні періоди є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, які не можуть бути підмінені рішенням суду, а тому задовольняє позовні вимоги у вищезазначений спосіб, якій є достатнім та належним в розумінні положень КАС України.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Так, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відтак, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

З урахуванням встановлених обставин у справі, зобов`язання відповідача лише повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2021 з урахуванням висновків суду (в частині зарахування періоду роботи до стажу) може призвести до повторної відмови та як наслідок порушення прав позивача. У даному випадку зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_2 період роботи з 15.08.1991 по 05.07.1996 «прийнятий скловаром» у ВАТ «Скляний завод ім. Артема» до стажу, що дає право на призначення пенсії за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не є втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач вже звертався до відповідача з зазначеним питанням, проте відповідач протиправно надавав позивачу формальну відмову.

Крім того, якщо розглядати таку дію в призмі вибору варіанта рішення чи дії, то в даному випадку відповідач може або зарахувати або не зарахувати період роботи до стажу. Як було зазначено у позовній заяві, період роботи з 15.08.1991 по 05.07.1996 у ВАТ «Скляний завод ім. Артема» відноситься до стажу роботи за Списком № 1 з огляду на:

1) наявність посади у Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162;

2) належним чином заповнену трудову книжку;

3) наявність додаткових документів, що підтверджують зайнятість позивача на пільговій роботі та атестацію робочого місця (Наказ від 26.09.1994 № 85 з переліком робіт, наказ від 02.08.1999 № 175 з переліком робіт, архівна довідка від 05.06.2019 № 19-07-08/649, архівна довідка про заробітну плату від 06.06.2019 № 19-07-08/634);

4) наявність рішення Комісії з питань розгляду заяви про підтвердження стажу роботи № 16/138 від 08.10.2021.

Таким чином, єдиним варіантом дії для ГУ ПФУ в Донецькій області є зарахування періоду роботи з 15.08.1991 по 05.07.1996 «прийнятий скловаром» у ВАТ «Скляний завод ім. Артема» до стажу, що дає право на призначення пенсії за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, така дія не входить до дискреційних повноважень відповідача.

Стосовно зобов`язання призначити пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2021, з урахуванням довідки про заробітну плату № 89 та довідки про заробітну плату від 06.06.2019 № 19-07-08/634.

Аналіз прийнятого судового рішення також дає підстави вважати, що причиною незадоволення такої вимоги є висновок суду про втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заяву про призначення пенсії подав 11.06.2021.

Таким чином, на час подання заяви про призначення пенсії позивач досяг 53 років.

Вихід на пенсію в 53 роки зумовлений тим, що позивач має лише 7 років стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а тому пенсійний вік зменшується на 7 років.

Як вбачається з абз. 24-25 п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного вище Закону, працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Отже, пенсія має бути призначена саме з 09.06.2021.

Враховуючи те, що відмова Пенсійного органу у призначенні пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку стосувалась виключно відсутності у позивача необхідного пільгового стажу, а також зважаючи на встановлені судом обставини протиправності дій відповідача з цього приводу, можна дійти висновку, що належним та ефективним способом захисту в даному випадку є зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_2 таку пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 09.06.2021.

При цьому, така дія також не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, адже позивач має всі умови задля призначення такої пенсії:

1) Страховий стаж 35 років 2 місяці 4 дні, що не є меншим за 25 років, як того вимагає п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058;

2) Стаж роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 7 років 1 місяць 18 днів, що є достатнім для зменшення пенсійного віку відповідно до абз. 24-25 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону;

3) Вік 53 роки.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність всіх підстав задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Відповідно до положень ч.1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

При перегляді справи в апеляційній інстанції підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника позивача Чумака Романа Васильовича задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 200/18246/21 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2021 року, з урахуванням довідки про заробітну плату № 89 та довідки про заробітну плату від 06.06.2019 № 19-07-08/634, висновків суду, викладених в даному рішенні та провести відповідні виплати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі, а саме:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_2 період роботи з 15.08.1991 по 05.07.1996 «прийнятий скловаром» у ВАТ «Скляний завод ім. Артема» до стажу, що дає право на призначення пенсії за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2021 року, з урахуванням довідки про заробітну плату № 89 та довідки про заробітну плату від 06.06.2019 № 19-07-08/634, та провести відповідні виплати.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 200/18246/21 залишити без змін.

Повне судове рішення 18 жовтня 2022 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук