Постанова

від 04.10.2022 по справі 160/2864/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/2864/22Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській областіна рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022р. у справі №160/2864/22за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології України» до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

07.02.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології України» (далі ТОВ «Індустріальні технології України») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. / а.с. 1-21 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/2864/22 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 85 том 23/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові, на те, що проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Індустріальні технології України» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01.07.2019р. по 31.10.2019р. по взаємовідносинам з ТОВ «Логос Буд»; з 01.08.2019р. по 31.10.2019р. по взаємовідносинам з ТОВ «Лакшері Буд Сервіс»; з 01.08.2019р. по 30.09.2019р., з 01.12.2019р. по 31.12.2019р., з 01.10.2020р. по 31.10.2020р. по взаємовідносинам з ТОВ «БФ Девелопментстрой»; з 01.04.2020р. по 30.06.2020р. по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна фірма Протектбуд»; з 01.12.2020р. по 31.12.2020р. по взаємовідносинам з ТОВ «Проммонтаж КР» за результатами якої відповідачем складено акт перевірки №2689/04-36-07-20/36983198 від 30.07.2021р. у якому податковий орган зробив висновки про порушення п.198.1, п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі ПДВ) з урахуванням від`ємного значення на суму 19250330грн. через безпідставне віднесення сум ПДВ по господарським зобов`язанням з контрагентами-постачальниками товарів, робіт та послуг ТОВ «Логос Буд», ТОВ «Лакшері Буд Сервіс», ТОВ «БФ Девелопментстрой», ТОВ «Будівельна фірма Протектбуд», ТОВ «Проммонтаж КР», до складу податкового кредиту протягом перевіряємих періодів без фактичного здійснення господарських операції. Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав заперечення і за результатами розгляду заперечень відповідачем і змінено висновок акту перевірки та прийнято рішення викласти його в наступній редакції: «Перевіркою ТОВ «Індустріальні технології України» встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, абз.«г» п.198.5 та абз.5 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість з урахуванням від`ємного значення на суму 18475392грн. протягом перевіряємого періоду», та на підставі акту перевірки, з урахуванням змін, внесених у результаті розгляду заперечень позивача , відповідачем 23.09.2021р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0137340720 , яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі на 23094240грн. Позивач вважає висновки відповідача за результатами проведеної перевірки та прийняте ним податкове повідомлення-рішення №0137340720 від 23.09.2021р. необгрунтованим та безпідставним, оскільки в ході перевірки працівникам відповідача були надані всі первинні бухгалтерські та податкові документи, договори та пояснення щодо взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, які підтверджують факт виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеними договорами та подальше використання позивачем отриманих від цих контрагентів товарів, робіт та послуг у власній господарській діяльності, що дозволило позивачу формувати податковий кредит у перевіряємих періодах з урахуванням суми ПДВ по зобов`язанням із цими контрагентами, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0137340720 від 23.09.2021р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022р. у справі № 160/2864/22 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0137340720 від 23.09.2021р. /а.с. 137-144 том 23/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу /а.с. 150-153 том 23/, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2022р. у справі №160/2864/22 повернута заявнику апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 298 КАС України/ а.с. 161 том 23/.

Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі, у якій також міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження / а.с. 165-171 том 23/, яка разом із матеріалами справи №160/2864/22, надійшла до суду апеляційної інстанції 11.08.2022р. / а.с. 164 том 23/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022р. у справі №160/2864/22 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження та апеляційна скарга відповідача на рішення суду першої інстанції від 23.05.2022р. у цій справі залишена без руху і відповідачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 173 том 23/.

У межах встановленого судом строку зазначені у вищенаведеній ухвалі суду недоліки апеляційної скарги були усунуті / а.с. 175-176 том 23/.

У зв`язку з тим, що судді Панченко О.М. та Чередниченко В.Є., які входять до складу колегія суддів, що розглядає справу №160/2864/22, перебували у відпустці із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду у справі №160/2864/22 здійснено повторний автоматизований розподіл та визначено склад суду , що розглядає справу : головуючий суддя Коршун А.О., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю. / а.с. 178,179 том 23/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022р. у справі №160/2864/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №160/2864/22 /а.с. 180 том 23/, та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 13 годин 30 хвилин 04.10.2022р. / а.с. 181 том 23/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 182-186 том 23/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 165-168 том 23/ на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 23.05.2022р. у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 187-188 том 23/ , заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом першої інстанції було повно з`ясовано усі обставини справи та постановлено обґрунтоване рішення у справі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 23.05.2022р. у цій справі залишити без змін.

У зв`язку з тим, що станом на 04.10.2022р. судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., які входять до складу колегія суддів, що розглядає справу №160/2864/22, перебували у відпустці, із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду у справі №160/2864/22 здійснено повторний автоматизований розподіл та визначено склад суду , що розглядає справу : головуючий суддя Коршун А.О., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В. /а.с. 196,197 том 23/.

Заслухавши у судовому засіданні 04.10.2022р.:

-представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 23.05.2022р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову через його необґрунтованість та безпідставність;

-представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу і просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 23.05.2022р. у цій справі залишити без змін.

перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Індустріальні технології України», позивач у справі, зареєстрований як юридична особа 15.03.2010р., ідентифікаційний код 36983198, позивач є платником податків, у тому числі податку на додану вартість (далі ПДВ) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, основним видом економічної діяльності позивача у справі є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (код КВЕД 33.12) / а.с.203,204-219,221 том 1/ та позивачем у справі з метою впровадження господарської діяльності отримано ліцензію на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками строком дії з 14.11.20218р. / а.с. 222-223 том 1/ , а також дозволи на виконання певного виду робіт, що пов`язані із основним видом господарської діяльності позивача / а.с. 224-226 том 1/.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період 12.07.2021р. по 23.07.2021р. посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Індустріальні технології України» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01.07.2019р. по 31.10.2019р. по взаємовідносинам з ТОВ «Логос Буд»; з 01.08.2019р. по 31.10.2019р. по взаємовідносинам з ТОВ «Лакшері Буд Сервіс»; з 01.08.2019р. по 30.09.2019р., з 01.12.2019р. по 31.12.2019р., з 01.10.2020р. по 31.10.2020р. по взаємовідносинам з ТОВ «БФ Девелопментстрой»; з 01.04.2020р. по 30.06.2020р. по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна фірма Протектбуд»; з 01.12.2020р. по 31.12.2020р. по взаємовідносинам з ТОВ «Проммонтаж КР» за результатами якої складено акт №2689/04-36-07-20/36983198 від 30.07.2021р. (далі акт перевірки).

З наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 59-128 том 1/ вбачається, що податковим органом за результатами проведеної перевірки зроблено висновки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість з урахуванням від`ємного значення на суму 19250330грн. протягом перевіряємого періоду через безпідставне віднесення сум ПДВ по господарським зобов`язанням з контрагентами-постачальниками товарів, робіт та послуг ТОВ «Логос Буд», ТОВ «Лакшері Буд Сервіс», ТОВ «БФ Девелопментстрой», ТОВ «Будівельна фірма Протектбуд», ТОВ «Проммонтаж КР», до складу податкового кредиту протягом перевіряємих періодів без фактичного здійснення господарських операції.

ТОВ «Індустріальні технології України», не погодившись з висновками акту перевірки, подав заперечення на акт перевірки / а.с. 129-144 том 1/ і за результатами розгляду заперечень відповідачем і змінено висновок акту перевірки та прийнято рішення викласти його в наступній редакції: «Перевіркою ТОВ «Індустріальні технології України» встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, абз.«г» п.198.5 та абз.5 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість з урахуванням від`ємного значення на суму 18475392грн. протягом перевіряємого періоду», про що позивача у справі повідомлено листом за вих. №68377/6/04-36-07-20-07 від 16.09.2021р. / а.с. 146-160 том 1/

23.09.2021р. відповідачем на підставі акту перевірки, з урахуванням змін, внесених у результаті розгляду заперечень позивача , прийнято податкове повідомлення-рішення №0137340720 , яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі на 23094240грн., у тому числі : за податковим зобов`язанням на 18475392грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 4618848грн. / а.с. 161 том 1/.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, подав скаргу /а.с. 164-180 том 1/, але скарга позивача була залишена без задоволення, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0137340720 від 23.09.2021р. залишено без змін/ а.с. 196-200 том 1/, тому позивач звернувся до суду цим адміністративним позовом за захистом порушеного права та просив суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення №0137340720 від 23.09.2021р.

З наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 59-126 том 1/, з урахуванням листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за вих. №68377/6/04-36-07-20-07 від 16.09.2021р. / а.с. 146-160 том 1/ , судом встановлено, що висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, яке призвело до заниження ПДВ з урахуванням від`ємного значення, у загальному розмірі на 18475392грн. , зроблено з огляду на те, що у ході перевірки податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем сум ПДВ по господарським зобов`язанням з контрагентами-постачальниками товарів, робіт та послуг ТОВ «Логос Буд», ТОВ «Лакшері Буд Сервіс», ТОВ «БФ Девелопментстрой», до складу податкового кредиту протягом перевіряємих періодів без фактичного здійснення господарських операції та відсутність підтвердження руху товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, що свідчить про те, що господарські операції позивача з цими контрагентами протягом перевіряємих періодів спрямовані на документальне оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними і метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань ТОВ «Індустріальні технології України».

Спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі , врегульовано положеннями Конституції України, нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон).

Так частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарська діяльність, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п. 198.1 ст.198 цього ж Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Положеннями п. 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платники податків, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями абз. 5 ст. 1 Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 2 ст. 3 Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, і підставою для такого обліку, відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, і такі документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, і з метою контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, а ч. 2 ст. 9 Закону визначено обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача у справі з вищезазначеними контрагентами, які стали підставою для формування позивачем показників податкової звітності у відповідному звітному періоді, за який відповідачем у справі проведено перевірку та складено акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове-повідомлення рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, наступне.

Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем (підрядник) у справі під час здійснення фінансового-господарської діяльності протягом перевіряємий періодів було укладено низку договорів із ПАТ «Дніпровський Металургійний комбінат» , ТОВ «Донбаське промислово-транспортне підприємство», ТОВ «Орфей-Запоріжжя», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовники) з виконання певних видів робіт капітальний, поточний ремонт, наладка, технічне обслуговування обладнання та основних фондів / а.с. 58-207, 208-253 том 3, а.с. 1-49, 50-71, 72-85, 86-94 том 4/ і з метою виконання своїх зобов`язань за цими договорами позивачем було укладено певні господарські договори (договори субпідряду) з ТОВ «Логос Буд», ТОВ «Лакшері Буд Сервіс», ТОВ «БФ Девелопментстрой» / а.с. 95-99, 100-103, 104-108, а.с. том 4/, при цьому необхідно зазначити, що контрагенти позивача - ТОВ «Логос Буд», ТОВ «Лакшері Буд Сервіс», ТОВ «БФ Девелопментстрой», на момент укладення договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов`язань були зареєстровані як юридичні особи та як платники податків, у тому числі ПДВ, та з огляду на характер робіт, виконання яких було передбачено умовами укладених з позивачем договорів, мали відповідні ліцензії та дозволи на виконання певних видів робіт / а.с. 45-55 том 3/ .

Так, позивачем у справі (генпідрядник) було укладено з:

- ТОВ «Логос Буд» (субпідрядник) договір підряду №1202-01 від 12.02.2019р. / а.с. 100-103 том 4/, умовами якого, серед іншого, передбачено виконання субпідрядником, переважно власними силами і засобами, ремонтних робіт на об`єктах погоджених генпідрядником в обумовлений договором строк, а генпідрядник здійснює платежі за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін, і під час розгляду цієї справи встановлено, що ТОВ «Логос Буд» (субпідрядник) виконано свої зобов`язання за цим договором , а позивачем у встановлені договором строки сплачена вартість виконаних контрагентом робіт, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт / а.с. 121-172 том 4, а.с. 3-73 том 6, а.с. 127-177 том 11, а.с. 1-27 том 16/, податковими накладними, які зареєстровані податковим органом / а.с. 173-250 том 4, а.с. 1-60 том 5,а.с. 74-249 том 6, а.с. 1-21 том 7, а.с. 178-252 том 11, а.с. 1-78 том 12, а.с. 28-102 том 16/, та розрахунковими документами / а.с. 61-65 том 5/. При цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за цим договором, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами;

-ТОВ «Лакшері Буд Сервіс» (субпідрядник) договір підряду №1102-01 від 11.02.2019р. / а.с. 95-99 том 4/, умовами якого, серед іншого, передбачено виконання субпідрядником , переважно власними силами і засобами, ремонтних робіт на об`єктах погоджених генпідрядником в обумовлений договором строк, а генпідрядник здійснює платежі за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін, і під час розгляду цієї справи встановлено, що «Лакшері Буд Сервіс» (субпідрядник) виконано свої зобов`язання за цим договором , а позивачем у встановлені договором строки сплачена вартість виконаних контрагентом робіт, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт / а.с.171-239 том 8, а.с.70-129 том 13, а.с.109-126 том 16/, податковими накладними, які зареєстровані податковим органом / а.с.240-251 том 8, а.с.1-162 том 9, а.с.130-250 том 13, а.с.1-44 том 14 а.с. 127-180 том 16/, та розрахунковими документами / а.с. 163-166 том 9/. При цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за цим договором, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами;

-ТОВ «БФ Девелопментстрой» (субпідрядник) договори підряду №2507-01 від 25.07.2019р. / а.с. 104-108 том 4/ та №2008-03 від 20.08.2020р. /а.с. 109-112 том 4, умовами яких, серед іншого, передбачено виконання субпідрядником , переважно власними силами і засобами, ремонтних робіт на об`єктах погоджених генпідрядником в обумовлений договором строк, а генпідрядник здійснює платежі за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін, і під час розгляду цієї справи встановлено, що ТОВ «БФ Девелопментстрой» (субпідрядник) виконано свої зобов`язання за цими договорами, а позивачем у встановлені договорами строки сплачена вартість виконаних контрагентом робіт, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт / а.с. 91-94 том 11, а.с. 120-135 том 15 а.с. 78-90,167-250 том 17, а.с. 1-158 том 18 /, податковими накладними, які зареєстровані податковим органом / а.с. 95-106 том 11, а.с.139-168 том 15, а.с.91-99 том 17, а.с. 159-250 том 18, а.с. 1-207 том 19/, та розрахунковими документами /а.с. 123-126 том 11, а.с. 208-209 том 19/. При цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за цим договором, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами.

При цьому необхідно зазначити, що отримані від вищезазначених контрагентів роботи (послуги) були використані позивачем у власній господарський діяльності під час виконання своїх зобов`язань перед ПАТ «Дніпровський Металургійний комбінат» , ТОВ «Донбаське промислово-транспортне підприємство», ТОВ «Орфей-Запоріжжя», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовники) / а.с. 58-207, 208-253 том 3, а.с. 1-49, 50-71, 72-85, 86-94 том 4, а.с. 66-235, 236-239, 240-249, 250 том 5 , а.с. 1 том 6, а.с. 22-251 том 7, а.с. 1-111,112-158,159-161 том 8, а.с. 167-172, 175-177 ,178-253 том 9, а.с. 250 том 10, а.с. 1-85,107-122 том 11, а.с. 79-250 том 12, а.с. 1-68, 69 том 13, а.с. 45-48,49-52,53-248 том 14, а.с. 1-120 ,169-247 том 15, а.с. 181,182-185,186-251 том 16, а.с.1-72,101-160 том 17, а.с.210-250 том 19, а.с.1-250 том 20 , а.с. 1-253 том 21, а.с.1-249 том 22, а.с. 1-84 том 23/, і під час розгляду справи суду не було надано доказів наявності будь-яких суперечок між замовниками та позивачем у справі щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань перед замовниками за укладеними договорами підряду.

Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи факт виконання робіт (надання послуг) вищевказаними контрагентами на адресу позивача підтверджений належними доказами, які є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а тому є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з надання послуг, які спричинили рух активів у процесі здійснення цих господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача, а відповідачем у справі під час розгляду цієї справи не було надано суду будь-яких доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, з урахуванням того, що безпосередній контрагенти позивача, у якого було придбано відповідні послуги на момент укладення та виконання господарських зобов`язань з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, у тому числі ПДВ, та належним чином задекларували надання послуг позивачу.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на складений відповідачем акт перевірки позивача викладені у цьому акті обставини щодо порушень позивачем податкового законодавства зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача , але така інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а підприємство не може автоматично бути визнано правопорушником лише на тій підставі, що податковим органом отримано податкову інформацію, у якій містяться висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє такий податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Так, аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Щодо висновків відповідача, які викладені у акті перевірки щодо неналежного оформлення первинних документів по господарським зобов`язанням позивача із вищезазначеними контрагентами протягом перевіряємого періоду, які ґрунтуються на наявній у податкового органу податковій інформації відносно контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачання товару/ надання послуги, то з огляду на те, що такий висновок ґрунтується лише на наявній у відповідача податковій інформації щодо контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи, колегія суддів вважає, що контролюючий орган не навів достатніх обставин, які б вказували на безтоварність господарських операцій та намагання позивача маніпулювати податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018р. у справі № 802/1155/17-а відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Також необхідно зазначити, що висновок податкового органу стосовно відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником/покупцем (позивачем у справі) , оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 30.01.2018р. у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018р. у справі №826/7704/16.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом господарської діяльності позивача, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Логос Буд», ТОВ «Лакшері Буд Сервіс», ТОВ «БФ Девелопментстрой», у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання від цих контрагентів робіт (послуг), перелік (кількість, якість, вартість) яких визначених умовами укладених господарських договорів, і подальше використання цих робіт, послуг у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання- позивача у справі, ділової мети одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання контрагентами вимог чинного законодавства України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція стосовно розв`язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, абз.«г» п.198.5 та абз.5 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість з урахуванням від`ємного значення на суму 18475392грн. протягом перевіряємого періоду, тому колегія суддів вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0137340720 від 23.09.2021р. діяв не у спосіб встановлений чинним законодавством, що є підставою для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив у справі обґрунтоване рішення про визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача у справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у цій справі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 23.05.2022р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, апеляційної скарги, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду цієї адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022р. у справі №160/2864/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 18.10.2022р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов