Постанова

від 12.04.2024 по справі 160/2864/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 160/2864/22

касаційне провадження № К/990/29798/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коршун А.О.; судді - Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.)

у справі № 160/2864/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології України»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології України» (далі - ТОВ «Індустріальні технології України»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2021 року № 0137340720.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 23 травня 2022 року позовну заяву задовольнив повністю.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.

Верховний Суд ухвалою від 08 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

06 лютого 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Індустріальні технології України» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01 липня 2019 року по 31 жовтня 2019 року при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Логос Буд», з 01 серпня 2019 року по 31 жовтня 2019 року при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакшері Буд Сервіс», з 01 серпня 2019 року по 30 вересня 2019 року, з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року, з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ Девелопментстрой», з 01 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Протектбуд», з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж КР», за результатами якої складено акт від 30 липня 2021 року № 2689/04-36-07-20/36983198.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з підстави неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання підрядних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакшері Буд Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Девелопментстрой» з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у постачальників позивача в достатній кількості основних фондів, виробничих та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення оспорюваних поставок, а також відсутність підтвердження руху товару (робіт, послуг) по ланцюгам постачання.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2021 року № 0137340720, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 18475392,00 грн за основним платежем та 4618848,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій та господарський характер понесених за ними витрат підтверджується належним чином складеними первинними документами, а доводи контролюючого органу про удаваний характер поставок ґрунтуються лише на припущеннях.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні роботи отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість контрагентів ТОВ «Індустріальні технології України» виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати), а також наявності кваліфікованого персоналу в достатній кількості, враховуючи, в тому числі специфіку розглядуваних робіт.

При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувалися підрядні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання робіт тощо.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник