Постанова

від 17.10.2022 по справі 640/24719/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24719/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Авто Стиль" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Авто Стиль" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» № 3802615147 від 28.08.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У апеляційній скарзі апелянт також просив викликати у якості свідка ОСОБА_1 , керівника контрагента ТОВ «Вєгас Буд», з метою з`ясування обставин виконання спірних договірних відносин та підтвердження факту неведення фінансово-господарської діяльності від імені контрагентів позивача.

Колегія суддів, проаналізувавши подане клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки у матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява директора ТОВ «Вєгас Буд», в якій ОСОБА_1 підтверджує факт господарських взаємовідносин з ТОВ «Євро Авто Стиль».

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Євро Авто Стиль» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вєгас Буд» за березень 2018 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік, фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток.

Результати перевірки оформлені Актом від 01.08.2019 № 161/26-15-14-07-02-10/40641297, у висновках якого зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого, завищено від`ємне значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду за березень 2018 рік на суму 42430,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 3802615147, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42430,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового Податковий кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»)

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 3802615147, яке ґрунтується на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки зазначено, що під час перевірки встановлені обставини, які в сукупності свідчать про фактичну неможливість виконання поставок саме задекларованим контрагентом, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належить сплаті.

На думку контролюючого органу, ТОВ «Євро Авто Стиль» було проведено господарські операції з контрагентом, шляхом формального складення первинних документів, які супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом встановлено, що у ході перевірки директору ТОВ «Євро Авто Стиль» вручені запити ГУ ДФС у м. Києві від 19.07.2019 № 1 та від 24.07.2019 № 2 про надання первинних документів, відомостей бухгалтерського обліку та інших документів, що мають відношення до предмету перевірки.

ТОВ «Євро Авто Стиль» не було надано на запити пояснень, первинних документів (договорів, актів прийому передач (виконаних робіт, надання послуг), банківські виписки, звіти та інше), данні бухгалтерського та податкового обліку, про що складено акти від 23.07.2019 № 691/26-15-14-07-02-15, від 24.07.2019 №6 94/26-15-14-07-02-15, від 25.07.2019 № 697/26-15-14-07-02-15.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України, встановлено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2019 ТОВ «Євро Авто Стиль» подало до ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки та документи, які підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності.

Зокрема позивачем подано документи, що підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Євро Авто Стиль» та ТОВ «Вєгас Буд», а саме: рахунки-фактури № ВБ-48 від 16.03.2018, № ВБ-47 від 16.03.2018, № ВБ-46 від 16.03.2018, № ВБ-45 від 16.03.2018, № ВБ-44 від 01.03.2018, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг з сертифікації) № ВБ-48 від 16.03.2018, № ВБ-47 від 16.03.2018, № ВБ-46 від 16.03.2018, № ВБ-45 від 16.03.2018, № ВБ-44 від 01.03.2018, платіжні доручення та податкові накладні № 48 від 16.03.2018, № 47 від 16.03.2018, № 46 від 16.03.2018, № 45 від 16.03.2018, № 44 від 01.03.2018, які надіслані ТОВ «Вєгас Буд» до Єдиного реєстру податкових накладних та зареєстровані податковим органом.

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наведені вище докази підтверджують наявність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вєгас Буд».

Проте, контролюючим органом вказані документи не було взято до уваги.

У Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що остання податкова звітність ТОВ «Вєгас Буд» з податку на додану вартість подана за серпень 2018 року з нульовими показниками, починаючи з вересня 2018 до органів ДФС звітність не подавалась; інформація щодо кількісті працюючих за березень 2018 рік - 5 осіб. Відповідно до «Єдиного реєстру податкових накладних» за період діяльності ТОВ «Вєгас Буд» на адресу товариства відбувалась реєстрація податкових накладних з номенклатурою: експедиційні послуги. У ході перевірки встановлено, що відповідно інформаційної системи АІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ «Вєгас Буд» внесена інформація від 21.08.2018 № 3713/26-15-21-24 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. ОСОБА_1 в ході допиту повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності даного платника податків к/п НОМЕР_1 .

На думку контролюючого органу ТОВ «Вєгас Буд» фактично займалося документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування.

Проте, колегія суддів зазначає, що наявність певної податкової інформації на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались ( поставлялись) платником податків його контрагенту.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В контексті викладеного колегія суддів також зазначає, що твердження відповідача про те, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності є необгрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Щодо посилання апелянта на внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень відомостей про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, а також на протокол допиту під час якого ОСОБА_1 зазначив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності платника податків к/п 32018100010000004, колегія суддів зазначає наступне.

Унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 № 802/2608/17-а.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироків суду відносно контрагента позивача, які б набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.

В даному випадку у матеріалах справи відсутні докази притягнення службової особи ТОВ «Вєгас Буд» до кримінальної відповідальності та відсутній вирок відносно службової особи вказаного підприємств за результатами судового розгляду матеріалів кримінального провадження.

Водночас судом встановлено, що під час подачі заперечення та скарги ТОВ «Євро Авто Стиль» було надано додаткові документи, щодо спростування наявного протоколу допиту директора ТОВ «Вєгас Буд» ОСОБА_1 , який зазначив, що ніякі бухгалтерські документи та фінансово-господарські документи не підписував, а саме: копію заяви про долучення документів до матеріалів кримінального провадження № 32018100010000004 та копію акту опитування адвокатом колишнього директора ТОВ «Вєгас Буд».

Крім того, на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Вєгас Буд» надано нотаріально посвідчену заяву від директора ТОВ «Вєгас Буд», якою останній підтверджує факт господарських взаємовідносин з ТОВ «Євро Авто Стиль».

Контролюючим органом вищевказані документи до уваги не взяті та жодної оцінки останнім не здійснено.

Колегія суддів зазначає, що фактично контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами бухгалтерського обліку які були надані контролюючому органу та долучені до матеріалів справи, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції висновки ГУ ДПС у м. Києві, викладені в акті перевірки щодо наведених вище господарських правовідносин та контрагента позивача є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 3802615147 від 28.08.2019 є протиправними, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких