Постанова

від 16.10.2007 по справі а8/337-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А8/337-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16.тел. 230-31-77

І м е н е м     України

ПОСТАНОВА

"16" жовтня 2007 р.                                                               Справа № А8/337-07          

За позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.

Київ  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Прогрес”, м. Ірпінь

про стягнення 5108,00грн.   

Суддя                    Чорна Л.В.

Представники:

від позивача: Котова Н.І. –довір. №03-238/466 від 14.03.2007р. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

          Стягується 4948грн. 87коп. адміністративно-господарські санкції за порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”,  159грн. 00коп. пені та судові витрати.

                Відповідач позов не оспорив, відзив до суду не надійшов, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку.   

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомленням ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.   

          Позов підлягає задоволенню.                     

судом встановлено:

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006р. Державної статистичної звітності (Форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2006р. рік у товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Прогрес” (відповідач) складає 15 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 1 чоловік, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 6 чоловік.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до  п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від  03.05.1995  року № 314 “Про  організацію  робочих місць та працевлаштування інвалідів”, якою затверджене Положення  про робоче місце інваліда і про  порядок  працевлаштування інвалідів (далі -  Положення № 314), підприємства у межах  доведеного нормативу створюють за власні кошти  робочі місця для працевлаштування інвалідів, щорічно подають  відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  відомості про  середню   річну  заробітну плату  на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних  працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів,  визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів,  створюють для інвалідів  умови праці з  урахуванням  індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, розробляють  і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Згідно з п. 3  Положення № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Пунктом 2 Положення № 314  передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.  Зі змісту  даної норми випливає, що на   звичайному робочому  місці може працювати інвалід, однак таке місце має бути атестоване  на відповідність  вимогам щодо робочого місця інваліда.

Виконанням нормативу  робочих місць у  визначеній законом кількості, за Законом, вважається працевлаштування підприємством  інвалідів, для яких це місце роботи є основним. До виконання також  може бути зараховано  забезпечення роботою інвалідів шляхом створення  господарських об'єднань з  громадськими організаціями чи підприємствами інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних  та соціальних завдань.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 зазначеного Закону, відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене відповідачем не працевлаштовано 1 інвалід за 2006р., чим порушено вимоги ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Оскільки середньорічна заробітна плата на підприємстві складає 4948грн. 82коп., відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 4948грн. 82коп. до 15.04.2007р.      

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином за 115 днів відповідачу нараховано пеню у розмірі 159грн. 00коп.   

Відповідно до п. 11 Постанови  Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 року “Про затвердження Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій  до відділень Фонду соціального  захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” (далі –Порядок № 1767) передбачено, що  контроль за своєчасним  і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які  не забезпечують нормативу  робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до  законодавства. У разі  несплати  штрафних санкцій в установлений термін, відділення  Фонду вживають заходів  щодо їх  стягнення у судовому порядку.

Доказів оплати відповідачем до суду не подано.            

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані, матеріалами справи доведені, підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. 158, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

постановив:

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Прогрес” (р/р 26001301232856 в Ірпінському безбал. Відділенні філії Жовтневе відділення ПіБ в м. Київ, МФО 322067, код ЄДРПОУ 30942402, 08200, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, Київська область) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31212230700007, в ГУДК по Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 50070000 (платежі до Фонду соціального захисту інвалідів), символ звітності 230, 04050, вул. Глибочицька, 72, м. Київ) 4948(чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім)грн. 82коп. адміністративно-господарські санкції та 159(сто п'ятдесят дев'ять)грн. 00коп. пені.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).      

Суддя                                                                                          Чорна Л. В.