Ухвала

від 06.12.2012 по справі а8/337-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-4652/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Горбатюка С.А.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес" на постанову Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 24 грудня 2008 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

в с т а н о в и л а:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4948,87 грн. та пені у розмірі 159,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес" в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" при середній обліковій чисельності штатних працівників 15 особи не виконано норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інваліда.

Постановою Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 24 грудня 2008 року, позов задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес" на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 4948,82 грн. адміністративно-господарських санкцій та 159,00 грн. пені.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес" із посиланнями на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності з боку Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів невиконання відповідачем нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та, відповідно, наявності підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання вказаного нормативу у примусовому порядку.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Законом України від 23.02.2006 №3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" доповнено статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до якої рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Зазначені зміни набрали чинності з 18.03.2006.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

З урахуванням викладеного, факт відсутності працевлаштування інваліда не є достатнім для висновку про невиконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та притягнення до господарсько-правової відповідальності у вигляді накладення адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»в редакції Закону України від 23.02.2006 №3483-IV, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів не встановлено чи повідомляв відповідач щомісячно центр зайнятості про кількість вакантних місць, у тому числі, для працевлаштування інвалідів; чи направлялися центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача; чи зафіксовано факти відмови у працевлаштуванні інвалідів тощо.

За вказаних обставин, колегія суддів вказує на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та, відповідно, вказує на необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес" задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 24 грудня 2008 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: