Рішення

від 18.10.2022 по справі 562/1528/22

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/1528/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2022 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Мички І.М.

секретаря судвого засідання Щербак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про витребування земельної ділянки та скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

У поданій в суд позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га, (номер запису про інше речове право 39836131 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (код ЄДРПОУ 41099127) на користь нього земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га, обґрунтовуючи тим, що його покійний батько ОСОБА_2 18 січня 2018 року додаткової угоди до договору оренди землі від 01 серпня 2014 року не укладав та не підписував.

Відповідач надав суду відзив у якому просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивач не надав суду належних суду доказів того, що ОСОБА_2 не підписував додаткової угоди, розгляд справи просить здійснювати без участі відповідача.

Згідно поданого позивачем клопотання позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без його участі.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005, площею 5,5022 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». Вказану ділянку він успадкував 07 травня 2021 року після смерті свого батька ОСОБА_2 .

01 серпня 2014 року між покійним ОСОБА_2 та ТОВ «ВИР» укладено договір за яким в оренду передано належну орендодавцю земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га строком на 5 років, тобто до 01 серпня 2019 року.

Відповідно до п.8 указаного договору оренди після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судом встановлено, що на підставі додаткової угоди від 18.01.2018 року до договору оренди орендарем стало ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" строком на сім років. У зв`язку з тим, що покійний ОСОБА_2 не підписував будь-яких додаткових угод він звернувся із заявою до органів поліції. За фактом незаконного заволодіння земельною ділянкою відповідачем, були внесені відповідні відомості в ЄРДР за №12019180130000791 від 19.11.2019 року. Під час досудового розслідування було проведено судову почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта від 19.08.2020 року №1.1-308/20, який надано до матеріалів справи, встановлено, що підпис, котрий наявний в додатковій угоді від 18.01.2018 року до Договору оренди землі 14.10.2014 року, а саме на звороті угоди в графі "Орендодавець" виконаний не ОСОБА_2 , 1955 року народження, жителем АДРЕСА_1 , а іншою особою", що доводить, що додаткова угода, якою змінено орендаря та строк оренди, є підробленою.

Суд звертає увагу також на те, що орендарем не сплачувалася орендна плата протягом трьох років за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5622685600:04:002:0005. Ці обставини відповідачем не спростовані.

Належних та допустимих у розумінні ст.77-78 ЦПК України доказів направлення орендодавцю до закінчення строку дії договору письмового повідомлення про намір продовжити орендарем дію договору оренди земельної ділянки відповідачем суду не надано.

А відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.2 ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За приписами ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Оскільки відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину, суд вважає, що це є порушенням прав позивача як власника - позбавляє можливості позивача вільно розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою, зокрема, передавати в оренду для обраного ним орендаря.

Відповідно до положень ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскільки з 16 січня 2020 року законодавцем виключено такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право оренди земельної ділянки за відповідачем, яке не ґрунтується на укладених додаткових угодах до договору оренди землі, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження своїм майном, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішень державного реєстратора.

Аналогічна правова позиція міститься постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі №992/3130/19.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При постановлені рішення відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.258-273, 280-284, 351 - 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га, (номер запису про інше речове право 39836131 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (код ЄДРПОУ 41099127) на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 992,40 грн. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М.Мичка