Постанова

від 28.03.2023 по справі 562/1528/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року

м. Рівне

Справа № 562/1528/22

Провадження № 22-ц/4815/408/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Ковальчук Н.М.,

Хилевича С.В.,

секретар Крижов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2022 року, у складі судді Мички І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

29 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

--- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га, (номер запису про інше речове право 39836131 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

--- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (код ЄДРПОУ 41099127) на користь нього земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га.

Позов обґрунтований наступним.

Він (позивач) 07 травня 2021 року успадкував після смерті батька ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 5,5022 га, з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005.

01 серпня 2014 року його покійний батько уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ "Вир".

У подальшому стало відомо, що на підставі Додаткової угоди від 18.01.2018 року до вказаного договору орендарем стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", строком на 7 років. У зв`язку з тим, що батько не підписував жодних додаткових угод, він звернувся з заявою до органів поліції.

За фактом незаконного заволодіння вказаною земельною ділянкою відповідачем, були внесені відповідні відомості в ЄРДР за № 12019180130000791 від 19.11.2019 року. Під час досудового розслідування було проведено судову почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта від 19.08.2020 року № 1.1-308/20 встановлено, що його батько вказану Додаткову угоду не підписував.

Отже, такий договір оренди за додатковою угодою є неукладеним, однак відповідач продовжує користуватися землею без правової підстави, чим порушує його права на користування та розпорядження своєю землею.

З вказаних підстав просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 02.08.2022 року було відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.25).

05.10.2022 року до суду від відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надійшов відзив на позовну заяву, в якому ставиться питання про відмову в позові та просить поновити строк на подачу відзиву. При цьому зазначив, що позивач не надав доказів того, що спірний договір підписаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Вказав, що надана позивачем копія висновку від 19.08.2020 року не є належним доказом, оскільки у висновку не вбачається кадастрового номеру земельної ділянки, щодо якої йде спір.

Також вказав, що до суду надано копію висновку, що викликає сумніви в його ідентичності оригіналу.

Крім того, зазначив, що відповідач не мав можливості подати до суду першої інстанції договори оренди землі, додаткові угоди та докази виплати позивачу орендної плати, оскільки оригінали цих доказів перебували за межами Рівненської області, без можливості доступу до них, що підтверджується відповідною довідкою, адже необхідність вивезення документів була зумовлена тим, що приміщення відповідача розташоване в безпосередній близькості до елеватора, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . А як відомо з відкритих джерел елеватори перебувають під постійною загрозою ракетних обстрілів російськими військами. В період же розгляду справи і на даний час в Україні запроваджено та діє режим воєнного стану, в результаті чого відповідач діє з обмеженими можливостями, адже наявні перебої з постачанням пального, що унеможливлювало отримання оригіналів необхідних документів чи відрядження представника відповідача до суду для участі у судовому засіданні. Також, в зазначений період, а саме з 07.06.2022 року з юридичного відділу відповідача мобілізовано до лав ЗСУ юриста ОСОБА_4., а 22.08.2022 року звільнився начальник юридичного відділу, що підтверджується відповідними доказами. Діючий представник ТОВ "Західна агровиробнича компанія" почав здійснювати представництво у цій справі з 02.09.2022 року, і, крім цього, протягом тривалого часу товариство є одночасно учасником біля 100 судових справ різних інстанцій, що потребує значного часу та зусиль для підготовки процесуальних документів, що суттєво впливає на можливість своєчасно подавати відзиви та витребувані судом документи. Усі вказані обставини у сукупності не дали можливості у строки, встановлені законом, надати до суду докази, у зв`язку з чим просить апеляційний суд визнати поважною причину пропуску строку для подачі відзиву та доказів та прийняти вказаний відзив та документи у якості доказів по справі (а.с.30-32).

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2022 року позов було задоволено. Суд вирішив:

--- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га, (номер запису про інше речове право 39836131 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (код ЄДРПОУ 41099127) на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 992,40 грн. судових витрат.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, як встановлено висновком експерта від 19.08.2020 року №1.1-308/20, який надано до матеріалів справи, додаткова угода, якою змінено орендаря та строк оренди, є підробленою.

Також суд виходив з того, що відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину, що є порушенням прав позивача як власника, а саме позбавляє його можливості вільно розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою, зокрема, передавати в оренду для обраного ним орендаря. А тому ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Крім того, суд виходив з того, що з огляду на реєстрацію за відповідачем права оренди земельної ділянки, яке не ґрунтуються на укладеній додатковій угоді до договору оренди землі, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем.

На вказане рішення відповідачем подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи.

Зокрема, зазначив, що суд не врахував того, що у відзиві на позов вказувалось, що копія висновку від 19.08.2020 року не є належним доказом, оскільки у висновку не вбачається кадастрового номеру земельної ділянки, щодо якої йде спір. Також суду надано лише копію висновку, що викликає сумніви в його ідентичності оригіналу.

Також вказав, що судом не було враховано того, що у справі відсутні належні докази непідписання колишнім орендодавцем додаткової угоди до договору оренди.

Також зазначив, що суд залишив поза увагою й те, що додаткова угода від 18.01.2018 року укладена між трьома сторонами: ОСОБА_3 , ТОВ "Вир" та відповідачем. Проте ТОВ "Вир" до участі у справі залучено не було, хоча оскаржуване рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів, що є суттєвим порушенням процесуального закону. Позивачем на надано до суду додаткової угоди від 18.01.2018 року, вона також судом не витребовувалась у учасників справи. У відповідача відсутній її оригінал, оскільки його витребувано правоохоронними органами і у відповідача наявна лише засвідчена слідчим її копія, яка додається до апеляційної скарги.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 28.03.2023 року о 12-30 годині, однак учасники справи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися та про причини неявки суд не повідомили. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.05.2021 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005, площею 5,5022 га, з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства". Вказану ділянку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_2 , 1955 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Вказане підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.05.2021 року (а.с.13).

Сторонами не заперечується, що у 2014 році між покійним ОСОБА_2 (орендодавцем) та ТОВ "Вир" (орендарем) укладено договір, за яким в оренду передано належну орендодавцю земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:04:002:0005 площею 5,5022 га строком на 5 років, тобто до 01 серпня 2019 року.

Відповідно до п.8 указаного договору оренди після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до Інформації з різних реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), сформованої 21.06.2022 року - позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,5022 га, кадастровий номер 5622685600:04:002:0005, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (а.с.7).

Вказана Інформація містить у собі такі відомості щодо вказаної земельної ділянки:

--- вона належить на праві власності позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2021 року;

--- номер запису про інше речове право 39836131 від 18.12.2020 року; підстава для державної реєстрації: договір оренди землі від 01.08.2014 року, додаткова угода від 18.01.2018, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"; Орендодавець: ОСОБА_2 .

Згідно з копією Додаткової угоди від 18.01.2018 року до Договору оренди землі від 14.10.2014 року між орендодавцем ОСОБА_2 , орендарем ТОВ "Вир" та новим орендарем ТОВ "Західна агровиробнича компанія" було укладено Додаткову угоду щодо вказаної земельної ділянки, строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди, з розміром орендної плати в 15 190,02 грн, що становить 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Вбачається, що зі згоди орендодавця орендар передає, а новий орендар ТОВ приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди (а.с.11).

Позивач вказує, що йому, як спадкоємцю орендодавця ОСОБА_2 , стало відомо, що на підставі Додаткової угоди від 18.01.2018 року до вказаного договору орендарем спірної земельної ділянки стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", строком на 7 років. У зв`язку з тим, що батько не підписував жодних додаткових угод, він звернувся з заявою до органів поліції.

Нормативно-правове обґрунтування

Щодо вимоги про повернення позивачу земельної ділянки, витребування її із чужого незаконного володіння

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди, договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За ч.1 ст.15 вказаного Закону в зазначеній редакції істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15. У тій іншій справі Верховний Суд України вказав таке: "Судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України".

Велика Палата Верхового Суду зробила такий висновок щодо застосування відповідних норм права у вказаних правовідносинах:

--- правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

--- відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

--- враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

--- тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

У п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від Справа 02.02.2021 року у справі № 925/642/19зазначено, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.

Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому суд першої інстанції помилково констатував необхідність використання позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Тобто, на теперішній час такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 року у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 року у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 року у справі № 910/8387/19, від 03.09.2020 року у справі №914/1201/19, від 28.10.2020 року у справі 910/10963/19.

Позиція суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог погодитися не може, оскільки до такого висновку суд дійшов при порушенні норм процесуального права.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.13 ЦПК України суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Сторонами в цивільному процесі, згідно з ч.1 ст.48 ЦПК України, є позивач і відповідач.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Тобто, участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов`язки.

При цьому участь третіх осіб у справі є опосередкованою формою захисту їх прав та інтересів, що пов`язані зі спірними правовідносинами, оскільки за результатом вирішення спору у сторін виникнуть права та обов`язки, а у третіх осіб судове рішення може бути лише підставою для цього, тобто треті особи можуть вступити у справу, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін (ч.1 ст.53 ЦПК України).

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Відповідно до ст.51 ЦПК України:

--- суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч.1);

--- якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2).

Задовольняючи позовні вимоги, витребовуючи у відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" вказану спірну земельну ділянку та скасовуючи державну реєстрацію права оренди вказаної спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на підставі додаткової угоди від 18.01.2018 року, суд першої інстанції порушив права Товариства з обмеженою відповідальністю "Вир", оскільки не було вирішено питання щодо залучення вказаної особи до участі у справі в якості співвідповідача, що є підставою для скасування судового рішення.

Необхідність залучення ТОВ "Вир" до участі у справі в якості співвідповідача простежується в тому, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів, а саме вказаним рішенням встановлено, що додаткова угода від 18.01.2018 року за участі ТОВ "Вир", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та батька позивача ОСОБА_2 , як орендодавця, є неукладеною, вказаним рішенням спростовано факт укладення зазначеної додаткової угоди за участю батька позивача, спростовано факт підписання її ним. Тобто, оскаржуване рішення не поновляє право ТОВ "Вир" як орендаря спірної земельної ділянки за договором оренди від 01.08.2014 року (оскільки після закінчення строку договору орендар орендар має переважне право поновлення його на новий строк), а повертає земельну ділянку позивачу.

Відповідно до п.8 указаного договору оренди після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію

Отже, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги, поширивши законну силу судового рішення на ТОВ "Вир", з яким у позивача виник приватноправовий спір та яке не мало процесуального статусу відповідача у цій справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі № 665/1530/17.

Таким чином, суд першої інстанції, в порушення наведених вище приписів процесуального закону, не вирішив питання про залучення ТОВ "Вир" до участі у справі у якості співвідповідача, а межі апеляційного перегляду судових рішень, визначені процесуальним кодексом, не надають суду апеляційної інстанції процесуальної можливості залучити до участі у справі іншого відповідача на стадії апеляційного перегляду, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції

З огляду на зазначене, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно

розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

При поданні апеляційної скарги скаржником ТОВ "Західна агровиробнича компанія" було сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі 2 977,20грн (а.с.63).

Таким чином, з урахуванням наведеного, з позивача на користь скаржника необхідно стягнути судові витрати у розмірі 2 977,20грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2022 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" судові витрати у розмірі 2 977,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 28 березня 2023 року.

Головуючий Майданік В.В.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.