Рішення

від 17.10.2022 по справі 696/643/22

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.10.2022

Справа № 696/643/22

№ 2/696/192/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участі

представника ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на Ѕ частину спільного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про визнання права власності на Ѕ частину спільного майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 03 листопада 2001 року перебувала з Відповідачем у зареєстрованому шлюбі. На даний час між ними триває судовий розгляд питання розірвання шлюбу. Фактично спільне проживання припинили більше двох років тому.

За час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було придбано житловий будинок по АДРЕСА_1 , що має загальну площу 82,16 кв. м., з яких житлова становить 52,6 кв. м.

Хоч вказане майно і обліковане за Відповідачем згідно документації, воно являється спільним сумісним майном подружжя та сторони не змогли в добровільному порядку домовитись про його поділ.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частини цього будинку, як з майна спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою суду від 19 вересня 2022 року по справі відкрито провадження та надано строк учасникам подати заяви по суті спору.

В підготовчому судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримувала та просила їх задовольнити.

Відповідача на підготовчому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Згідно частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1. ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як було встановлено під час слухання справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 листопада 2001 року, і на даний час порушили питання про розірвання шлюбу.

Більше двох років не проживають разом.

За час шлюбу у власності Відповідача з`явився житловий будинок по АДРЕСА_1 , що має загальну площу 82,16 кв. м., з яких житлова становить 52,6 кв. м.

Сторони не заперечували того факту, що будинок був придбаний за спільні кошти, в інтересах сім`ї, проте облікований за Відповідачем.

У частині другійстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно ізположеннями частинитретьої статті12та частинипершої статті 81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Устатті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України.

Частиною першоюстатті 57 СК України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За змістом статей69,70 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правовапозиція висловленав постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 21листопада 2018року усправі N372/504/17(провадження №14-325цс18).

Як роз`яснено в пунктах 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, частина третястатті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьоїстатті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Під час судового розгляду, встановлено, що спірний будинок був придбаний за спільні кошти подружжя в період шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу із визначенням часток з переходом права власності на них.

У зав`язку з вказаним, позов підлягає до задоволення.

При вирішенніпитання стягненнясудових витратсуд приходитьдо наступнихвисновків.

При подачі позову, Позивачем сплачено судовий збір на суму 992 грн. 40 коп.

Відповідач позов визнав.

Згідно ч. 3ст. 7 ЗУ "Про судовий збір"у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна за своїм змістом норма міститься у ч. 1ст. 142 ЦПК України.

Отже, враховуючи визнання відповідачем позову до початку слухання справи по суті, суд стягує з відповідача на користь позивача 50% судового збору та повертає позивачу з державного бюджету 50% судового збору.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.81,141,258, 259,263-265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на Ѕ частину спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , що має загальну площу 82,16 кв. м., з яких житлова становить 52,6 кв. м.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за подачу позову позивачем на суму 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Кам`янському районі Черкаської області код класифікації доходівбюджету 22030101 повернути ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з розрахункового рахунку ГУК у Черкаській області м. Кам`янка, UA 578999980313181206000023631, МФО 899998, ЄДРПОУ 36775216 частину сплаченого судового збору за подачу позову на суму 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. згідно квитанції № 9872985 від 29 серпня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : В.В.Шкреба