Постанова

від 17.10.2022 по справі 916/253/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/253/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року, м. Одеса, суддя Лічман Л.В., повний текст рішення складено та підписано 01.08.2022 року

у справі: №916/253/22

за позовом: Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса

до відповідача: Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ", м. Одеса

про стягнення 47 272 грн. 36 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У лютому 2022 року Акціонерне товариство ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ", м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ", м. Одеса на користь Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса 47 272 грн. 36 коп. заборгованості зі сплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії; вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат за подання позовної заяви.

Зокрема позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч приписам ст.ст. 174, 175, 193, 202, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 633 Цивільного кодексу України, ст.ст. 46, 57 Закону України ,,Про ринок електричної енергії, п.п.2.1.4, 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 14.03.2018 року №312 (далі Правила), листа від 05.10.2020 року № 101/29/03-4465, рахунку від 05.10.2020 року № 638/1, акту прийняття-передавання наданих послуг від 05.10.2020 року, відповідач, приєднавшись до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, не оплатив надані позивачем в січні 2019 року послуги з розподілу електричної енергії в обсязі 63222 кВт*год.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року у справі №916/253/22 у позовних вимогах Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса до Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ", м. Одеса про стягнення заборгованості у розмірі 47 272 грн. 36 коп. відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами по справі не доведено факту надання відповідачу у січні 2019 року послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в обсязі 63222 кВт*год, з огляду на що позов Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса задоволення не потребує.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року у справі № 916/253/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса про стягнення з Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ", м.Одеса 47 272 грн. 36 коп. заборгованості задовольнити, вирішити питання щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначив, що до суду було надано заяву приєднання від 04.12.2018 року, відповідно до якої відповідач самостійно визнав Акціонерне товариство ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса своїм оператором системи розподілу.

Проте, на думку апелянта, судом першої інстанції вказаного не було взято до уваги, як і не було взято до уваги умов договору про постачання електричної енергії від 23.11.2004 року №638, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Одесаобленерго» та Приватним підприємством «Патріот».

Вказані письмові документи, на переконання скаржника, прямо підтверджують визнання відповідачем позивача, як оператора системи розподілу.

Також позивач наголошує на тому, що п. 2.1.6. ПРРЕЕ передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподiлу електричної eнepгії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дiй, якi свiдчать про його бажання укласти договiр споживача про надання послуг з розподiлу електричної енергії, зокрема повернення (надання) пiдписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподiлу та/або документально пiдтверджене споживання електричної енергії. Проте, як зауважує скаржник, в оскаржуваному рiшеннi, залишено поза увагою що Приватне підприємство «ПАТРIОТ», м. Одеса пiдписало заяву-приєднання, а Акціонерне товариство ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса надало документальне пiдтвердження споживання вiдповiдачем електричної енергії у перiод сiчня 2019 року.

Крім того, апелянт зазначив, що згiдно п. 2.1.6 ПРРЕЕ, в разi незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподiлу електричної енергії, споживач не має права використовувати електричну енергiю iз системи розподiлу та має подати оператору системи розподiлу письмову заяву про припинення розподiлу електричної енергії на його об`єкт. Проте, відповідач не звертався до позивача із такою заявою щодо припинення розподілу електричної енергії.

Також, на переконання скаржника, судом першої інстанції порушено вимоги процесуального закону під час застосування принципу преюдиціальності у даній справі, оскільки предметом справи №916/686/20 була вимога про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії у розмірі 142127 грн. 71 коп., а у даній справі стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу за період січня 2019 року у розмірі 47272 грн. 36 коп.

Так, позивач зазначив, що постачання електричної енергії вiдповiдачу за ТКО iз ЕIС-кодом: 62Z3043495596626 у сiчнi 2019 року здiйснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанiя», що підтверджується заявою-приєднанням вiдповiдача до умов договору про постачання електричної енергії вiд 04.12.2018 року та рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанiя» № 02-638/1 вiд 06.02.2019 року.

Поряд iз цим, як вказує скаржник, як вбачається iз рішення Господарського суду Одеської областi вiд 03.02.2021 року по справi № 916/986/20, 28.12.2018 року Приватне підприємство «Патріот» пiдписало також заяву - приєднання з 01.01.2019 року до умов договору споживача про надання Акціонерним товариством «Укрзалiзниця» послуг з розподiлу електричної енергії за технiчними даними паспорту точки розподiлу за об`єктом споживача за адресою: вул. Тираспольське шосе, 15-а, м. Одеса, EIC код точки 62Z1473627432889, 62Z8432001323602. Отже, з боку Акціонерного товариства «Укрзалiзниця» вiдповiдачу надавались послуги з розподiлу електричної енергії на iншi ТКО вiдповiдача (ЕIС-код: 62Z1473627432889, 62Z8432001323602), анiж з боку позивача (ЕIС-код: 62Z3043495596626).

Відтак, на переконання позивача, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення з вiдповiдача вартостi наданих позивачем послуг з розподiлу електричної енергії на ТКО вiдповiдача за ЕIС-кодом: 62Z3043495596626, вiдповiдно вищезазначене рiшення суду не стосується предмету розгляду даної справи та не може мати преюдицiальний характер в розумiннi ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник зазначає про суперечливість висновку суду першої інстанції щодо технічної неможливості розподілу Акціонерним товариством ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса електричної енергії відповідачу, оскільки матеріали справи містять додаток 10 до договору від 23.11.2004 року №638 яким визначено, що постачання здійснювалося Акціонерним товариством ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса відповідачу через ТП-4829, що знаходиться на балансі у останнього.

Наведені вище обставини, на переконання апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за розподіл електричної енергії у зазначеному вище розмірі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 року за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року у справі №916/253/22 було відкрито апеляційне провадження, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

16.09.2022 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ", м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року у справі №916/253/22 відмовити, рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року у справі №916/253/22 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач зазначив, що вiдповiдно до абзацу 2 п. 2.1.б ПРРЕЕ, фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподiлу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дiй, якi свідчать про його бажання укласти договiр споживача про надання послуг з розподiлу електричної енергії, зокрема повернення (надання) пiдписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподiлу та/або документально пiдтверджене споживання електричної енергiї.

Проте, на думку відповідача, позивач не надав під час судового розгляду жодних доказів, які б свідчили, що Приватне підприємство ,,ПАТРІОТ", м. Одеса дійсно приєдналося до умов договору або хоча б мало такий намір.

Приватне підприємство ,,ПАТРІОТ", м. Одеса у відзиві наголосило, що не мало укладеного договору про розподiл електричної енергії з АТ «Одесаобленерго» у сiчнi 2019 року, по-друге не підписувало заяву-приєднання, по-третє - не отримувало рахунки про розподіл електричної енергії вiд АТ «Одесаобленерго», а також акти приймання-передачi наданих послуг.

Також, відповідач зазначив що Акціонерне товариство ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса не може бути оператором системи розподiлу Приватного підприємства «Патріот» у зв`язку з тим, що електроустановки останнього приєднані до технологiчних мереж Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ТЕМП», електроустановка якого в свою чергу приєднана до Акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 248 100,00 грн.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/253/22 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 47272 грн. 36 коп.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року у справі №916/253/22 є таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до позовної заяви позивач надав копію роздруківки публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; додаток №4 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який визначає порядок розрахунків. Вказані роздруківки не містять жодних підписів та печаток.

Крім того, матеріали справи містять постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 року №1345 «Про видачу АТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом».

05.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з листом №101/29/03-4465, у якому вказав, що у Приватного підприємства «Патріот», м. Одеса перед Акціонерним товариством «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса існує заборгованість у сумі 47272 грн. 36 коп., яка виникла у січні 2019 року за послуги з розподілу електричної енергії.

До вказаного листа, позивачем було долучено рахунок від 05.10.2020 року №638/1; акт прийняття передавання наданих послуг від 05.10.2020 року, який не містить підпису відповідача. Зазначені вище документи було направлено на юридичну адресу відповідача про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення від 12.10.2020 року.

В подальшому, позивачем також було додано до матеріалів справи договір від 23.11.2004 року №638, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» та Приватним підприємством «Патріот», м. Одеса.

Вказаний договір укладений на термін до 31.12.2005 року та містить підписи уповноважених осіб сторін, які його підписали та печатки юридичних осіб.

Додатком №5.1 до вказаного вище договору визначено перелік об`єктів Приватного підприємства «Патріот», м. Одеса, що живляться електроенергією від високовольтних мереж за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 15а.

Також у матеріалах справи наявний рахунок-фактура від 06.02.2019 року №02-638/1, за яким за відповідачем у справі наявна заборгованість перед постачальником електричної енергії у розмірі 132255 грн. 62 коп. та копія заяви приєднання до договору про постачання електричної енергії з якої вбачається, що відповідач приєднався з 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії.

В свою чергу, відповідачем до відзиву на позовну заяву суду було подано рахунок від 29.11.2019 року №999341 за послуги з розподілу електричної енергії в січні 2019 року, за яким постачальником електричної енергії є Виробничий підрозділ «Одеське регіональне відділення Філія «Енергозбут» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», а платником Приватне підприємство «Патріот», м. Одеса, за послуги з розподілу електричної енергії на суму 33768 грн. 10 коп.; платіжне доручення від 08.07.2019 року №109 на суму 33768 грн. 09 коп., сплата за яким проведена банком 08.07.2019 року; акт приймання передачі наданих послуг, який містить підписи і печатки як Одеського лінійного відділу ВП «Одеське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця», так і Приватного підприємства «Патріот», м. Одеса; звіт про покази засобів обліку за Приватним підприємством «Патріот» (субспоживач Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ТЕМП») з якого вбачається, за найменуванням об`єкту ЄІС кодами 62Z3043495596626, 62Z3276084324992 оператором системи розподілу є Одеський лінійний відділ ВП «Одеське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця».

Також у матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 року у справі №916/986/20 яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія до Приватного підприємства ПАТРІОТ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство ДТЕК Одеські Електромережі, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, Товариства з обмеженою відповідальністю І ДЖІ ЄФ ТРЕЙДІНГ, Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Енергозбут Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення заборгованості в розмірі 142 127 грн. 71 коп.

Вказане рішення залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 року.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження наявності між позивачем та відповідачем правовідносин у сфері енергопостачання матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім заборгованості за розподіл електричної енергії у розмірі 47272 грн. 36 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі та вважає прийнятними висновки суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії споживачу встановлюється Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

За змістом ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року за № 312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 ПРРЕЕ результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб`єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку. Відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності відповідного оператора системи. Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 року по справі № 916/986/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Одеська обласна енергопостачальна компанія до Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ у стягненні заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період січня 2019 року. При цьому, у якості третьої особи по справі № 916/986/20 перебувало Акціонерне товариство ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ.

Рішенням суду першої інстанції встановлено обставину того, що Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Одеська обласна енергопостачальна компанія звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підриємства ,,ПАТРІОТ про стягнення заборгованості за спожиту в січні 2019 року активну електричну енергію в кількості 63222 кВт*год., обґрунтовуючи свої вимоги, зокрема тим, що у січні 2019 року Aкціонерним товариством ,,Одесаобленерго (у подальшому змінило назву на Акціонерне товариство ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ) надавались послуги з розподілу електричної енергії Приватному підприємству ,,ПАТРІОТ, оскільки останній автоматично приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019 року.

В рішенні Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 року по справі №916/986/20 судом встановлено, що до електричних мереж Акціонерного товариства ,,Укрзалізниця приєднана електроустановка споживача Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Завод ,,ТЕМП, а до технологічних електричних мереж Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Завод ,,ТЕМП приєднана електроустановка споживача Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ.

Відтак, як було судом встановлено по справі №916/986/20, відповідно до абз.3 п.1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1470 (із змінами), та відповідно до заяви-приєднання споживача Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ від 28.12.2018 року до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу, саме Акціонерне товариство ,,Укрзалізниця з 01.01.2019 року є оператором системи розподілу електричної енергії для Приватного підприємства ,,ПАТРІОТ.

Зазначене вище рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вимогами ч.5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту - це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами.

Отже, юридичний факт це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт -це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування ст. 75 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №914/554/19 та від 30.08.2022 року у справі №904/1427/21.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, у справі яка переглядається, не наведено достатніх доводів щодо того, що встановлені обставини у справі № 916/986/20 повинні підлягати повторному встановленню та доказуванню у межах цієї справи. При цьому, судом першої інстанції у даній справі не встановлено достатніх та допустимих доказів, наданих позивачем, які б спростовували обставини, що встановлені судом у справі № 916/986/20.

Відтак, з огляду на вказане, твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального права, передбаченого ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не заслуговує на увагу та відхиляється колегією суддів.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що зі звіту про покази засобів обліку за Приватним підприємством «Патріот» (субспоживач Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ТЕМП») вбачається, що за найменуванням об`єкту ЄІС кодами 62Z3043495596626, 62Z3276084324992 оператором системи розподілу електроенергії на об`єкти відповідача є Одеський лінійний відділ ВП «Одеське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця», що, в свою чергу, спростовує твердження позивача про те, що саме ним, як постачальником на ЕІС 62Z3043495596626 здійснюється розподіл електричної енергії.

Щодо твердження скаржника про те, що відповідач приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, які надавав позивач у січні 2019 року та не звертався до останнього із заявою про припинення розподілу електричною енергією на ТКО, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Згідно Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір); договір постачання електричної енергії споживачу, інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ст.4).

Статтею 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", передбачено, що споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про ринок електричної енергії" зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Порядок зміни електропостачальника має, зокрема, визначати: 1) умови та процедури зміни електропостачальника; 2) положення щодо забезпечення належного та достовірного комерційного обліку споживача при зміні електропостачальника; 3) положення щодо обміну інформацією при зміні електропостачальника; 4) права та обов`язки електропостачальників, оператора системи передачі та/або оператора системи розподілу, споживача при зміні електропостачальника.

Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - Правила).

Відповідно до п. 5.5.1 Правил, споживач електричної енергії має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії" та цими Правилами.

У диспозитивному порядку перше речення ч.10 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачає, що жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Тобто, таке право не підлягає будь-якому обмеженню, інакше як на законодавчому рівні, не підлягає додатковому обтяженню фінансовими зобов`язаннями.

Порядок зміни електропостачальника регулюєтся розділом VI ПРРКЕЕ. Так, споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб`єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору. У межах однієї процедури зміни електропостачальника споживачем відповідно до визначеного цим розділом порядку можлива зміна лише одного електропостачальника. При цьому споживач може ініціювати декілька процедур зміни електропостачальника одночасно. Повідомлення про намір укласти новий договір з новим електропостачальником надається у вигляді заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах оприлюдненої комерційної пропозиції електропостачальника, а якщо сторони дійшли взаємної згоди укласти договір на умовах, які оприлюднені комерційні пропозиції електропостачальника не містять, у повідомленні про намір укласти новий договір з новим електропостачальником споживач має надати новому електропостачальнику таку інформацію: персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові) споживача або уповноваженої особи або найменування компанії (для юридичної особи), а також для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: витяг з ЄДР, роздрукований з мережі Інтернет, або копію довідки, або копію виписки з ЄДР; для фізичних осіб: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті); контактні дані (номер телефону, електронна пошта, поштова адреса для листування тощо); ЕІС-код(и) точки обліку електроенергії за об`єктом (об`єктами) споживача; найменування чинного електропостачальника; інші дані, передбачені заявою-приєднанням до договору про постачання електричної енергії споживачу відповідно до цих Правил (якщо споживач обрав визначену комерційну пропозицію нового електропостачальника), інші документи, які можуть бути потрібні відповідно до обраної комерційної пропозиції; згоду на обробку персональних даних та використання їх для отримання інформації щодо споживача від адміністратора комерційного обліку. Датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених пунктом 6.1.5 цієї глави. У разі отримання неповних даних електропостачальник повинен повідомити про це споживача. Після отримання всіх необхідних даних електропостачальник протягом дня повинен надати споживачу підтвердження щодо початку процедури зміни електропостачальника та укладення з ним договору про постачання електричної енергії споживачу. Новий електропостачальник має протягом трьох робочих днів надіслати запит до адміністратора комерційного обліку щодо зміни електропостачальника, який повинен містити: інформацію про споживача, зазначену в пункті 6.1.5 цієї глави; заплановану дату початку постачання електричної енергії новим електропостачальником; ЕІС-код електропостачальника. Після отримання та перевірки запиту на зміну електропостачальника адміністратор комерційного обліку протягом наступного дня має надіслати постачальнику послуг комерційного обліку споживача запит на контрольне зняття даних, який повинен містити: ЕІС-код точки обліку за об`єктом (площадкою вимірювання); заплановану дату початку постачання електричної енергії новим електропостачальником. Адміністратор комерційного обліку не пізніше ніж на наступний день з дня отримання запиту на зміну електропостачальника має сформувати прогнозні обсяги споживання за точкою обліку на заплановану дату зміни електропостачальника та: перевірити інформацію про споживача та його об`єкт (об`єкти); повідомити нового електропостачальника про можливість (відсутність можливості) здійснення зміни електропостачальника; повідомити попереднього електропостачальника споживача про отримання запиту на зміну електропостачальника, дату запланованої зміни електропостачальника та прогнозні обсяги споживання на цю дату. Постачальник послуг комерційного обліку впродовж 5 календарних днів після отримання запиту від адміністратора комерційного обліку повинен: сформувати прогнозні дані про покази засобу (засобів) вимірювальної техніки (засобів комерційного обліку) на дату зміни електропостачальника та повідомити їх учасникам роздрібного ринку, задіяним у зміні електропостачальника; запланувати зняття фактичних показів засобу (засобів) вимірювальної техніки (засобів комерційного обліку) на дату зміни електропостачальника. У разі підтвердження можливості зміни електропостачальника повідомлення адміністратора комерційного обліку повинні містити: 1) до нового електропостачальника: підтвердження дати зміни електропостачальника; інформацію про історію споживання електричної енергії споживачем за минулі періоди; 2) до попереднього електропостачальника: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; 3) до оператора системи: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; прогнозні обсяги споживання електричної енергії за точкою обліку на заплановану дату зміни та прогноз обсягу розподілу електричної енергії на наступний розрахунковий період. У разі відсутності можливості зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку повідомляє про це нового електропостачальника із зазначенням причини відмови у забезпеченні зміни електропостачальника, що є підставою для зупинки (анулювання) процедури зміни електропостачальника. У випадку отримання повідомлення від адміністратора комерційного обліку про відсутність можливості зміни електропостачальника новий електропостачальник повинен повідомити про це споживача протягом робочого дня після отримання такого повідомлення з наданням відповідного обґрунтування та рекомендацій споживачу. Попередній електропостачальник після отримання від адміністратора комерційного обліку повідомлення про зміну електропостачальника повинен здійснити всі необхідні заходи щодо припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу зі споживачем на заплановану дату зміни електропостачальника. До припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору (п.п. 6.1.1., 6.1.2., 6.1.3., 6.1.4., 6.1.5., 6.1.6., 6.1.7., 6.1.8., 6.1.9., 6.1.10., 6.1.11., 6.1.12., 6.1.13., 6.1.15, 6.1.16. ПРРЕЕ).

Колегія суддів зазначає, що ані Законом України «Про ринок електричної енергії», ані ПРРЕЕ не встановлено конкретних строків, в межах яких споживач зобов`язаний попередити попереднього електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії. Вказаними нормативними актами встановлено лише період, протягом якого має бути завершена зміна електропостачальника за ініціативою споживача, та строк, в межах якого споживач повинен повідомити нового електропостачальника, а не попереднього про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відтак, враховуючи те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 року у справі № 916/986/20 встановлено преюдиційний факт того, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» забезпечує розподіл електричної енергії в межах території здійснення ліцензованої діяльності технологічними мережами Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «ТЕМП» та Приватному підприємству «Патріот», саме Акціонерне товариство «Укрзалізниця» з 01.01.2019 року є оператором системи розподілу для Приватного підприємства «Патріот», м. Одеса.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, доводи Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса, наведені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні, також і з огляду на те, що позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по даній справі не доведено протилежного.

Навпаки, позиція скаржника фактично зводиться лише до незгоди із викладеними у судових рішеннях суду першої інстанції висновках щодо відсутності підстав вважати, що саме позивачем відповідачеві здійснюється розподіл електричної енергії.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року у справі №916/253/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року у справі №916/253/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 року у справі №916/253/22 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська С.І. Колоколов