Ухвала

від 24.11.2022 по справі 916/253/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 916/253/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», скаржник)

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022

у справі №916/253/22

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі»

до Приватного підприємства «Патріот»

про стягнення 47 272, 36 грн,

ВСТАНОВИВ:

На електронну адресу Касаційного господарського суду 08.11.2022 надійшла касаційна скарга АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом, в якій скаржник просить, зокрема скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №916/253/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №905/1870/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень

рішенням Господарського суду Одеської області від 26.07.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022, у справі №916/253/22 в задоволенні позовних вимог АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» до Приватного підприємства «Патріот» (далі - ПП «Патріот») про стягнення 47 272, 36 грн. відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення попередні судові інстанції виходили з того, що АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» належними та допустимими доказами у даній справі не доведено факту надання ПП «Патріот» у січні 2019 року послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в обсязі 63222 кВт*год

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 гривні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 916/2523/22 є стягнення заборгованості у розмірі 47 272, 36 грн, що виникла у січні 2019 за послуги з розподілу електричної енергії, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 2 481, 00 = 248 100, 00 грн).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 про відкриття провадження у справі №916/253/22 (за даними Єдиного державного реєстру судових рішень), справа визнана малозначною.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» у касаційній скарзі зазначає, що ця справа є малозначною, однак є підстави для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України та підпунктів «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» на підставі підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України обґрунтовує тим, що суди попередніх судових інстанцій в оскаржуваних рішеннях замість належного та повного дослідження обставин справи обмежилися лише посиланням на встановлені у іншій господарській справі №916/986/20 обставини, а тому склалась ситуація при якій суди попередніх інстанцій у цій справі позбавили скаржника можливості захистити свої права та майнові інтереси.

Тоді як необхідність відкриття касаційного провадження на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України обґрунтовує тим, що:

- в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції ототожнює дві різні категорії учасників електричної енергії (оператор систем розподілу і постачальник електричної енергії), що суперечить нормам матеріального права, може мати наслідком значний суспільний резонанс та неправильне тлумачення законодавства у сфері електроенергії, оскільки правильне розуміння судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права у цій справі має виняткове значення як для скаржника так і для формування єдиної правозастосовчої практики через те, що АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» в майбутньому планує подавати інші позовні заяві з аналогічним предметом доказування;

- висновок Верховного Суду щодо розмежування таких учасників ринку як «оператор системи розподілу» і «постачальник електричної енергії» та розмежування норм матеріального права якими вони керуються у своїй діяльності є вкрай необхідним і має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували неправильно норми матеріального права, зокрема частину десяту статті 56, частину першу статті 59 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункти 1.2.8, 1.2.15, 5.5.1, 6.1.1 - 6.1.13, 6.1.15, 6.1.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 14.03.2018 №312 (далі - Правила) до цих правовідносин, тоді як мали б застосувати положення статей 1, 45- 50 Закону України «Про ринок електричної енергії» та розділ ІІ Правил, що призвело до винесення необґрунтованих і незаконних оскаржуваних судових рішень, які порушують й норми процесуального права передбачені статтями 75, 236 ГПК України, що у свою чергу унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для їх скасування.

Розглянувши наведені підстави у контексті касаційної скарги та доданих до неї документів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Верховний Суд зазначає, що положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що прийняті у справі рішення позбавляють скаржника можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи без належного обґрунтування, недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Скаржник в порушення підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не навів та належним чином не довів, що позбавлений можливості спростувати обставину, встановлену оскарженим судовим рішенням саме у даній справі, при розгляді іншої справи №916/986/20, оскільки в даному випадку зазначає, що саме на підставі встановлених в іншій господарській справі №916/986/20 обставин, позбавлений можливості захистити свої права та майнові інтереси у цій справі.

Отже, АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» не обґрунтувало та належним чином не довела, що позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовим рішенням у цій справі, при розгляді іншої справи.

Крім того вказані твердження, щодо необхідності відкриття касаційного провадження на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України судом відхиляються, як необґрунтовані з огляду на таке.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони абстрактні і декларативні і не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Разом з тим скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у даній справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника щодо застосування зазначених ним норм права, дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, що дана справа містить виключну правову проблему і її розгляд Верховним Судом є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають поза розумними сумнівами підстав для висновку про те, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною третьої статті 287 ГПК України. Наведені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Також доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа має суспільний інтерес та є винятковою для відповідача, не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи.

При цьому, слід зауважити, що саме лише застереження про те, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не може бути визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як «суду права», дану категорію справ.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Водночас обставин, з яких би вбачалось необхідність перегляду даної справи у касаційній скарзі з огляду на вищенаведені мотиви ненаведені.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №916/2534/22, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №916/253/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос