Постанова

від 21.09.2022 по справі 910/14790/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. Справа № 910/14790/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-В"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022

у справі № 910/14790/21 (суддя С.М. Мудрий)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таста-Ліскі Трубодеталь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-В"

про стягнення 1 994 826,35 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Кузьмич С.О.;

від відповідача: Бойко В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таста-Ліскі Трубодеталь" (далі - ТОВ "Таста-Ліскі Трубодеталь", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-В" (далі - ТОВ "Альтернатива-В", відповідач) про стягнення 1 994 826,35 грн заборгованості, з яких: 1 661 344,50 грн основної заборгованості, 123 265,62 грн інфляційних втрат, 37 673,68 грн 3 % річних та 172 542,55 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 5/8 від 05.08.2020 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/14790/21 позов задоволено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим визнав правомірним стягнення з останнього нарахованих 123 265,62 грн інфляційних втрат, 37 673,68 грн 3 % річних та 172 542,55 грн пені у повному обсязі.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Альтернатива-В" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що позивачем було поставлено товар не у повному обсязі, тобто у меншій кількості ніж передбачено специфікацією; сума рахунку не відповідала сумі, зазначеній у специфікації; вартість товару, поставленого на підставі накладних, не відповідає вартості, вказаній у специфікації та є більшою; позивачем не надавалися документи щодо зміни ціни на товар, а відтак останній був оплачений відповідачем у розмірі, зазначеному у специфікації; розрахунок пені зроблений за період 9 місяців, що не відповідає ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14790/21; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Альтернатива-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/14790/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

13.07.2022 матеріали справи № 910/14790/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 поновлено ТОВ "Альтернатива-В" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/14790/21, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.09.2022.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 11.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач вказував на те, що відповідач зобов`язаний оплатити товар за цінами, зазначеними у видаткових накладних; пунктом 5.4. договору сторонами погоджено більший термін нарахування пені.

11.08.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Таста-Ліскі Трубодеталь" Машкіної В.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 у задоволенні клопотання представника ТОВ "Таста-Ліскі Трубодеталь" Машкіної В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/14790/21 відмовлено.

18.08.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Таста-Ліскі Трубодеталь" Машкіної В.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 задоволено клопотання представника ТОВ "Таста-Ліскі Трубодеталь" про участь у судовому засіданні 07.09.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON у справі № 910/14790/21.

07.09.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Альтернатива-В" А.М. Бойко надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням останнього в іншому судовому засіданні в Печерському районному суді міста Києва у справі № 757/33873/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Альтернатива-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/14790/21 відкладено на 21.09.2022.

19.09.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло повідомлення про заміну представника.

У судовому засіданні 21.09.2022 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таста-Ліскі Трубодеталь" (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-В" (покупець за договором, відповідач) укладено договір поставки № 5/8 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю товар найменування (асортимент), марка, артикул, кількість, ціна кожної одиниці та загальна ціна якого вказані у специфікаціях, технічних і якісних характеристиках, опитувальних листах на обладнання, що є невід`ємними частинами даного договору (надалі - обладнання), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах цього договору. Сторони визначають, що ціни на товар, вказані у специфікаціях, є дійсними на дату укладення цього договору та погоджені сторонами. Специфікація може містити інші додаткові відомості. Постачання товару може проводитися окремими партіями. Партією вважається товар, передача якого оформлена однією видатковою накладною.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.4. договору визначено, що вартість кожної партії товару визначається постачальником у рахунках-фактурах та видаткових накладних виходячи з ціни, зазначеної у специфікації, обсягу замовленого покупцем асортименту товару.

Розрахунки за договором здійснюються на підставі отриманого від постачальника рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем відповідної суми на рахунок постачальника, зазначений в реквізитах цього договору. Валюта розрахунку - гривня.

Моментом здійснення оплати за цим договором є зарахування відповідної суми на поточний рахунок постачальника.

Покупець зобов`язується оплачувати кожну партію товару в термін та на умовах, передбачених відповідною специфікацією, або додатковою угодою до цього договору. У випадку несплати покупцем вартості товару в обумовлений строк, вартість товару, зазначена в рахунку, підлягає уточненню, при цьому постачальник звільняється від поставки товару за ціною, зазначеною в неоплаченому в строк рахунку.

У випадку здійснення поставки до оплати, покупець зобов`язується оплатити поставлений та прийнятий товар не пізніше семи банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від постачальника.

Згідно з пунктом 2.8. договору сума договору складається з суми вартості товару, поставленого постачальником протягом строку дії цього договору, та вказаних у накладних.

У пункті 3.6. договору визначено, що поставка товару від постачальника до покупця оформлюється видатковими накладними.

За змістом пункту 3.7. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Пунктом 3.9. договору встановлено, що перевірка додержання постачальником умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, супровідних документів та упаковки товару здійснюється покупцем в момент приймання товару за встановленими законодавством правилами з урахуванням вимог, встановлених цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2020. Цим же пунктом договору передбачено, що припинення дії договору не скасовує будь-які невиконані обов`язки сторін (пункт 7.1. договору).

Відповідно до специфікації № 1 від 07.08.2020 постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 4 395 456,91 грн з ПДВ з умовами оплати: 50 % протягом трьох банківських днів з моменту підписання специфікації - 2 197 728,46 грн та залишок перед відвантаженням труб - 2 197 728,45 грн.

Відповідно до специфікації № 2 від 07.08.2020 постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 7 128 180,07 грн з ПДВ з умовами оплати: 50 % протягом трьох банківських днів з моменту підписання специфікації - 3 304 957,48 грн та залишок перед відвантаженням труб - 3 823 222,59 грн.

Відповідно до специфікації № 4 від 11.09.2020 постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 666 396,48 грн з ПДВ з умовами оплати: передоплата 100 % після отримання товару.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату товару: № 4781 від 07.08.2020 року на суму 4 395 456,91 грн з ПДВ; № 4823 від 07.08.2020 року на суму 7 128 180,07 грн з ПДВ; № 5084 від 19.09.2020 року на суму 666 396,48 грн з ПДВ.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного сторонами договору поставки від 05.08.2020 № 5/8 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11 511 344,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: від 24.11.2020 № 3835 на суму 3 072 972,00 грн; від 03.11.2020 № 3572 на суму 3 564 607,94 грн; від 11.11.2020 № 3645 на суму 2 248 341,48 грн; від 02.11.2020 № ДЗ-00000303 на суму 1 959 026,64 грн; від 24.11.2020 № 3836 на суму 666 396,48 грн.

Відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 9 850 000,00 грн, що підтверджується навяними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку, а саме: 29.10.2020 на суму 3 850 000,00 грн (з яких: 1 740 085,04 грн по рахунку від 07.08.2020 № Т-00004781, 2 109 914,96 грн по рахунку від 07.08.2020 № Т-00004823); 06.10.2020 на суму 500 000,00 грн по рахунку від 07.08.2020 № Т-00004781; 24.09.2020 на суму 1 000 000,00 грн по рахунку від 07.08.2020 № Т-00004823; 21.09.2020 на суму 1 000 000,00 грн по рахунку від 07.08.2020 № Т-00004823; 17.09.2020 на суму 1 000 000,00 грн по рахунку від 07.08.2020 № Т-00004823; 14.08.2020 на суму 2 500 000,00 грн (з яких: 1 000 000,00 грн по рахунку від 07.08.2020 № Т-00004781, 1 500 000,00 грн по рахунку від 07.08.2020 № Т-00004823).

Посилаючись на порушення встановлених договором строків оплати поставленого товару та наявність непогашеної заборгованості відповідача за вказаним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, а також 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на суму боргу за період прострочення його сплати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги вважає частково обґрунтованими, зважаючи на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладення ТОВ "Таста-Ліскі Трубодеталь" та ТОВ "Альтернатива-В" договору поставки від 05.08.2020 № 5/8 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного сторонами договору поставки від 05.08.2020 № 5/8 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11 511 344,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: від 24.11.2020 № 3835 на суму 3 072 972,00 грн; від 03.11.2020 № 3572 на суму 3 564 607,94 грн; від 11.11.2020 № 3645 на суму 2 248 341,48 грн; від 02.11.2020 № ДЗ-00000303 на суму 1 959 026,64 грн; від 24.11.2020 № 3836 на суму 666 396,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Пунктом 2.4. договору визначено, що покупець зобов`язується оплачувати кожну партію товару в термін та на умовах, передбачених відповідною специфікацією, або додатковою угодою до цього договору. У випадку несплати покупцем вартості товару в обумовлений строк, вартість товару, зазначена в рахунку, підлягає уточненню, при цьому постачальник звільняється від поставки товару за ціною, зазначеною в неоплаченому в строку рахунку.

Специфікаціями № 1 від 07.08.2020 та № 2 від 07.08.2020 визначено, що оплата проводиться у розмірі 50 % протягом трьох банківських днів з моменту підписання специфікації та залишок перед відвантаженням труб; специфікацією № 4 від 11.09.2020 погоджено 100 % передоплати після отримання товару.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання, за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати поставленого за договором товару на загальну суму 9 850 000,00 грн.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань з оплати товару, у зв`язку з чим сума основного боргу ТОВ "Альтернатива-В" перед ТОВ "Таста-Ліскі Трубодеталь" становить 1 661 344,50 грн.

Твердження апелянта про порушення позивачем умов договору в частині передачі товару у меншій кількості, ніж визначено специфікаціями, відхиляються колегією суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно із статтею 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від переданого товару, або доказів з вимогою поставити товар у повному обсязі, як визначено в специфікації.

За змістом статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Обов`язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.

Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Відповідно до норм статті 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Отже, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували наявність з боку відповідача претензій щодо кількості, а також ціни переданого позивачем товару, а видаткові накладні були підписані без зауважень та заперечень, твердження апелянта визнаються колегією суддів необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами.

Згідно з частиною 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За таких обставин, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар за цінами, зазначеними у видаткових накладних.

Докази на підтвердження обставин, викладених у пункті 2.7. договору (зміна кон`юктури ринку, ситуації на валютно-фінансовому ринку тощо), в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати відповідно до договору настав, доказів повної оплати поставленого товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню повністю в розмірі 1 661 344,50 грн.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 123 265,62 грн інфляційних втрат, 37 673,68 грн 3 % річних, 172 542,55 грн пені за період прострочення з 25.11.2020 по 27.08.2021.

Частинами першою та другою статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

В силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення зобов`язання.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 5.4. договору.

Так, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 172 542,55 грн за період прострочення з 25.11.2020 по 27.08.2021.

Однак колегія суддів не може погодитися із заявленим позивачем періодом нарахування, а доводи скаржника в цій частині вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, виходячи зі змісту пункту 5.4. договору, колегія суддів не вважає, що сторонами було погоджено інший термін нарахування пені, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, апеляційним господарським судом зроблено перерахунок заявленої до стягнення пені, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування (початкової дати - 25.11.2020), однак з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та терміну оплати, визначеного специфікаціями, окремо по кожній видатковій накладній, з урахуванням часткових оплат, та встановлено, що вірним періодом нарахування пені за специфікацією № 1 від 07.08.2020 є: з 25.11.2020 по 10.05.2021 від суми заборгованості 967 283,08 грн; за специфікацією № 2 від 07.08.2020 є: з 25.11.2020 по 23.05.2021 від суми заборгованості 27 664,98 грн; за специфікацією № 4 від 11.09.2020 є: з 25.11.2020 по 24.05.2021 від суми заборгованості 666 396,48 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 172 542,55 грн підлягають частковому задоволенню за розрахункоим суду на суму 100 466,69 грн.

Наведене вище не було враховано судом першої інстанції.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 123 265,62 грн інфляційних втрат та 37 673,68 грн 3 % річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегією суддів зроблено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за період, заявлений позивачем з 25.11.2020 по 27.08.2021, та встановлено, що при здійсненні вказаного розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, з огляду на що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 119 696,39 грн.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період прострочення, враховуючи здійснені оплати та дати, з яких зобов`язання можна вважати простроченими, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 37 673,68 грн підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та вимоги законодавства, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України, є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-В" та часткового скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/14790/21.

Відповідно до ч.ч. 1, 14 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таста-Ліскі Трубодеталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/14790/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/14790/21 скасувати частково та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-В" (03148, місто Київ, вулиця Жмеринська, будинок 22, літера А, ідентифікаційний код 34760641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таста-Ліскі Трубодеталь" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 9, літера Б, квартира 136, ідентифікаційний код 31724621) основний борг в розмірі 1 661 344 (один мільйон шістсот шістдесят одна тисяча триста сорок чотири) грн 50 коп., інфляційне збільшення в розмірі 119 696 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 39 коп., три відсотки річних в розмірі 37 673 (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят три) грн 68 коп., пеню в розмірі 100 466 (сто тисяч чотириста шістдесят шість) грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 28 747 (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСТА-ЛІСКІ Трубодеталь" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 9, літера Б, квартира 136, ідентифікаційний код 31724621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-В" (03148, місто Київ, вулиця Жмеринська, будинок 22, літера А, ідентифікаційний код 34760641) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 02 коп.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 910/14790/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

У зв`язку із перебуванням члена колегії Чорногуза М.Г. на лікарняному з 22.09.2022 по 30.09.2022 та членів колегії Мальченко А.О. та Агрикової О.В. у відпустці з 03.10.2022 по 16.10.2022 повний текст постанови складено 17.10.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз