Постанова

від 17.10.2022 по справі 905/2008/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 905/2008/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Гребенюк Н.В.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участі представників сторін: не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача, за вх. №819 Д/1 на рішення господарського суду Донецької області від "21" лютого 2022 р. (повний текст складено 01.07.22, суддя Говорун О.В.) у справі № 905/2008/21

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмет",Донецька область, м.Авдіївка,

про стягнення заборгованості 247695, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.02.2022 у справі №905/2008/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмет» (86060, Донецькаобласть, м.Авдіївка, вул.Тімірязєва, б.3, ідентифікаційний код юридичної особи - 30075300)на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602,м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, б.108, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу -40081237) штраф у розмірі 49539 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн та витрати з оплати судового збору в розмірі 3715 (три тисячі сімсот п`ятнадцять) грн 43 коп.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою та клопотанням щодо поновлення строку, просив скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі позивач, просить скасувати оскаржене рішення суду та посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї позиції апелянт посилається зокрема на те, що судом першої інстанції не було враховано під час постановлення оскаржуваного рішення, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень ч. 1, 2 ст. 24, ст. 37, ч. 1 ст.129, ст. 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, яким чітко визначено розмір штрафу.

Також посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та зазначає зокрема про те, що зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Посилається на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17.З урахуванням наведеного, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо можливості застосування ст. 233 ГПК України та ч. 1 ст. 551 ЦК України в спірних правовідносинах, а отже й на правовий висновок, викладений в постанові ВС від06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А.,суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 у справі №905/2008/21 було залишено без руху апеляційну скаргу позивача, на рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2022 у справі №905/2008/21.

В подальшому, на адресу Східного апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги надійшла заява, якою було усунуто недоліки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 р. у справі№905/2008/21 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження вказаного рішення, відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу. Цією ж ухвалою витребувано матеріали справи з господарського суду Донецької області.

Від відповідача у справі відзив на подану апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 р. розгляд справи №905/2008/21 призначено на 17.10.2022 р.

У судове засідання представники сторін не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів,на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках,якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України,колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2021 Товариство з обмеженою Відповідальністю «Донмет» (вантажовідправник), зі станції Авдіївка Донецької залізниці, відвантажило на адресу ПрАТ Івано-Франківськцемент (вантажоодержувач) за залізничною накладною №48577704 у вагонах №52288354, №61264529, №55118541, вантаж вугілля-кам`яне не поіменоване в алфавіті. При оформленні залізничної накладної№48577704 відповідачем вказано масу вантажу у вагоні №52288354 нетто 68170 кг, у вагоні№61264529 нетто 68700 кг та у вагоні №55118541 нетто 68710 кг. Завантаження вантажу у вагон здійснювалось засобами відправника. Маса визначена на електронних вагах №032(а.с.11).

При проходженні вагонів №№52288354, №61264529, №55118541 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, було здійснено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначених вагонах з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній№48577704.

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній,засвідчено комерційним актом №450003/514 складеним 24.05.2021, в розділі якого зазначено: « 24.05.2021 проводилось контрольне зважування вагонів №№52288354, 61264529,55118541, що прибули за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж вугілля кам`яне, фракція вуглевмісна, УФ-1,насипом, марковано вапном, в вологому стані, навантаження нижче бортів, в вагоні 52288354вага брутто-не вказана, тара 23500 кг, вага нетто 68170 кг, в вагоні 61264529 вага брутто-не вказана. Тара 23700 кг, вага нетто 68700 кг, в вагоні 55118541 вага брутто-не вказана,тара 23000 кг, вага нетто 68710 кг. При зважуванні вагонів в статичному режимі на справних150 тн електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 30.09.2020 виявилось в вагоні 52288354 вага брутто 87600 кг, тара за документом 23500 кг, вага нетто 64100 кг, що менше ваги вказаної в документі на 4070 кг; в вагоні 61264529 вага брутто 87750 кг, тара за документом 23700 кг, вага нетто 64050 кг, що менше ваги вказаної в документі на 4650 кг, в вагоні 55118541 вага брутто 87350 кг, тара за документом 23000 кг, вага нетто 64350 кг, що менше ваги вказаної в документі на 4360 кг. Навантаження вантажу у всіх вагонах нижче бортів на 40-50 см зі скосами трапецієвидної форми слабо марковано вапном. Поглиблень немає. Вагони бездвірні, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагони справні. При повторному зважуванні вагонів вага підтвердилась (а.с.15-16).

Також невідповідність маси вантажу у вагонах зазначена в актах загальної форми Гу-23 №922,923,924 від 24.05.2021 (а.с.17-19).

Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ)

вагонних ваг, тип тензометричні, заводський №032, міжповірочний інтервал ЗВВТ 12 місяців,інтервал між оглядами-перевірками 6 місяців. 30.09.2020 була проведена державна повірка зазначених ваг, а 30.03.2021 огляд - перевірка (а.с.20-21).

На станції призначення (ст.Ямниця Львівської залізниці) був заповнений комерційний акт №450003/54/43 від 24.05.2021, в якому, зокрема, зазначено: « час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено». (а.с.15 зворотня сторона).

Неправильне зазначення у накладній маси вантажу стало підставою для нарахування штрафу та звернення позивача до суду з позовом про його стягнення з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статтею 174Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу,пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної. Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).

На підставі Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Факт укладання договору перевезення вантажу між позивачем та відповідачем у вагонах №52288354, №61264529, №55118541 підтверджено залізничною накладною№48577704.

Статтею 37 Статуту залізниць України (далі Статут) встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно частини 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми,які складають станції залізниць.

Комерційні акти складаються зокрема, для засвідчення обставин невідповідності маси вантажу із даними зазначеними у перевізних документах.

Отже, для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у статті 129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №52288354, №61264529,№55118541 з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній№48577704, засвідчено комерційним актом №450003/514 складеним 24.05.2021.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається є належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті, або що спростовують викладені обставини.

Відповідно до статті 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з абз.2 пункту 2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі Правила № 644), маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Пунктом 5.5. Правил № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штрафу розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Доказів, що спростовують дане ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не представлено.

Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки,та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №48577704 масу вантажу у вагонах №52288354, №61264529, №55118541 був нарахований штраф відповідачу в розмірі 247695 грн.

Враховуючи наведені вище обставини та правові умови, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірне встановлено, що розмір суми штрафу відповідає вимогам статей 118, 122 Статуту.

Колегією суддів встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає статтям 118, 122 Статут залізниць України.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу при розгляді позову, апеляційний суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилався на те, що порушення не завдало збитків та іншої майнової шкоди позивачу, а отже застосування штрафу у розмірі 5-кратної провізної плати є завеликим.

Апеляційний суд також зазначає, що враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №905/1450/20 та зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Апеляційний суд зазначає, що ані Цивільним кодексом України, ані Господарським кодексом України, які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам,поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд,оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості,добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

У вирішенні питання щодо можливості застосування статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551Цивільного кодексу України в спірних правовідносинах колегія суддів як і суд першої інстанції не приймає правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі№914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17, на які посилався позивач у відповіді на відзив, оскільки релевантними є правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Апеляційний суд зазначає, що різниця між масою вантажу, яка зазначена відповідачем в накладній та масою вантажу, яка була виявлена залізницею становить:у вагоні №55118541 - 6,35%;у вагоні №52288354 - 5,97%;у вагоні №61264529 - 6,77%.

В той же час, розмір штрафу становить 500% від провізної плати.

До того ж, фактична маса вантажу у вагонах не перевищувала їх вантажопідйомність,а отже вчинене відповідачем правопорушення не могло створювати небезпеку на під час перевезення.

Також, господарським судом вірно враховано, що відповідач здійснює господарську діяльність на території м.Авдіївка, яке входить до переліку населених пунктів де здійснювалась антитерористична операція та розпочата операція об`єднаних сил із відсічі та стримування збройної агресії Росії в Донецькій та Луганських областях.

Позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу в розмірі 500% від ціни договору за лише сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим.

За наявності вказаних обставин, стягнення штрафу в такому розмірі вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, та не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов`язання.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин та не могло створювати небезпеку на залізничному транспорті,колегія суддів погоджується з місцевим судом про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати.

Такий розмір штрафу, на думку апеляційного суду, є справедливим та спів мірним вчиненому порушенню відповідачем та становить 100% від суми нарахованої позивачем за перевезення залізницею вантажу у кожному з вагонів, що дорівнює 20% ціни позову, тобто до 49539, 00 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на таке, клопотання відповідача про зменшення нарахованого позивачем штрафу було задоволено правомірно.

Щодо тверджень, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що Статутом залізниць України не передбачено заборони щодо зменшення розміру штрафу за зазначене порушення; встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, з метою забезпечення дотримання принципів господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, Статутом залізниць України, на відміну від Цивільного та Господарського кодексів, які мають вищу юридичну силу, взагалі не врегульовані питання зменшення розміру штрафів.

Разом з цим, правовідносини між сторонами з перевезення вантажів ґрунтуються на договорі перевезення, правове регулювання відносин за яким здійснюється положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, яким суду надано право зменшення розміру штрафу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не надано до суду доказів настання або можливості настання негативних наслідків, спричинених невірним зазначенням відповідачем у перевізному документі (накладній) маси нетто, яка фактично становила менше від вказаної,доказів створення цим небезпеки на залізничному транспорті, спричинення збитків залізниці чи іншим учасникам господарських відносин.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача.

З огляду на наведене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, недоведені належними та допустимими доказами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2022 у справі №905/2008/21.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2022 у справі №905/2008/21 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Донецької області від 21.02.2022 у справі №905/2008/21 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.10.2022

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.В. Гребенюк