Постанова

від 19.10.2022 по справі 912/221/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2022 року м.Дніпро Справа № 912/221/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фермерського господарства "Кашуби Віталія Григоровича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22 (суддя Поліщук Г.Б., повне рішення складено 31.05.2022)

за позовом Фермерського господарства "Кашуби Віталія Григоровича", с. Роздолля, Кропивницький район, Кіровоградська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар Інвест", смт Пантаївка, Олександрійський район, Кіровоградська область

про стягнення 85 600,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Кашуби Віталія Григоровича" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар Інвест" на свою користь заборгованості в розмірі 85 600,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору купівлі продажу №АПЖ-06 від 13.05.2020 в частині оплати товару, поставленого за накладною №51 від 09.06.2020, в сумі 85 600,04 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано недоведеністю позивачем факту передачі відповідачу товару на суму 85 600,04 грн та виникнення у нього обов`язку з оплати.

Не погодившись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Фермерське господарство "Кашуби Віталія Григоровича" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-укладення договору купівлі продажу №АПЖ-06 від 13.05.2020 підтверджується зареєстрованою податковою накладною від 09.06.2020 №51;

-надані позивачем докази містять відомості, пов`язані з укладенням договору, які є достовірними;

-відповідач доводів позивача та поданих ним доказів не спростував.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Кіровоградської області справу №912/221/22; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження справи №912/221/22.

12.07.2022 справа №912/221/22 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2022 поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Кашуби Віталія Григоровича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22; зупинено дію рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22; розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

19.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар Інвест" до Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22 без змін. Також позивач заявив клопотання про продовження строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу в зв`язку з тим, що сам відповідач мешкає в селі, комунікаційні зв`язки ускладнені воєнним станом, через погодні умови пошкоджені лінії електропередач та був відсутній інтернетзв`язок, що ускладнило листування та спілкування відповідача з адвокатом.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-апелянтом не зазначено, в чому саме відбулося порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права;

-договір №АПЖ-06 від 13.05.2020 позивачем не підписаний;

-накладна №51 від 09.06.2020 та товарно транспортна накладна №51 від 09.06.2020 з боку відповідача не підписані, позивачем не вказано причин та обставин, за яких вони залишилися непідписаними, не надано доказів ухилення відповідача від підписання;

-позивачем не надано доказів здійснення відповідачем замовлень на поставку товару;

-апелянтом не надано доказів виконання умов договору та не доведено факту передачі відповідачу товару;

-податкова накладна не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Відповідно до ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд задовольняє клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та приймає його до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач подав до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу №АПЖ-06 від 13.05.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбар Інвест" (покупець) та Фермерським господарством "Кашуби Віталія Григоровича" (продавець), за яким на умовах, передбачених даним договором, продавець зобов`язується продати й передати, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти від продавця сільськогосподарську продукцію: просо жовте, урожаю 2019 року насипом відповідно до умов договору; загальна вартість товару становить 80 000,00 грн з ПДВ +/-5%.

Згідно п. 4.1., 4.2. договору умови поставки СРТ (инкотермс 2010), склад покупця, період доставки не пізніше 25.05.2020; дата поставки товару вважається дата оплати та відвантаження товару; продукція вважається поставленою продавцем та прийнятою покупцем: по кількості показники ваги товару визначаються по складській квитанції, виписаній елеватором, яка повинна визнаватися кожною з сторін.

Вказаний договір містить підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар Інвест" (відповідача) та скріплений печаткою товариства.

Зі сторони позивача зазначений вище договір не підписаний, що, разом з тим, не спростовує його твердження про подальше виконання правочину зі свого боку.

На підтвердження факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань за договором на загальну суму 85 600,04 грн ним надано копії наступних документів: рахунку №51 від 09.06.2020 на суму 85 600,04 грн; накладної №51 від 09.06.2020; податкової накладної №51 від 09.06.2020; товарно-транспортної накладної №55 від 09.06.2020; квитанції №1 від 15.06.2020.

У позовній заяві позивач вказує, що він згідно накладної №51 від 09.06.2020 поставив відповідачу просо жовте в кількості 10,70 тонн по ціні 85 600,04 грн з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 09.06.2020 №55.

Зазначені накладна та товарно - транспортна накладна від 09.06.2020 підписані тільки позивачем.

Як повідомив позивач, оригінали документів, доданих до позовної заяви, що витребовувались ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 11.05.2022 у справі №912/221/22 з метою огляду в судовому засіданні, у нього відсутні, оскільки листування та укладення правочинів (договору, актів) відбувалось засобами електронного зв`язку.

За твердженням позивача, відповідачем своєчасно та в повному обсязі зобов`язання за договором купівлі-продажу №АПЖ-06 від 13.05.2020 не виконані, отриманий за накладною №51 від 09.06.2020 товар не оплачений, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з постачання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Як свідчать матеріали справи, позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів за поставлений товар посиланням на видаткову накладну від 09.06.2020 № 51, товарно-транспортну накладну від 09.06.2020 №55, податкову накладну, у той час як відповідач заперечує факт отримання від позивача товару, вказуючи, зокрема, на те, що видаткова накладна складена позивачем одноособово, не підписана відповідачем (покупцем), як не підписана і товарно-транспортна накладні, а податкова накладна не свідчить про реальність руху активів та здійснення поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5 Положення).

У пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

Дослідивши зміст наданої позивачем на підтвердження його вимог накладної №51 від 09.06.2020, суд першої інстанції правильно встановив, що ця накладна не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню, оскільки не містить підпису покупця, отже, ця видаткова накладна не може бути беззаперечним доказом факту поставки товару.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 915/675/19).

Суд апеляційної інстанції враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Разом з цим, позивачем наявності таких обставин у справі №912/221/22 не доведено, подана копія товарно транспортної накладної №55 від 09.06.2020 не містить підпису відповідальної особи вантажоодержувача про прийняття товару.

Податкова ж накладна не є безумовними доказом реальності здійснених господарських операцій з поставки товару та не може бути єдиним доказом на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі (висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19).

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено факту передачі відповідачу товару на суму 85 600,04 грн, а тому у відповідача не виникло обов`язку з його оплати, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Кашуби Віталія Григоровича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2022 у справі №912/221/22.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Фермерське господарство "Кашуби Віталія Григоровича".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв