Рішення

від 28.09.2022 по справі 906/1382/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1382/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Штундюк О.А - ордер АМ №1019135 від 14.12.2021,

Вакулюк Р. А. - керівник (в с/з 06.09.2022);

від відповідача1: Лужних Л.В. - довіреність від 29.06.2022;

від відповідача2: Бурдак В.О. - довіреність від 01.09.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Добробут-В" в особі голови Вакулюка Р.А

до 1). Брусилівської селищної ради

2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни"

про визнання договорів оренди недійсними, скасування державної реєстрації та припинення речових прав на земельну ділянку

Фермерське господарство "Добробут-В" звернулось до суду з позовом, згідно якого та уточненої позовної заяви від 31.01.22 (виправлено адресу відповідача1) просить:

- прийняти рішення яким визнати договори оренди землі, укладені 24.03.2021 року між Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни", серія та номер:

1) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0179;

2) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0180;

3) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0184;

4) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0182;

5) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0186;

6) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0185;

7) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0187;

8) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0183;

9) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0309;

10) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0305;

11) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0306 недійсними.

- скасувати рішення про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" права оренди земельних ділянок, серія та номер:

1) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0179;

2) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0180;

3) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0184;

4) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0182;

5) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0186;

6) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0185;

7) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0187;

8) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0183;

9) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0309;

10) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0305;

11) на земельну ділянку з кадастровим № 1820985300:02:000:0306

та припинити речове право Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" на зазначені земельні ділянки.

Ухвалою від 14.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначив підготовче засідання на 15.03.2022. Також суд задовольнив клопотання Фермерського господарства "Добробут-В" від 15.12.2021 про витребування доказів, витребувавши в порядку ст. 81 ГПК України у Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" належним чином засвідченні копії договорів оренди землі, укладені 24.03.2021 року між Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни", зазначені у позовній заяві.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

З огляду на неприпиняючі повітряні удари ворога у місті Житомир та в Житомирській області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду та суддів, також враховуючи перебування судді Вельмакіної Т.М. у відпустці, справа в судове засідання 15.03.2022 не вносилася.

Ухвалою суду від 08.04.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 26.05.2022.

16.05.2022 до суду від Брусилівської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву, з клопотанням про поновлення строку для його подачі (а.с.123-128).

Ухвалою від 20.05.2022 суд поновив Брусилівській селищній раді строк для надання відзиву на позовну заяву.

25.05.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.135-137).

Ухвалою від 26.05.2022 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відкладено підготовче засідання суду на 16.06.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/1382/21, призначена на 16.06.2022об11:00, в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 22.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, підготовче засідання призначено на 09.08.2022.

Ухвалою від 09.08.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1382/21 до судового розгляду по суті на 06 вересня 2022.

В судовому засіданні 06.09.2022 оголошувалася перерва до 28.09.2022.

28.09.2022 до суду від відповідача1 надійшли письмові пояснення щодо застосування положень преюдиції до спірних правовідносин (а.с. 215-219).

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням відповіді на відзив (а.с .135-137

Представники відповідачів позовні вимоги заперечили з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 123-129), з урахуванням письмових пояснень (а.с. 197-199-215-219).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві позивач вказав, що 20.05.2015 між Фермерським господарством "Добробут-В" (далі - позивач, орендар) та Брусилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) були укладені Договори оренди землі №2,3,5,6,7,8,9,11,12, згідно яких позивачу передано в оренду земельні ділянки:

- площею 3,6922 га, з кадастровими номерами 1820985300:02:000:0179, 1820985300:02:000:0180;

- площею 3,8462 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0184;

- площею 4,9722 га, з кадастровими номерами 1820985300:02:000:0182, 1820985300:02:000:0186;

- площею 5,1010 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0185;

- площею 5,6111 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0187;

- площею 2,5734 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0183;

- площею 4,0505 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0309;

- площею 3,1600 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0305;

- площею 4,5358 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0306.

Позивач вважає, що оскільки вказані Договори є укладені та набрали чинності з моменту їх державної реєстрації 30.06.2015, термін дії останніх спливає 30.06.2022.

Вказує, що ці обставини встановлені у постанові Північно - Західного господарського суду від 01.11.2021 у справі №906/438/21, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, доказуванню не підлягають.

Разом з тим, позивач вказує та підтверджено матеріалами справи, що за рішенням сьомої сесії Брусилівської селищної ради (далі - відповідач-1) №243 від 24.03.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" (далі - відповідач-2) передано в користування, на умовах договору оренди землі, земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Жовтень" Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача згідно Договорів оренди землі від 20.05.2015.

Копії вищевказаних договорів відповідач1 надав до матеріалів справи під час її розгляду (а.с. 141 -62, т.1)

Позивач вважає, що Брусилівська селищна рада неправомірно передала в оренду вищевказані земельні ділянки ТОВ "Агро Нові Озеряни", тому договори оренди є недійсними, оскільки строк дії договорів оренди землі від 20.05.2015 не закінчився, при цьому позивач має переважне право на поновлення договорів оренди на зазначені земельні ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зсилається на ст. 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. 13, 14, 25 ЗУ "Про оренду землі", ст. 4, 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідач1 (Брусилівська селищна рада), згідно відзиву на позовну заяву (а.с.123-128), у задоволенні позовних вимог просив відмовити, наголошуючи, що на момент укладення договору діяла імперативна норма ст. 125-126 Земельного кодексу України щодо обов`язковості державної реєстрації права оренди землі, згідно якої право користування земельними ділянками виникає виключно в разі державної реєстрації права оренди землі, порядок здійснення якої встановлено Законом №1952-1. На думку відповідача-1, державна реєстрація права користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ №1952-І, який має вищу юридичну силу відносно положень постанови КМУ від 24.01.2000 №119 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та положень договору оренди землі, які суперечать закону. Зсилання позивача на те, що договори були зареєстровані у Соболівській сільській раді, на думку відповідача, не свідчить про їх державну реєстрацію в розумінні положень ст. 125, 126 Земельного кодексу України та Закону №1952-IV. Вважає, що Брусилівська селищна рада, як правомірний набувач та власник спірних земельних ділянок, має право самостійно визначати порядок її використання, а також порядок передачі її у власність чи користування тертім особам. Вказав, що до аналогічного висновку щодо правомірності прийнятого Брусилівською селищною радою рішення було викладено в рішеннях Господарського суду Житомирської області та Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №906/438/21 між тими ж сторонами.

Додатково, у письмових поясненнях від 18.08.2022 (а.с. 197-199) відповідач1 навів відмінності процедур реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) та договорів оренди землі, а також обґрунтував правомірність рішення, на підставі якого укладено оспорювані договора з ТОВ "Агро Нові Озеряни".

У письмових пояснення від 27.09.2022 відповідач1 висловив власну позицію щодо застосування положень преюдиції до спірних правовідносин (а.с .215-219).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

За ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд встановив та не заперечувалося сторонами, що 24.03.2021 року між Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" було укладено договора оренди земельних ділянок з кадастровим № 1820985300:02:000:0179; з кадастровим № 1820985300:02:000:0180; з кадастровим № 1820985300:02:000:0184; з кадастровим № 1820985300:02:000:0182; з кадастровим № 1820985300:02:000:0186; з кадастровим № 1820985300:02:000:0185; з кадастровим № 1820985300:02:000:0187; з кадастровим № 1820985300:02:000:0183; з кадастровим № 1820985300:02:000:0309; з кадастровим № 1820985300:02:000:0305; з кадастровим № 1820985300:02:000:0306 .

На вищевказані земельні ділянки, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 85-96, 142 - 162), 25.03.2021 було зареєстровано право оренди земельних ділянок за ТОВ "Агро Нові Озеряни.

Оскільки позивач вважає що вищевказані Договора оренди від 24.03.2021 та здійснена державна реєстрація права оренди порушують його права як орендаря цих же земельних ділянок, право оренди на які у нього виникло на підставі Договорів оренди землі від 20.05.2015, суд враховує таке.

Як вбачається з Договорів оренди землі №2,3,5,6,7,8,9,11,12 від 20.05.2015, укладених Фермерським господарством "Добробут-В" та Брусилівською районною державною адміністрацією (орендодавець)(а.с. 36-61), позивачу передано в оренду земельні ділянки:

-площею 3,6922 га, з кадастровими номерами 1820985300:02:000:0179, 1820985300:02:000:0180;

-площею 3,8462 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0184;

-площею 4,9722 га, з кадастровими номерами 1820985300:02:000:0182, 1820985300:02:000:0186;

- площею 5,1010 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0185;

- площею 5,6111 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0187;

- площею 2,5734 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0183;

- площею 4,0505 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0309;

- площею 3,1600 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0305;

- площею 4,5358 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0306.

Відповідно до Розділу "Прикінцеві положення", вищевказані Договори зареєстровані у Соболівській сільській раді, про що вчинено записи від 30.06.2015.

20.05.2015 сторони підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки загальною площею 2,5734 га (а.с. 62).

25.06.2018 сторони підписали Додаткові угоди до Договорів оренди землі, щодо внесення змін орендної плати, які 02.07.2018 були зареєстровані в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв) Брусилівської селищної ради (а.с. 63-73).

20.05.2019 між Брусилівською районною державною адміністрацією (первісний орендодавець), Брусилівською селищною радою (новий орендодавець) та Фермерським господарством "Добробут-В" (орендар) укладено додаткові угоди про заміну сторони договорів оренди землі №2, №3, №5, №6, №7, №8, №9, №11, №12 від 20.05.2015, за умовами яких Новий орендодавець стає стороною вказаних договорів оренди землі є повним правонаступником первісного орендодавця стосовно його прав та обов`язків за цими договорами (а. с. 74-84).

Суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 Земельного кодексу України).

На відміну від земельної ділянки, невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості) (ч. 2 ст. 13 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06. 2003 № 899-IV.

Проаналізувавши укладені позивачем з Брусилівською районною державною адміністрацією Договори оренди землі від 20.05.2015, оскільки передані в оренду земельні ділянки мають кадастровий номер, що свідчить про визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, суд дійшов висновку, що в оренду позивачу згідно Договорів оренди землі від 20.05.2015 передано саме сформована земельна ділянка, а не невитребуваний пай, тому вказані договори є Договорами оренди землі.

За вказаного, Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого Постановою КМУ від 24 січня 2000 N 119 (далі - Порядок №19), який визначає Умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Згідно з положеннями ст.14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на день укладення договорів оренди землі від 20.05.2015) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 640 ЦК України (у редакції, чинній станом на день укладення договорів оренди землі від 20.05.2015), Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За ч. 1,2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

При цьому, за ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до Розділу "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" договорів про оренду землі від 20.05.2015, передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розпорядження голови Брусилівської селищної райдержадміністрації №100 від 12.05.2015. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно Розділу "Строк дії договору", Договори укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до Розділу "Прикінцеві положення", Договори набирають чинності після підписання їх сторонами та державної реєстрації в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України від 24.01.2000 року №119 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)".

Як вбачається з Договорів оренди землі від 20.05.2015, останні були зареєстровані у Соболівській сільській раді, про що вчинено записи від 30.06.2015.

Однак, реєстрація Договорів оренди у Соболівській сільській раді на час укладання таких договорів не була обов`язковою.

Обов`язок реєстрації Договорів оренди землі існував лише до 01.01.2013 року. Зокрема, з 02.10.2003 редакція ст. 18 Закону "Про оренду землі" була наступного змісту: "Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації". З 01.01.2013 вказану статтю було виключено на підставі Закону N 1878-VI ( 1878-17 ) від 11.02.2010.

При цьому, "Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)", затверджений Постановою КМУ від 24 січня 2000 N 119, як встановлено судом та зазначалось вище, на вказані правовідносини не поширюється.

За вказаного, суд дійшов висновку, що Договори оренди землі №№ 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12 від 20.05.2015, укладені Фермерським господарством "Добробут-В" та Брусилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) є чинними з моменту їх укладення, тобто, з 20.05.2015.

Разом з тим, Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на день укладення договорів оренди землі від 20.05.2015) передбачено, що орендарі н а б у в а ю т ь п р а в а о р е н д и земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації п р а в а о р е н д и, якщо інше не встановлено законом (ст.17 цього Закону).

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на день укладення договорів оренди землі від 20.05.2015), п р а в о о р е н д и земельної ділянки виникає з м о м е н т у д е р ж а в н о ї р е є с т р а ц і ї цих прав.

За ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на день укладення договорів оренди землі від 20.05.2015) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частина 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Оскільки п р а в о оренди з е м е л ь н о ї ділянки в и н и к а є з м о м е н т у д е р ж а в н о ї р е є с т р а ц і ї цих п р а в, проте, державної реєстрації п р а в а оренди земельних ділянок позивач, з часу укладення Договорів 20.05.2015 та до укладення відповідачами Договорів 24.03.2021, не здійснив і доказів зворотнього матеріали справи не містять, право користування спірними земельними ділянками позивач не набув.

Суд також бере до уваги, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02.07.2019 у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (п. 51 постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17).

Оскільки право оренди спірних земельних ділянок, у відповідності з діючим на час укладення ним договорів Земельним законодавством, позивач не зареєстрував у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, відповідачі, укладаючи 24.03.2021 спірні Договора оренди, не могли знати про користування такими земельними ділянками позивачем.

Крім того, оскільки, укладаючи договора 20.05.2015, позивач не виконав чинні на дату їх укладення вимоги законодавства щодо державної реєстрації права оренди, які були обов`язковими для в и н и к н е н н я саме права оренди земельних ділянок, тому п о р у ш е н н я т а к о г о п р а в а н е м о г л о в і д б у т и с я і з тих підстав, що в о н о не в и н и к л о і на час укладення договорів оренди відповідачами. При цьому, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, у якій наголошується, що ці висновки стосуються виключно права, я к е в и н и к л о до 01.01.2013, згідно з чинним до цієї дати законодавством, при умові чинності такого права (зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди).

Так, у вказаній постанові ВПВС зазначає, що якщо особа, якій н а л е ж и т ь право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за з а к о н о д а в с т в о м, що б у л о ч и н н и м до 1 с і ч н я 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

Тобто, у вказаній постанові йдеться про право, яке у ж е в и н и к л о до 01.01.2013 на п і д с т а в і ч и н н о г о на д а т у у к л а д е н н я таких договорів законодавства, однак, з цієї дати ще й підлягало внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна.

Натомість, у даній справі, договора оренди позивачем укладалися у 2015 році, тому п р а в о о р е н д и інакше ніж шляхом його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виникнути не могло, тому в цій частині у позивача відсутній об`єкт захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним". Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Оскільки суд дійшов висновку про в і д с у т н і с т ь у позивача п р а в а о р е н д и на спірні земельні ділянки, тому укладення відповідачами Договорів оренди від 24.03.2021 та здійснена на їх підставі реєстрація права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1820985300:02:000:0179, 1820985300:02:000:0180, площею 3,8462 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0184; площею 4,9722 га, з кадастровими номерами 1820985300:02:000:0182, 1820985300:02:000:0186; площею 5,1010 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0185; площею 5,6111 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0187; площею 2,5734 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0183; площею 4,0505 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0309; площею 3,1600 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0305; площею 4,5358 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0306 не порушують права позивача.

За встановлених обставин, у задоволенні вимоги позивача про визнання договорів оренди землі, укладених 24.03.2021 року між Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" слід відмовити.

Також відсутні підстави і для задоволення решти вимог, які мають похідний характер, а саме щодо скасування рішення про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" права оренди земельних ділянок з припиненням речового права Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" на зазначені земельні ділянки.

Крім того, зважаючи на викладену у відзиві позицію відповідача1, суд вважає за доцільне зазначити, що за встановлених обставин не розцінює як таке, що порушує права позивача рішення Брусилівської селищної ради №243 від 24.03.2021 "Про оренду земельних ділянок", згідно якого укладено оскаржувані договора оренди від 24.03.2021. Водночас суд враховує, що останнє є актом індивідуальної дії та було реалізоване шляхом укладення договорів оренди від 24.03.2021, а тому вичерпало свою дію.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, суд враховує, що згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Враховуючи, що до позовних матеріалів не було додано укладені відповідачами договора оренди від 24.03.2021, оскільки вони були відсутні у позивача та витребовувалися ухвалою від 20.05.2022, тому на час відкриття провадження у справі 14.02.2022 у суду була відсутня можливість встановити точну кількість позовних вимог. За вказаного, враховуючи, що згідно встановлених у справі обставин, кожна земельна ділянка є предметом окремого договору оренди, кількість яких відповідає кількості рішень про державну реєстрацію права оренди, з позивача слід достягнути в дохід державного бюджету України 45400,00 грн судового збору. Визначаючи суму доплати судового збору, суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 6 ЗУ "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Так, позивач сплатив 4540,00 грн (а.с. 12, 27), тоді як заявив 22 вимоги немайнового характеру (22х2270 грн - 4540,00 грн = 45400,00 грн).

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фермерського господарства "Добробут-В" відмовити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Добробут-В" (12640, Житомирська обл., Брусилівський р-н, село Соболівка, хутір "Скочищанське", ід. код 31621131) в дохід державного бюджету 45400,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.10.22

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3,4 - сторонам (рек.) .