Рішення

від 18.10.2022 по справі 922/1014/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1014/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу № 922/1014/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" (код ЄДРПОУ 30510263, 61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 7, тел. +38(050)9491498, E-mail: s.kucherov@folioplus.com та staskucherov@gmail.com)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Астра (код ЄДРПОУ 39540406, 61001,м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 41/43, кв. 2, тел. +38(067)5774718, E-mail: nani@astrabook.com)

про стягнення 501291,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ Астра, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 501291,90 грн, з яких: 452995,18 грн основної заборгованості; 12230,87 грн інфляційних втрат; 33012,79 грн пені та 3053,06 грн 3% річних; а також просить за рахунок відповідача відшкодувати судовий збір за подання позовної заяви в сумі 7520,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов`язань за договором від 06.08.2020 № 4-08/20, укладеним між позивачем та відповідачем, в частині внесення в строки, визначені пунктом 5 Специфікації № 1 від 19.04.2021 до зазначеного договору, оплати за продукцію, поставлену позивачем на підставі договору по видатковій накладній від 20.04.2021 № ф_2104-0321 на суму 452995,18 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2022 у справі № 922/1014/22 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а позивачу встановлено строк на подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за реєстраційним номером 10523354, та її копії в порядку ч. 4 ст. 120 ГПК України направлено на юридичні адреси позивача та відповідача (які вказані в позовній заяві та значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 6102271215648 та № 6102271215664 відповідно.

Позивач - ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" отримав 04.08.2022 копію ухвали суду від 14.07.2022 про відкриття спрощеного провадження, направлену на його адресу, що підтверджується зворотним поштовим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102271215648 (а.с. 36).

Відповідачу - ТОВ Астра не вручено копію ухвали суду від 14.07.2022 про відкриття провадження у справі, направлену на його юридичну адресу (вул. Плеханівська, буд. 41/43, кв. 2, м. Харків, 61001), та повернуто її до суду з довідкою працівника оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення № 6102271215664: адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.37-41).

15.09.2022 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача - ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення (вх. № 10079/22 від 16.09.2022), в якій заявник просить суд на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні по даній справі про нарахування пені на суму основного боргу за договором від 06.08.2020 № 4-08/20 за період з 07.07.2022 до моменту виконання цього рішення в частині сплати суми основного боргу або до моменту припинення шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій (в залежності від того, який момент настане раніше).

23.09.2022 за вх. № 10550 до суду від відповідача - ТОВ Астра надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує отримання ним продукції, поставленої позивачем по видатковій накладній від 20.04.2021 № ф_2104-0321 на суму 452995,18 грн, втім просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з посиланням на те, що він звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки це порушення сталося внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), наявність яких підтверджено Торгово-промисловою палатою в листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан ТОВ Астра та зазначає, що затримка оплати продукції, поставленої позивачем по договору від 06.08.2020 № 4-08/20, сталася виключно внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та окупації ворожими військами території, на якій знаходяться та ведуть свою господарську діяльність позивач і відповідач, що унеможливило продаж зазначеної продукції, та, в свою чергу, унеможливило вчасну оплату за цю продукцію. Тому, як вважає відповідач, зобов`язання, які виникли на підставі договору, припинились, а отже у позивача відсутнє право вимагати від відповідача сплати заборгованості за договором та нарахованих позивачем пені, інфляційних та річних.

У відзиві відповідач, крім іншого, ставить запитання позивачу в порядку ст. 90 ГПК України:

1. Чи знаходиться підприємство позивача на території Харківської міської територіальної громади, яка включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75?

2. Яким є розмір збитків, понесених позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання оплатити поставлений по договору товар?

Також, разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав заяву про поновлення строку на подання відзиву (вх. № 10552 від 23.09.2022), з посиланням на те, що підприємство відповідача не працює на повну потужність через введення воєнного стану в Україні, копію ухвали суду від 14.07.2022 про відкриття провадження у справі № 922/1014/22 відповідач не отримав та дізнався про розгляд даної справи з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 20.09.2022.

Ухвалою суду від 19.10.2022 у справі № 922/1014/22 задоволено подану відповідачем заяву про поновлення строку на подання відзиву, строк на подання відзиву поновлено.

Крім того, відповідач одночасно з відзивом на позовну заяву подав до суду заперечення проти заяви позивача про нарахування пені до моменту виконання рішення на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України (вх. № 10551 від 23.09.2022), в якому, посилаючись на збитковість та важке фінансове становище ТОВ Астра, спричинене форс-мажорними обставинами, просить відмовити в задоволенні зазначеної заяви.

27.09.2022 за вх. № 10740 до суду через систему «Електронний суд» від позивача - ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та в запереченні проти нарахування пені на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що зобов`язання за договором виникли ще в квітні 2021 року та могли бути виконані відповідачем набагато раніше, однак за весь час існування договору відповідач навіть частково не розрахувався за продукцію, поставлену більше року тому назад, та після введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні не надав позивачу жодних повідомлень про дії обставин непереборної сили та неможливість виконання зобов`язань по договору. Позивач вважає, що наявність листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану в України, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин, не означає безумовне звільнення відповідача від сплати заборгованості за договором та відповідальності за її прострочення, оскільки вказаний лист носить загальний інформаційний характер та лише констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Як вказує позивач, запровадження в державі воєнного стану та наявність форс-мажорних обставин стосуються обох сторін договору, і відповідач, підписуючи договір на поставку продукції, усвідомлював усі наслідки несвоєчасного виконання зобов`язань та наявність відповідальності за несвоєчасну оплату. Позивач не погоджується з посиланням відповідача на окупацію ворожими військами території, на якій знаходяться та ведуть свою господарську діяльність позивач і відповідач, оскільки місто Харків, де знаходяться позивач та відповідач, не є окупованим містом, в ньому діють усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування України, в тому числі й Господарський суд Харківської області.

Також у відповіді на відзив позивач надав відповіді на запитання, поставлені відповідачем у відзиві на підставі ст. 90 ГПК України, а саме:

« 1. Так, підприємство позивача знаходиться та функціонує на території Харківської міської територіальної громади, що не є окупованою територією в розумінні чинного законодавства України. Позивач сплачує податки, в тому числі місцеві, та функціонує в рамках правового поля України.

2. Розмір усіх збитків дорівнює штрафним санкціям, що розраховані у позовній заяві, що є втратами позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів внаслідок користування утримуваними відповідачем грошовими коштами, належними позивачу, а також мірою відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань, на які відповідачу надавався більш, ніж достатній строк 360 календарних днів з дня поставки товару. »

За приписами ч. 1 ст. 90 ГПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті (ч. 2 ст. 90 ГПК України).

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за 5 днів до першого судового засідання (ч. 3 ст. 90 ГПК України).

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь (ч. 6 ст. 90 ГПК України).

Тобто, у відповідності до положень ст. 90 ГПК України, позивач (керівник або іншою уповноважена посадова особа) має надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем в порядку ст. 90 ГПК України, оформивши їх у формі заяви свідка.

Як вбачається з відповіді на відзив, цю відповідь підписав, а отже і надав відповіді, які вважав необхідними, на поставлені відповідачем у відзиві запитання, саме керівник ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" (позивача) Балан Дмитро Анатолійович. При цьому відповіді на питання не оформлені у вигляді заяви свідка відповідно до ст. 90 ГПК України.

Водночас, суд не вважає за доцільне зобов`язувати позивача надати відповіді на запитання відповідача у формі заяви свідка, як передбачено ст. 90 ГПК України, оскільки це призведе до невиправданого та необґрунтованого затягування розгляду даної справи й порушення прав учасників справи на розгляд справи упродовж розумного строку, адже питання, поставлені відповідачем у відзиві, не стосуються обставин, що мають значення для справи, та неотримання відповідей на ці запитання не може бути причиною об`єктивної неможливості розгляду даної справи, зокрема, відповідь на 1 питання відповідача щодо місцезнаходження підприємства позивача на території Харківської міської територіальної громади є загальновідомою та публічною інформацією, а 2 питання відповідача щодо розміру збитків, понесених позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого по договору товару, не стосується обставин, що мають значення для розгляду даної справи, оскільки збитки не є предметом спору між сторонами у даній справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи на розгляд справи упродовж розумного строку, суд приймає до розгляду відповіді на поставлені відповідачем запитання, надані позивачем у відповіді на відзив.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані сторонами докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2020 між ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" (Виконавцем) та ТОВ Астра (Замовником) укладено договір № 4-08/20 (далі по тексту Договір), згідно з умовами пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язався виготовити та передати у власність Замовника, а Замовник прийняти та оплатити, поліграфічну продукцію (далі по тексту Продукція) в строки, кількості та порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного Договору, найменування, загальна кількість, ціна та вартість, строки виготовлення продукції, якісні характеристики поліграфічної продукції вказуються сторонами в додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Право власності на Продукцію переходить до Замовника в момент поставки Продукції та підписання відповідних накладних (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Продукція поставляється на базисних умовах постачання EXW зі складу Виконавця за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7, у відповідності до Інкотермс 2010, якщо інше не встановлено в додатках до цього Договору. Правила Інкотермс 2010 застосовуються з урахуванням внутрішньодержавного характеру Договору.

Пунктом 2.5 Договору сторони передбачили обов`язок Замовника здійснити оплату за поставлену продукцію на умовах, зазначених у розділі 4 цього Договору.

За умовами пп. 4.4, 4.5 Договору, Оплата продукції здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту поставки продукції, якщо інше не зазначено у Специфікації. Моментом поставки продукції є дата підписання уповноваженим представником Замовника відповідної накладної. Зазначені умови оплати продукції дійсні на протязі всього строку дії цього Договору та стосуються усіх додатків, якщо в самих додатках не вказано інші умови та строки оплати.

Згідно з п. 5.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За прострочення розрахунків за поставлену продукцію, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 5.4 Договору).

Згідно з п. 9.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2023 року включно, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

19.04.2021 сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору № 4-08/20 від 06.08.2020, якою погодили умови поставки партії Продукції дитячих книжкових видань (книг) на загальну суму 693450,00 грн без ПДВ, визначивши, зокрема найменування, загальну кількість, ціну та вартість, строки виготовлення продукції, якісні та технічні характеристики поліграфічної продукції.

Відповідно до п. 3 зазначеної Специфікації, строк виготовлення продукції складає 30 календарних днів з моменту підписання цієї специфікації.

Пунктом 5 Специфікації сторони визначили, що оплата продукції за цією специфікацією здійснюється протягом 360 календарних днів з моменту поставки продукції.

Вказану Специфікацію підписано обома сторонами та скріплено відтисками їх печаток.

Матеріалами справи підтверджується, що Виконавець (позивач) на виконання умов Договору та Специфікації № 1 від 19.04.2021 до зазначеного Договору поставив Замовнику (відповідачу) по видатковій накладній від 20.04.2021 № ф_2104-0321 поліграфічну продукцію (книги) на загальну суму 452995,18 грн без ПДВ. Вказану видаткову накладну підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток сторін (а.с. 7). Крім того, факт поставки Продукції на загальну суму 452995,18 грн підтверджується товарно-транспортною накладною № РФ-2104-0321 від 20.04.2021 (а.с. 8).

Відповідач не розрахувався з позивачем за отриману Продукцію в строки, визначені п. 5 Специфікації № 1 від 19.04.2021 до Договору. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 452995,18 грн основної заборгованості за Договором, а також нарахованих у зв`язку з порушенням строків оплати за період з 16.04.2022 по 06.07.2022: пені в розмірі 33012,79 грн; інфляційних втрат у розмірі 12230,87 грн та 3% річних у розмірі 3053,06 грн.

Крім того, після відкриття провадження у справі за вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про нарахування в рішенні суду пені на суму основного боргу за період з 07.07.2022 до моменту виконання цього рішення в частині сплати суми основного боргу або до моменту припинення шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій (в залежності від того, який момент настане раніше), на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України, якою передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За приписами ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір від 06.08.2020 № 4-08/20, на підставі якого виникли спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, за своєю суттю є договором поставки.

Як було встановлено вище, Специфікацією № 1 від 19.04.2021 до Договору № 4-08/20 від 06.08.2020, яка є невід`ємною частиною зазначеного договору, сторони узгодили умови поставки конкретної партії Продукції дитячих книжкових видань (книг) на умовах відстрочення оплати за поставлену Продукцію на 360 календарних днів з моменту поставки продукції (п. 5 Специфікації).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв Продукцію на загальну суму 452995,18 грн, що підтверджується видатковою накладною від 20.04.2021 № ф_2104-0321 (арк. спр. 7) та товарно-транспортною накладною № РФ-2104-0321 від 20.04.2021 (арк. спр. 8).

Із видаткової накладної від 20.04.2021 № ф_2104-0321 вбачається, що від Замовника - ТОВ Астра Продукцію було отримано відповідальною особою Джавахідзе Н.Н. на підставі довіреності № 1 від 15.04.2021. Отже, у відповідності до п. 5 Специфікації № 1 від 19.04.2021 до Договору № 4-08/20 від 06.08.2020, 360-денний строк з моменту поставки Продукції на оплату цієї Продукції спливає 15.04.2022.

Замовник (відповідач) не оспорює отримання Продукції за Договором на загальну суму 452995,18 грн, втім ні протягом строку, визначеного в п. 5 Специфікації № 1 від 19.04.2021 до Договору, ні станом на день прийняття судом цього рішення, заборгованість з оплати вказаної Продукції на суму 452995,18 грн не погасив. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та зазначає, що порушення зобов`язання з оплати поставленої позивачем Продукції сталося внаслідок форс-мажорних обставин (військової агресії Російської Федерації проти України), а отже, як вважає відповідач, це зобов`язання припинилося, тому він звільняється від сплати заборгованості за договором перед позивачем та нарахованих позивачем пені, інфляційних і річних.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, зважаючи на таке.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями чч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 7664, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15.08.2022 № 2500-IX, який набрав чинності 17.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 21.11.2022.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).".

Тобто, ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнає форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону, ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент), передбачено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відповідач - ТОВ Астра, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, свідомо підписав договір № 4-08/20 від 06.08.2020 та Специфікацію № 1 від 19.04.2021, яка є невід`ємною частиною зазначеного Договору, тим самим погодився з усіма істотними умовами поставки Продукції та визнав свій обов`язок належним чином виконувати умови договору, зокрема в частині внесення оплати за поставлену Продукцію в строки, визначені в п. 5 Специфікації до Договору.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Згідно з п. 5.1 Договору № 4-08/20 від 06.08.2020, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 5.4 Договору сторони домовились, що за прострочення розрахунків за поставлену продукцію, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Сторони в частині 6 Договору передбачили можливість звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через певні обставини надзвичайного характеру.

Так, відповідно до п. 6.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами, як от: стихійні явища, війни, воєнні дії, заколоти, масові безладдя, карантин, акти органів державної влади й управління, які роблять неможливим виконання Договору, або інші обставини поза розумного контролю Сторін, які перешкоджають виконанню Договору.

Згідно з п. 6.2 Договору, у разі настання таких обставин нездоланної сили Сторона повинна негайно будь-якими засобами сповістити про них іншу сторону з доданням належних доказів (довідка Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу).

Відповідно до п. 6.3 Договору, у разі, якщо обставини нездоланної сили або їх наслідки продовжують діяти більше ніж один місяць, або якщо при настанні таких обставин стає зрозумілим, що вони будуть діяти більш цього строку, Сторони мають провести переговори з метою виявлення можливостей виконання цього Договору та досягнення відповідних домовленостей.

Таким чином, умовами договору № 4-08/20 від 06.08.2020 та чинним законодавством України передбачена можливість звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а не від виконання цих зобов`язань в цілому, тому посилання відповідача на припинення зобов`язання з оплати поставленої позивачем Продукції у зв`язку з форс-мажорними обставинами (військовою агресією Російської Федерації проти України) та звільнення його від сплати основної заборгованості за договором є безпідставним та необґрунтованим.

Суд зауважує на тому, що форс-мажорні обставини (введення воєнного стану в Україні) не лише впливають на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем по договору, але й насамперед мають негативні наслідки для іншої сторони договору - позивача, який внаслідок належного виконання відповідачем зобов`язань за договором не отримує прибуток від оплати за поставлену продукцію, на який він розраховував, укладаючи цей договір.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб`єктами господарювання, є загальновідомим та нормативно врегульованим, а отже позивач безпідставно посилається на неповідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин.

Разом з тим, судом відхиляється, як таке, що спростовується матеріалами справи, посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан ТОВ Астра (Замовника) у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та неможливість розрахунку за Продукцію, поставлену по видатковій накладній від 20.04.2021 № ф_2104-0321 на загальну суму 452995,18 грн, оскільки відповідно до п. 4.4 Договору та п. 5 Специфікації № 1 від 19.04.2021 до цього Договору, 360-денний строк на оплату відповідачем вищезазначеної Продукції розпочався ще в квітні 2021 року, тобто за 10 місяців до дати введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), а отже відповідач мав можливість погасити вказану заборгованість набагато раніше або хоча б частково розрахуватись за продукцію, поставлену більше року тому назад, втім не зробив цього.

Зазначена заборгованість на момент розгляду даної справи не погашена в повному обсязі, будь-яких доказів на підтвердження докладання необхідних зусиль протягом дії договору щодо продажу отриманої від позивача Продукції та здійснення оплати за цю Продукцію відповідачем до матеріалів справи не надано. Також відповідачем не надано доказів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема про звернення до позивача із пропозицією щодо внесення змін до Договору в частині строків оплати за Договором або проведення переговорів з метою виявлення можливостей виконання цього Договору та досягнення відповідних домовленостей, як передбачено п. 6.3 Договору. Зміни в Договір, зокрема в частині строків внесення оплати по Договору сторонами не вносилися.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на окупацію ворожими військами території, на якій знаходяться та ведуть свою господарську діяльність позивач і відповідач, оскільки місто Харків, де знаходяться та ведуть свою господарську діяльність позивач і відповідач, не є окупованим містом, в ньому діють усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування України, в тому числі й Господарський суд Харківської області.

На підставі зазначеного, враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо внесення оплати за Продукцію, поставлену по видатковій накладній від 20.04.2021 № ф_2104-0321 на загальну суму 452995,18 грн, тобто за 10 місяців до дати введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), не здійснивши навіть часткової оплати поставленої Продукції протягом зазначеного часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 452995,18 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Водночас, зважаючи на те, що строк на оплату відповідачем Продукції, поставленої по видатковій накладній від 20.04.2021 № ф_2104-0321 на загальну суму 452995,18 грн, сплинув 15.04.2022, тобто майже через 2 місяці після початку військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), та враховуючи впливання зазначених обставин, які є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), на спроможність ведення розрахунків між суб`єктами господарювання за господарськими зобов`язаннями, виходячи із засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку, про необхідність відмовити в задоволенні сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем до стягнення з відповідача у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання за загальний період прострочення з 16.04.2022 по 06.07.2022, а також у нарахуванні пені на суму основного боргу за період з 07.07.2022 до моменту виконання цього рішення на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України, оскільки всі ці нарахування здійснені за період після 24.02.2022 - дати введення воєнного стану в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного, враховуючи, що суд частково відмовив у задоволені позовних вимог, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астра (код ЄДРПОУ 39540406, 61001,м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 41/43) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" (код ЄДРПОУ 30510263, 61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 7) 452995,18 грн основної заборгованості та 6795,49 грн судових витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану та постійними обстрілами ворожими військами міста Харкова, враховуючи об`єктивну неможливість розгляду даної справи у строки, передбачені процесуальним законом, повний текст рішення складено і підписано суддею 18.10.2022.

СуддяН.А. Новікова