Ухвала

від 19.10.2022 по справі 922/1825/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

19 жовтня 2022 року м. ХарківСправа № 922/1825/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву представника позивача, Фізичної особи-підприємця Мафтей Сергія Володимировича, про забезпечення позову (вх. № 1825/22 від 17 жовтня 2022 року), у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Мафтей Сергія Володимировича, місто Харків, до Фізичної особи-підприємця Ярмака Дмитра Валентиновича, місто Харків, про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Мафтей Сергій Володимирович, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Ярмака Дмитра Валентиновича, про стягнення 569370,51 грн. за договором поставки з відстрочкою терміну оплати № 270117-543 від 27 січня 2017 року.

Також позивачем представлено, в порядку статті 136 Господарського процесуального кодексу України, заяву про забезпечення позову (вх. № 1825/22 від 17 жовтня 2022 року) в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Фізичній особі-підприємцю Ярмаку Дмитру Валентиновичу і знаходяться у нього чи в інших осіб у розмірі суми позову 569370,51 грн. та судового збору 9 781,06 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Предметом даного позову є вимога про стягнення грошових коштів у сумі 569370,51 грн., а одним із видів забезпечення позову, який позивач просить застосувати - є накладення арешту на майно Фізичної особи-підприємця Ярмака Дмитра Валентиновича.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, яківідповідно до законодавства повинні бути підтвердженіпевнимизасобамидоказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Західзабезпечення позову, який просить застосувати позивач(арешт на майно), не є пов`язаним із предметом позову(стягнення грошових коштів), що свідчить про відсутність підстав задля задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині. Позивачем не доведено наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, як не доведено йімовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, в разі невжиття таких заходів, й в разі ухвалення рішення на користь позивача. При цьому, позивач у заяві не зазначає про відсутність у відповідача коштів у заявленому до стягнення розмірі, як підставанеможливості виконання рішення, у разі його постановлення на користь позивача.При цьому, ціна позову не може слугувати самостійною та достатньою підставою для втручання судом у право власності відповідача. Також матеріали заяви не містять доказів вчинення відповідачем умисних дій, які спрямовані на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно, заявником в установленому законом порядку не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що заявлений захід забезпечення позову є пов`язаним із предметом позову і забезпечить в майбутньому захист прав позивача,що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, й разі його постановлення на користь позивача.

Також, позивачем не обґрунтовано та не надано відповідних доказів необхідності застосування ще одного виду забезпечення позову арешт на кошти. Ігнорування телефонних викликів та не отримання кореспонденції відповідачем не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності/відсутності комунікації між сторонами, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову заявник лише формально припускає, що невжиття заходів забезпечення позову позбавить його можливості задовольнити позовні вимоги і не наводить жодного достатнього обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову. Крім того, позивач обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, зверхньо поставився до належного її обґрунтування, оскільки єдиним аргументом на користь необхідності застосування заходів забезпечення позову є відсутність комунікації між сторонами. Позивачем взагалі не додано жодного доказу на підтвердження позиції, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Позивач надав лише інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень за №308561803 від 30 серпня 2022 року відносно відповідача.

Таким чином, саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову. Тобто, позивачем лише формально зазначено, що з наведених у заяві про забезпечення позову обставин убачається імовірність ускладнення виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами адекватності, співрозмірності та пов`язаності заходу, про застосування якого клопоче позивач, із предметом позову, як не доведено й того факту того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі його постановлення на користь позивача.

Принцип змагальності, закріплений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його право власності під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту майна, що знаходиться у його власності.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах № 918/702/18 від 02 квітня 2019 року, № 902/271/18 від 14 лютого 2019 року, № 922/2673/18 від 25 лютого 2019 року, № 902/483/18 від 21 січня 2019 року, № 910/16948/18 від 10 травня 2019 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявипредставника позивача, Фізичної особи-підприємця Мафтей Сергія Володимировича, про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви (вх. № 1825/22 від 17 жовтня 2022 року) представника позивача, Фізичної особи-підприємця Мафтей Сергія Володимировича, про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу підписано 19 жовтня 2022 року.

СуддяН.В. Калініченко