Постанова

від 18.10.2022 по справі 500/3478/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/3478/20 пров. № А/857/12330/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства «Любава» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі за його позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя у І інстанціїБаранюк А.З.,

час ухвалення рішення 10 год 36 хв,

місце ухвалення рішенням. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 13 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2021 року Фермерське господарство «Любава» (далі ФГ «Любава») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

визнати неправомірними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі ГУ ДПС) щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФГ «Любава» на підставі наказу № 1256 від 04 вересня 2020 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР) ГУ ДПС від 25 вересня 2020 року №0000860704 про застосування до ФГ «Любава» штрафної санкції у розмірі 500 000,00 грн за порушення частини 1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі та пального» (далі Закон №481/95-ВР).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі № 500/3478/20 у задоволення позову ФГ «Любава» було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що проведеною ГУ ДПС перевіркою встановлено факт зберігання ФГ «Любава» пального у період з 01 квітня 2020 року по 07 вересня 2020 року на складі у с. Великі Дедеркали Шумського району Тернопільської області (територія фермерського господарства) без наявності ліцензії на право його зберігання. При цьому ФГ «Любава» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) ГУ ДПС №19170414202000706 лише 15 жовтня 2020 року.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГФ «Любава», яке у своїй скарзі просило таке скасувати та задовольнити його позов у повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, під поняттями «споруди», «обладнання», «ємності», а також не дає чіткого розуміння які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання має отримати ліцензію.

Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Відповідачем здійснено перевірку зберігання палива на підставі документів без реального встановлення факту такого зберігання, без визначення конкретного місця зберігання у відповідності до законодавства.

Представник ФГ «Любава» у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Представник ГУ ДПС підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу №1256 від 04 вересня 2020 року ГУ ДПС проведено перевірку дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ФГ «Любава» за адресою провадження діяльності у с.Великі Дедеркали, Шумський район, Тернопільська область за період з 01 квітня 2020 року по 07 вересня 2020 року.

За наслідками цієї перевірки було складено акт від 10 вересня 2020 року, у якому контролюючий орган зробив висновок про встановлення порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР , а саме зберігання пального без відповідної ліцензії.

На підставі зазначених висновків 25 вересня 2022 року ГУ ДПС прийняло ППР №0000860704 про застосування до ФГ «Любава» за порушення частини 1 статті 15 Закону №481/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 500 000,00 грн.

ФГ «Любава» не погодилося із прийнятим ГУ ДПС 25 вересня 2022 року ППР №0000860704 та звернулося до адміністративного суду із позовною заявою, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до часини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України регламентовані приписами Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону, якими визначено значення термінів, що у ньому вживаються:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання , оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

За правилами частини 1 статті 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

За правилами частини 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Приписами постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів» від 05 серпня 2015 року №609 передбачено, що ліцензії на зберігання пального видають територіальні органи ДПС.

Частиною 8 статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

З урахуванням наведеного суду першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наведені правові норми свідчать про наявність обов`язку у суб`єктів господарювання зберігати пальне у місцях зберігання лише за наявності відповідної ліцензії на зберігання пального.

Частиною 2 статті 17 Закону передбачено застосування до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) фінансової санкції у вигляді штрафу у разі зберігання пального без наявності ліцензії у розмірі 500 000 гривень.

Наказ ГУ ДПС №1256 від 04 вересня 2020 року ГУ ДПС, на підставі якого було проведено перевірку ФГ «Любава», оскаржувався господарством у судовому порядку, однак рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі №500/167/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Водночас апеляційний суд погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що відповідно до приписів підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК підставою для проведення фактичної перевірки підприємства може бути не лише отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а й необхідність здійснення фіскальним органом функцій, визначених законодавством у сфері.

При цьому в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції слушно врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 141/391/19, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18.

Таким чином, на думку апеляційного суду, підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дії ГУ ДПС щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФГ «Любава» на підставі наказу № 1256 від 04 вересня 2020 року немає.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що ФГ «Любава» здійснює свою господарську діяльність за адресою с. Великі Дедеркали, Шумський район, Тернопільська область.

На території господарства розміщено три резервуари для зберігання пального ємністю 5 м3 (разом), документи на право власності на який підприємством не надано.

При цьому на підставі наказу ФГ «Любава» № 4 від 07 вересня 2020 року було проведено інвентаризацію паливно-мастильних матеріалів позивача, під час якої було встановлено наявність 1050 л дизельного палива (ємкість №3), що було відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Водночас матеріал справи свідчать про те, що дизельне пальне ДП-Л-Євро5 ВО ФГ «Любава» придбало у ТОВ «Оілвей» у кількості 7000 л на загальну вартість 105840,00 грн на виконання умов генерального договору поставки нафтопродуктів № 78/19-10/18 згідно із видатковими накладними № 270 від 08 квітня 2-020 року, № 401 від 21 травня2020 року та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №78/19-10/270 від 08 квітня 2020 року та №78/19-10/401 від 21 травня 2020 року.

Отримане пальне (дизельне пальне ДП-Л-Євро5 ВО) розвантажувалося за адресою с. Великі Дедеркали, Шумський район, Тернопільська область, тобто на території ФГ «Любава» в день одержання від постачальника.

З урахуванням встановлення фактів постачання на адресу позивача партій нафтопродуктів у значній кількості (2000 л та 5000 л) апеляційний суд погоджується із твердженням контролюючого органу про встановлено під час перевірки факту зберігання позивачем пального на складі за адресою с. Великі Дедеркали, Шумський район, Тернопільська область на територія фермерського господарства, де розташовані три ємкості загальним об`ємом 5 м3.

При цьому доказів наявності такої ліцензії станом на момент проведення перевірки матеріали справи не містять, а отримання ФГ «Любава» 15 жовтня 2020 року ліцензії ГУ ДПС №19170414202000706 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) лише додатково підтверджує необхідність такої для забезпечення діяльності позивача у відповідності до вимог закону.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Фермерського господарства «Любава» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі № 500/3478/20 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 19 жовтня 2022 року.