Ухвала

від 17.10.2022 по справі 749/1038/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 жовтня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 749/1038/21

Головуючий у першій інстанції Шаповал З. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/528/22

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

третя особа Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (далі за текстом Сновська початкова школа), в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ цієї школи від 08.11.2021 № 142-о про відсторонення її від роботи, зобов`язати відповідача допустити її до роботи та стягти з нього середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2021 по день ухвалення судом рішення. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 працює вихователем Сновської початкової школи. Оспорюваним наказом її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю у неї профілактичних щеплень від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чим порушено її право на працю, гарантоване Конституцією України. ОСОБА_1 зазначає, що оспорюваний наказ суперечить приписам ст. 46 КЗпП України і ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки саме цим Законом встановлюється перелік обов`язкових щеплень проти інфекційних хвороб, у якому відсутнє щеплення від респіраторної хвороби COVID-19.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи це рішення, суд І інстанції виходив із того, що:

- в ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» крім чітко визначеного переліку інфекційних хвороб, які підпадають під обов`язкове щеплення, також передбачено обов`язкове профілактичне щеплення проти інших відповідних інфекційних хвороб (ч. 2). Наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі за текстом МОЗ України) від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі за текстом наказ МОЗ України № 2153) передбачається, що щеплення від COVID-19 є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань, які визначено Переліком медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, що затверджено наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899. Сімейний або лікуючий лікар може встановлювати протипоказання до вакцинації з наданням відповідного висновку про тимчасове чи постійне протипоказання до вакцинації або про її відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Проте позивач не надала доказів, що вона має абсолютні протипоказання до вакцинування;

- право ОСОБА_1 на працю тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету і є пропорційним для досягнення цієї мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві, оскільки ОСОБА_1 є працівником закладу освіти, а отже вона безпосередньо контактує з дітьми;

- з ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та з ст. 286 ЦК України вбачається, що інформація про щеплення не належить до відомостей, які становлять лікарську таємницю, оскільки вона не містить ні діагнозу, ні факту звернення за медичною допомогою, ні методів лікування;

- вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 142-о від 08.11.2021 в частині відсторонення від роботи позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення і ухвалити рішення про задоволення її позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом не перевірено, чи дотрималась держава у спірних правовідносинах Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме обов`язку держави утриматися від втручання з метою поваги до прав людини;

- вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень, тобто щеплення від цієї хвороби не набуло статусу профілактичного. Крім того, ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях та за умови наявності відповідних епідемічних показань відноситься до виключної компетенції Головного державного санітарного лікаря України і головних державних санітарних лікарів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Тому відсторонення працівника від роботи через відсутність щеплення від цього вірусу є незаконним;

- гарантоване Конституцією України право ОСОБА_1 на працю, її права заробити собі на життя та на повагу до приватного життя обмежено оспорюваним наказом, який примушує робити те, що не визнано обов`язковим для всіх жителів України. За своєю юридичною суттю відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та у право заробляти працею на життя шляхом його обмеження. В силу п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать згадані постанова КМУ і наказ МОЗ України;

- відповідач не довів, що обмежувальний захід у вигляді відсторонення від роботи позивача сприяв досягненню заявленої мети запобіганню зараженню вірусом учасників освітнього процесу, так як, незважаючи на відсторонення 08.11.2021 від роботи працівників, які не мають щеплення від COVID-19, з 25.01.2022 у Сновській початковій школі освітній процес зупинено в зв`язку з високою захворюваністю учнів та вчителів. Захист учасників освітнього процесу можливий іншим способом, зокрема шляхом систематичного обстеження невакцинованих працівників при допуску на роботу (тести методом ПЛР або експерт-тести);

- відсторонення невакцинованих працівників від роботи у порівнянні з працівниками, які мають протипоказання від вакцинації проти COVID-19, має ознаки дискримінації;

- судом залишено поза увагою правові позиції Верховного Суду, в яких наголошено, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та Законам України (від 23.05.2019 у справі № 910/5098/18, від 18.03.2019 у справі № 910/5244/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 18.04.2019 у справі № 910/5105/18, від 12.03.2019 у справі № 913/204/18);

- чинність наказу МОЗ України № 2153 не є безумовною підставою для застосування цього наказу судом в разі невідповідності його акту вищої юридичної сили. Проте суд не дав оцінки законності цього наказу;

- суд некоректно послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки», оскільки воно стосується виключно стандартної і планової вакцинації дітей від хвороб, що добре відомі медичній науці і вакцинація від яких вважається ефективною і безпечною;

- позивач не відмовляється від щеплення та готова його пройти зареєстрованою вакциною, яка пройшла всі стадії клінічних досліджень. Проте дані щодо завершення клінічних випробувань зареєстрованих в Україні вакцин для профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19 відсутні. Отже триває медичний експеримент, в якому позивача змушують брати участь під тиском відсторонення від роботи та залишення без джерела до існування, що є неприйнятним;

- недопуск ОСОБА_1 до роботи з наведених в оспорюваному наказі мотивів можливий лише за поданням посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. У разі відмови особи від обов`язкового профілактичного щеплення лікар має право взяти у неї письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження засвідчити це актом у присутності свідків. Але відсторонення позивача від роботи мало місце з порушенням цієї процедури. Причому відповідачем не надано доказів протилежного;

- оспорюваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи позивача, так як в ньому не зазначено, що мало місце: її відмова чи ухилення від вакцинації, про яку йдеться.

Належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд доходить таких висновків.

Великою Палатою Верховного Суду 07.09.2022 прийнято до розгляду справу № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, та призначено цю справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 09.11.2022.

Позовна заява у справі, яка розглядається, та позовна заява у вищевказаній справі, яка переглядається Великою Палатою Верховного Суду, мотивовані тим, що є протиправним відсторонення позивачів від роботи у зв`язку з відсутністю у них щеплення проти COVID-19.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 253 цього ж Кодексу, провадження у справі у випадку, встановленому п. 10 ч. 1 його статті 252, зупиняється до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Виходячи з цих норм права з ініціативи суду обговорено можливість зупинення розгляду справи до вирішення Великою Палатою Верховного Суду вищепойменованої справи.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи у межах питання, що вирішується, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до вирішення по суті Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 252 ч. 1 п. 10, 368 ч. 1 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справі № 130/3548/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її складення.

Дату ухвалення постанови визначено згідно з приписом ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Головуючий: Судді: