Постанова

від 20.10.2022 по справі 922/4179/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/4179/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Концерну Військторгсервіс, м.Київ в особі філії Східна Концерну Військторгсервіс, м.Харків (вх. 342 Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 (повний текст складено 13.01.2022) у справі №922/4179/21 (суддя Присяжнюк О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест", м.Київ

до відповідача Концерну "Військторгсервіс", м.Київ в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс", м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 у справі №922/4179/21: позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" заборгованість у розмірі 450124,83 грн, суму судового збору у розмірі 6751,87 грн, 15500,00 грн витрати на правову допомогу.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Концерн Військторгсервіс в особі філії Східна Концерну Військторгсервіс звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 у справі №922/4179/21 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки долученим позивачем до матеріалів справи видатковим накладним. Зазначає про відсутність підстав вважати, що у покупця за договором існував обов`язок з виконання зобов`язання з оплати вартості товару за ТТН, що підписана невстановленою та неповноважною особою;

- відповідач був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, з огляду на те, що останній не був повідомлений про відкриття провадження у справі та взагалі не був обізнаний про існування судового провадження;

- витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022: апеляційну скаргу Концерну Військторгсервіс в особі філії Східна Концерну Військторгсервіс у справі №922/4179/21 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати докази сплати судового збору у розмірі 10127,81 грн.

У зв`язку із усуненням недоліків поданої апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №922/4179/21, зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну Військторгсервіс в особі філії Східна Концерну Військторгсервіс на рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 у справі №922/4179/21 та призначено справу до розгляду на "24" березня 2022 о 12:00 годині.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України доведено до відома учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи №922/4179/21 буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю учасників судового процесу та співробітників суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 призначено справу №922/4179/21 до розгляду на "20" жовтня 2022 р. о 12:00 год.

Позивач в судове засідання 20.10.2022 не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом. Крім того, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач в судове засідання 20.10.2022 не з`явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що через загостренням воєнної обстановки та небезпекою ракетно-бомбових ударів по території України не може взяти участь у розгляді справи.

Розглянувши вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо залишення його без задоволення, зважаючи на наступне

- явка сторін не визнавалась обов`язковою, у зв`язку із чим суд в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу не позбавлений можливості розглянути справу без участі уповноваженого представника відповідача;

- відповідач мав можливість направити в судове засідання іншого представника, а відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу, що є недопустимим в світлі положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- відповідач мав можливість заявити клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "ТОРГ ІНВЕСТ", (надалі - Постачальник) та Концерном "Військторгсервіс" (надалі - Покупець) в особі начальника філія "Східна" Котенко О.М., який діє на підставі положення та довіреності від 20.10.2020 №149, був укладений Договір поставки №07П-2021 від 31.12.2020 (надалі Договір), за умовами п.1.1. якого якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцеві в асортименті продукти харчування (надалі - Товар) характеристики якого та поставки визначалися Сторонами договором поставки, а Покупець зобов`язаний прийняти Товар та своєчасно оплачувати його, на умовах визначених в Договорі.

Згідно п.2.1. Договору поставка Товару здійснюється відповідно до замовлення Покупця.

Постачальник поставляє Товар Покупцю на умовах DDP (доставка на склад Покупця) в строки та за адресою, що визначаються Покупцем в замовленні.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що право власності на Товар переходить до Покупця з дня поставки Товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін товарно -транспортних накладних, які складаються удвох примірниках: один для покупця один - постачальнику.

Згідно п.2.6., 2.7. договору сторонами передбачено, що приймання товару по найменування товару постачальник надає покупцю ТТН, сертифікат якості виробника якісне посвідчення.

У момент приймання - передачі товару постачальник надає покупцю ТТН, сертифікат якості виробника, якісне посвідчення.

Відповідно до умов п.3.3. Договору оплата партії поставленого Товару здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання Товару.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством України.

Згідно п.9.1. договору, договір набирає чинності з 01 січня 2021 року і діє до 31 грудня 2021року, а в чинності проведення розрахунків до повного виконання.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" поставило Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" товар на загальну суму 486 652,49 грн. згідно наступних документів:

- видаткова накладна №138 від 15.01.2021 на суму 75 928,55 грн.;

- видаткова накладна №286 від 22.01.2021 на суму 43 892,46 грн.;

- видаткова накладна №287 від 22.01.2021 на суму 15 233,14 грн.;

- видаткова накладна №430 від 26.01.2021 на суму 5 912,47 грн.;

- видаткова накладна №1185 від 26.01.2021 на суму 1 552,92 грн.;

- видаткова накладна №463 від 29.01.2021 на суму 9 570,18 грн.;

- видаткова накладна №464 від 29.01.2021 на суму 3 532,27 грн.;

- видаткова накладна №466 від 29.01.2021 на суму 17 983,18 грн.;

- видаткова накладна №467 від 29.01.2021 на суму 64 267,26 грн.;

- видаткова накладна №846 від 05.02.2021 на суму 21 438,76 грн.;

- видаткова накладна №847 від 05.02.2021 на суму 3 554,32 грн.;

- видаткова накладна №848 від 05.02.2021 на суму 20 438,35 грн.;

- видаткова накладна №849 від 05.02.2021 на суму 85 711,84 грн.;

- видаткова накладна №1113 від 11.02.2021 на суму 8 045,02 грн.,

- видаткова накладна №1120 від 11.02.2021 на суму 9 666, 23 грн.;

- видаткова накладна №1170 від 12.02.2021 на суму 20 398,32 грн.;

- видаткова накладна №1171 від 12.02.2021 на суму 70 702,82 грн.;

- видаткова накладна №1867 від 18.02.2021 на суму 8 824,40 грн.

Факт отримання Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" Товару також підтверджується товарно-транспортними накладними №Р1867 від 18.02.2021, №Р1171 від 12.02.2021, №Р1170 від 12.02.2021, №Р1120 від 11.02.2021, №Р1113 від 11.02.2021, №Р849 від 05.02.2021, №Р848 від 05.02.2021, №Р847 від 05.02.2021, №Р846 від 05.02.2021, №Р467 від 29.01.2021, №Р466 від 29.01.2021, №Р464 від 29.01.2021, №Р463 від 29.01.2021, №Р1185 від 26.01.2021, №Р430 від 26.01.2021, №Р287 від 22.01.2021, №Р286 від 22.01.2021, №Р138 від 15.01.2021.

У зв`язку із здійсненням вищевказаної господарської операції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" складено відповідні податкові накладні та отримано квитанції, які свідчать про їх реєстрацію (т.1, а.с. 30-56).

Як зазначено Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" та не спростовано відповідачем, Покупець частково оплатив вартість отриманої продукції за видатковою накладною №138 від 15.01.2021 на суму 36 527,66 грн, у зв`язку із чим за останнім обліковується заборгованість в розмірі 450 124,83 грн.

Факт наявності у Концерну Військторгсервіс в особі філії Східна заборгованості в розмірі 450 124,83 грн. також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період 01.03.2021-29.04.2021 (т.1., а.с.57).

З огляду на те, що Покупець свої зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару виконав не в повному обсязі, Товариство з обмеженою відповідальністю Українська компанія Торг - Інвест звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою до Концерну Військторгсервіс в особі філії Східна про стягнення заборгованості за Договором поставки № 07П-2021 від 31.12.2020 в розмірі 450124,83 грн.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 у справі №922/4179/21: позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" заборгованість у розмірі 450124,83 грн, суму судового збору у розмірі 6751,87 грн., 15500,00 грн. витрати на правову допомогу.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" на виконання умов Договору поставило Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" товар на загальну суму 486 652,49 грн., що підтверджується наявними матеріалах справи:

- видатковими накладними №138 від 15.01.2021, №286 від 22.01.2021, №287 від 22.01.2021, №430 від 26.01.2021, №1185 від 26.01.2021, №463 від 29.01.2021, №464 від 29.01.2021, №466 від 29.01.2021, №467 від 29.01.2021, №846 від 05.02.2021, №847 від 05.02.2021, №848 від 05.02.2021, №849 від 05.02.2021, №1113 від 11.02.2021, №1120 від 11.02.2021, №1170 від 12.02.2021, №1171 від 12.02.2021, №1867 від 18.02.2021;

- товарно-транспортними накладними №Р1867 від 18.02.2021, №Р1171 від 12.02.2021, №Р1170 від 12.02.2021, №Р1120 від 11.02.2021, №Р1113 від 11.02.2021, №Р849 від 05.02.2021, №Р848 від 05.02.2021, №Р847 від 05.02.2021, №Р846 від 05.02.2021, №Р467 від 29.01.2021, №Р466 від 29.01.2021, №Р464 від 29.01.2021, №Р463 від 29.01.2021, №Р1185 від 26.01.2021, №Р430 від 26.01.2021, №Р287 від 22.01.2021, №Р286 від 22.01.2021, №Р138 від 15.01.2021.

Факт поставки товару та факт його прийняття з боку Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" підтверджується підписами та відбитками печатки відповідача на підтвердження прийому товару, що містяться на вищевказаних документах.

Судова колегія апеляційного господарського суду не приймає посилання відповідача, що вищевказані документи не підтверджують факт отримання Покупцем товару, оскільки підписані невстановленою та неповноважною особою, зважаючи на наступне.

Так, в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні, апеляційний господарський суд зазначає, що останні містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "від постачальника" та "отримав(ла)" та відтиски печаток сторін, а отже в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Крім того, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на спірних видаткових та товарно-транспортних накладних і саме на нього покладається обов`язок довести, що таку печатку використано проти його волі.

Проте, в ході розгляду цієї справи відповідачем не було доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не було ним надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку її з втратою чи викраденням.

За таких обставин, у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що печатка Покупця використовувалася проти його волі, у зв`язку із чим подані позивачем видаткові та товарно-транспортні накладні є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України факту постачання позивачем товару та його фактичного отримання відповідачем.

Додатковим свіченням реальності здійснення господарської операції з поставки товару на користь Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" є складання та реєстрація Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" податкових накладних та отримання відповідних квитанцій, які свідчать про таку реєстрацію.

Як вже зазначалось вище, факт наявності у Концерну Військторгсервіс в особі філії Східна заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 450 124,83 грн. також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період 01.03.2021-29.04.2021.

Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення з Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" заборгованості у розмірі 450124,83 грн.

Під час перегляду рішення суду в частині стягнення з Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" витрат на правову допомогу в розмірі 15500,00 грн., судова колегія апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" в позові було зазначено, що останнє очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, а в подальшому звернулось до місцевого господарського суду із клопотанням від 17.11.2021, яким просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" надано наступні документи:

- договір про надання правової допомоги №53 від 20.09.2021;

- додаткова угода №53 від 20.09.2021 до договору про надання правової допомоги №53 від 20.09.2021;

- узгоджена вартість адвокатських послуг як додаток №1 до додаткової угоди №53 від 20.09.2021;

- ордер серія АР №1065886 від 18.10.2021;

- квитанції до прибуткових касових ордерів;

- розрахунок витрат на правову допомогу №53 від 20.10.2021;

- акт надання послуг №153 від 20.10.2021 за договором про надання правової допомоги №53 від 20.09.2021 та додатковою угодою №53 від 20.09.2021 на суму 15500 грн.

Відповідно до умов п. 1.1. договору про надання правової допомоги №53 від 20.09.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" (надалі замовник) доручає, а адвокат Примак Олена Миколаївна (надалі виконавець, адвокат) зобов`язується надати замовнику правову допомогу, у відповідності до умов договору, правничої допомоги з юридичних питань, які цікавлять замовника, а замовник зі свого боку зобов`язаний прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити.

Додатковою угодою №53 від 20.09.2021 сторони узгодили, що адвокат Примак Олена Миколаївна зобов`язується надати консультаційну та правову допомогу замовнику щодо стягнення грошових коштів за поставку продуктів харчування, які понесло Товариство у зв`язку з несплатою Концерном "Військторгсервіс" в особі філії «Східна» заборгованості за договором поставки від 31.12.2020 №07П-2021.

Відповідно до п.1.3. додаткової угоди сторонами узгоджено вартість окремих видів адвокатських послуг (додаток №1 до додаткової угоди).

Згідно п.3.3. договору, виконання послуги та її оплата підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками.

Зі змісту акту надання послуг №153 від 20.10.2021 вбачається, що адвокатом були надані послуги на загальну вартість 15 500,00 грн.

Вищевказаний акт надання послуг №153 від 20.10.2021 підписано з боку замовника та виконавця, підписи яких скріплено печатками. При цьому вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Торг-Інвест" як замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

З наявних в матеріалах справи квитанцій до прибуткового касового ордера вбачається, що адвокатом прийнято від ТОВ "Українська компанія "Торг-Інвест" 15 500,00 грн. як оплату вартості послуг за вищевказаним договором (т.1, а.с.144-145).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 15 500,00 грн. є такою, що підтверджена наданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг.

Доводи Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс", викладені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі вищевказаного висновку не спростовують.

При цьому, у відзиві на позовну заяву від 10.11.2021 відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 000,00 грн., в той час коли позивач подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн. лише 17.11.2021, тобто через один тиждень після складання відповідачем відзиву.

Фактично доводи апелянта зводяться до незгоди із самим фактом існування судового рішення, яким з нього стягнуто витрати на професійну правничу допомогу та не містять належного обґрунтування власної позиції.

Посилання апелянта, що останній був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, з огляду на те, що останній не був повідомлений про відкриття провадження у справі та взагалі не був обізнаний про існування судового провадження, є безпідставними та необґрунтованими, зважаючи на наступне:

- як вже зазначалось вище відповідачем подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, який було долучено до матеріалів справи (т.1, а.с. 93-100);

- в матеріалах справи наявні численні повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про отримання ухвал суду, як Концерном "Військторгсервіс" так і його філією "Східна".

Доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 у справі №922/4179/21 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну Військторгсервіс в особі філії Східна Концерну Військторгсервіс на рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 у справі №922/4179/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 у справі №922/4179/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяО.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2022 року