Рішення

від 18.10.2022 по справі 904/1694/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1694/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури:Мусієнко А.О. посвід. від 07.12.2020 №058503;

від позивача:представник не з`явився;

від відповідача:представник не з`явився,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/1694/22

за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 24.06.2022 за вих. № 04/51-1936ВИХ-22 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" (далі - відповідач) про стягнення 31.677,11 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1694/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2022.

Ухвалою від 04.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення від відповідача 17.08.2022 надійшов відзив, у якому відповідач просить суд позовні вимоги залишити без задоволення, позовну заяву залишити без розгляду, судові витрати у справі покласти на позивача.

Через відділ документального забезпечення від прокуратури 20.09.2022 надійшов лист від 20.09.2022 за вих. № 04/51-3154ВИХ-22, у якому прокурор просить суд врахувати, що відповідно до відомостей розміщених на сайті Державної казначейської служби України грошові кошти підлягають зарахуванню на такий рахунок: «Одержувач: Херсонський район/місто Херсон ГУК у Херсон обл/Херсон р-н/22160100, ЄДРПОУ 37959517, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку UA568999980313191216000021451, код класифікації доходів бюджету 22160100 плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні».

Господарський суд встановив, що відповідач направив на адресу прокуратури копію відзиву та додані до нього документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною № 4900097408314 від 16.08.2022 та фіскальним чеком від 16.08.2022.

Перевіривши статус відстеження поштового відправлення за трек-номером 4900097408314 (копія відзиву та додані до нього документи), господарський суд встановив, що відправлення вручено особисто прокуратурі 19.08.2022.

В ухвалі від 04.07.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановлено позивачу(ам) (особі(ам), яка(і) подала(и) позов) триденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ст. 166 ГПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи, докази чого мають бути надані суду разом з відповіддю на відзив (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Отже, строк для подачі відповіді на відзив до 22.08.2022.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 23.09.2022 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 05.10.2022 з викликом сторін; витребувано від прокурора, позивача та відповідача товаро-транспортну накладну, за якою здійснювалося спірне перевезення та у якій зазначена протяжність маршруту; запропоновано відповідачу подати до суду докази того, що спірний автомобіль не перевищував нормативно вагових параметрів.

У судове засідання 05.10.2022 з`явився представник прокуратури, представники інших учасників справи не з`явились. Представник прокуратури заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для отримання відповіді від Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на запит прокуратури про надання первинних документів щодо стягнення спірної заборгованості з плати за проїзд.

У судовому засіданні 05.10.2022 оголошено перерву до 18.10.2022.

У судове засідання 08.10.2022 з`явився представник прокуратури, представники інших учасників справи не з`явились. Представник прокуратури надав до справи лист Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) від 04.10.2022, у якому повідомляється, що всі первинні документи щодо стягнення спірної плати за проїзд з ТОВ «РДС-Транс-Компані» знаходяться на території тимчасово окупованого міста Херсон, що унеможливлю надання відповідні матеріали (товаро-транспортну накладну).

Суд відзначає, що учасники справи обізнані про розгляд даної справи, а також бере до уваги і те, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області були оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на 18.10.2022 прокуратура та позивач відповідь на відзив не надали.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням того, що прокуратура та позивач не скористалися правом на подачу відповіді на відзив, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

Відповідач допустив порушення приписів законодавства щодо проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а саме перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів осьового навантаження автомобіля, що зафіксовано актом від 24.05.2020 № 043019, та несплатою відповідачем плати за проїзд згідно з розрахунком від 24.05.2020 № 360/20, складеним на підставі зазначеного акта.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач звертає увагу суду, що порядок розрахунку є імперативним. Одним з параметрів формули розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є протяжність маршруту, проте у матеріалах справи відсутні докази того, що протяжність маршруту складає 560 км.

Відповідач звертає увагу, що автомобілем перевозилися металеві вироби, які складаються з достатньо дрібних шматків металу та є подільним вантажем, який може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху, а тому без дотримання часу, необхідного для врівноваження подільного вантажу не можна отримати достовірні результати навантаження на одну вісь транспортного засобу.

Доводи прокурора щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Відповідь на відзив не надано.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини наявності / відсутності підстав для стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Суд встановив, що 24.05.2020 посадовими особами Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на автодорозі 203 км + 550 м М14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено перевищення вагових параметрів: фактична вага 41,7 тони при нормативно допустимій 40 тон, встановлено перевищення вагових параметрів на строєну вісь: 29,95 тони, при нормативно допустимій 22 тони, що перевищує нормативно допустимий показник на 17,95%, у зв`язку з чим складено акт № 043019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.05.2020 (а. с. 23, том), складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 031537 від 24.05.2020 (а. с. 25, том 1). Акт №043019 не підписаний водієм транспортного засобу, вказано «водій від ознайомлення та підпису акту відмовився».

Згідно з актом № 043019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, DAF модель XF 105.460 зі спеціальним причепом НОМЕР_2 , має п`ять вісей, фактичне навантаження 6,45 т, 9,3 т, 8,7 т, 8,6 т, 8,65 т, третя, четверта, п`ята вісі є строєними, оскільки відстань між ними менше 2,5 метрів. Про улаштування вісей, результати навантаження на осі здійснено відмітки у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 031537 від 24.05.2020.

Згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.05.2020 № 225054 (а. с. 22, том 1) виявлено порушення, яке полягало у перевезенні вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу. Акт підписаний директором відповідача.

Підтверджується, що 24.05.2020 посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки о 11 год 41 хв здійснено зважування транспортного засобу відповідача, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь становило 29,95 тон, повна маса транспортного засобу 41700 кг, за результатами чого складено квитанцію зважування № 63362 (а. с. 24, том 1).

Наведені обставини стали підставою для винесення постанови Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки № 171493 від 14.07.2020 про застосування до відповідача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1.700,00 грн.

Згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання № 908/М від 03.07.2019 чинне до 03.07.2020 (а. с. 20, том 1), прилад - ваги автомобільні тензометричні поосьового зважування моделі САВПВ-20 зав. № 0001, виробник ПП Терещенко Д.С. відповідають вимогам ДСТУ EN 45501.2007, є повіреними.

Листом від 07.11.2012 № 1953-04/04 (а. с. 21, том 1) ДП Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» повідомляв, що ваги моделі САВПВ-20 зав. № 0001 пройшли метрологічну атестацію.

На підставі акта від 24.05.2020 № 043019 складено розрахунок від 24.05.2020 № 360/20 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а. с. 26, том 1), яким за виявлені порушення відповідача зобов`язано здійснити оплату на суму 1.075,20 євро, яка на день складення розрахунку за офіційним курсом, встановленим Національним банком України еквівалентна 31.677,11 грн.

Відповідачу було відомо про необхідність внесення плати за проїзд, проте її не сплачено, результати габаритно-вагового контролю в установленому законом порядку відповідачем не оскаржені.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення 31.677,11 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави позивачем, який не вжив заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 31.677,11 грн.

Так, прокурор звернувся до позивача з листом від 17.02.2022 за вих. № 04/51-777ВИХ-22 (а. с. 45 - 47, том 1), у якому просив позивача в строк до 23.02.2022 надати інформацію та копії документів за фактом порушень, які стали підставою для винесення постанови Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки № 171493 від 14.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1.700,00 грн. Крім цього, прокурор просив позивача повідомити, які заходи вжито позивачем з метою стягнення вказаної заборгованості (тобто адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1.700,00 грн) та інші наявні відомості за вказаним фактом.

Вдруге, прокурор звернувся до позивача з листом від 06.05.2022 за вих. № 04/51-1354ВИХ-22 (а. с. 48 - 50, том 1), у якому просив позивача в строк до 20.05.2022 надати інформацію та копії документів за фактом порушень, які стали підставою для винесення постанови Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки № 171493 від 14.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1.700,00 грн. Крім цього, прокурор просив позивача повідомити, які заходи вжито позивачем з метою стягнення вказаної заборгованості (тобто адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1.700,00 грн) та інші наявні відомості за вказаним фактом.

У відповідь на лист прокуратури від 17.02.2022 за вих. № 04/51-777ВИХ-22 (а. с. 45 - 47, том 1) позивач листом від 20.05.2022 за № 1881-22 повідомив, що не планує до кінця 2022 року подавати позов до суду щодо стягнення плати за проїзд з відповідача. Станом на 23.02.2022 у добровільному порядку відповідач плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортними засобом у розмірі 1.000 євро не сплатив. Крім того, позивач висловив сподівання на подальшу плідну співпрацю щодо примусового стягнення плати за проїзд та просив прокуратуру звернутися до суду для представництва інтересів держави.

У відповідь на лист прокуратури від 06.05.2022 за вих. № 04/51-1354ВИХ-22 (а. с. 48 - 50, том 1) позивач листом від 27.05.2022 за № 2002-22 (а. с. 53 54, том 1) повідомив, що позбавлений можливості здійснити сплату судового збору за подання позовної заяви. Станом на 25.05.2022 у добровільному порядку відповідач плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортними засобом у розмірі 1.075,20 євро не сплатив. Крім того, позивач повідомив, що пакет документів щодо стягнення з відповідача плати за проїзд у розмірі 1.075,20 євро було направлено на адресу прокуратури, а всі первинні документи знаходяться на території тимчасово окупованого міста Херсон.

Прокурор листом від 22.06.2022 за вих. № 04/51-1905ВИХ-22 (а. с. 55 56, том 1) повідомив позивача про пред`явлення позову до відповідача, з метою стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 31.677,11 грн.

Оцінивши підстави звернення прокуратури до суду за захистом інтересів держави, господарський суд дійшов висновку, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і встановив, що позивач не має наміру звертатися до суду за захистом інтересів держави, які на думку прокуратури, підлягають захисту.

Отже, господарський суд вважає, що матеріали справи містять достатньо аргументів для підтвердження суду підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Таким чином, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Щодо суті позовних вимог

Частиною першою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").

У пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), з наступними змінами, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

За змістом пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 3 якого визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

У цій справі вимоги про стягнення з відповідача плати за проїзд заявлено на підставі акта та розрахунку, складених Укртрансбезпекою за результатами здійснення перевірки відповідності габаритно-вагових параметрів транспортного засобу відповідача.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних положень, габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнанні, яке повинно бути у робочому стані, а також яке в установленому порядку пройшло метрологічну атестацію з його подальшим клеймуванням та повинно мати відповідне свідоцтво.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Законодавством чітко встановлено, що ваги як засіб вимірювальної техніки використовується або у випадку, якщо пройшли повірку, або ж коли пройшли державну метрологічну атестацію.

Під час рейдової перевірки було зупинено та зважено транспортний засіб. Під час зважування встановлено перевищення вагових параметрів, встановлено масу у понад 41 тон при дозволеній 40 тон, на строєну вісь встановлено масу 29 тон при нормативно допустимій 22 тон, що перевищує нормативно допустимий показник згідно розрахунку на 17,95%. Було проведено одне зважування, за результатами якого було виявлено факт перевищення нормативно-вагових параметрів. Зважування відбулось на ваговому комплексі вимірювальної техніки для зважування дорожніх транспортних засобів та вимірювання навантаження на вісь моделі САВПВ-20 зав. № 0001, який за результатами повірки відповідно до сертифікату відповідає вимогам технічного регламенту законодавчо урегульованих засобів вимірювальної техніки. Не встановлено, що під час зважування транспортного засобу у водія виникали нарікання на обладнання вагового комплексу чи на невірне зважування.

Зважування транспортного засобу було проведено з дотриманням відповідних правил, відсутні підстави та докази вважати, що зважування було проведено з порушеннями.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

За приписами пункту 30 Порядку 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П=(Рзм+Рнв+Рг) хВхК, де:

П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів;

К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового).

Матеріалами справи підтверджується перевищення нормативу, а саме: загальна маса навантаження склала 41,7 т при допустимій нормі 40 т, що складає 4,25% перевищення параметрів від нормативу та навантаження на строєну вісь склало 25,95 т при допустимій нормі 22 т, що складає 17,95% перевищення параметрів від нормативу, отже застосовується коефіцієнт збільшення плати за проїзд становить К3 (у потрійному розмірі).

В акті № 043019 від 24.05.2020 зазначено (п. 7), що пройдена відстань становить 560 км.

Згідно з вказаною вище формулою плата за проїзд складає 1.075,20 євро (0,64 x 560 x 3).

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що перевізник (відповідач) звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, отже суд приходить до висновку, що такий дозвіл не надавався. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, перевізником (відповідачем) перезавантаження транспортного засобу з метою приведення у відповідність вагових параметрів не здійснювалося. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

З зауваженнями до актів перевищення нормативно допустимого показника та проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідач до Державної служби України з безпеки на транспорті не звертався, водій під час його зупинки, зважувань та нарікань на процес зважування та складання акта перевірки та довідки не мав. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

За приписами пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Розмір плати визначається у відповідності до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Так, згідно з п. 1 Ставок за великовагові транспортні засоби (за загальну масу) від 44 до 52 т включно ставка плати за кожен кілометр відстані становить 0,2 євро, а за великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро за кожен кілометр відстані.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" ставки єдиного збору, в тому числі за проїзд автомобільних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у євро.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Враховуючи офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України станом на 24.05.2020, - 29,4616 грн за 1 євро, розмір плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, за розрахунком суду, становить 31.677,11 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 31.677,11 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач звертає увагу суду, що у матеріалах справи відсутні докази того, що протяжність маршруту складає 560 км.

Господарський суд встановив, що позивач у листі від 27.05.2022 за № 2002-22 (а. с. 54, том 1) зазначив, що первинні документи знаходяться на території тимчасово окупованого міста Херсон.

Пройдена відповідачем відстань вказана в акті № 043019 від 24.05.2020 (п. 7) (а. с. 23, том 1) і становить 560 км.

Із зауваженнями (щодо актів перевищення нормативно допустимого показника та проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом) відповідач до Державної служби України з безпеки на транспорті не звертався, водій під час його зупинки, зауважень та нарікань на процес зважування та складання акта перевірки та довідки не мав.

Як зазначалось вище, Чорноморським міжрегіональним Управління Укртрансбезпеки було винесено постанову № 171493 від 14.07.2020 про застосування до відповідача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1.700,00 грн.

Суд встановив, що 07.08.2020 року ТОВ «РДС-Транс-Компані» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому враховуючи уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки №171493 від 14.07.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021у справі № 160/9237/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РДС-Транс-Компані» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

При цьому апеляційний адміністративний суд встановив, що згідно акта №043019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, DAF модель XF 105.460, має п`ять вісей, фактичне навантаження 6,45 т, 9,3 т, 8,7 т, 8,6 т, 8,65 т, третя, четверта, п`ята вісі є строєними, оскільки відстань між ними менше 2,5 метрів. Про улаштування вісей, результати навантаження на осі, здійснено відмітки у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №031537 від 24.05.2020 року.

Згідно акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.05.2020 року № 225054, виявлено порушення, що полягало у перевезенні вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм. без відповідного дозволу. Акт підписаний директором ТОВ «РДС-Транс-Компані», вказано, що повідомлений про розгляд справи.

24.05.2020 посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки о 11 год. 41 хв. здійснено зважування транспортного засобу позивача, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь становило 29,95 тон, повна маса транспортного засобу 41700 кг за результатами чого складено квитанцію зважування №63362.

Листом від 26.06.2020 року № 48623/19/24-20 Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки повідомлено ТОВ «РДС-Транс-Компані», що згідно акту №225054 від 24.05.2020 встановлено порушення транспортного законодавства.

На підставі викладеного апеляційний адміністративний суд встановив, що під час рейдової перевірки було зупинено та зважено транспортний засіб. Під час зважування встановлено перевищення вагових параметрів, встановлено масу у понад 41 тон при дозволеній 40 тон, на строєну вісь встановлено масу 29 тон, при нормативно допустимій 22 тон, що перевищує нормативно допустимий показник згідно розрахунку на 17,95%. Було проведено одне зважування, за результатами якого було виявлено факт перевищення нормативно-вагових параметрів. Зважування відбулось на ваговому комплексі вимірювальної техніки для зважування дорожніх транспортних засобів та вимірювання навантаження на вісь моделі САВПВ-20 зав. №0001, який за результатами повірки відповідно до сертифікату відповідає вимогам технічного регламенту законодавчо урегульованих засобів вимірювальної техніки. Не встановлено, що під час зважування транспортного засобу, у водія виникали нарікання на обладнання вагового комплексу чи на невірне зважування.

Зважування транспортного засобу було проведено з дотриманням відповідних правил, відсутні підстави та докази вважати, що зважування було проведено з порушеннями.

Також апеляційний адміністративний суд встановив, що ТОВ «РДС-ТРАНС-КОМПАНІ» із зауваженнями до актів перевищення нормативно допустимого показника та проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, ТОВ «РДС-Транс-Компані» до Державної служби України з безпеки на транспорті не зверталось, водій під час його зупинки, зважувань та нарікань на процес зважування та складання акта перевірки та довідки не мав. За висновком апеляційного адміністративного суду, фізичні характеристики вантажу, не вливають на загальну вагу вантажу, від того який вантаж перевозився, це не зменшить вагу вантажу та навантаження на осі транспортного засобу. Фізичні характеристики вантажу не спростовують виявленого порушення. Саме під час зважування, встановлено масу автомобіля з спеціальним причепом 41 тон при дозволених 40 тон, встановлено массу на строєну вісь 29,95 тон, при нормативно допустимому показнику 22 тони. Отже, під час зважувань, встановлено, що транспортний засіб, має перевищення вагових параметрів, тобто транспортний засіб здійснював рух по дорогам України з перевантаженням. Рух перевантаженого транспортного засобу (перевантаження на строєну вісь) здійснювався в порушення частини 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення якої передбачена відповідність відповідно до абзацу 16 ч. 1 ст. 60 цього Закону».

В свою чергу, господарський суд встановив, що акт № 043019 від 24.05.2020 відповідач у встановленому порядку не оскаржив, хоча така процедура прямо передбачена законодавством, зокрема, Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.

Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Однак, до моменту подання відзиву у даній справі відповідач не заперечував дійсності відомостей щодо відстані (560 км), зафіксованих у акті №043019 від 24.05.2020.

Таким чином, на підтвердження тієї обставини, що пройдена відстань становить саме 560 км прокуратура подала акт №043019 від 24.05.2020.

В свою чергу відповідач на спростування правильності визначення відстані не подав жодних доказів.

При цьому, товарно-транспортною накладна (маршрутний лист тощо), на підставі якої відповідач здійснював спірне перевезення, мають бути наявними саме у відповідача і він не був позбавлений можливості надати такі докази до суду, проте цього не зробив.

У зв`язку з цим суд ухвалою від 23.09.2022 викликав у судове засідання 05.10.2022 учасників справи та на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України витребував від прокурора, позивача та відповідача товаро-транспортну накладну, за якою здійснювалося спірне перевезення та у якій зазначена протяжність маршруту, а також запропонуав відповідачу подати до суду докази того, що спірний автомобіль не перевищував нормативно вагових параметрів.

У судове засідання 05.10.2022 з`явився представник прокуратури, представники інших учасників справи не з`явились. Представник прокуратури заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для отримання відповіді від Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на запит прокуратури про надання первинних документів щодо стягнення спірної заборгованості з плати за проїзд.

У судовому засіданні 05.10.2022 оголошено перерву до 18.10.2022.

У судове засідання 08.10.2022 з`явився представник прокуратури, представники інших учасників справи не з`явились. Представник прокуратури надав до справи лист Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) від 04.10.2022, у якому повідомляється, що всі первинні документи щодо стягнення спірної плати за проїзд з ТОВ «РДС-Транс-Компані» знаходяться на території тимчасово окупованого міста Херсон, що унеможливлю надання відповідні матеріали (товаро-транспортну накладну).

В свою чергу, відповідач у судові засідання не з`явився, відповідних товарно-транспортної накладної, маршрутного листа тощо не надав.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву акцентує особливу увагу на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує такі посилання відповідача та водночас звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач стверджує, що зазначені в акті перевірки відомості щодо відстані перевезення не відповідають дійсності, однак, будучи особою, яка у даному випадку повинна мати відповідні товаро-транспортні документи (маршрутний лист тощо), не вважав за потрібне надати їх до суду, що фактично вбачається із відзиву на позов.

Водночас, очевидним є те, що добросовісними діями сторони, яка заперечує достовірність таких відомостей щодо відстані перевезення, мали б бути дії, спрямовані на подання відповідних доказів суду з метою спростування відомостей, зафіксованих актом перевірки.

Суд також враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об`єктивної істини", який полягав в обов`язку суду з`ясовувати усі дійсні обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

Беручи до уваги те, що:

- відстань у 560 км підтверджується актом №043019 від 24.05.2020, який відповідач не оскаржив;

- постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021у справі № 160/9237/20 встановлено, що рух перевантаженого транспортного засобу (перевантаження на строєну вісь) здійснювався в порушення частини 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення якої передбачена відповідність відповідно до абзацу 16 ч. 1 ст. 60 цього Закону»;

- відповідач не вчинив дій, спрямованих на подання відповідних доказів суду з метою спростування відомостей, зафіксованих актом перевірки (в той час, коли очевидним є те, що добросовісними діями сторони, яка заперечує достовірність таких відомостей щодо відстані перевезення, мали б бути дії, спрямовані на подання відповідних доказів суду);

суд з урахуванням принципу вірогідності доказів доходить висновку, що відповідач не спростував того, що відстань перевезення складає саме 560 км.

На думку суду, цілком вірогідно, що така відстань мала місце і була внесена до акта №043019 від 24.05.2020 на підставі відповідних документів та пояснень водія, які хоч і не додані до матеріалів справи, однак вірогідно мали місце. При цьому законодавство у даних правовідносинах не встановлює чіткого переліку підстав для вставлення відстані перевезення.

Більш того, навіть якщо припустити, що перевезення здійснюється без відповідних товарно-транспортних супровідних документів, такі обставини не можуть бути підставою для непритягнення порушника за рух транспортного засобу дорогами України з перевантаженням та завдання державі відповідної шкоди.

Вирішуючи спір по суті, суд також врахував, що прокуратура та позивач саме з об`єктивних причин не змогли подати до суду усі первинні документи щодо стягнення спірної плати за проїзд з ТОВ «РДС-Транс-Компані», адже згідно з листом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) від 04.10.2022, такі документи знаходяться на території тимчасово окупованого міста Херсон.

Відповідач же у відзиві на позовну заяву акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, відповідач, будучи особою, яка у даному випадку повинна мати відповідні товаро-транспортні документи (маршрутний лист тощо), не вважав за потрібне надати їх до суду, що фактично вбачається із відзиву на позов.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів; згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; згідно з ч. 1 ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином відповідач, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства, в результаті свідомого невчинення ним процесуальних дій щодо подання відповідних доказів не спростував обставин, встановлених в акті перевірки № 043019 від 24.05.2020 (п. 7) (а. с. 23, том 1), зокрема ту обставину, що відстань перевезення становить саме 560 км.

Щодо інших аргументів відповідача

Відповідач у відзиві по позов також звертає увагу, що автомобілем перевозилися металеві вироби, які складаються з достатньо дрібних шматків металу та є подільним вантажем, який може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху, а тому без дотримання часу, необхідного для врівноваження подільного вантажу, не можна отримати достовірні результати навантаження на одну вісь транспортного засобу.

Проте, господарський суд не погоджується з вказаними запереченнями відповідача, оскільки фізичні характеристики вантажу, не вливають на загальну вагу вантажу, від того який вантаж перевозився, це не зменшить вагу вантажу та навантаження на осі транспортного засобу. Фізичні характеристики вантажу не спростовують виявленого порушення. Саме під час зважування, встановлено масу автомобіля з спеціальним причепом 41 тон при дозволених 40 тон, встановлено масу на строєну вісь 29,95 тон, при нормативно допустимому показнику 22 тони.

При цьому, суд відзначає, що автомобіль рухався саме без врівноваження подільного вантажу і під час зважування виявлено відповідні перевищення. А тому врівноваження подільного вантажу вже після закінчення руху в будь-якому випадку не змінює тієї обставини, що до цього часу автомобіль рухався із перевантаженням.

Отже, під час зважувань, встановлено, що транспортний засіб, має перевищення вагових параметрів, тобто транспортний засіб здійснював рух дорогами України з перевантаженням. Рух перевантаженого транспортного засобу (перевантаження на строєну вісь) здійснювався в порушення частини 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення якої передбачена відповідність відповідно до абзацу 16 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Більш того, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021у справі № 160/9237/20 встановлено, що рух перевантаженого транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю «РДС-Транс-Компані» (перевантаження на строєну вісь) здійснювався в порушення частини 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення якої передбачена відповідність відповідно до абзацу 16 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Таким чином, заперечення відповідача відхиляються як необґрунтовані.

Відповідачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів належним йому транспортним засобом. Також відповідачем не надано й доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування відповідного правопорушення та нарахування стягуваної суми грошових коштів.

Відтак, належних і допустимих доказів, які звільняють відповідача від відповідальності, останній суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених прокурором підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" (49089, місто Дніпро, вулиця Новобудівельна, будинок 5А; ідентифікаційний код 42203112) на користь Державного бюджету України (Одержувач: Херсонський район/місто Херсон ГУК у Херсон обл/Херсон р-н/ 22160100, ЄДРПОУ 37959517, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку UA568999980313191216000021451, код класифікації доходів бюджету 22160100 плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) 31.677,11 грн (тридцять одну тисячу шістсот сімдесят сім грн 11 коп) основної заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" (49089, місто Дніпро, вулиця Новобудівельна, будинок 5А; ідентифікаційний код 42203112) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; Ідентифікаційний код 02909938) 2.481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 20.10.2022

Суддя С.А. Дупляк