Постанова

від 08.03.2023 по справі 904/1694/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1694/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 (повний текст складено та підписано 20.10.2022 суддя Дупляк С.А.) у справі №904/1694/22

за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 24.06.2022 за вих. № 04/51-1936ВИХ-22 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" (далі - відповідач) про стягнення 31 677,11 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 у справі №904/1694/22 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) у розмірі 31 677,11 грн . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2 481,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що в ході проведеної 24.05.2020р. перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на автодорозі 203 км + 550 м М14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, посадовими особами Чорноморського міжрегіональне управління Укртрансбезпеки за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ) виявлено порушення, яке полягало у перевезенні вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу: фактична вага 41,7 тони при нормативно допустимій 40 тон, встановлено перевищення вагових параметрів на строєну вісь: 29,95 тони, при нормативно допустимій 22 тони, що перевищує нормативно допустимий показник на 17,95%, у зв`язку з чим складено акт № 043019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.05.2020, складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 031537 від 24.05.2020. Акт №043019 не підписаний водієм транспортного засобу, вказано «водій від ознайомлення та підпису акту відмовився».

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що перевізник (відповідач) звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, в зв`язку із чим суд дійшов до висновку, що такий дозвіл не надавався. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Перезавантаження транспортного засобу з метою приведення у відповідність вагових параметрів не здійснювалося. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. З зауваженнями до актів перевищення нормативно допустимого показника та проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідач до Державної служби України з безпеки на транспорті не звертався, водій під час його зупинки, зважувань та нарікань на процес зважування та складання акта перевірки та довідки не мав. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 160/9237/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РДС-Транс-Компані» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

В свою чергу, господарський суд встановив, що акт № 043019 від 24.05.2020 відповідач у встановленому порядку не оскаржив, хоча така процедура прямо передбачена законодавством, зокрема, Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.

До моменту подання відзиву у даній справі відповідач не заперечував дійсності відомостей щодо відстані (560 км), зафіксованих у акті №043019 від 24.05.2020. В свою чергу відповідач на спростування правильності визначення відстані не подав жодних доказів. При цьому, товарно-транспортною накладна (маршрутний лист тощо), на підставі якої відповідач здійснював спірне перевезення, мають бути наявними саме у відповідача і він не був позбавлений можливості надати такі докази до суду, проте цього не зробив.

Беручи до уваги те, що відстань у 560 км підтверджується актом №043019 від 24.05.2020, який відповідач не оскаржив; постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 160/9237/20 встановлено, що рух перевантаженого транспортного засобу (перевантаження на строєну вісь) здійснювався в порушення частини 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення якої передбачена відповідність відповідно до абзацу 16 ч. 1 ст. 60 цього Закону»; відповідач не вчинив дій, спрямованих на подання відповідних доказів суду з метою спростування відомостей, зафіксованих актом перевірки (в той час, коли очевидним є те, що добросовісними діями сторони, яка заперечує достовірність таких відомостей щодо відстані перевезення, мали б бути дії, спрямовані на подання відповідних доказів суду), суд з урахуванням принципу вірогідності доказів дійшов висновку, що відповідач не спростував того, що відстань перевезення складає саме 560 км.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:

- порядок розрахунків є імперативним, тобто особам які здійснюють розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, заборонено визначати розмір такої плати у будь-який інший спосіб

Розмір плати за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами визначається залежно від протяжності маршруту (тобто кількості кілометрів проїзду)

Із долучених до позовної заяви додатків, зокрема розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів, автомобільними дорогами загального користування №360/20 від 24.05.2020, вбачається, що протяжність маршруту (пройдена відстань) складала саме 560 км.

- матеріали Справи не міститься жодного належного та допустимого доказу, з якого можливо було б встановити взагалі протяжність маршруту автомобіля Відповідача (?!), а тим паче, що вона дорівнювала саме 560 км., як безпідставно та необгрунтовано зазначено у розрахунку.

Позивач у позовній заяві взагалі не зазначав жодного параметру із формули П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, які нібито використовувались позивачем при розрахунку суми позовних вимог.

- незрозумілим лишається також яким чином взагалі визначався розмір плати за проїзд та розмір позовних вимог, якщо єдиний належний доказ протяжності маршруту взагалі був відсутній у прокурора та нібито знаходивсь в м.Херсон та Позивач не мав до нього доступу?

- у Відповідача наявні обгрунтовані припущення вважати, що такий доказ взагалі відсутній у Позивача, адже всі інші матеріали проведення габаритно-вагового контролю Автомобіля у Позивача були наявні та долучені ним до матеріалів справи.

- незрозумілим лишається яким чином Відповідач міг заперечувати проти протяжності пройденої відстані до подання відзиву (як про це зазначає Суд в оскаржуваному Рішенні), якщо відзив на позовну заявою є першою заявою по суті, яку Відповідач навіть теоретично може подати в ході розгляду справи.

- зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався при ваговому контролі автомобілю.

- висновок щодо перевищення Автомобілем вагових параметрів, отримано внаслідок неналежно проведеної процедури вагового контролю, а отже відсутні будь-які правові підстави для стягнення з Відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативі.

- при звернені з позовною заявою до Суду Західною окружною прокуратурою не дотримано вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

У відзиві на апеляційну скаргу Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра вказує, що:

- господарський суд встановив, що акт № 043019 від 24.05.2020 відповідач у встановленому порядку не оскаржив.

До моменту подання відзиву у даній справі відповідач не заперечував дійсності відомостей щодо відстані (560 км), зафіксованих у акті №043019 від 24.05.2020.

Таким чином, на підтвердження тієї обставини, що пройдена відстань становить саме 560 км надано акт №043019 від 24.05.2020.

- господарським судом правильно встановлено, що фізичні характеристики вантажу, не вливають на загальну вагу вантажу, від того який вантаж перевозився, це не зменшить вагу вантажу та навантаження на осі транспортного засобу. Фізичні характеристики вантажу не спростовують виявленого порушення. Саме під час зважування, встановлено масу автомобіля з спеціальним причепом 41 тон при дозволених 40 тон, встановлено масу на строєну вісь 29,95 тон, при нормативно допустимому показнику 22 тони. Автомобіль рухався саме без врівноваження подільного вантажу і під час зважування виявлено відповідні перевищення. А тому врівноваження подільного вантажу вже після закінчення руху в будь-якому випадку не змінює тієї обставини, що до цього часу автомобіль рухався із перевантаженням.

- Відповідачем не надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом.

Також, в апеляційній скарзі відповідач вказує на відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Такі доводи апелянта не відповідають обставинам справи. Під час реалізації прокурором представницьких повноважень встановлено, що посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час зважування транспортного засобу марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перевізника ТОВ «РДС- ТРАНС-КОМПАШ» встановлено порушення норм, які визначено п. 22.5. Правил дорожнього руху, перевищення транспортним засобом нормативних габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, що стало підставою для нарахування плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 1075,20 євро, яку не сплачено.

- плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами у розмірі 31677,11 грн. залишається тривалий час не сплаченою до Державного бюджету, а заходи щодо її стягнення у судовому порядку уповноваженим органом не вжито.

- у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідні доводи викладені Державна служба України з безпеки на транспорті у власному відзиві на апеляційну скаргу.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Антоніка С.Г.

Ухвалою суду від 29.11.2022 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1694/22. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 у справі №904/1694/22 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

05.12.2022 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла справа №904/1694/22.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2022 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме:

- докази направлення апеляційної скарги з додатками на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті листом з описом вкладення.

До суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою суду від 23.12.2022 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 у справі №904/1694/22. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Зупинено дію оскаржуваного рішення. Зупинено дію оскаржуваного рішення.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Під час рейдової перевірки було зупинено та зважено транспортний засіб. Під час зважування встановлено перевищення вагових параметрів, встановлено масу у понад 41 тон при дозволеній 40 тон, на строєну вісь встановлено масу 29 тон при нормативно допустимій 22 тон, що перевищує нормативно допустимий показник згідно розрахунку на 17,95%. Було проведено одне зважування, за результатами якого було виявлено факт перевищення нормативно-вагових параметрів. Зважування відбулось на ваговому комплексі вимірювальної техніки для зважування дорожніх транспортних засобів та вимірювання навантаження на вісь моделі САВПВ-20 зав. № 0001, який за результатами повірки відповідно до сертифікату відповідає вимогам технічного регламенту законодавчо урегульованих засобів вимірювальної техніки. Не встановлено, що під час зважування транспортного засобу у водія виникали нарікання на обладнання вагового комплексу чи на невірне зважування.

В акті № 043019 від 24.05.2020 зазначено (п. 7), що пройдена відстань становить 560 км.

Враховуючи офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України станом на 24.05.2020, - 29,4616 грн за 1 євро, розмір плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, за розрахунком суду, становить 31 677,11 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу україни, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у відповідності до приписів частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин проведення 24.05.2020р. посадовими особами Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на автодорозі 203 км + 550 м М14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та здійснення о 11 год 41 хв зважування транспортного засобу відповідача, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь становило 29,95 тон, повна маса транспортного засобу 41700 кг, за результатами чого складено квитанцію зважування № 63362 (а. с. 24, том 1), складено акт № 043019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.05.2020 (а. с. 23, том), складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 031537 від 24.05.2020 (а. с. 25, том 1). Акт №043019 не підписаний водієм транспортного засобу, вказано «водій від ознайомлення та підпису акту відмовився».

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 28.01.2020 у справі № 917/31335/18.

Згідно змісту мотивувальної частини постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021р. у справі № 160/9237/20 :

«… Згідно акту № 043019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, DAF модель XF 105.460 з спеціальним причепом НОМЕР_1 , має п`ять вісей, фактичне навантаження 6,45 т, 9,3 т, 8,7 т, 8,6 т, 8,65 т, Третя, четверта, п`ята вісі є строєними, оскільки відстань між ними менше 2,5 метрів. Про улаштування вісей, результати навантаження на осі, здійснено відмітки у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №031537 від 24.05.2020 року.

Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.05.2020 року № 225054, виявлено порушення, що полягало у перевезенні вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм. без відповідного дозволу. Акт підписаний директором ТОВ РДС-Транс-Компані , вказано, що повідомлений про розгляд справи.

Підтверджується, що 24.05.2020 року посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки о 11 год. 41 хв. здійснено зважування транспортного засобу позивача, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь становило 29,95 тон, повна маса транспортного засобу 41700 кг за результатами чого складено квитанцію зважування №63362.

Листом від 26.06.2020 року № 48623/19/24-20 Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки повідомлено ТОВ РДС-Транс-Компані , що згідно акту № 225054 від 24.05.2020 року встановлено порушення транспортного законодавства.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання № 895/М від 15.05.2020 року чинне до 15.05.2021 року, прилад ваги автомобільні тензометричні поосьового зважування моделі САВПВ-20 зав. №0001, виробник ПП ОСОБА_1 відповідають вимогам ДСТУ EN 45501.2007, є повіреними.

Листом від 07.11.2012 року № 1953-04/04 ДП Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації повідомляв, що ваги моделі САВПВ-20 зав. №0001 пройшли метрологічну атестацію.

Листом від 21.07.2021 року № 28-10-3/62 ДП Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів повідомив Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, що ваги автомобільні тензометричні поосьового зважування моделі САВПВ-20 зав. №0001, виробник ПП ОСОБА_1 є придатними до використання, їх експлуатація можлива у разі проходження ними періодичної повірки з позитивним результатом.

Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 14.07.2020 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 171493, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700,00 грн., на підставі абз. 3 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Згідно ст. 29 Закону України Про дорожній рух до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Згідно пунктів 3, 4, 12, 14, 15, 20, 21, 22, 25, 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно ст. 1, ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). На території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: контроль та нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті та правил перевезення небезпечних вантажів. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, при цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Габаритно-ваговий контроль, це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно пунктів 6, 12, 13, 15 - 24 вищевказаного Порядку, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту. Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС. Посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт , застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Відповідно до ст.33 Закону України Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Вісі спеціалізованого автотранспорту з спеціальним напівпричепом марки DAF XF105.460, є строєними, що підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №031537 від 24.05.2020 року, проти цієї обставини позивач не заперечує.

Згідно п. 8.21 розділу 8, п. 12.1 розділу 12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (з змінами та доповненнями) виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Під час рейдової перевірки було зупинено та зважено транспортний засіб. Під час зважування встановлено перевищення вагових параметрів, встановлено масу у понад 41 тон при дозволеній 40 тон, на строєну вісь встановлено масу 29 тон, при нормативно допустимій 22 тон, що перевищує нормативно допустимий показник згідно розрахунку на 17,95%. Було проведено одне зважування, за результатами якого було виявлено факт перевищення нормативно-вагових параметрів. Зважування відбулось на ваговому комплексі вимірювальної техніки для зважування дорожніх транспортних засобів та вимірювання навантаження на вісь моделі САВПВ-20 зав. №0001, який за результатами повірки відповідно до сертифікату відповідає вимогам технічного регламенту законодавчо урегульованих засобів вимірювальної техніки. Не встановлено, що під час зважування транспортного засобу, у водія виникали нарікання на обладнання вагового комплексу чи на невірне зважування.

Зважування транспортного засобу було проведено з дотриманням відповідних правил, відсутні підстави та докази вважати, що зважування було проведено з порушеннями.

Згідно ч. 1 ст. 33 ч. 1 ст. 34 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно п. 39 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879, відповідальність за збереження великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, рух яких заборонено, за весь час з моменту заборони руху до його відновлення несе перевізник, а в разі перевезення вантажу - вантажовідправник.

Відповідно до абзацу 15 ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З зауваженнями до актів перевищення нормативно допустимого показника та проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, ТОВ РДС-Транс-Компані до Державної служби України з безпеки на транспорті не зверталось, водій під час його зупинки, зважувань та нарікань на процес зважування та складання акту перевірки та довідки не мав.

Суд першої інстанції невірно встановив відсутність доказів зважування транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що фізичні характеристики вантажу, не вливають на загальну вагу вантажу, від того який вантаж перевозився, це не зменшить вагу вантажу та навантаження на осі транспортного засобу. Фізичні характеристики вантажу не спростовують виявленого порушення. Саме під час зважування, встановлено масу автомобіля з спеціальним причепом 41 тон при дозволених 40 тон, встановлено массу на строєну вісь 29,95 тон, при нормативно допустимому показнику 22 тони.

Отже, під час зважувань, встановлено, що транспортний засіб, має перевищення вагових параметрів, тобто транспортний засіб здійснював рух по дорогам України з перевантаженням. Рух перевантаженого транспортного засобу (перевантаження на строєну вісь) здійснювався в порушення частини 4 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , за порушення якої передбачена відповідність відповідно до абзацу 16 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Суд апеляційної інстанції при вирішені спору користується правовими позиціями Верховного Суду, висловленими у постанові від 02.08.2018 року у справі № 820/1420/17, від 09.08.2019 року у справі № 817/1051/16, від 09.08.2019 року у справі № 819/586/16, від 24.07.2019 року у справі № 803/1540/16, від 28.02.2019 року справі № 805/3598/16-а…»

Згідно з актом № 043019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, DAF модель XF 105.460 зі спеціальним причепом НОМЕР_2 , має п`ять вісей, фактичне навантаження 6,45 т, 9,3 т, 8,7 т, 8,6 т, 8,65 т, третя, четверта, п`ята вісі є строєними, оскільки відстань між ними менше 2,5 метрів. Про улаштування вісей, результати навантаження на осі здійснено відмітки у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 031537 від 24.05.2020 (а.с. 23).

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … В свою чергу Судом при розгляді справи та ухваленні оскаржуваного Рішення грубо порушено принцип змагальності сторін та фактично зобов`язано Відповідача доводити обставини, які Позивачем покладено в обґрунтування своїх позовних вимог.

І це при тому, що повноваження щодо контролю за габаритно-ваговими параметрами, визначення вартості проїзду за дорогами загального користування та ін. нормами чинного законодавства покладено саме на Державну службу України з безпеки на транспорті, як на орган державної влади, а не на Відповідача.

В свою чергу, акт № 043019 від 24.05.2020 є неналежним письмовим доказом, оскільки був складений працівникам Укртрансбезпеки одноособово, в ньому відсутній підпис уповноважених представників Відповідача та водія.

Більш того, враховуючи, що в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року по справі № 160/9237/20 (в ході якої так само досліджувались фактичні обставини Справи) відсутні будь-які посилання на акт №043019 від 24.05.2020, що дає Відповідачу обґрунтовані підстави вважати, що вказаний акт було складено в односторонньому порядку працівникам Укртрансбезпеки значно пізніше, виключно з метою уникнення негативних правових наслідків внаслідок не дотримання передбаченої нормами чинного законодавства процедури габаритно-вагового контролю, а зазначені в ньому відомості є спотвореними…

Зі змісту Акту вбачається, що при перевезені вантажу автомобілем, Позивачем нібито допущено перевищення вагових параметрів в тому числі на строєну вісь (осьові навантаження).

Разом з цим, як вбачається з Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення, зважування відбувалося окремо по напівосям кожної осі і в подальшому ці дані складалися.

Згідно з пп.2 п.2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п.9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно- вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від № 255 від 28.07.2016: «вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником».

Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався при ваговому контролі Автомобілю.

Таким чином, оскільки у Акті зазначено, що одна вісь строєною, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправомірним, так як при таї й конструкції для визначення навантаження на строєну вісь такі три осі повинні зважуватись разом.

Окрім того, при здійсненні вагового контролю не враховано властивості вантажу, який перевозився Автомобілем під час вагового контролю.

Так, Автомобілем перевозився металеві вироби, який складається з достатньо мілких шматків металу та є подільним вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьвого заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження подільного вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

Також слід звернути увагу і на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що наведені в постановах від 12.04.2018 у справі №816/2329/13-а, від 16.01.2018 у справі № 826/442/13-а, від 12.06.2018 у справі № 821/597/17…» відхиляються як такі, що не відповідають змісту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021р. у справі № 160/9237/20 і не відповідають фактичним обставинам справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Доводи апеляційної скарги : « … Із долучених до позовної заяви додатків, зокрема розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів, автомобільними дорогами загального користування №360/20 від 24.05.2020, вбачається, що протяжність маршруту (пройдена відстань) складала саме 560 км.

Натомість, в матеріалах Справи не міститься жодного належного та допустимого доказу, з якого можливо було б встановити взагалі протяжність маршруту автомобіля Відповідача (?!) а тим паче, що вона дорівнювала саме 560 км., як безпідставно та необгрунтовано зазначено у розрахунку.

Більш того, Позивач у позовній заяві взагалі не зазначав жодного параметру із формули П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, які нібито використовувались позивачем при розрахунку суми позовних вимог…

… Однак, не дивлячись на вищевказані обставини Суд задовільнив позовні вимоги, які розраховувались саме виходячи із пройденої відстані саме 560 км.

При цьому, ухвалою від 23.09.2022 по Справі Суд витребував від сторін у Справі товарно-транспортну накладну, за якою здійснювалося спірне перевезення та у якій зазначена протяжність маршруту.

Обґрунтовуючи витребування товаро-транспортної накладної, Суд у згадуваній ухвалі від 23.09.2022 зазначив: «У наданому до суду відзиві відповідач звертає увагу суду, що порядок розрахунку плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні є імперативним. Одним з параметрів формули розрахунку тати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є протяжність маршруту. Відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що протяжність маршруту складає 560 км…

… Як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення, жодна із сторін (в тому числі Позивач), витребуваний судом доказ (товарно-транспорту накладну) не надала...

Однак не дивлячись на вищевказані обставини, як зазначалося вище, Судом було задоволено позовні вимоги.

При цьому, обґрунтовуючи ухвалене Рішення, в тому числі в частині визначення пройденої відстані, Суд зазначив: «Однак, до моменту подання відзиву у даній справі відповідач не заперечував дійсності відомостей щодо відстані (560 км), зафіксованих у акті №043019 від 24.05.2020.

Таким чином, на підтвердження тієї обставини. що пройдена відстань становить саме 560 км прокуратура подала акт №043019 від 24.05.2020.

В свою чергу відповідач на спростування правильності визначення відстані не подав жодних доказів.

При цьому, товарно-транспортною накладна (маршрутний лист тощо), на підставі якої відповідач здійснював спірне перевезення, мають бути наявними саме у відповідача і він не був позбавлений можливості надати такі докази до суду, проте цього не зробив.

У зв`язку з цим суд ухвалою від 23.09.2022 викликав у судове засідання 05.10.2022 учасників справи та на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України витребував від прокурора, позивача та відповідача товаро-транспортну накладну, за якою здійснювалося спірне перевезення та у якій зазначена протяжність маршруту, а також запропонуав відповідачу подати до суду докази того, що спірний автомобіль не перевищував нормативно вагових параметрів.

У судове засідання 05.10.2022 з`явився представник прокуратури, представники інших учасників справи не з`явились. Представник прокуратури заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для отримання відповіді від Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на запит прокуратури про надання первинних документів щодо стягнення спірної заборгованості з плати за проїзд.

У судовому засіданні 05.10.2022 оголошено перерву до 18.10.2022.

У судове засідання 08.10.2022 з`явився представник прокуратури, представники інших учасників справи не з 'явились. Представник прокуратури надав до справи лист Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) від 04.10.2022, у якому повідомляється, що всі первинні документи щодо стягнення спірної плати за проїзд з ТОВ «РДС-Транс-Компані» знаходяться на території тимчасово окупованого міста Херсон, що унеможливлю надання відповідні матеріали (товаро-транспортну накладну)».

З наведеного вбачається, що в основу висновку щодо фактично пройденої відстані протяжністю саме 560 км, Судом покладено зміст акту №043019 від 24.05.2020.

Однак за таких обставин не зрозумілим лишається, чому Суд ухвалою від 23.09.2022 вимагав від учасників Справи надати інший доказ (товарно-транспорту накладну) саме для встановлення пройденої відстані, якщо акт №043019 від 24.05.2020 вже був наявний в матеріалах Справи, а його зміст був відомий Суду ?

Тобто постановляючи ухвалу від 23.09.2022 Суд вважав акт №043019 від 24.05.2020 недостатнім письмовим доказом, а ухвалюючи оскаржуване Рішення Суд вже виходив виключно зі змісту такого акту!

Більш того, в резолютивній частині ухвали від 23.09.2022 Суд зазначив: «Роз`яснити, що у випадку неподання прокурором (позивачем) без поважних причин витребуваних судом доказів, суд залишає позов без розгляду (пункт 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України)».

Однак не дивлячись на неподання Позивачем (прокурором) витребуваних доказів, Суд розглянув позовну заяву та навіть задовільнив її у повному обсязі.

При цьому, у якості поважної причини не подання витребуваних доказів, Суд прийняв пояснення Позивача, що такі доказі нібито перебувають в окупованому на той час місті Херсон {хоча жодних доказів знаходження таких доказів саме в м. Херсон не надано). Більш того, також незрозуміло, чому усі інші документи, які позивач долучив у якості додатків до позову, у нього були в наявності, а саме нібито товарно-транспортна накладна, була відсутня, оскільки остання знаходилася у м. Херсон ?

За таких обставин, незрозумілим лишається також яким чином взагалі визначався розмір плати за проїзд та розмір позовних вимог, якщо єдиний належний доказ протяжності маршруту взагалі був відсутній у прокурора та нібито знаходивсь в м. Херсон та Позивач не мав до нього доступу?

Більш того, у Відповідача наявні обгрунтовані припущення вважати, що такий доказ взагалі відсутній у Позивача, адже всі інші матеріали проведення габаритно-вагового контролю Автомобіля у Позивача були наявні та долучені ним до матеріалів Справи.

Окрім того, не зрозумілим лишається яким чином Відповідач міг заперечувати проти протяжності пройденої відстані до подання відзиву (як про це зазначає Суд в оскаржуваному Рішенні), якщо відзив на позовну заявою є першою заявою по суті, яку Відповідач навіть теоретично може подати в ході розгляду Справи/

Окремо необхідно звернути увагу Апеляційного суду, на висновки Суду, що пройдена відстань 560 км нібито відповідає критерію вірогідності доказів…» відхиляються як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, яка, як зазначалося вище, суперечить принципу змагальності, не містять доказів на спростування відповідних висновків суду першої інстанції, а отже є оціночним судженням.

Висновки суду щодо того ,що до моменту подання відзиву у даній справі відповідач не заперечував дійсності відомостей щодо відстані (560 км), зафіксованих у акті №043019 від 24.05.2020. В свою чергу відповідач на спростування правильності визначення відстані не подав жодних доказів. При цьому, товарно-транспортною накладна (маршрутний лист тощо), на підставі якої відповідач здійснював спірне перевезення, мають бути наявними саме у відповідача і він не був позбавлений можливості надати такі докази до суду, проте цього не зробив визнаються такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині: « … Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, Західною окружною прокуратурою міста наплавлено на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті листи від 17.02.2022 №04/51-777ВИХ-22 та від 06.05.2022 №04/51-1354ВИХ- 22, в якому Західна окружна прокуратора «з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді» просить надати певні відомості та документи.

Натомість листи від 17.02.2022 № 04/51-777ВИХ-22 та від 06.05.2022 № 04/511354ВИХ-22, не містять:

1) будь-яких посилань на реальний намір прокуратури здійснити захист інтересів держави в суді;

2) будь-яких висновків щодо результатів опрацювання та аналізу наданих прокуратурі документів та відомостей;

3) приписів щодо дій, які необхідно вчинити органу державної влади (в тому числі звернутись до суду з відповідними позовними заявами).

Таким чином, при звернені з позовною заявою до Суду Західною окружною прокуратурою не дотримано вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру…» відхиляються як такі, що суперечать сталій судовій практиці щодо питання дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що, за умови не зверення компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно до суду з позовом в інтересах держави, є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва, який викладено в постанові Великої Палата Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 у справі №904/1694/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 721,50 грн. (а.с.138) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 у справі №904/1694/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 у справі №904/1694/22 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 3 721,50 грн. покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-ТРАНС-КОМПАНІ" (49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, буд. 5А, код ЄДРПОУ 42203112).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяС.Г. Антонік

СуддяО.Г. Іванов