Рішення
від 20.10.2022 по справі 904/2014/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2014/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/2014/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Компанія "Ефективні Рішення"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград"

про стягнення грошових коштів

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Компанія "Ефективні Рішення" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 15.07.2022 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград" (далі - відповідач) про стягнення 93.171,54 грн, з яких 68.688,58 грн основної заборгованості, 9.119,51 грн пені, 3.434,43 грн штрафу, 1.004,91 грн трьох процентів річних, 10.924,11 грн інфляційних втрат.

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір на бухгалтерське обслуговування від 18.02.2020 № 180220/1Е.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2014/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2022.

Ухвалою від 25.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення від відповідача 15.08.2022 надійшов відзив, у якому відповідач просить суд надати останньому додатковий час для узгодження мирової угоди. Крім цього, якщо позивач відмовиться укладати мирову угоду, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат і розстрочити виконання рішення суду, згідно запропонованого відповідачем графіку.

Через відділ документального забезпечення від позивача 22.08.2022 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Господарський суд встановив, що позивач направив на адресу відповідача копію відповіді на відзив та додані до неї документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною № 0730105795902 від 20.08.2022 та фіскальним чеком від 20.08.2022.

Перевіривши статус відстеження поштового відправлення за трек-номером 0730105795902 (копія відповіді на відзив та доданих до неї документів), господарський суд встановив, що відправлення містить відмітку пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою " за закінченням встановленого терміну зберігання ".

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою позивач, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав відповідь на відзив з доданими до неї документами за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічні висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 916/514/21.

З огляду на викладене, господарський суд вважає датою отримання відповідачем відповіді на відзив 06.09.2022 (дата проставлення поштою відмітки «за закінченням терміну зберігання» на поштовому відправленні з відповіддю на відзив та доданими до неї документами).

В ухвалі від 25.07.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановлено відповідачу(ам) триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана відповідачем(ами) іншим учасникам справи, докази чого мають бути надані суду разом з запереченнями (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Отже, строк для подачі заперечень тривав до 09.09.2022.

Станом на 20.10.2022 заперечення не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу заперечень, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості та нараховані на неї пеня, штраф, три проценти річні та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач визнав суму основного боргу та заперечив проти вимог про стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідач наголосив, що вчасно не розрахувався з позивачем, оскільки з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Відповідач звертає увагу, що існують обставини непереборної сили (форс-мажор). Вказане підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих. № 2024/02.0-7.1. Так, на думку відповідача, наявні обставини, які звільняють останнього від відповідальності.

Відповідач повідомив суд, що вживає заходів для укладення мирової угоди з позивачем та просить суд розстрочити виконання рішення суду згідно запропонованого ним графіка.

Доводи позивача щодо відзиву на позовну заяву

Позивач із запереченнями відповідача не погоджується та звертає увагу, що обов`язок зі сплати заборгованості виник до введення в Україні воєнного стану.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих. № 2024/02.0-7.1 позивач вважає неналежним доказом відсутності вини позивача.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

Відповідач заперечень не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; виконання договору; виникнення обов`язку з оплати послуг; повної / часткової оплати послуг; наявності / відсутності заборгованості; правомірності нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), трьох процентів річних та інфляційних втрат; існування обставин, які звільняють від відповідальності відповідача; можливості розстрочення судового рішення.

Суд встановив, що 18.02.2022 між позивачем (далі позивач, бухгалтер) та відповідачем (далі відповідач, клієнт) був укладений договір № 180220/1Е (далі - договір).

Предметом договору, згідно з п. 1.1, є надання бухгалтером, за плату послуг з ведення бухгалтерського, податкового обліку (далі - облік) клієнта, складання та передача контролюючим органам бухгалтерської та податкової звітності (далі - звітність), передбаченої чинним законодавством України, протягом дії цього договору (далі - послуги).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна його вартість складається з сум виставлених рахунків-фактур та актів виконаних робіт згідно діючого пакету обслуговування, а саме пакету «Бізнес» та послуг узгоджених сторонами.

Термін дії цього договору: початок з моменту його підписання обома сторонами, та скріплення печатками сторін за наявності печаток. Закінчення 31.12.2020 (п. 12.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору по завершенню кожного розрахункового періоду бухгалтер надає клієнту акт про надання послуг, оформлений відповідно до прийнятої форми обліку і вимог чинного законодавства та звітність передбачену чинним бухгалтерським та податковим законодавством. Результати роботи повинні бути оформлені відповідно до законодавства та загальноприйнятих вимог, якщо інші вимоги не передбачені протоколами.

В якості доказів виконання позивачем робіт на загальну суму 74.688,00 грн до матеріалів справи долучено:

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 433 від 30.09.2021 на суму 12.448,00 грн;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 480 від 31.10.2021 на суму 12.448,00 грн;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 528 від 30.11.2021 на суму 12.448,00 грн;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 576 від 31.12.2021 на суму 12.448,00 грн;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 35 від 31.01.2022 на суму 12.448,00 грн;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 82 від 28.02.2022 на суму 12.448,00 грн.

Господарський суд встановив, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані представниками сторін та їх підписи засвідчені печатками.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата послуг здійснюється клієнтом щомісячно у розмірі 100 (ста) відсотків вартості послуг за місяць, не пізніше ніж до 5 (п`ятого) числа місяця, в якому надаються послуги.

Господарський суд встановив, що строк оплати послуг наданих позивачем відповідачу у період з вересня 2021 року до лютого 2022 року є таким, що настав.

Відповідач лише частково (у розмірі 5.999,43 грн) розрахувався з позивачем за отримані від останнього послуги.

Так, на час вирішення спору у справі № 904/2014/22 заборгованість відповідача перед позивачем складає 68.688,58 грн.

В якості додаткового доказу наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 68.688,58 грн позивач долучив акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2020 по 31.03.2022.

Наданий позивачем акт звірки суд визнає доказом у справі № 904/2014/22 в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, оскільки інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Більш того, відповідач визнав суму основного боргу.

У зв`язку з неналежним виконання з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 19.01.2022 до 15.07.2022 у розмірі 9.119,51 грн, штраф у розмірі п`яти відсотків від суми заборгованості, три проценти річних за загальний період прострочення з 19.01.2022 до 15.07.2022 у розмірі 1.004,91 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2022 року до червня 2022 року у розмірі 10.924,11 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 68.688,58 грн основної заборгованості, 9.119,51 грн пені, 3.434,43 грн штрафу, 1.004,91 грн трьох процентів річних, 10.924,11 грн інфляційних втрат.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено вище, між сторонами укладено договір на бухгалтерське обслуговування.

Договір, укладений між сторонами у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 74.688,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 433 від 30.09.2021 на суму 12.448,00 грн, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 480 від 31.10.2021 на суму 12.448,00 грн, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 528 від 30.11.2021 на суму 12.448,00 грн, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 576 від 31.12.2021 на суму 12.448,00 грн, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 35 від 31.01.2022 на суму 12.448,00 грн, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 82 від 28.02.2022 на суму 12.448,00 грн.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до п. 2.3 договору строк оплати послуг є таким, що настав.

В порушення взятих на себе зобов`язань відповідач отримані від позивача послуги оплатив частково, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 68.688,58 грн.

Заборгованість за отримані від позивача послуги у розмірі 68.688,58 грн відповідач визнав (а. с. 39, том 1).

Статтею 191 ГПК України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Господарський суд встановив, що відзив (у якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості) підписаний директором відповідача Захарченко Сергієм Миколайовичем, повноваження якого підтверджуються наказом від 22.06.2022 за № 3-к (а. с. 53, том 1).

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що позов визнала повноважна особа.

Господарський суд перевірив наявність для того законних підстав та дійшов висновку прийняти визнання позову відповідачем в частині стягнення основної заборгованості, оскільки дії останнього не суперечать інтересам установи, яку він представляє.

Так, оцінивши фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 68.688,58 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022.

У підпункті 7.10.1 пункту 7.10 договору сторони погодили, що при порушенні термінів платежів винна сторона сплачує, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь час прострочення.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період прострочення з 19.01.2022 до 15.07.2022 у розмірі 9.119,51 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його таким, що містить помилки з огляду на таке.

Господарський суд встановив, що загальна заборгованості за послуги надані у період з вересня 2021 року по лютий 2022 року складає 74.688,00 грн (12.448,00 грн х 6).

Часткова оплата у розмірі 5.999,43 грн відповідачем здійснена 18.01.2022.

Розрахунок пені позивач зробив починаючи з 19.01.2022 на суму заборгованості 68.688,58 грн. Проте станом на 19.01.2022 строк оплати заборгованості за послуги, які надані позивачем відповідачу у лютому 2022 року не настав.

Таким чином, з 19.01.2022 до 07.02.2022 (до 07.02.2022, оскільки п`ятий календарний день лютого місяця 2022 року є субота, а тому, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати переноситься на перший за ним робочий день, тобто 07.02.2022) заборгованість відповідача перед позивачем складала 56.240,57 грн, на яку і слід нараховувати пеню. І лише з 08.02.2022 заборгованість відповідача перед позивачем зросла до 68.688,58 грн.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені, господарський суд визнав обґрунтованою вимогу про стягнення пені у розмірі 8.984,53 грн. В решті (про стягнення 134,98 грн пені) слід відмовити.

У підпункті 7.10.3 пункту 7.10 договору сторони погодили, що якщо прострочення виконання зобов`язання з оплати триває понад 19 (дев`ятнадцять) календарних днів клієнт додатково сплачує бухгалтеру штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від належних до сплати сум (вартості послуг).

Позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3.434,43 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 19.01.2022 до 15.07.2022 у розмірі 1.004,91 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та встановив наявність помилок аналогічних тим, які виявлені при перевірці розрахунку пені. Так, здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, господарський суд визнав обґрунтованою вимогу про стягнення трьох процентів річних у сумі 979,84 грн. В решті (про стягнення 25,07 грн) відмовити.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2022 року до червень 2022 року у розмірі 10.924,11 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розстрочення виконання судового рішення

Наявність підстав для розстрочення виконання рішення обґрунтоване тим, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі внаслідок військової агресії російської федерації проти Україні.

Частиною 1 статті 331 ГПК України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів ст. 331 ГПК України вбачається, що розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені відповідачем обґрунтування, суд дійшов висновку що наведені відповідачем обставини не свідчать про істотне ускладнення або неможливість виконання рішення у розумінні ч. 2 ст. 331 ГПК України.

Таким чином, доводи відповідача про тяжкий фінансовий стан, який виник на фоні військової агресії російської федерації проти України не свідчать про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду, а тому у задоволенні вказаної вимоги відповідача слід відмовити.

Оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості лише частково.

Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Порушення строку оплати послуг отриманих у період з вересня 2021 року по лютий 2022 року відповідач обґрунтовує тим, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1.

Оцінюючи обґрунтування відповідача щодо порушення строку оплати послуг отриманих у період з вересня 2021 року по лютий 2022 року, строк оплати яких виник до 24.02.2022, про що влучно вказав позивач, господарський суд доходить таких висновків.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України.

Проте, в ст.ст. 14 та 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання; відсутність у боржника необхідних коштів.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

З урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 як доказ існування форс-мажорних обставин у справі № 904/1359/22 визнається судом недостанім доказом існування таких обставин.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що не порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, вищезазначені норми права прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За змістом частини 2 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню підлягають частково (в частині позовних вимог про стягнення пені та трьох процентів річних частково відмовлено через помилки у здійсненні розрахунку вказаних нарахувань).

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.476,78 грн, з урахуванням того, що 99,83 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград" (50025, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, буд. 93; ідентифікаційний код 32633546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Компанія "Ефективні Рішення" (01033, м. Київ, вул. Жилянська буд. 43-Б; ідентифікаційний код 40235556) 68.688,58 грн (шістдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят вісім грн 58 коп) основної заборгованості, 8.984,53 грн (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн 53 коп) пені, 3.434,43 грн (три тисячі чотириста тридцять чотири грн 43 коп) штрафу, 979,84 грн (дев`ятсот сімдесят дев`ять грн 84 коп) трьох процентів річних, 10.924,11 грн (десять тисяч дев`ятсот двадцять чотири грн 11 коп) інфляційних втрат, 2.476,78 грн (дві тисячі чотириста сімдесят шість грн 78 коп) судового збору.

В решті позовних вимог (про стягнення 134,98 грн пені та 25,07 грн трьох процентів річних) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград" (50025, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, буд. 93; ідентифікаційний код 32633546) про розстрочення виконання рішення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення20.10.2022
Оприлюднено24.10.2022
Номер документу106851609
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —904/2014/22

Судовий наказ від 09.01.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

Постанова від 23.12.2022

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 22.11.2022

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 14.11.2022

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Рішення від 20.10.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Дупляк Степан Анатолійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні