Постанова

від 23.12.2022 по справі 904/2014/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2022 року м.Дніпро Справа № 904/2014/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 (суддя С.А. Дупляк) у справі №904/2014/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Компанія "Ефективні Рішення"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Компанія "Ефективні Рішення" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград" про стягнення 93 171,54 грн., з яких 68 688,58 грн. основної заборгованості, 9 119,51 грн. пені, 3 434,43 грн. штрафу, 1 004,91 грн. трьох процентів річних, 10 924,11 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Компанія "Ефективні Рішення" 68 688,58 грн. основної заборгованості, 8 984,53 грн. пені, 3 434,43 грн. штрафу, 979,84 грн. трьох процентів річних, 10 924,11 грн. інфляційних втрат, 2 476,78 грн. судового збору.

В решті позовних вимог (про стягнення 134,98 грн пені та 25,07 грн трьох процентів річних) відмовлено.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електроград» про розстрочення виконання рішення відмовлено.

Рішення суду мотивоване обгрунтованістю вимог позивача.

Наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2020 по 31.03.2022 суд визнав доказом у справі № 904/2014/22 в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, оскільки інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Також, відповідач визнав суму основного боргу.

Зменшуючи суму пені та 3% річних суд керувався помилкою в розрахунках.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград".

Апеляційна скарга обгрунтована наступним.

Після відкриття провадження по справі між сторонами відбулися перемовини, в ході яких була досягнута домовленість про часткове визнання відповідачем позовних вимог, порядок погашення заборгованості та укладення мирової угоди.

Відповідач 15 серпня 2022 року направив до суду відзив на позовну заяву, у якому згідно до домовленостями визнав позовні вимоги у розмірі основного боргу, а у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних витрат та 3%річних просив суд відмовити. Відповідач також у відзиві на позовну заяву зазначив, що на адресу позивача направлена мирова угода та заява про укладення мирової угоди. У зв`язку з тим, що сторони досягли домовленості, та відповідач був впевнений, що судом буде затверджена мирова угода, ніяких доводів щодо спростування фактично виконання робіт позивачем та відповідно підписання актів за спірний період з вересня 2021 року по лютий 2022 року відповідач не наводив.

Позивач в порушення домовленостей мирову угоду не підписав, а 22 серпня 2022 року на адресу суду направив відповідь за відзив, яку, в свою чергу, відповідач не отримав у зв`язку з тим, що позивач направляв документи на інше поштове відділення з метою позбавити відповідача можливості скористатися своїми процесуальними правами на подачу заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач по справі не отримував навіть позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що про відкриття провадження по справі стало відомо з офіційного сайту «Судова влада», так як на день направлення відзиву на позовну заяву, так і станом на подання апеляційної скарги відповідачем не отримані ні позовна заява, на відповідь на відзив, чим грубо порушенні процесуальні права відповідача.

Виходячи зі специфіки послуг, які надавалися за договором, певних причин та домовленостей, позивач по справі мав доступ як до КЕП (кваліфікований електронний підпис) директора та і до електронної печатки. Позивач навмисне направив позов з додатками на інше поштове відділення, з метою позбавити відповідача надати обґрунтований відзив та ознайомитися з додатками.

Наданні позивачем до суду акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) директор ТОВ «ТД «Електроград» не підписував. Тобто вказані акти, ймовірно, підписані одночасно одною стороною - «Бухгалтером», і за «Бухгалтера» і за «Клієнта», відповідно позивачем і за позивача, і за відповідача по справі, що суперечить взагалі сутті та визначенню акту наданих послуг як первинного документу. Акт взаєморозрахунків за період з 01 лютого 20220 року по 31 березня 2022 року, який також покладений судом в основу рішення щодо задоволення позовних вимог, відповідач по справі ніколи не підписував. Тобто належне та в повному обсязі виконання зобов`язань за договором позивачем не доведено, та відповідно відсутні підстави для стягнення такої «заборгованості».

ТОВ «Торговий дім «Електроград» на підставі рахунку №КЖР32633546-258 від 18 квітня 2022 року, виданого ТОВ «Центр сертифікації ключів (Україна)» 19 квітня 2022 року сплатив за обробку даних та перевидачу ключа ТОВ «Центр сертифікації ключів (Україна)» та відповідно фактично з вказаного часу у відповідача по справі був новий сертифікат та ТОВ «АК «Ефективні рішення» було позбавлена можливості користуватися сертифікатом від імені відповідача.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на дію форс-мажорних обставин та з цих підстав позивачу також повинно бути відмовлено в стягненні штрафних санкцій, інфляційних втрат на 3% річних.

Договір, укладеним між позивачем та відповідачем, на бухгалтерське обслуговування, містить розділ 8 «Форс-мажор». Пунктом 8.1 вищевказаного договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності при настанні форс- мажорних обставин. Крім того, у відповідності до п.8.3 зазначено, що «достатнім підтвердження виникненням та дії форс-мажорних обставин є довідка, що надається Торгово-Промисловою палатою України або іншими органами, у компетенції яких знаходяться підтвердження таких обставин».

Пунктом 8.4. Договору на бухгалтерське обслуговування передбачено, що у випадку дії форс-мажорних обставин штрафні санкції не застосовуються.

Але, ТОВ «Торговий дім «Електроград» знайшло можливості за рахунок власних обігових коштів на безоплатній основі виготовляти продукцію та надавати послуги ЗСУ, Національній гвардії, підрозділам ТО. Основний вид господарської діяльності товариства - виробництво електромонтажних пристроїв. Тому, ТОВ «ТД «Електроград» безпосередньо співпрацює з Військовою адміністрацією міста з метою підтримки енергетичної сфери.

В зв`язку з тим, що ця інформацію є інформацією з обмеженим доступом, копії вказаних документів позивачу надані не можуть бути. Ці обставини є вкрай важливими для перемоги України і всі прикладають максимальні зусилля. В той же час, ці обставини негативно впливають на фінансові показника відповідача, потужності товариства не використовуються в повній мірі та товариство не отримує прибуток.

Просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022 для розгляду справи №904/2014/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., (доповідач), судді Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2022 відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18.02.2022 між позивачем (далі позивач, бухгалтер) та відповідачем (далі відповідач, клієнт) був укладений договір № 180220/1Е (далі - договір).

Предметом договору, згідно з п. 1.1, є надання бухгалтером, за плату послуг з ведення бухгалтерського, податкового обліку (далі - облік) клієнта, складання та передача контролюючим органам бухгалтерської та податкової звітності (далі - звітність), передбаченої чинним законодавством України, протягом дії цього договору (далі - послуги).

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна його вартість складається з сум виставлених рахунків-фактур та актів виконаних робіт згідно діючого пакету обслуговування, а саме пакету Бізнес та послуг узгоджених сторонами.

Пунктом 2.3 договору встановлено, шо оплата послуг здійснюється клієнтом щомісячно у розмірі 100 (ста) відсотків вартості послуг за місяць, не пізніше ніж до 5 (п`ятого) числа місяця, в якому надаються послуги.

Згідно з п. 4.1 договору, по завершенню кожного розрахункового періоду бухгалтер надає клієнту акт про надання послуг, оформлений відповідно до прийнятої форми обліку і вимог чинного законодавства та звітність передбачену чинним бухгалтерським та податковим законодавством. Результати роботи повинні бути оформлені відповідно до законодавства та загальноприйнятих вимог, якщо інші вимоги не передбачені протоколами.

У підпунктах 7.10.1, 7.10.3 пункту 7.10 договору сторони погодили, що при порушенні термінів платежів винна сторона сплачує, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь час прострочення. Якщо прострочення виконання зобов`язання з оплати триває понад 19 (дев`ятнадцять) календарних днів клієнт додатково сплачує бухгалтеру штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від належних до сплати сум (вартості послуг).

Термін дії цього договору: початок з моменту його підписання обома сторонами, та скріплення печатками сторін за наявності печаток. Закінчення 31.12.2020 (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору позивачем надано послуг на загальну суму 74 688,00 грн., що підтверджується наступними актами:

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 433 від 30.09.2021 на суму 12 448,00 грн.;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 480 від 31.10.2021 на суму 12 448,00 грн.;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 528 від 30.11.2021 на суму 12 448,00 грн.;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 576 від 31.12.2021 на суму 12 448,00 грн.;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 35 від 31.01.2022 на суму 12 448,00 грн.;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 82 від 28.02.2022 на суму 12 448,00 грн.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані представниками сторін та їх підписи засвідчені печатками.

Відповідач лише частково розрахувався з позивачем за отримані від останнього послуги, сплативши 5 999,43 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 68 688,58 грн.

У зв`язку з неналежним виконання з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 19.01.2022 до 15.07.2022 у розмірі 9 119,51 грн, штраф у розмірі п`яти відсотків від суми заборгованості, три проценти річних за загальний період прострочення з 19.01.2022 до 15.07.2022 у розмірі 1 004,91 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2022 року до червня 2022 року у розмірі 10 924,11 грн.

В якості додаткового доказу наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 68 688,58 грн. позивач долучив акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2020 по 31.03.2022.

Наданий позивачем акт звірки акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, підписи яких засвідчені печатками.

Крім того, відповідач у відзиві на позов визнав суму основного боргу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено порушення зобов`язання відповідачем щодо своєчасної, повної оплати наданих послуг. Сума заборгованості підтверджується наданими доказами актами здачі-приймання робіт та визнається відповідачем у відзиві на позов.

Як встановлено господарським судом відзив підписаний директором відповідача - Захарченко Сергієм Миколайовичем, повноваження якого підтверджуються наказом від 22.06.2022 за № 3-к. Отже позов визнано повноважною особою. Тому господарський суд правильно прийняв визнання позову відповідачем в частині основного боргу та стягнув 68 688,58 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період прострочення з 19.01.2022 до 15.07.2022 у розмірі 1 004,91 грн., нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2022 року до червень 2022 року у розмірі 10 924,11 грн., пеню за період прострочення з 19.01.2022 до 15.07.2022 у розмірі 9 119,51 грн. та штраф у розмірі 3 434,43 грн.

Господарський суд, перевіривши розрахунки, дійшов висновку, що штраф та інфляційні розраховані правильно тому задовольнив позовні вимоги в цій частині повністю. При розрахунку пені та трьох процентів річних позивачем була допущена помилка, у зв`язку з чим господарський суд здійснив перерахунок та задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши 8 984,53 грн. пені та 979,84 грн. трьох процентів річних.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду. Підстави для його скасування відсутні.

Посилання відповідача на те, що позовна заява та відповідь на відзив були направлені на іншу адресу спростовуються матеріалами справи. Так в описах вкладення у лист позовної заяви з додатками та відповіді за відзив зазначена адреса відповідача 50025, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, 93.

Що стосується форс-мажорних обставин, то колегія суддів зазначає наступне.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Згідно зі ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

За приписами частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наведеного випливає, що будь-яка обставина вважається форс-мажорною не взагалі, а відносно певного зобов`язання конкретного суб`єкта.

Обставина визнається форс-мажорною, якщо відповідає одразу таким ознакам:

1) має надзвичайний характер (має винятковий характер і перебуває за межами впливу сторін);

2) є непередбачуваною (її настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов`язання або до настання податкового обов`язку);

3) є невідворотньою, тобто це неминучість події/ подій і/або її/їх наслідків;

4) є причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Збройний конфлікт, війна дійсно можуть бути обставинами непереборної сили, але тільки в тому випадку, коли вони відповідають всім чотирьом наведеним ознакам.

Як правильно встановив господарський суд, збройна агресія російської федерації не є форс-мажорною обставиною відносно зобов`язання з оплати отриманих послуг, якщо відсутня така ознака, як причинно-наслідковий зв`язок між військовою агресією та неможливістю погасити борг.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Електроград" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 у справі № 904/2014/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін