Ухвала

від 17.10.2022 по справі 753/12111/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12111/22

провадження № 2/753/6617/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2022 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В. вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренді Маркс" до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2022 року до Дарницького районного суду міста Києва на дійшла позовна заява ТОВ "Гренді Маркс" до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2022 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 12 жовтня 2022 року.

Під час вирішення питання про відкриття провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що справу слід передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва з наступних підстав.

Як вбачається із позовної заяви, ТОВ "Гренді Маркс" звернулося до суду з вимогою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості та суми неустойки, внаслідок порушення умов договору суборенди житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до правової позиції, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 638/1988/17, 4 грудня 2019 року № 489/2055/19 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 провадження № 12-73гс20 висловила наступні правові позиції:

«7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за невиконання умов договору суборенди має пред`являтися за місцем знаходження об`єкту нерухомості, який є предметом договору оренди, за правилами виключної підсудності.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України (виключна підсудність), позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до меж адміністративних районів міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 280/1257 від 27 квітня 2001 року «Про межі нових адміністративних районів міста Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи» АДРЕСА_1 , належить до Шевченківського району міста Києва.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною третьою статті 31 ЦПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги те, що предметом спору є стягнення заборгованості внаслідок порушення умов договору суборенди квартири, яка знаходиться на території Шевченківського району м. Києва, вважаю, що вказана позовна заява підлягає передачі на розгляд за підсудністю до належного суду, тобто за місцезнаходженням майна, а саме до Шевченківського районного суду м. Києва.

Керуючись пунктом 1 частиною першою, частиною третьою статті 31, статтями 30, 32, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

матеріали цивільної справи № 753/12111/221 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренді Маркс" до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, надіслати до Шевченківського районного суду м. Києва (адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А) за територіальною підсудністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя К.В. Шаповалова