Постанова

від 18.10.2022 по справі 380/9422/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9422/21 пров. № А/857/11668/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі за позовом керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Релігійної організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області про зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїБратичак У.В.,

час ухвалення рішення 10 год 15 хв,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 04 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2022 року керівник Червоноградської окружної прокуратури Львівської області (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (далі Департамент) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов`язати Релігійну організацію «Релігійна громада Львівсько-Сокальської Єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у місті Белзі Сокальського району Львівської області» (далі Релігійна громада) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури Храм Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії) 1911-1926 років (далі Храм), розташований за адресою вул. Грушевського, 6Б у м. Белз, охоронний номер 2954/1-ЛВ, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі № 380/9422/21 позов задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що органом охорони культурної спадщини неодноразово повідомлялось відповідачу про обов`язок укласти охоронний договір, однак всупереч приписам Закону України «Про охорону культурної спадщини» той не виконав свого обов`язку з укладення охоронних договорів з органом охорони культурної спадщини на вказану пам`ятку архітектури. Допущене відповідачем правопорушення у вигляді не укладення охоронного договору є триваючим, відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір з Департаментом охоронний договір на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768.

У апеляційній скарзі Релігійна громада просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову Прокурора чи закрити провадження у справі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що Прокурор не мав права звертатися до суду із цим позовом в інтересах держави особі Департаменту і є неналежним позивачем.

Окрім того, відповідачу не направлявся на підписання ні охоронний договір та додатки до нього ні Департаментом, ні Львівською обласною державною адміністрацією (далі ЛОДА).

У 2014 році роботи по ремонту покрівлі храму були невідкладними і у ході їх проведення вежа над західною частиною, яка була завершена гострим чотирибічним шпилем із металевим хрестом, була замінена на купол, як у православній церкві. Для того, щоб укласти охоронний договір відповідачу буде потрібно розбирати купол та повторно встановлювати гострий чотирибічний шпиль із металевим хрестом, що потягне за собою значні витрати, яких Релігійна громада не має. Водночас це може призвести до необхідності зміни конфесії, оскільки Храм передавався православній релігійній громаді для вчинення православного обряду і у момент передачі у власність не було встановлено жодних обмежень щодо використання цієї будівлі. У іншому випадку така будівля Релігійній громаді не була потрібна і за ці роки прийшла б у непридатний стан.

Неврахування зазначених обставин судом першої інстанції, на думку скаржника, унеможливлює виконання судового рішення та свідчить про втручання у право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідача Прокурор та Департамент підтримали доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечили обґрунтованість апеляційних вимог та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні Прокурор заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Храм було внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення (охоронний номер №2954/1-ЛВ (наказ Мінкультури від 21 жовтня 2011 року №912/0/16-11).

Розпорядженням голови Львівської обласної ради народних депутатів від 28 березня 1995 року та актом від 13 квітня 1995 року №202 будівлю Храму було передано у безоплатну власність Релігійній громаді УПЦ Св. Миколая м. Белза.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 30 липня 2010 року були внесені відомості про право колективної власності Релігійної громади Української Православної Церкви - Київського Патріархату (код ЄДРПОУ 34987253) на церкву за адресою: Львівська область, Сокальський район, м. Белз, вул. Грушевського, 6Б.

21 липня 2019 року відбулася зміна назви Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області» на Релігійну організацію «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області».

Розпорядженням голови ЛОДА №745/0/5-20 від 04 вересня 2020 року затверджено положення про Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, згідно з яким, до повноважень Департаменту належить, серед іншого, призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надає дозволи на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях і в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм і проектів, передбачених чинним законодавством у сфері охорони культурної спадщини дозволів, або з відхиленням від них; укладає охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини.

Згідно з приписами пункту 1.4 вказаного Положення Департамент є правонаступником управління архітектури, містобудування та інфраструктурних проєктів обласної державної адміністрації та відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей обласної державної адміністрації.

З метою збереження зазначеної пам`ятки архітектури ЛОДА та дирекцією Державного історико-культурного заповідника у м.Белзі, на території якого знаходиться Храм, впродовж 2010-2020 років проводилися обстеження та було надано письмові рекомендації Релігійній громаді з метою запобігання руйнування та знищення пам`ятки (листом ЛОДА від 29 березня 2021 року №5/14-3208/0/2-21/7-16).

При цьому у 2014 році Релігійна громада розпочала роботи по заміні даху Храму без погодження з органом охорони культурної спадщини.

06 вересня 2014 року за участі представників ЛОДА, Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Сокальського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області, Белзької міської ради, Державного історико-архітектурного заповідника у м.Белзі відбулося виїзне засідання з метою зупинення самовільних робіт на вказаній пам`ятці архітектури, під час якого виявлено проведення робіт із заміни шатрового завершення вежі (встановлення куполу) на Храмі, про що було складено протокол, однак Релігійна громада не зупинила розпочаті самовільні роботи, незважаючи на офіційні попередження.

Окрім того, згідно із листом про надання інформації Департаменту №16-1654/0/2-21 від 12 квітня 2021 року, листами Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА від 02 липня 2014 року №4/493 та від 28 листопада 2014 року №4/937 Львівсько-Сокальська Єпархія УПЦ КП та настоятель Храму були попереджені про відповідальність за ухилення від підписання охоронного договору.

Червоноградською окружною прокуратурою у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII) на адресу Департаменту була направлено запити від 17 березня 2021 року №14.58/03-23-19 вих-21, від 06 квітня 2021 року №15.58/03-23-303 вих-21, від 16 квітня 2021 року №14.58/03-23-486 вих-21 щодо відсутності охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення ОСОБА_1 (Костел Пресвятої Діви Марії) 1911 - 1926 років на АДРЕСА_1 та надання інформації про вжиті заходи щодо укладення охоронного договору, у тому числі у судовому порядку.

Виходячи із інформації, зазначеної у відповідях Департаменту від 29 березня 2021 року, 12 квітня 2021 року, 11 травня 2021 року належні заходи, які б забезпечили виконання вимог законодавства щодо збереження Храму шляхом укладення охоронного договору, зокрема у судовому порядку, не вживалися.

При цьому Відділом охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА було складено приписи №4/150 від 23 січня 2015 року, №4/151 від 23 січня 2015 року настоятелю Храму щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини», а листами ЛОДА №4/210 від 27 березня 2014 року, №4/493 від 02 липня 2014 року, №16-1958/0/2-19 від 13 вересня 2019 року відповідача повідомлено про обов`язок укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури.

Попри те, відповідно до листа Белзької міської ради №251/02-09 від 25 лютого 2021 року охоронний договір, укладення якого є предметом судового розгляду, укладений не був і ця обставина визнається сторонами.

На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону № 1697-VII листом від 18 травня 2021 року за № 14.58/03-23-985вих-21 Департамент було повідомлено про пред`явлення Прокурором позову в інтересах держави до Релігійної громади про зобов`язання укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення Храм.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оцінюючи доводи скаржника щодо наявності у Прокурора права на звернення до адміністративного суду із позовом, що розглядається, в інтересах Департаменту, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.

Як зазначено у статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Окрім того, за правилами частини 3 статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

На переконання апеляційного суду, використання об`єктів культурної спадщини у встановленому порядку та їх належне збереження для нинішнього і майбутніх поколінь становлять суспільний та державний інтерес, який охороняється законом.

З урахуванням встановлених у ході розгляду справи обставин суд апеляційної інстанції вважає, що уповноваженим державним органом передбачений законом захист пам`ятки архітектури місцевого значення Храму належним чином не здійснювався, оскільки не було забезпечено укладення охоронного договору у встановлений строк.

При цьому Прокурором було дотримано вимоги частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка зобов`язує його попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Водночас суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із приписів частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Положення про департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови ЛОДА №745/0/5-20 від 04 вересня 2020 року, Департамент наділений повноваженнями по укладенню охоронного договору із Релігійною організацією на пам`ятку архітектури місцевого значення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 1911-1926 років на АДРЕСА_1 .

Щодо доводів скаржника про те, що Департаментом не було направлено Релігійній громаді охоронний договір для підписання з відповідними додатками, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За правилами статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до приписів частини 1 статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768.

Пунктом 1 Порядку встановлено, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Згідно із пунктом 2 вказаного Порядку власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Таким чином, з огляду на наведені правові норми суд апеляційної інстанції вважає, що обов`язок Релігійної громади укласти охоронний договір на передану їй пам`ятку архітектури місцевого значення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 1911-1926 років на АДРЕСА_1 не пізніше, ніж через один місяць з моменту отримання цієї пам`ятки прямо законодавчо встановлений, а отже відповідні доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь, довільне і неправильне трактування вимог діючого законодавства.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі № 380/9422/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 20 жовтня 2022 року.