Рішення

від 29.09.2022 по справі 911/424/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/424/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-українська сільськогосподарська компанія»

про стягнення 972 364,29 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-українська сільськогосподарська компанія» про стягнення 972 364,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як покупця, умов договору поставки нафтопродуктів № 2051 від 14.06.2021, в частині здійснення оплати. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 806 000,00 грн. основного боргу, 49 530,36 грн. пені, 18 678,59 грн. інфляційних втрат та 98 155,34 грн. 35% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2022 вирішено здійснювати розгляд справи № 911/424/22 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 09.03.2022.

14.02.2022 до канцелярії суду від позиавача було направлено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.02.2022 по справі No 911/424/22 було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Указом Президента України No 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України No 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України No 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом голови Господарського суду Київської області No 3 від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану», зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

Наказом голови Господарського суду Київської області No 4 від 01.04.2022 «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 03.03.2022 по 15.04.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної заяви здійснюється після виходу судді на роботу.

05.04.2022 до канцелярії суду від позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.04.2022, зокрема, повідомив учасників справи про те, що судовий розгляд справи 911/424/22 у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження 09.03.2022 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 у справі No 911/424/22 розгляд справи призначено на 01.06.2022 о 16:10.

02.05.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової експертизи. Відповідно до поданого клопотання про призначення судової експертизи позивач зазначає, що товар за видатковою накладною No 24671 від 28.09.2021 та товаро-транспортної накладної NoУЕ-00024671/1 від 28.09.2021 не отримував. Крім того, відповідач не визнає факт укладання договору поставки нафтопродуктів No 2051від 14.06.2021 та отримання товару за вказаними вище накладними, заперечує факт підписання договору та видаткових накладних, оскільки у доданих до позовної заяви копіях документів наявні підписи від ТОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія» Кінаш Ю.Р., які останній не належать та нею не виконувалися, а відтиск печатки є відмінним від дійсного відтиску печатки ТОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія». У зв`язку із цим, відповідач просить суд призначити у справі No 911/424/22 судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослидному інституту судових експертиз.

01.06.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшли заперечення, щодо задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи.

В судове засідання 01.06.2022 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, у той час, як про дату та час розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

01.06.2022 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні заперечення, щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи, обґрунтовуючи тим, що договір поставки нафтопродуктів No 2051 від 14.06.2021 був дійсно підписаний сторонами та визнаний відповідачем, що підтверджується систематичними оплатами Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-українська сільськогосподарська компанія», копії платіжних доручень були додані до позовної заяви, крім того, останній систематично отримував відповідні нафтопродукти, протягом 2021 року, підтвердження цього є видаткові накладні, а саме видаткова накладна No 12539 від 16.06.2021; видаткова накладна No 12540 від 16.06.2021; видаткова накладна No 12871 від 20.06.2021 та товаротранспортні накладні, а саме: товаротранспортна накладна No УЕ-00012539/1 від 16.06.2021; товаротранспортна накладна No УЕ-00012540/1 від 16.06.2021 та товаро-транспортна накладна No УЕ-00012871/1 від 20.06.2021. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» зазначає, що по вищевказаним видатковим накладним, позивачем були зареєстровані податкові накладні, що відповідно до норм діючого законодавства України підтверджується факт отримання товару відповідачем. У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає, що обставини, які викладені відповідачем в клопотанні про призначення судової експертизи є безпідставними та необґрунтованими та підлягають відмові.

Ухвалою суду від 01.06.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія» про призначення судової експертизи.; відкладено підготовче судове засідання на 30.06.2022 о 14:30.

24.06.2022 на електронну адресу суду від позивача було направлено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.06.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» про призначення відеоконференції.

30.06.2022 на електронну адресу суду від позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

30.06.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 30.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 20.07.2022

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату та час наступного судового засідання, 30.06.2022 судом складено ухвалу- повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу-місцезнаходження сторін. Однак, з метою належного повідомлення позивача та відповідача, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу сторін.

07.07.2022 на електронну адресу суду від позивача було направлено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08.07.2022 було задоволено клопотання ТОВ «ЕВРОСТАНДАРТ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.07.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі та не заперечував, щодо закриття підготовчого провадження та призначення до судового розгляду справи по суті; представник відповідача повторно у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 20.07.2020 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи No 911/424/22 до судового розгляду по суті на 31.08.2022, яку занесено до протоколу судового засідання. При цьому, визначаючи дату наступного судового засідання, судом враховано, що починаючи з 15.08.2022 по 26.08.2022 включно суддя Сокуренко Л.В. буде перебувати у відпустці.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, 20.07.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу-місцезнаходження відповідача. Однак, з метою належного повідомлення відповідача, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу останнього. 31.08.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

31.08.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 31.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 29.09.2022

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату та час наступного судового засідання, 31.08.2022 судом складено ухвалу- повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу-місцезнаходження сторін. Однак, з метою належного повідомлення позивача та відповідача, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу сторін.

16.09.2022 на електронну адресу суду від позивача було подане клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв`язку з тим, що суддя Сокуренко Л.В. перебувала у відпустці з 16.09.2022 по 23.09.2022, то відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями дане клопотання ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» було розглянуто суддею Грабець С.Ю.

Ухвалою суду від 16.09.2022 (суддя Грабець С.Ю.) було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29.09.2022 на електронну адресу суду від відповідача було подано заяву про розгляд справи без участи представника позивача та клопотання в якому позівача свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольниті у повному обсязі. 29.09.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Крім того, відповідач не був позбавлений права приймати участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції, однак таким правом відповідач не скористався.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів No 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 29.09.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-українська сільськогосподарська компанія» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 2051.

Пунктом 1 договору встановлено, що відповідно до умов цього договору, постачальник поставить покупцю нафтопродукти (товар), а покупець прийме товар та сплатить постачальнику його вартість на умовах і в строки, що передбачені даним договором. Асортимент, кількість, цвіна, умови поставки партії товару визначаються у видатковій накладній або акті прийому-передачі, які є невід`ємною частиною його договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору, кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, передбачені цим договором.

Постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар належної якості в кількості, асортименті і за ціною, узгодженою сторонами.

Покупець зобов`язується прийняти товар у кількості, асортименті і за ціною, визначеною в узгодженому сторонами замовленні, а також сплатити вартість товару у строк та на умовах, передбачених цим договором.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, передав відповідачу товар на загальну суму 806 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 24671 від 28.09.2021 та товаро-транспортною накладною № УЕ-00024671/1 від 28.09.2021. Зазначені видаткова накладна та товаро-транспортна накладна підписана сторонами без будь-яких зауважень і заперечень та скріплена печаткою з боку постачальника (копії накладних наявні в матеріалах справи).

Пунктами 5.1 та 5.2 договору, зазначено, що ціна на товар встановлюється у гривневому еквіваленті по курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку України на дату поставки товару. Якщо оплата товару здійснюється покупцем пізніше строку, зазначеному в п. 5.3 договору, ціна на товар підлягає зміні з урахуванням умов пункту п.5.4 договору. Ціна товару зазначається в рахунку на оплату товару і є дійсною на протязі строку, зазначеного в цьому рахунку, але не більше одного робочого дня з дати складання рахунку. Ціна на товар також фіксується у видатковій накладній або в акті прийому-передачі товару, які є невід`ємною частиною цього договору.

Розрахунки між сторонами здійснюються в українській валюті гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3 даного договору, встановлено, що покупець зобов`язується здійснити оплату за товар у розмірі 100% не пізніше 1-го календарного дня з моменту поставки товару. Інші умови оплати можуть обумовлюватися сторонами у додаткових угодах.

Згідно з п. п. 6.3, 6.5, 6.7 договору, у разі, якщо поставка товару була проведена з недотриманням заявлених покупцем даних, однак сторони підписали товаротранспортні накладні на поставку товару, - поставка товару вважається узгодженою між сторонами і відповідає умовам цього договору.

Постачальник вважається таким, що виконав своє зобов`язання з поставки товару з моменту передачі товару покупцеві (представнику покупця за довіреністю) або транспортній організації, залежно від умов поставки. Факт передачі товару підтверджується підписаною належним чином товаро-транспортною накладною, або видатковою накладною, або актом прийому-передачі.

В момент передачі товару, покупець передає представнику постачальника довіреність на отримання товару, оформлену належним чином,а також підписує супровідні документи на вантаж (ТТН та/або видаткову накладну).

Станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 806 000,00 грн. У зв`язку із цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 806 000,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий товар до суду не надано.

Відповідно до п. 8.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 14 червня 2023 року, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання обома сторонами. Якщо після закінчення строку договору, сторони не виявили бажання його розірвати, договір автоматично продовжується на один календарний рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки нафтопродуктів № 2051 від 14.06.2021, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже зазначалося судом вище, та передбачено сторонами в п. 1 договору, що відповідно до умов цього договору поставить покупцю нафтопродукти (товар), а покупець прийме товар та сплатить постачальнику його вартість на умовах і в строки, що передбачені даним договором. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки партії товару визначаються у видатковій накладній або акті прийому-передачі, які є невід`ємною частиною його договору.

Згідно з п. 5.1 та п. 5.3 договору, зазначено, що ціна на товар встановлюється у гривневому еквіваленті по курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку України на дату поставки товару. Якщо оплата товару здійснюється покупцем пізніше строку, зазначеному в п. 5.3 договору, ціна на товар підлягає зміні з урахуванням умов пункту п.5.4 договору. Ціна товару зазначається в рахунку на оплату товару і є дійсною на протязі строку, зазначеного в цьому рахунку, але не більше одного робочого дня з дати складання рахунку. Ціна на товар також фіксується у видатковій накладній або в акті прийому-передачі товару, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.3 даного договору, встановлено, що покупець зобов`язується здійснити оплату за товар у розмірі 100% не пізніше 1-го календарного дня з моменту поставки товару. Інші умови оплати можуть обумовлюватися сторонами у додаткових угодах.

Відповідно до п. 6.3 та п. 6.5 договору, постачальник вважається таким, що виконав своє зобов`язання з поставки товару з моменту передачі товару покупцеві (представнику покупця за довіреністю) або транспортній організації, залежно від умов поставки. Факт передачі товару підтверджується підписаною належним чином товаро-транспортною накладною, або видатковою накладною, або актом прийому-передачі.

В момент передачі товару, покупець передає представнику постачальника довіреність на отримання товару, оформлену належним чином,а також підписує супровідні документи на вантаж (ТТН та/або видаткову накладну).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання згідно умов договору, поставивши відповідачу товар на загальну суму 806 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 24671 від 28.09.2021 та товаро-транспортною накладною № УЕ-00024671/1 від 28.09.2021, що долучено до матеріалів справи. Зазначені накладні з боку відповідача підписані без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 5.3 даного договору, встановлено, що покупець зобов`язується здійснити оплату за товар у розмірі 100% не пізніше 1-го календарного дня з моменту поставки товару. Інші умови оплати можуть обумовлюватися сторонами у додаткових угодах.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

Станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 806 000,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий товар до суду не надано.

При цьому, судом досліджені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких відповідач стверджує, що товар за видатковою накладною № 2051 від 28.09.2021 та товаро-транспортною накладною № УЕ-00024671/1 від 28.09.2021 ним не було отримано. Крім того, у своєму відзиві відповідач не визнає факт укладання договору поставки № 2051 від 14.06.2021 та отримання товару за вказаними накладними, заперечує факт підписання договору та видаткової накладної, оскільки у доданих до позовної заяви копіях документів наявні підписи від ТОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія» Кінаш Ю.Р., які останній не належать та нею не виконувалися, а відтиск печатки є відмінним від дійсного відтиску печатки ТОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія».

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, у наданих до позовної заяви копіях договору, видаткової накладної та товаро-транспортної накладної підпис від імені директора ТОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія» виконано іншою особою, яка не має відношення до відповідача та не є уповноваженою особою для отримання товару, а наявні на копії договору, видатковій накладній та товаро-транспортній накладній відтиски печатки не належать відтиску дійсної печатки відповідача.

Позивач, в своїх запереченнях, щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи зазначає, що відповідач систематично протягом 2021 року отримував відповідні нафтопродукти, на підтвердження цього позивачем було долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, які були підписані та скріплені печатками підприємства та були систематично оплачені відповідачем за договором поставки № 2051 від 14.06.2021, копії платіжних доручень також долучені до матеріалів справи. Крім цього, позивач зазначає, що по видатковій накладній №24671 від 28.09.2021 позивачем були зареєстровані податкові накладні, що відповідно до норм діючого законодавства також підтверджують факт отримання товару відповідачем, копія податкової накладної № 2369 від 28.09.2021 було долучено до матеріалів справи.

Дослідивши заперечення відповідача, суд їх відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.5 договору, постачальник вважається таким, що виконав своє зобов`язання з поставки товару з моменту передачі товару покупцеві (представнику покупця за довіреністю) або транспортній організації, залежно від умов поставки. Факт передачі товару підтверджується підписаною належним чином товаро-транспортною накладною, або видатковою накладною, або актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 201.7. Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В свою чергу, п. 201.10. Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

На підтвердження здійснення поставки товару за видатковою накладною № 24671 від 28.09.2021 на суму 806 000,00 , у т.ч. ПДВ 134 333,33 грн., позивачем долучено до матеріалів справи податкову накладну за № 2369 від 28.09.2021 на суму 806 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 134 333, 33 грн., видану позивачем на ім`я ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» за фактом здійснення поставки товару (копія наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що вказана податкова накладна за № 2369 від 28.09.2021 на суму 806 000,00 грн. прийнята та зареєстрована 11.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9298732547 (копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідну податкову накладну, у зв`язку із цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту в сумі 134 333,33 грн. Доказів відхилення та не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірною поставкою відповідачем до суду не надано.

Таким чином, податкова накладна за № 2369 від 28.09.2021 на суму 806 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 134 333, 33 грн., складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ», на ім`я покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-українська сільськогосподарська компанія», разом з видатковою накладною № 24671 від 28.09.2021 на суму 806 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 134 333,33 грн., (копії яких долучені позивачем до матеріалів справи) підтверджують факт поставки товару, що мала місце між позивачем та відповідачем за договором поставки № 2051 від 14.06.2021.

Таким чином, твердження відповідача щодо неотримання товару за спірною видатковою № 24671 від 28.09.2021 на суму 806 000,00 грн. спростовуються вищенаведеним.

Щодо заперечень відповідачем факту підписання договору та видаткової накладної та відповідності відтиску печатки дійсному відтиску печатки ТОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія», суд зазначає наступне.

Відповідач заперечує факт підписання договору поставки № 2051 від 14.06.2021 та видаткової накладної № 24671 від 28.09.2021 на суму 806 000,00 грн., уповноваженим представником відповідача, оскільки, за його ствердженням, у доданих до позовної заяви копіях документів наявні підписи від ТОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія» Кінаш Юлії Романівни, які останній не належать та нею не виконувалися.

Наразі, суд зазначає, що згідно преамбули договору поставки № 2051 від 14.06.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ», що далі іменується по тексту договору «Постачальник», в особі директора Самсонової С.А., яка діють на підставі статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗВХІДНО-УКРАЇНСЬКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ», у подальшому «Покупець», в особі директора Кінаш Юлії Романівни, що діє на підставі статуту, з другої сторони уклали цей договір поставки нафтопродуктів про наступне.

Від імені покупця договір поставки № 2051 від 14.06.2021 підписаний директором Кінаш Ю.Р., та скріплений печаткою підприємства.

Крім того, згідно відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 14.06.2021 (дата укладання договору поставки № 2051 від 14.06.2022) та станом на 28.09.2021 (дата видаткової накладної № 24671 від 28.09.2021) директором підприємства була ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, твердження відповідача щодо не підписання договору поставки № 2051 від 14.06.2021 та видаткової накладної № 24671 від 28.09.2021 уповноваженим представником відповідача, оскільки у доданих до позовної заяви копіях документів наявні підписи від ТОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія» Кінаш Юлії Романівни, які останній не належать та нею не виконувалися, судом не приймаються з огляду на необґрунтованість та безпідставність.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на дату підписання договору та видаткової накладної) визначено, що первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Накладна документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вже було встановлено судом раніше, підписання договору поставки № 2051 від 14.06.2021 та видаткової накладної № 24671 від 28.09.2021 з боку представника відповідача Кінаш Ю.Р. відповідачем не спростовано. Одночасно, відповідач стверджує, що наявні на копії договору та видатковій накладній відтиски печатки не належать відтиску дійсної печатки відповідача.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах тощо.

Доказів загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття печатки, що виконана на договорі поставки № 2051 від 14.06.2021 та видатковій накладній № видаткової накладної № 24671 від 28.09.2021, з володіння позивача або використання її іншою особою, відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів звернення відповідача до правоохоронних органів щодо втрати, викрадення або підробки печатки.

Одночасно, посилаючись на невідповідність відтисків печатки, наявних на копії договору поставки нафтопродуктів № 2051 від 14.06.2021, дійсному відтиску печатки відповідача, останній не надав до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень. Відповідач жодного разу у судові засідання не з`явився, не надав до суду жодного доказу, який би підтверджував яким є дійсний відтиск печатки ТОВ «Західно-украхнська сільськогосподарська компанія» та його невідповідність наявним відтискам у договорі поставки нафтопродуктів № 2051 від 14.06.2021.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав вважати, що наявний на копії договору поставки нафтопродуктів № 2051 від 14.06.2021 відтиск печатки не належать відтиску дійсної печатки ТОВ, а відтак, заперечення відповідача у цій частині не приймаються судом з огляду на їх необґрунтованість.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд приходить до висновку, що поставлений товар відповідно до видаткової накладної № 24671 від 28.09.2021 на загальну суму 806 000,00 грн. вважається таким, що був поставлений позивачем, на виконання умов договору, належним чином та прийнятий покупцем, у зв`язку із чим у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений товар у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків за даним договором поставки нафтопродуктів № 2051 від 14.06.2021.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено оплату поставленого товару на суму 806 000,00 грн. Протилежного не доведено, доказів оплати заборгованості до суду не подано.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 806 000,00 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.1 договору, у разі порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 49 530,36 грн.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені, обмеживши його нарахуванням пені за кожен банківський день прострочення, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та дати прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 49 530,36 грн.

Згідно п. 7.2 договору, визначено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару більш ніж на сім календарних днів, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь термін прострочення, а також 35 % річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 18 678,59 грн. та 35% річних в сумі 98 155,34 грн.

Приймаючи до уваги положення пункту 7.2 Договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 35 % річних є обґрунтованою.

Здійснивши власний перерахунок 35% річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 35% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 98 155,34 грн., а інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю в сумі 18 678,59 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 14 585,46 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-українська сільськогосподарська компанія» (місцезнаходження: 08514, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дідівщина, вул. Житомирська, 1А, оф. 1Б; код ЄДРПОУ 43491580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» (місцезнаходження: 65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гастелло, буд. 52/1; адреса для листування: 65014, м. Одеса, пров. Сабанський, 3, прим. 4-Н; код ЄДРПОУ 32223787) 806 000,00 грн. основного боргу, 49 530,36 грн. пені, 18 678,59 інфляційних нарахувань, 98 155,34 грн. 35% річних та 14 585,46 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко