Рішення

від 05.10.2022 по справі 914/1193/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022 Справа № 914/1193/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, місто Сколе, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС», село Орів, Дрогобицький район, Львівська область

про 1) Розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624588600:02:000:0174 від 20.11.2014 №50/20/11-14;

2) Зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174.

За участю представників:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури (службове посвідчення №058387 від 02.12.2020);

від позивача: Марочкович В.М. провідний спеціаліст юридичного відділу апарату Сколівської міської ради (довіреність №827/02-07 від 25.08.2022);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» про 1) Розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624588600:02:000:0174 від 20.11.2014 №50/20/11-14; 2) Зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174.

Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 07.09.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.10.2022. Явка учасників справи та їх представників в судове засідання 05.10.2022 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Представники прокуратури та позивача в судове засідання 05.10.2022 для розгляду справи по суті з`явилися, в судовому засіданні 05.10.2022 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 05.10.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання, в тому числі про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надходили.

Ухвала від 07.09.2022 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.10.2022 надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 82610, Львівська область, Дрогобицький район, село Острів, вулиця Шевченка, будинок 174.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 07.09.2022 явка учасників справи та їх представників в судове засідання 05.10.2022 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 05.10.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція учасників справи.

Позиція прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 20.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та відповідачем було укладено договір оренди землі №50/20/11-14 (ділянка №18-я). Відповідно до умов цього договору відповідачу було передано в оренду земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 4624588600:02:000:0174, у тому числі - 1,0000 га рілля, яка розташована за межами села Ямельниця, Сколівського району, Львівської області. В подальшому, 15.02.2022 за Сколівською міською радою (код ЄДРПОУ 04056262) зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку (номер запису про право власності: 46777927). Згідно інформації Головного управління ДПС у Львівській області відповідачем систематично порушуються строки внесення орендної плати за землю. Вищенаведене свідчить про те, що ТзОВ «Сколівська ВЕС» систематично порушує умови договору оренди і допускає заборгованість зі сплати орендної плати. Систематична несплата орендарем орендної плати за землю (понад три місяці) за договором оренди земельної ділянки від 20.11.2014 є правовою підставою для розірвання в судовому порядку оспорюваного договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та для повернення власнику земельної ділянки.

Таким чином, прокурор звернувся з даним позовом до суду з вимогами про 1) розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624588600:02:000:0174 від 20.11.2014 №50/20/11-14; 2) зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174.

Позивач - Сколівська міська рада Стрийського району Львівської області у клопотанні за вих.№743/02-07 від 01.08.2022 (вх.№16225/22 від 01.08.2022), зокрема, повідомила, що підтримує у повному обсязі позов першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

20.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» укладено договір оренди землі №50/20/11-14 (ділянка №18-я) (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець (Головне управління Держземагенства у Львівській області), на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Львівській області від 04.08.2014р. №13-1295/16-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» надає в оренду земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, а орендар (відповідач) приймає земельну ділянку для будівництва і обслуговування вітрової електростанції, яка знаходиться за межами села Ямельниця, Сколівського району, Львівської області.

Відповідно п. 2. та п. 3. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0000 га, кадастровий номер 4624588600:02:000:0174, у тому числі - 1,0000 га рілля. На земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна чи інфраструктури.

Пунктом 5. договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 150 600,00 грн.

Згідно п. 8. договору сторони погодили, що договір укладено на 49 (сорок девять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно п. 9. договору орендна плата складає 4518 грн (чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 00 копійок) на рік, встановлюється 3% від нормативної грошової оцінки згідно із ст.288.5.2, пункт а), розділу 13 Податкового Кодексу України. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі рівними частинами щомісячно.

Згідно п. 10. договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Оренда плата за землю коригується після затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та оформляється окремим додатком до договору.

Відповідно п. 11. договору орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахунку, рівними частинами, не пізніше як через 30 днів після закінчення звітного періоду на р/р 33210812700539 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 37904831, одержувач платежу Ямельницька сільська рада.

Згідно п. 28. договору орендодавець має право: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил, щодо використання землі, своєчасного внесення орендної плати; вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору; вимагати від орендаря збільшення орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку, якщо такий розмір перевищує розмір орендної плати встановленої за цим договором.

Відповідно п. 31. договору орендар зобов`язаний, зокрема, у відповідності до цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Пунктом 36. договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

20.11.2014 на виконання договору оренди землі між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки №18-я в оренду, згідно якого відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 4624588600:02:000:0174, в тому числі 1,0000 га в натурі із встановленими межовими знаками, для розміщення, будівництва, обслуговування, експлуатації об`єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, включаючи технологічну структуру, яка знаходиться за межами села Ямельниця Сколівського району Львівської області. Вказаний акт приймання-передачі земельної ділянки підписаний уповноваженими представниками Головного управління Держземагенства у Львівській області та відповідача, та скріплений їх печатками.

Право оренди ТзОВ «Сколівська ВЕС» земельної ділянки державної власності кадастровий номер 4624588600:02:000:0174 на підставі вказаного договору було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 8300964 від 29.12.2014.

В подальшому, 15.02.2022 державним реєстратором Славської селищної ради Стрийського району Львівської області на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за №46777927, яким за Сколівською міською радою (код ЄДРПОУ 04056262) зареєстровано право комунальної власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 543520646245 земельну ділянку з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174, загальною площею 1 га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Підставою для внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63541822 від 18.02.2022.

Відповідно до інформації із Витягу з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 4624588600:02:000:0174, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, форма власності комунальна, площа земельної ділянки - 1 га.

Право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4624588600:02:000:0174, площею 1 га, яка знаходиться на території Ямельницької сільської ради, Сколівського району, Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 543520646245) зареєстровано 29.12.2014 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (номер запису про право (в державному реєстрі прав) 8300964)). Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

15.02.2022 Сколівська міська рада Стрийського району Львівської області набула право власності на спірну земельну ділянку та останньої перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі №50/20/11-14 (ділянка №18-я) від 20.11.2014.

Стрийською окружною прокуратурою в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді в порядку статті 131-1 Конституції України та статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», шляхом вивчення інформації щодо стану додержання вимог земельного законодавства, в частині своєчасності внесення орендної плати за землі на території Сколівської об`єднаної територіальної громади, а саме за договором оренди землі від 20.11.2014 №50/20/11-14, укладеним між Головним управління Держземагентством у Львівській області та ТзОВ «Сколівська ВЕС».

Згідно листа ГУ ДПС у Львівській вих.№1839/5/13-01-04-09-08 від 11.02.2022 ТзОВ «Сколівська ВЕС» допускається систематична заборгованість з орендної плати за землю, зокрема за договором, предметом якого є земельна ділянка площею 1 га з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174. Зокрема, станом на 01.02.2022 обліковується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 239 575,90 грн, яка виникла з 01.04.2019. Остання сплата проведена 01.07.2021 в сумі 160 000,00 грн.

Також, з інформації ГУ ДПС у Львівській вих.№3455/5/13-01-13-09-12 від 06.05.2022 вбачається, що ТзОВ «Сколівська ВЕС» допускається систематична заборгованість з орендної плати за землю, зокрема за договором, предметом якого є земельна ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174. Станом на 03.05.2022 обліковується заборгованість по орендній платі за землю, зокрема за договором, предметом якого є земельна ділянка площею 1 га з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174.

В матеріалах справи наявна копія декларації з плати за землю, поданої відповідачем за 2020 та 2021 роки та розрахунок податкового боргу з орендної плати відповідача. Із поданої 17.02.2021 ТзОВ «Сколівська ВЕС» податкової декларації за 2021 рік вбачається, що відповідачем самостійно задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати (річний розмір орендної плати) за спірну земельну ділянку кадастровий номер 4624588600:02:000:0174 площею 1 га на 2021 рік становить 4 518,00 грн.

Згідно листа Сколівської міської ради №1009/02-07 від 07.10.2021 остання орендна плата за землю проведена ТзОВ «Сколівська ВЕС» 01.07.2021 у сумі 160 000,00 грн.

Станом на 03.05.2022 у ТзОВ «Сколівська ВЕС» існує заборгованість з орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 4624588600:02:000:0174 площею 1 га, більше як за три місяці підряд, а саме: з 01.07.2021 по 03.05.2022 (більше 10 місяців).

Таким чином, у зв`язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати за землю, прокурор звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» в якій просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624588600:02:000:0174 від 20.11.2014 №50/20/11-14, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» повернути на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174, розташовану за межами населеного пункту на території Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області.

Висновки суду.

З приводу подання позову прокуратурою в інтересах держави особі Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України у статті 20 визначає справи, що належать до юрисдикції господарських судів. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), зокрема, справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Згідно частин 1, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України врегульовано Законом України «Про прокуратуру».

Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Однією з функцій, що покладаються на прокуратуру є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом України «Про прокуратуру».

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, зокрема згідно частини 1 статті 23 вказаного закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно абзацу першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства. Порушення у сфері земельних відносин є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Так, відповідно до статей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як зазначає прокурор, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено пунктом 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з положеннями частини 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», рішення сесії 8 скликання Сколівської міської ради № 58 від 08.12.2020 «Про реорганізацію шляхом приєднання юридичної особи Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області» Сколівська міська рада є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області.

Земельна ділянка, надана у користування відповідачу за договором оренди землі від 20.11.2014 №50/20/11-14 перебуває на адміністративній території Ямельницької сільської ради Сколівського району, яка з 08.12.2020 увійшла до Сколівської об`єднаної територіальної громади. З огляду на вищевикладене, вимоги чинного законодавства та п. 11 договору, на даний час саме Сколівська міська рада є отримувачем коштів за її використання.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.

Сколівська міська рада Стрийського району Львівської області відповідно до п.п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та частини 1 статті 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Таким чином, органом який уповноважено здійснювати захист інтересів держави щодо спірної земельної ділянки у даному випадку, є Сколівська міська рада Стрийського району Львівської області.

Стрийська окружна прокуратура неодноразово зверталась із запитами до Сколівської міської ради (№14.57/05-42-1818вих-21 від 29.09.2021; №14.57/05-42-494вих-22 від 24.01.2022; №14.57/05-42-1306вих-22 від 23.02.2022; №05-42-1288вих-22 від 11.03.2022) про надання інформації, зокрема, які заходи вживались Сколівською міською радою, зокрема, щодо розірвання договору оренди землі від 20.11.2014 з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174 з причин систематичної несплати орендної плати та повернення земельної ділянки у комунальну власність.

В матеріалах справи наявні копії листів Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області (позивач) від 07.10.2021, від 18.03.2022, з яких вбачається, що при наявності факту систематичної несплати орендної плати відповідачем, цивільно - правові заходи щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки орендодавцем, згідно наявних повноважень, не вживалися. Про причини незастосування заходів, спрямованих на розірвання договору оренди, а так само обставини, які перешкоджали застосуванню заходів позовного характеру позивачем не поінформовано окружну прокуратуру.

Вказані порушення спричинили шкоду інтересам держави, внаслідок чого, прокурором заздалегідь проінформовано позивача та надано достатньо часу для реагування на стверджувані прокурором порушення інтересів держави.

Згідно наявного у матеріалах справи листа №14.57/05-42-1814вих-22 від 15.04.2022, Стрийська окружна прокуратура повідомила Сколівську міську раду про те, що в ході здійснення представницької діяльності, Стрийською окружною прокуратурою встановлено підстави для звернення до суду із позовною заявою про розірвання договору оренди землі від 20.11.2014 з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174 та зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174. Позов до суду прокурор подав 04.06.2022.

Враховуючи положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», даним фактом підтверджується не здійснення захисту інтересів держави Сколівською міською радою, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці.

При цьому також слід зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019р. у справі №915/20/18).

З питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у її постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку, перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Відкриваючи провадження у цій справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. На думку суду прокурором дотримано встановлену частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.

Щодо суті спору.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди землі №50/20/11-14 від 20.11.2014.

Відповідно до вимог статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 3 статті 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно з статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

За змістом п.п. 10.1.1. п.10.1. ст.10, п.п. 14.1.147 п.14.1. ст.14, п.п. 265.1.3. п.265.1. ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно, що в свою чергу є місцевим податком.

Пунктом 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України. Також, згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі», частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно частин 3, 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

За змістом наведеної норми, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №912/1385/17, постанові Верховного Суду від 03.12.2019р. у справі №924/925/18.

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати, призвели до істотного порушення умов договору.

Матеріалами справи підтверджується факт систематичної несплати відповідачем орендної плати.

При цьому, в ході розгляду справи №914/1193/22 судом не з`ясовувався розмір заборгованості зі сплати орендної плати, а прийнято до уваги той факт, що відповідач не здійснював сплату орендної плати більше як за три місяці підряд, а саме: з 01.07.2021 по 03.05.2022 (більше 10 місяців), що є підставою для розірвання договору оренди.

Враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору, на підставі статей 32, 24 Закону України «Про оренду землі», статті 651 Цивільного кодексу України та статті 141 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору, у відповідача з моменту розірвання договору відсутні правові підстави для використання ним спірної земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами, дослідженими судом, позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, площею 1 га з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174, розташовану за межами населеного пункту на території Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій часині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в сумі 4 962,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1151 від 24.06.2022.

Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 4 962,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору на користь Львівської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 4, 13, 41, 45, 53, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624588600:02:000:0174 від 20.11.2014 №50/20/11-14, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області (79019, місто Львів, проспект Чорновола, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (82510, Львівська область, Дрогобицький район, село Орів, вулиця Шевченка, будинок 174; ідентифікаційний код юридичної особи 38740608).

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (82510, Львівська область, Дрогобицький район, село Орів, вулиця Шевченка, будинок 174; ідентифікаційний код юридичної особи 38740608) повернути на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4624588600:02:000:0174, розташовану за межами населеного пункту на території Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області.

Стягувач Сколівська міська рада Стрийського району Львівської області (82600, Львівська область, Стрийський район, місто Сколе, вулиця Д.Галицького, будинок 37, ідентифікаційний код юридичної особи 04056262).

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (82510, Львівська область, Дрогобицький район, село Орів, вулиця Шевченка, будинок 174; ідентифікаційний код юридичної особи 38740608).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» 82510, Львівська область, Дрогобицький район, село Орів, вулиця Шевченка, будинок 174; ідентифікаційний код юридичної особи 38740608) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код юридичної особи 02910031) 4 962,00 грн судового збору.

5.Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 17.10.2022

Суддя Сухович Ю.О.