Постанова

від 19.10.2022 по справі 826/10995/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/10995/17

адміністративне провадження № К/9901/22593/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 (головуючий суддя: Огурцов О.П., судді: Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 (головуючий суддя: Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Степанюк А.Г.) у справі №826/10995/17 за позовом Приватного підприємства «Світлана» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання протиправним і скасування припису,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У вересні 2017 року Приватне підприємство «Світлана» (далі - ПП «Світлана» або позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві (далі - Департамент ДАБІ у м. Києві або відповідач), у якому просило визнати протиправним і скасувати припис про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28.07.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДАБІ України подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2004 між ПП «Тріо», як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує нежиле приміщення № 63, літ. А, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв. м.

Згідно відомостей, що містяться у Витягу за № 92473539 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 20.07.2017, власником об`єкту є ОСОБА_1 .

Приміщенні №63 житлового будинку АДРЕСА_1 використовується ПП «Світлана» під офіс на підставі договору оренди №2015.

Відповідно до статті 41 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553), на підставі звернень ОСОБА_2 та ГО «Громадський рух «Будуймо разом», відповідачем було видано наказ від 14.07.2017 №213 про проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 ».

Для здійснення позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 » щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_1 , ПП «Світлана» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, відповідачем було видано направлення для проведення перевірки від 17.07.2017 б/н.

За результатами перевірки, проведеної за місцем знаходження об`єкту контролю, 28.07.2017 складений акт у якому зазначені виявлені порушення. Так, на думку уповноважених осіб відповідача, у приміщенні №63 житлового будинку АДРЕСА_1 , без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, була проведена реконструкція, внаслідок якої був зроблений другий дверний отвір, відсутній в матеріалах інвентаризаційної справи станом на 06.05.1976. За висновками перевіряючих позивачем порушена частини перша статті 34, частини перша статті 37 Закону №3038-VI.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки містить інформацію про наявність двох дверних отворів станом на момент інвентаризації, проведеної 04.10.2001.

Перевірка проведена у присутності директора ПП «Світлана» - ОСОБА_1 . Від отримання копії акту останній відмовився, про що в акті перевірки зроблено відмітку.

28.07.2017 відповідачем винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалося від позивача заборонити експлуатацію нежитлового приміщення №63 житлового будинку АДРЕСА_1 . Встановлені порушення усунути до 28.09.2017.

У приписі міститься відмітка про відмову від ознайомлення та вручення, у зв`язку із чим примірник припису було направлено засобами поштового зв`язку 31.07.2017. Оскаржуваний припис отримано позивачем 02.08.2017.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовна заява обґрунтована відсутністю у діях позивача порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки ним не здійснювалася реконструкція чи перепланування нежитлового приміщення №63 у будинку АДРЕСА_1 . Так, відповідно до плану будинку АДРЕСА_1 , складеного Київським міським бюро технічної інвентаризації за результатами проведеної 04.10.2001 інвентаризації об`єкту, на момент інвентаризації, вже існувало два дверних отвори. Нежитлове приміщення №63 придбано ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2004. Тобто на момент придбання об`єкту нерухомості, приміщення вже було реконструйовано попереднім власником.

Відповідач позов не визнав. Наполягає на обґрунтованості вжитих заходів за виявлені у ході перевірки порушення вимог у сфері містобудівної діяльності. Зазначає, що нежитлове приміщення реконструйовано позивачем без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодися апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не допущено порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Проаналізувавши положення частини першої статті 34, частини першої 37 та частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI суди зазначили, що обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена певна відповідальність. Натомість у спірному випадку, позивачем будь-яких реконструкцій без отримання відповідного дозволу чи будівельних робіт не проводилося. На момент придбання нежитлового приміщення у 2004 році, вже існувало два дверних отвори, що підтверджується відомостями, зазначеними у плані будинку АДРЕСА_1 , складеному Київським міським бюро технічної інвентаризації, за результатами проведеної 04.10.2001 інвентаризації об`єкту. Тобто ОСОБА_1 придбала нежитлове приміщення АДРЕСА_2 уже реконструйованим.

Також з посиланням на незворотність дії у часі нормативно-правового акту, суди обох інстанцій констатували протиправність дій відповідача щодо застосування до спірних правовідносин норми закону щодо заборони експлуатації, яка була відсутня у законодавстві станом на 2001 рік.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що нежитлове приміщення реконструйоване шляхом влаштування додаткової вхідної групи без довільних документів та експлуатується без прийняття його в експлуатацію. Документів, які свідчать про прийняття об`єкту в експлуатацію після реконструкції позивачем не надано.

Також скаржник зазначив про те, що Департамент ДАБІ у м. Києві є структурним підрозділом апарату Держархбудінспекції без статусу юридичної особи, у зв`язку із чим не може виступати самостійним учасником адміністративного процесу. Держархбудінспекцією було подане до суду клопотання про заміну Департаменту на належного відповідача - ДАБІ України, проте зазначене клопотання залишилося не вирішеним.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просить касаційний суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Позивач зазначає, що до 05.12.2002 право власності на спірне приміщення належало територіальній громаді Шевченківського району м. Києва. У даних інвентаризації за 04.10.2001, а також у матеріалах приватизації, відсутні будь-які відомості щодо самовільно збудованого або переобладнаного об`єкту відповідним власником. Незалежною оцінкою вартості майна, проведеною АТ «Полісся», також підтверджено факт наявності двох входів у приміщення станом на вересень 2002 року. 05.12.2002 право власності на підставі договору №000118/10 купівлі-продажу будівлі перейшло до ПП «ТРІО», а згодом власником цього нежитлового приміщення стала ОСОБА_1 . Отже, позивач наголошує, що ОСОБА_1 придбала нежитлове приміщення АДРЕСА_2 уже реконструйованим.

Також позивач зазначив, що за наслідками судового оскарження аналогічного припису від 28.07.2017, винесеного стосовно ОСОБА_1 , такий визнано протиправним і скасовано в судовому порядку (справа №826/15441/17). Крім того, ДАБІ України відмовлено у задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_1 вчинити дії шляхом знесення добудови до нежитлового приміщення № 63 по АДРЕСА_1 (справа №757/76705/17-ц).

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Закон №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку, встановленому статтею 41 Закону №3038-VI.

Відповідно до цієї норми, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком № 553.

Згідно із пунктами 5, 7 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Оформлення результатів державного архітектурно-будівельного контролю здійснюється у порядку, встановленому пунктами 15-17, 20, 23 цього нормативного документу.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Згідно із частиною першою статті 37 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частина восьмої статті 39 цього Закону передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Отже, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновками судів обох інстанцій про те, що обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена певна відповідальність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.10.2001 Київським міським бюро технічної інвентаризації було проведено інвентаризацію спірного приміщення та складено план за поверхами на будівлю, в якому зазначено про наявність двох дверних отворів.

Згідно із пунктом 3.2. Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001 №127 (в редакції станом на час проведення інвентаризації спірного приміщення у 2001 році), виявлені в установленому порядку самовільно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самовільного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових та оцінювальних матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка щодо самовільно збудованого або переобладнаного будинку (частини будинку).

Водночас, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, у даних інвентаризації за 04.10.2001 відсутні будь-які відомості щодо самовільно збудованого або переобладнаного об`єкту відповідним власником.

У межах розгляду судової справи №826/15441/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту ДАБІ у м. Києві про визнання протиправним і скасування припису про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28.07.2017, винесеного стосовно власника спірного приміщення, судами встановлено таке.

Рішенням Старокиївської районної у м. Києві ради депутатів II сесії XXIII скликання від 26.06.1998 № 38 затверджено перелік об`єктів комунальної власності Старокиївського району, що підлягають приватизації у 1998 році. До цього переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу 1998-1999 року, також належить приміщення по АДРЕСА_1 , орендар ПП «Тріо».

У липні 1999 року Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва видано наказ від 21.10.1999 № 64, яким прийнято рішення приватизувати шляхом викупу нежитлові приміщення площею та за адресами зазначеними в додатку № 1, у якому за порядковим № 14 зазначено приміщення по АДРЕСА_1 .

У період з 09.04.1998 по 01.10.2002 орендарем приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було ПП «ТРІО».

Станом на 15.08.2002 право власності на вказане приміщення належало територіальній громаді Шевченківського району м. Києва, що підтверджується свідоцтвом про право власності, і лише 05.12.2002 право власності на підставі договору № 000118/10 купівлі-продажу будівлі перейшло до ПП «ТРІО».

Факт наявності двох входів у приміщення станом на вересень 2002 року також підтверджено незалежною оцінкою вартості майна, проведеною АТ «Полісся».

В подальшому, 29.07.2004 між ПП «ТРІО» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 63 літ. А, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв.м.

За змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Отже, у межах розгляду судової справи №826/15441/17 та цієї справи, судами встановлено, що ОСОБА_1 придбала нежитлове приміщення АДРЕСА_2 уже реконструйованим (з влаштуванням додаткової вхідної групи).

Натомість достатніх доказів в підтвердження здійснення саме позивачем реконструкції об`єкту шляхом влаштування додаткової вхідної групи відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у діях позивача інкримінованих йому порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Також суди попередніх інстанцій слушно зазначили про те, що положення статті 39 Закону №3038-VI набрали чинності після закінчення робіт з влаштування додаткової вхідної групи на об`єкті, відповідно вказаний закон не може застосовуватися до даних спірних відносин, а відповідачем не доведено, що період виконання таких робіт та початку експлуатації об`єкту припав на період після набрання чинності вказаним законом та у період, коли був встановлений обов`язок вчинення дій по прийняттю в експлуатацію результатів таких робіт.

Стосовно доводів скаржника про те, що справа розглянута за участі неналежного відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 6 Закону №3038-VI визначено органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до положень цієї норми, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, органами державного архітектурно-будівельного контролю.

У свою чергу, до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.10.2015 №978, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який підпорядкований Київському міському голові, підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а у межах делегованих Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» державних повноважень є підконтрольним Державній архітектурно-будівельній інспекції України (далі - Держархбудінспекція).

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що Департамент ДАБІ у м. Києві не може виступати самостійним учасником адміністративного процесу.

Одночасно із цим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять клопотання про здійснення заміни відповідача у справі, відповідно таке судами і не розглядалося.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №826/10995/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа