Рішення

від 22.04.2019 по справі 826/10995/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 826/10995/17

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Світлана

до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві

про визнання протиправним та скасування припису від 28.07.2017,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство Світлана звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складений 28 липня 2017 року відповідачем відносно ПП Світлана .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним не здійснювалась реконструкція чи перепланування нежитлового приміщення АДРЕСА_1. За викладеного позивач вважає спірний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил складений 28.07.2017 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2017 у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

16.01.2018 відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву про незгоду із заявленими позовними вимогами у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил нежитлового приміщення АДРЕСА_1 так і при винесення оскаржуваного припису посадові особи відповідача діяли виключно в межах повноважень, на підставі та у спосіб,що передбачений Конституцією та Законами України, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

02.02.2018 позивачем надано до суду відповідь на відзив, якою вважає відзив відповідача необґрунтованим, оскільки останнім безпідставно та без наявності жодних доказів зазначено про реконструкцію позивачем приміщення шляхом влаштування додаткової вхідної групи, а також невірно застосовано норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Крім того, позивач не є суб'єктом правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

14.02.2018 відповідачем подано заперечення, в яких відповідач, зокрема, наголошує, що позивачем як на момент проведення перевірки так і до суду не надано документів, які б свідчили про прийняття об'єкта в експлуатацію після реконструкції.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Київським міським бюро технічної інвентаризації 04.10.2001 проведено інвентаризацію Об'єкту, за результатами якої складений план будинку АДРЕСА_1. Відповідно до зазначеного плану станом на момент інвентаризації було два дверних отвори.

Згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.07.2004 ОСОБА_2 придбано у ПП Тріо нежиле приміщення НОМЕР_1 (в літері А), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 46,50 кв. м. Приміщення НОМЕР_1 є відокремленим.

Згідно даних Витягу за № 92473539 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 20.07.2017, власником Об'єкту є ОСОБА_2

Відповідно до статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, на підставі звернення ОСОБА_4, яке надійшло листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва ВО КМР (КМДА) та звернення ГО Громадський рух Будуймо разом відповідачем видано наказ від 14.07.2017 №213 про проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва Нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю для здійснення позапланової перевірки на об'єкті будівництва Нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 щодо дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_2, ПП Світлана вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил відповідачем видано направлення для проведення перевірки від 17.07.2017 б/н.

На підставі направлення для проведення перевірки від 17.07.2017 б/н посадовою особою відповідача у період з 17.07.2017 по 28.07.2017 перевірено дотримання ОСОБА_2, ПП Світлана вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті Нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт №б/н.

Перевіркою встановлено порушення частини першої статті 34, частини першої статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме: під час перевірки на підставі наданих документів громадянкою ОСОБА_2 та КП Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації встановлено, що на момент технічної інвентаризації 06.05.1976 у приміщенні НОМЕР_1 житлового будинку АДРЕСА_1 у матеріалах інвентаризаційної справи на кресленнях існує один дверний отвір назовні будинку, водночас, на момент інвентаризації 04.10.2001 у приміщенні НОМЕР_1 житлового будинку АДРЕСА_1 зазначено два дверних отвору. Таким чином зазначене приміщення реконструйовано без отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Вищезазначене приміщення належить ОСОБА_2 та використовується на підставі договору оренди ПП Світлана у якості офісу. В акті перевірки міститься відмітка про відмову від ознайомлення та підпису та направлення поштою.

28.07.2017 відповідачем винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил яким позивача зобов'язано з метою усунення виявлених порушень заборонити експлуатацію нежитлового приміщення НОМЕР_1 житлового будинку АДРЕСА_1. Усунути встановлені порушення до 28.09.2017. у приписі міститься відмітка про відмову від ознайомлення та вручення та про направлення примірника припису засобами поштового зв'язку 31.07.2017. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення акт перевірки та спірний припис позивачем отримано 02.08.2017.

Вважаючи протиправним спірний припис, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів врегульовано Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, вказує на неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Крім того, поняття експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта не може тлумачитися як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не у недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Згідно частини першої статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля , підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частина восьмої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності з урахуванням змін встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Виходячи з вищенаведеного обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена певна відповідальність.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 04.03.2014 у справі № 21-433а13.

Оскільки положення статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності набрало чинності після закінчення робіт з влаштування додаткової вхідної групи на Об'єкті, то вказаний закон не може застосовуватися до даних спірних відносин, а відповідачем не доведено, що період виконання таких робіт та початку експлуатації Об'єкту припадав на період після набрання чинності вказаним законом та у період, коли був встановлений обов'язок вчинення дій по прийняттю в експлуатацію результатів таких робіт.

Відтак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявності встановленої Законом України Про регулювання містобудівної діяльності заборони експлуатації об'єкту робіт та правомірності висновку щодо порушення позивачем вимог частини восьмої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , норми якого не мають зворотної дії. При цьому ж, позивач не є суб'єктом містобудування в аспекті статей 39, 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

З урахуванням наведеного, посилання відповідача, зокрема, на частину восьму статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в оскаржуваному Приписі свідчить про застосування норм закону стосовно заборони експлуатації, які були відсутні у законодавстві станом на вказаний період 2001 року, що, в цілому за викладених судом обставин, вказує на протиправність висновків відповідача про порушення позивачем частини першої статті 34, частини першої статті 37, частини восьмої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а відтак і на неправомірність прийняття оскаржуваного Припису, що є підставою для його скасування.

Додатково суд також вказує, що за пунктом 3 частини третьої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Згідно пункту 9 частини третьої статті 41 вказаного Закону посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Даний нормативний зміст пункту 9 частини третьої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відображено в Примірному положенні про органи державного архітектурно-будівельного контролю , затвердженого постановою від 19.08.2015 №671 Кабінету Міністрів України, за яким посадові особи органу держархбудконтролю для виконання покладених на них завдань під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу держархбудконтролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (п. 9 ст. 5).

У спірному Приписі відповідачем заборонено експлуатацію Об'єкта з 28.07.2017.

З огляду на викладене, оскільки в силу пункту 3 частини третьої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не передбачена заборона експлуатації реконструйованого об'єкту шляхом видачі припису щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, суд звертає увагу на те, що викладені в резолютивній частині Припису відповідні вимоги Інспектора не відповідають за своїм змістом пункту 3 частини 3 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного припису є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, у зв'язку з наданням позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідачем не доведено, що він діяв з урахуванням вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И Л А:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Світлана (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24091125) до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912), про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис від 28 липня 2017 року б/н про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

3. Присудити на користь Приватного підприємства Світлана (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24091125) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко