Постанова

від 20.10.2022 по справі 620/401/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 620/401/19

адміністративне провадження № К/9901/23086/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 (суддя - Житняк Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 (колегія суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 620/401/19 за позовом Приватного підприємства «Агрозапчастина» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АГРОЗАПЧАСТИНА» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 №00004311400 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість з виробництва в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 129 021,00 грн, штрафна санкція - 32255,25 грн, всього 161276,25 грн.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновок відповідача про безтоварність господарських операцій, проведених між позивачем та його контрагентами в межах договорів поставки є необґрунтованим, оскільки їх реальне фактичне виконання підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Доводи контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними доказами.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 10.12.2018 №00004311400 в частині нарахування суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 95 074,18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27 768,75 грн. В решті позову - відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано тим, що формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, то господарські операції були реальними, у зв`язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 10.12.2018 № 00004311400 в частині нарахування суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 95074,18 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27768, 75 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 10.12.2018 № 00004311400 в частині нарахування суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 33 946, 82 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 486, 50 грн., зазначив, що позивачем не доведено та не надано жодних доказів на спростування обставини щодо протиправності формування податкового кредиту за податковою накладною, виписаною ТОВ «Захід Контракт Менеджмент» на суму 203 680, 90 грн., в т.ч. ПДВ 33 946, 82 грн.

Суд апеляційної інстанції рішення суду в частині відмови в задоволені позову не переглядав, у зв`язку відсутністю доводів податкового органу про це в апеляційній скарзі.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити повністю. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із його контрагентами а саме, - ТОВ «ТАВРІС ПЛЮС» , так як не було надано оцінки поясненням посадової особи, про те, що остання по суті не контролює господарську діяльність відданого їй підприємства, що є наслідком для визнання таких правовідносин нереальними, що зауважено Верховним Судом України у постанові №21-421а11 від 5.03.2012, а також у постанові від 20.01.2016 справі за позовом ПАТ «МТС України». В решті касаційної скарги податковий орган, вказує про технічну неспроможність всіх контрагентів позивача виконувати свої обов`язки з поставки товару, з огляду на відсутність в останніх необхідних потужностей. Вказане підтверджується також відсутністю ТТН на поставку товару, а також сертифікатів якості продукції, наявність яких є обов`язкова, що вказує Верховний Суд у постанові від 6.06.2018 №9901/7235/18.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 15.11.2018 №2532, згідно п.п. 20.1.4. п. 20.1, ст.20, п.п. 78.1.4, п. 78.1 ст.78 та ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, згідно наказу від 15.11.2018 №2129 Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «АГРОЗАПЧАСТИНА» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 року по взаємовідносинам з TOB «ТАВРІС ПЛЮС» (код 40323610); грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року з ТОВ «ЗАХІД КОНТРАКТ МЕНГДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ 40819886); січень - квітень 2016 року з TOB «СІВЕР ІНВЕСТ» (код 39878021); листопад, грудень 2015 року з ТОВ «ВАЛУ ТРЕЙДІНГ» (код 39878021), про що складено акт перевірки від 28.11.2018 № 819/14/31895139.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 129 021, 00грн.

На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 № 00004311400 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість з виробництва в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 129021,00 грн, штрафна санкція - 32255, 25 грн, всього 161276, 25 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з названими контрагентами, які на думку контролюючого органу не спричинили реального настання правових наслідків, так як у останніх відсутні необхідні потужності для виконання взятих обов`язків із поставки товару, а також відсутності підтвердження в таких дійсного джерела походження такого товару.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи ТОВ «Тавріс Плюс» в особі директора ОСОБА_4 (постачальник) та ПП «АГРОЗАПЧАСТИНА», в особі ОСОБА_1 , уклали договір про постачання товару за найменуванням, в асортименті, кількості відповідно до рахунків - фактур, видаткової накладної, які є складовою частиною цього договору.

Також ТОВ «Сівер Інвест» в особі директора ОСОБА_2 (постачальник) та ПП «АГРОЗАПЧАСТИНА» уклали договір № 1301 від 13.01.2016 про постачання товару за найменуванням, в асортименті, кількості відповідно до рахунків-фактур, видаткової накладної, які є складовою частиною цього договору. В даному договорі зазначені підписи кульковою ручкою та печатки: від імені продавця ТОВ «Сівер Інвест» зазначено прізвище ОСОБА_2 , від імені покупця ПП «АГРОЗАПЧАСТИНА» зазначено прізвище ОСОБА_1 .

Крім того, ТОВ «Валу Трейдінг» (постачальник) та ПП «АГРОЗАПЧАСТИНА» уклали договір № 3010 від 30.10.2015 про постачання товару за найменуванням, в асортименті, кількості відповідно до рахунків - фактур, видаткової накладної, які є складовою частиною цього договору. В даному договорі зазначені підписи кульковою ручкою та печатки: від імені продавця ТОВ «Валу Трейдінг» зазначено прізвище ОСОБА_3 .B., від імені Покупця ПП «АГРОЗАПЧАСТИНА» зазначено прізвище ОСОБА_1 .

Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявністю всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно вказаних договорів, а саме: видаткові та податкові накладні, а також платіжні доручення про оплату поставленого товару.

З урахуванням того, що матеріали справи містять докази реальності здійснення відповідних угод між позивачем та названим суб`єктом господарювання, а доказів не використання позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності відповідачем надано не було, тому визначені контролюючим органом порушення, які викладені в акті перевірки судами попередніх інстанцій визнано помилковими.

Водночас, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названим підприємствами, ґрунтуються лише на податковій інформації стосовно контрагента позивача. Первинні документи, які супроводжували названі господарські операції поставки товару відповідачем не вивчались, відсутні і заперечення щодо форми та змісту їх складення.

З встановленого слідує, що в дійсності відповідачем був проведений аналіз господарської діяльності контрагента позивача, тоді як доводи які вказувались ним в акті перевірки позивача не знайшли свого документального підтвердження, про що суди відзначили у своїх рішеннях.

В ході розгляду даної справи Верховний Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, які відхилили доводи відповідача про відсутність ТТН, які на його думку мали б підтвердити реальність операцій, які мали місце між позивачем і його контрагентами, адже такі документи, в даному випадку, не є єдиним доказом, що доводить дійсність завершеності правовідносин між покупцем і продавцем товару.

З огляду на вказане, Верховний Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 6.06.2018 №9901/7235/18, яка на його думку по інакшому регулює спірні правовідносини, так як з цієї постанови вбачається, що суд надавав оцінку реальності саме правовідносин формування платником податкового обліку за рахунок отриманих послуг транспортування товару.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи податкового органу, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку свідченням посадової особи ТОВ «Тавріс Плюс» про те, що їй не відома господарська діяльність підвідомчої юридичної особи, так як відповідачем не вказано в рамках якого розслідування, здобутий такий процесуальний доказ, як свідчення та чи міг позивач до початку правовідносин з таким суб`єктом господарювання бути освідомлений про відповідну обставину.

Таким чином, суди попередніх інстанцій на виконання завдання адміністративного судочинства надали оцінку всім виявленим відповідачем фактам в акті перевірки, які стали підставою для винесення спірного в даній справі податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва