Постанова

від 20.10.2022 по справі 826/15722/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №826/15722/17

касаційне провадження № К/9901/69386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі за позовом Львівської митниці ДФС до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Львівська митниця ДФС з позовом до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України про стягнення заборгованості у сумі 7840070,45 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017 було відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 задоволено клопотання Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України та передано справу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 прийнято адміністративну справу до провадження. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 визнано поважними причини пропуску Львівською митницею ДФС строку на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Маркідонова Олександра Валерійовича, який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 про поновлення строку на звернення до суду у даній справі.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що окремо в апеляційному порядку можуть бути оскаржені виключно ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена в процесуальному законі.

Тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про неможливість оскарження ухвал суду, які не зазначені в приписах статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - скаржник) оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду, який ухвалою від 28.12.2018 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Скаржник в касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що відсутність у переліку процесуального кодексу ухвали, що оскаржується в апеляційному порядку, не позбавляє особу оскаржити відповідну ухвалу суду першої інстанції.

Скаржник посилався на правові висновки, зазначені в рішеннях Конституційного Суду України від 25.04.2012 та Великої Палати Верховного Суду в справі №18/1544-10.

Львівська митниця ДФС (надалі - позивач) у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 без змін.

Позивач зазначив, що правові висновки, зазначені в рішеннях Конституційного суду України від 25.04.2012 та Великої Палати Верховного Суду в справі №18/1544-10 не мають жодного відношення до адміністративного судочинства та стосуються ухвал суду, оскарження яких не передбачено процесуальним законом.

Верховний Суд ухвалою від 19.10.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе ппроведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 20.10.2022.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У нормах ч.1 ст.294 КАС України наведено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Ухвала про поновлення строку на звернення до суду у зазначеному переліку відсутня.

В даному випадку законодавець, встановивши обмеження щодо неможливості оскарження ухвали про поновлення строку, виходив з того, що вказане рішення суду першої інстанції не перешкоджає подальшому розгляду справи та доступу до суду для всіх учасників судового процесу.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2012 надано офіційне тлумачення щодо можливості апеляційного та касаційного оскарження ухвал місцевого господарського суду і постанови апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання, прийнятих відповідно до положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування правозастосовної практики.

Згідно з частиною п`ятою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Розглянувши зазначене клопотання скаржника, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з урахуванням того, що наведені скаржником рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 та Великої Палати Верховного Суду в справі №18/1544-10 стосуються правової проблеми, яка полягає у конфлікті приписів статей 255 та 331 Господарського процесуального кодексу України щодо права на оскарження ухвали про відмову у вчиненні зміни способу виконання рішення.

Беручи до уваги той факт, що остаточного рішення суду першої інстанції, яким завершується розгляд справи проголошено не було, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, наведених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, суд апеляційної інстанції правильно застосували норми процесуального права до встановлених у справі правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк В.П. Юрченко