Постанова

від 20.10.2022 по справі 587/275/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м.Суми

Справа №587/275/21

Номер провадження 22-ц/816/900/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошниченка Андрія В`ячеславовича

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2022 року, в складі судді Черних О.М., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 06 липня 1996 року по 13 березня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_3 , 1996 року народження та сина ОСОБА_4 , 2002 року народження. Під час шлюбу подружжям було придбано майно, яке вона просила визнати спільним майном подружжя і поділити, за нею визнати право на майно загальною вартістю 1212036 грн: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв.м; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:04:010:0020; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910136600:04:010:0019; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5922982400:11:001:0034; нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 ; автомобіль моделі Газ 33022, № шасі НОМЕР_1 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За ОСОБА_2 визнати право власності на майно загальною вартістю 1813669 грн: нежитлове приміщення загальною площею 619 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення загальною площею 504, 2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення загальною площею 970,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 ; автомобіль ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску; автомобіль ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 в частині визнання нежитлового приміщення загальною площею 504,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 та автомобіля моделі ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 504,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 та автомобіль моделі ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску.

Визнано нечинним рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нежитлового приміщення загальною площею 504,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 та автомобіля моделі ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 504,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 та автомобіль моделі ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску та закрито провадження у справі в цій частині.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мірошниченко А.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення положень ст. ст. 126,127 ЦПК України прийняв до розгляду відзив на позовну заяву, письмові докази та клопотання про допит свідка, які подані стороною відповідача після закінчення процесуальних строків на їх подачу. Вважає, що показання свідка ОСОБА_5 та пояснення відповідача не можуть братися до уваги, як засоби доказування, оскільки вони не відповідають вимогам ЦПК України щодо доказів. Доводить, що суд першої інстанції неправильно встановив дату початку перебігу позовної давності у 2016 році, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову із підстав спливу позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Щербак С.В. з доводами позивача не погодилась, вважає рішення законним, обґрунтованим, тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошниченка А.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його представника адвоката Щербак С.В., які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 липня 1996 року до 08 квітня 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2013 року (а.с. 5,18).

Відповідно до договору купівлі продажу від 04 червня 2002 року ОСОБА_2 придбав жилий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 11).

На підставі договору купівлі продажу від 03 червня 2004 року ОСОБА_2 придбав нежитлову будівлю за АДРЕСА_3 (а.с. 13).

Згідно з витягом з реєстру прав власності, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на приміщення дитячого садку загальною площею 970,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 (підстава: договір купівлі продажу, ВВО/504505, 22.11.2004 р. № 5953-5954); нежиле приміщення загальною площею 619,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 (підстава: договір купівлі продажу, ВВО/504506, 22.11.2004 р. № 5957-5958) (а.с. 12).

Згідно із свідоцтвом про право власності, за ОСОБА_2 29 квітня 2014 року зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_5 (а.с. 124).

Крім того, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,06 га, цільове призначення для комерційного використання, розташовану в с. Патріотівка Лебединського району Сумської області, на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2005 року, що підтверджується копією державного акту на землю серії СМ № 032734 (а.с. 15); право власності на земельну ділянку площею 0,0851 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на землю серії ЯГ № 282609 (а.с. 16); право власності на земельну ділянку площею 0,0776 га за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 17).

Судом встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровані транспорті засоби:

22.07.2003 року - автомобіль моделі Газ 33022, № шасі НОМЕР_11 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 9);

15.12.2018 року - автомобіль ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску (а.с. 10);

02.12.2003 року - автомобіль ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 (а.с. 7);

18.03.2003 року - автомобіль ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 (а.с. 6);

08.04.2006 року - автомобіль ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску (а.с. 8).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що майно: жилий будинок АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля АДРЕСА_3 ; приміщення дитячого садку загальною площею 970,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 ; нежиле приміщення загальною площею 619,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка площею 0,06 га, цільове призначення для комерційного використання, розташована в с. Патріотівка Лебединського району Сумської області; земельна ділянка площею 0,0851 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0776 га за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд є спільним майном подружжя. ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження придбання цього майна за особисті кошти.

Автомобіль ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску та будинок АДРЕСА_5 є особистою власністю ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулась до суду з позовом після закінчення строку позовної давності, оскільки спори з приводу майна виникали ще в 2016 році, а позивач звернулась з позовом лише в лютому 2021 року.

Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Статтею 72 СК України передбачено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Вирішуючи питання початку перебігу строку позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Тобто, визначальним для висновку про застосування строку позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17 (провадження 61-5400св19).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що майно: житловий будинок загальною площею 75,2 кв.м, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 5910136600:04:010:0020, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка загальною площею 0,0776 га, що заходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910136600:04:010:0019; земельна ділянка, загальною площею 0,6га, кадастровий номер 5922982400:11:001:0034, що заходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення (магазин) загально площею 59,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення загальною площею 619 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлове приміщення, загальною площею 970,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; автомобіль моделі ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску; автомобіль моделі ГАЗ 33022, № шасі НОМЕР_11 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 придбане у період шлюбу, а тому є спільним сумісним майном подружжя.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Водночас, суд зробив помилковий висновок про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з закінченням строків позовної давності.

Позивач зазначає, що відповідачем їй не чинились перешкоди у користуванні майном, що входить до спільної сумісної власності подружжя з моменту розірвання шлюбу, про це вона також повідомляла у суді, надаючи усні пояснення. Вперше вона дізналася про порушення свого права у 2019 році, коли звернулась до відповідача з усною пропозицією стосовно мирного поділу майна подружжя через укладення відповідного договору у нотаріуса. Цій обставині передувало її спілкування з відповідачем стосовно укладення договору дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 на ім`я їх спільних дітей, тоді відповідач відмовив у жодному із варіантів поділу. На початку 2020 року вона звернулася за правовою допомогою до адвоката і вже тоді надіслала відповідачу лист з письмовою пропозицією стосовно поділу майна подружжя, який був проігнорований відповідачем.

Таким чином, безпідставним є посилання суду на те, що позивач не навела причини, чому саме зараз у неї виникло питання про визнання права власності на спірне майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 користується та проживає у будинку АДРЕСА_1 до теперішнього часу. Там зареєстровані вона, відповідач та їх спільні діти.

Суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо належності спірного будинку АДРЕСА_1 та іншого майна виник в 2016 році і цей факт підтверджується поясненнями відповідача і свідка ОСОБА_5 , проте такі докази не є належними, допустимими та достатніми з огляду на положення ст. ст. 77, 78, 80 ЦПК України.

Так, свідок ОСОБА_5 в суді першої інстанції пояснила, що вона була свідком конфлікту між сторонами по справі у 2016 році, коли ОСОБА_2 не міг потрапити у двір та в будинок АДРЕСА_1 через те, що ОСОБА_1 замінила замки.

Показання цього свідка та пояснення відповідача не свідчать про те, що ОСОБА_2 чинив перешкоди ОСОБА_1 у користуванні спільним майном. Тобто доказів порушення прав позивачки, яка безперешкодно користувалася зазначеним будинком і, як встановив суд, має оригінали правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно, суду не надано.

Таким чином, слід дійти до висновку, що докази того, що позивач пропустила строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 72 СК України, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при задоволенні позову та апеляційної скарги, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 11350 грн фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову та 17025 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч.1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошниченка Андрія В`ячеславовича задовольнити.

Скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2022 року та прийняти постанову.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати житловий будинок загальною площею 75,2 кв.м, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:04:010:0020, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,0776 га, що заходиться за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 5910136600:04:010:0019; земельну ділянку, загальною площею 0,6 га, кадастровий номер 5922982400:11:001:0034, що заходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення (магазин) загально площею 59,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення загальною площею 619 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлове приміщення, загальною площею 970,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; автомобіль моделі ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску; автомобіль моделі ГАЗ 33022, № шасі НОМЕР_11 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , право власності в порядку поділу майна подружжя на житловий будинок загальною площею 75,2 кв.м, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:04:010:0020, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,0776 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 5910136600:04:010:0019; земельну ділянку, загальною площею 0,6 га, кадастровий номер 5922982400:11:001:0034, що заходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення (магазин) загально площею 59,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль моделі ГАЗ 33022, № шасі НОМЕР_11 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 на загальну суму 1212036 (один мільйон двісті дванадцять тисяч тридцять шість) гривень.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_13 , право власності в порядку поділу майна подружжя на нежитлове приміщення, загальною площею 619 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлове приміщення, загальною площею 970,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; автомобіль моделі ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску на загальну суму 1380023 (один мільйон триста вісімдесят тисяч двадцять три) гривні без відповідної грошової компенсації ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11350 грн компенсації судового збору за подання позову та 17025 грн компенсації судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: О. І. Собина

В. Ю. Рунов