Постанова

від 15.02.2023 по справі 587/275/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 587/275/21

провадження № 61-11331св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду Сумської області, в складі судді Черних О. М., від 14 липня 2022 року, та постанову Сумського апеляційного суду, в складі колегії суддів:

Кононенко О. Ю., Собини О. І., Рунова В. Ю., від 20 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що у період із 06 липня 1996 року по 13 березня

2013 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, у період якого набули майно, домовленості щодо порядку поділу якого дійти не можуть.

ОСОБА_1 просила визнати за нею право на майно, загальною вартістю 1 212 036 грн, а саме:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв. м;

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:04:010:0020;

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910136600:04:010:0019;

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5922982400:11:001:0034;

- нежитлове приміщення за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- автомобіль моделі Газ 33022, № шасі НОМЕР_1 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

визнати за ОСОБА_2 право власності на майно, загальною вартістю 1 813 669 грн, а саме:

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 619 кв. м;

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 ; загальною площею 504,2 кв. м,

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 970,8 кв. м;

- автомобіль ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску;

- автомобіль ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

- автомобіль ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ;

- автомобіль ГАЗ 33021, д.н.з. НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що спір з приводу майна подружжя виник у 2016 році, проте до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулась у лютому 2021 року, тобто, з пропуском позовної давності, про застосування якої відповідач подав відповідну заяву.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 в частині вимог про визнання нежитлового приміщення загальною площею 504,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 , та автомобіля моделі ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 504,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 , та автомобіль моделі ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску.

Визнано нечинним рішення Сумського районного суду Сумської області

від 14 липня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про:

- визнання нежитлового приміщення загальною площею 504,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 , та автомобіля моделі ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

- визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 504,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 та автомобіля моделі ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску, та закрито провадження у справі в цій частині.

Постановою Сумського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката

Мірошниченка А. В. задоволено, рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано житловий будинок загальною площею 75,2 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:04:010:0020, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:04:010:0019, за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0776 га; земельну ділянку, кадастровий номер 5922982400:11:001:0034, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,6 га; нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 59,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення загальною площею 619 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення загальною площею 970,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, д.н.з. НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску; автомобіль моделі ГАЗ 33022, № шасі НОМЕР_11 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна подружжя на житловий будинок загальною площею 75,2 кв. м, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:04:010:0020, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:04:010:0019, загальною площею 0,0776 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5922982400:11:001:0034, загальною площею 0,6 га, що заходиться за адресою:

АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення (магазин) загально площею 59,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль моделі ГАЗ 33022, № шасі НОМЕР_11 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 на загальну суму 1 2120 36 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку поділу майна подружжя на нежитлове приміщення загальною площею 619 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення, загальною площею 970,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_12 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску на загальну суму

1 380 023 грн без відповідної грошової компенсації ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення мотивоване тим, що відсутні докази, які б підтверджували, що позивач пропустила строк, визначений частиною другою статті 72 СК України, для звернення до суду з цим позовом.

Житловий будинок загальною площею 75,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:04:010:0020, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:04:010:0019, загальною площею 0,0776 га, за адресою:

АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5922982400:11:001:0034, загальною площею 0,6га, за адресою:

АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення (магазин) загально площею 59,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення загальною площею 619 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення, загальною площею 970,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 3302,

№ шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 ,

1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль моделі

ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску; автомобіль моделі ГАЗ 33022, № шасі НОМЕР_11 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 апеляційний суд вважав майном, набутим сторонами у період шлюбу, та здійснив його поділ відповідно до вимог статей 70-71 СК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову в частині розподілу спільного майна подружжя, а саме:

- житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ,

- нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 ,

визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна подружжя на:

- 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:04:010:0020 по

АДРЕСА_1 ,

- нежитлове приміщення, загальною площею 970,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 ,

та визнавши за ОСОБА_2 право власності в порядку поділу майна подружжя на:

- 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:04:010:0020 по

АДРЕСА_1 ,

- земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:04:010:0019, загальною площею 0,0776 га, за адресою: АДРЕСА_2 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2023 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи № 587/275/21 із суду першої інстанції.

У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт

3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що він не оспорює висновок апеляційного суду щодо звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом в межах строку позовної давності, проте не погоджується зі способом поділу спільного майна подружжя.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до обсягу спільно набутого майна, встановленого судами, подружжям ОСОБА_3 було спільно нажито одне житло, а саме - житловий будинок на АДРЕСА_1 з відповідною земельною ділянкою для обслуговування будинку, розташованою за тією ж адресою. Оскільки у нього відсутні будь-які інше житло, визнання лише за позивачем права власності на будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1 порушує його право на житло, визначене статтею 47 Конституції України.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції автоматично задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 не взяв до уваги факт тривалого проживання та реєстрації відповідача в будинку на

АДРЕСА_1 , відсутність у нього на праві власності іншого житла та не надав оцінки доказам щодо вартості спірного майна.

Вважає, що для дотримання принципу рівності часток подружжя у праві спільної власності можливо визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 970,8 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_6 , вартістю 745 574 грн.

Також звертає увагу на те, що він привів у належний стан земельну ділянку кадастровий номер 5910136600:04:010:0019, загальною площею 0,0776 га, за адресою: АДРЕСА_2 . Після проведених робіт мав намір здійснити на вказаній земельній ділянці, вартість якої становить 236 742 грн, будівництво житлового будинку, а тому вважає, що право власності на цю ділянку має бути визнано саме за ним.

Вказує, що не потребує будь-якої компенсації за перевищення вартості майна, право власності на яке буде визнано за позивачем.

Відзив на касаційну скаргу не поданий

Фактичні обставини справи встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з

06 липня 1996 року до 08 квітня 2013 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 червня 2002 року

ОСОБА_2 придбав житловий будинок

АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2004 року

ОСОБА_2 придбав нежитлову будівлю АДРЕСА_7.

Згідно з витягом з реєстру прав власності за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на приміщення дитячого садку загальною площею

970,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 (підстава: договір купівлі-продажу, ВВО/504505, 22 листопада

2004 року № 5953-5954); нежиле приміщення загальною площею 619,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 (підстава: договір купівлі-продажу, ВВО/504506, 22 листопада 2004 року

№ 5957-5958).

Згідно із свідоцтвом про право власності від 29 квітня 2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будинок

АДРЕСА_5 .

На підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2005 року за

ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5922982400:11:001:0034, площею 0,06 га, цільове призначення: для комерційного використання, в с. Патріотівка Лебединського району Сумської області.

Також за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0851 га по АДРЕСА_1 та площею 0,0776 га по АДРЕСА_2 .

За ОСОБА_2 на праві власності зареєстровані транспорті засоби:

22 липня 2003 року - автомобіль моделі ГАЗ 33022, № шасі НОМЕР_11 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,

02 грудня 2003 року - автомобіль ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ,

18 березня 2003 року - автомобіль ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ,

08 квітня 2006 року - автомобіль ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску,

15 серпня 2018 року - автомобіль ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , 1999 року випуску.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна,

за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені

з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що у період зареєстрованого з ОСОБА_1 шлюбу ОСОБА_2 набув у власність майно, яке згідно зі статтею 60 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, житловий будинок загальною площею

75,2 кв. м, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 5910136600:04:010:0020, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 5910136600:04:010:0019, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0776 га; земельна ділянка, кадастровий номер 5922982400:11:001:0034, що заходиться за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею

0,6 га; нежитлове приміщення (магазин) загально площею 59,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення загальною площею

619 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення загальною площею

970,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 3302, № шасі НОМЕР_5 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, № шасі НОМЕР_7 , 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль моделі ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузову НОМЕР_10 , 1998 року випуску, та автомобіль моделі ГАЗ 33022, № шасі НОМЕР_11 , 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня

2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Оскільки житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 набуті ОСОБА_2 у період перебування з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, правильним є висновок апеляційного суду про те, що на нього поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, визначена статтею 60 СК України, та воно підлягає поділу між сторонами у відповідності до вимог статті 71 СК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 як на час вирішення справи, так і тривалий час до цього, проживає у спірному будинку.

Натомість ОСОБА_2 у відзиві на позов та письмових поясненнях вказував, що із червня 2012 року в будинку по АДРЕСА_1 він не проживає.

При цьому за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 592/13924/20 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна, ОСОБА_2 стверджував, що у період із червня 2012 року по серпень 2018 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з іншою жінкою.

Відповідно до частини третьої статті 6 «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Також у відзиві на позов ОСОБА_2 не заперечував, що на

АДРЕСА_4 фактично знаходиться недобудований (станом на 2021 рік) жилий будинок, на підтвердження чого надавав відповідні фотознімки, а земельна ділянка на АДРЕСА_2 використовується, як автостоянка.

ОСОБА_1 від поділу об`єкта нерухомості по АДРЕСА_4 відмовилась.

Вказане свідчить про те, що під час поділу майна подружжя апеляційний суд, дотримався вимог статті 71 СК України, врахував фактичні обставини, які мають істотне значення та інтереси сторін і ухвалив по суті законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи касаційної скарги, які спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, підлягають відхиленню, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті

411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович