Вирок

від 20.10.2022 по справі 464/4944/20

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/4944/20

пр.№ 1-кп/464/189/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2022 Сихівський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020140000000011 від 15.01.2020, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Кірнасівка, Тульчинського району, Вінницької області, українець, громадянин України, працюючий, із вищою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , особа з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України,

з участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , перебуваючи, у відповідності до наказу Університету державної фіскальної служби України № 212-К від 15.04.2019, на посаді директора Львівського навчально-наукового інституту Університету державної фіскальної служби України (надалі-Інституту), маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , діючи умисно та з корисливих мотивів, достовірно знаючи про кваліфікаційні вимоги визначені Законом України «Про вищу освіту» до керівника кафедри, зокрема п. 6 ст. 35, яким передбачено, що керівник кафедри повинен мати науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю кафедри, обирається за конкурсом таємним голосуванням вченою радою закладу вищої освіти строком на п`ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально-наукового інституту) та кафедри, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , шляхом обману, запропонував останній посаду завідувача кафедри економічних дисциплін Інституту, при умові надання йому коштів за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання звання держслужбовця на комерційній основі. ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , 01.09.2019 ОСОБА_3 , шляхом обману останньої, перебуваючи в ресторані «Челентано», що по вул. І.Франка в м. Львові, узгодив із ОСОБА_6 процедуру її працевлаштування та суму грошових коштів, які мав намір отримати під видом офіційної оплати за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання звання держслужбовця, на загальну суму 1800 доларів США, при цьому з метою надання вигляду правдивості своїм намірам, запропонував останній написати заяву на працевлаштування, передати йому трудову книжку та зобов`язався згодом видати їй наказ про призначення на посаду завідувача кафедри економічних дисциплін Інституту. Водночас, ОСОБА_6 , будучи введеною в оману останнім щодо кваліфікаційних вимог необхідних для працевлаштування її на посаду завідувача кафедри економічних дисциплін Інституту, довіряючи йому та не усвідомлюючи його злочинні наміри, у період вересня 2019 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на пл. Соборній в м. Львові, передала ОСОБА_3 грошові кошти трьома траншами, в загальній сумі 1800 доларів США, що еквівалентно 44 640 грн, як офіційну оплату нібито за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання звання держслужбовця, що зі слів ОСОБА_3 було необхідно для її працевлаштування на запропоновану ним посаду. В подальшому, діючи з метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , до кінця, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що ОСОБА_6 на посаду завідувача кафедри економічних дисциплін Інституту не призначена, та жодних наказів на її призначення Університетом не видавалось, в кінці листопада 2019 року, надав останній витяг з наказу № 371 від 15.04.2019 вих. № 12 від 18.10.2019, відповідно до якого « ОСОБА_6 , к.е.н. призначена на посаду завідуючого економічних дисциплін ЛНВІ УДФС України з 22.10.2019, згідно рішення вченої ради № 371 від 10,10,2019 р, та штатного розпису за рахунок коштів спеціального фонду», який засвідчив своїм підписом в графі «з оригіналом згідно директор ЛНВІ УДФС ОСОБА_3 » та відтиском заздалегідь виготовленої печатки Львівського навчально-наукового інституту Університету державної фіскальної служби України, ЄДРПОУ 42973601, тим самим надавши своїм діям законності.Таким чином, ОСОБА_3 , шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 , в сумі 1800 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України еквівалентно 44 640 грн, чим спричинив їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_3 перебуваючи, у відповідності до наказу Університету державної фіскальної служби України № 212-К від 15.04.2019, на посаді директора Львівського навчально-наукового інституту Університету державної фіскальної служби України (надалі-Інституту), маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , діючи умисно та з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що відповідно до ч. 11 ст. 55 ЗУ «Про вищу освіту» під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів і т.д. укладенню трудового контракту передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти, в окремих випадках, у разі неможливості забезпечити освітнього процесу вищевказаними наявними штатними працівниками вакантні посади заміщуються за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення посад у поточному році (ч. 12 ст. 55 ЗУ «Про вищу освіту»), маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , шляхом обману, повторно, запропонував останній посаду доцента кафедри економічних дисциплін Інституту, при умові здійснення нею офіційних платежів за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання звання держслужбовця на комерційній основі. ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , ОСОБА_3 у першій половині жовтня 2019 року, (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на пл. Галицькій в м. Львові, узгодив із ОСОБА_7 процедуру її працевлаштування та суму грошових коштів, які мав намір отримати під видом офіційної оплати за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів, отримання звання держслужбовця, на загальну суму 1300 доларів США, яку в день зустрічі в телефонному режимі скоригував, збільшивши її ще на 10 000 грн, за звання держслужбовця, при цьому з метою надання вигляду правдивості своїм намірам, запропонував ОСОБА_7 написати заяву на працевлаштування, передати йому трудову книжку та зобов`язався згодом видати їй наказ про призначення на посаду доцента кафедри економічних дисциплін Інституту. Водночас, ОСОБА_7 будучи введеною в оману ОСОБА_3 щодо кваліфікаційних вимог необхідних для працевлаштування її на посаду доцента кафедри економічних дисциплін Інституту, довіряючи йому та не усвідомлюючи його злочинні наміри, у першій половині жовтня 2019 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на перехресті вул. Стрийської та вул. Героїв Майдану, в м. Львові, передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1300 доларів США, що еквівалентно 32240 грн, та 10 000 грн, на загальну суму 42240 грн, як офіційну оплату нібито за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання звання держслужбовця, що зі слів ОСОБА_3 було необхідно для її працевлаштування на запропоновану ним посаду. В подальшому, діючи з метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами належними ОСОБА_7 , до кінця, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що ОСОБА_7 на посаду доцента кафедри економічних дисциплін Інституту не призначена, та жодних наказів на її призначення Університетом не видавалось, 14.11.2019 надав останній витяг з наказу № 371 від 10.10.2019 вих.№ 11 від 12.11.2019, відповідно до якого « ОСОБА_7 , к.е.н., доцента призначено на посаду доцента кафедри економічних дисциплін ЛНВІ УДФС України згідно штатного розпису та окладом доцента, згідно рішення вченої ради № 371 від 22.10.2019», який засвідчив своїм підписом в графі «з оригіналом згідно директор ЛНВІ УДФС ОСОБА_3 » та відтиском заздалегідь виготовленої печатки Львівського навчально-наукового інституту Університету державної фіскальної служби України, ЄДРПОУ 42973601, тим самим надавши своїм діям законності. Таким чином, ОСОБА_3 , шляхом обману, повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 , в сумі 1300 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України еквівалентно 32 240 грн, та 10 000 грн, на загальну суму 42 240 грн, чим спричинив їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_3 перебуваючи, у відповідності до наказу Університету державної фіскальної служби України № 212-К від 15.04.2019, на посаді директора Львівського навчально-наукового інституту Університету державної фіскальної служби України (надалі-Інституту), маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , діючи умисно та з корисливих мотивів, достовірно знаючи про кваліфікаційні вимоги визначені Законом України «Про вищу освіту» до керівника кафедри, зокрема п. 6 ст. 35 цього Закону, яким передбачено, що керівник кафедри повинен мати науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю кафедри, обирається за конкурсом таємним голосуванням вченою радою закладу вищої освіти строком на п`ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально-наукового інституту) та кафедри, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом обману, запропонував останній посаду завідувача кафедри юридичних дисциплін Інституту, при умові здійснення нею офіційних платежів за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів, отримання звання держслужбовця на комерційній основі. ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , 11.10.2019 ОСОБА_3 , шляхом обману останньої, повторно, перебуваючи в ресторані «Челентано», що по вул. І. Франка в м. Львові, узгодив із ОСОБА_8 процедуру її працевлаштування та суму грошових коштів, які мав намір отримати під видом офіційної оплати за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання звання держслужбовця, яка для початку складала 900 доларів США з подальшою можливістю її збільшення, при цьому з метою надання вигляду правдивості своїм намірам, запропонував останній написати заяву на працевлаштування, передати йому трудову книжку та зобов`язався згодом видати ОСОБА_8 наказ про призначення на посаду завідувача кафедри юридичних дисциплін Інституту. Водночас, ОСОБА_8 будучи введеною в оману ОСОБА_3 щодо кваліфікаційних вимог необхідних для працевлаштування її на посаду завідувача кафедри юридичних дисциплін Інституту, довіряючи йому та не усвідомлюючи його злочинні наміри, впродовж жовтня 2019 року, а саме 11.10.2019 перебуваючи в приміщенні ресторану «Челентано», що на вул. І. Франка в м. Львові передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 900 доларів США, що еквівалентно 21960 грн, 21.10.2019 близько 13:00 год. перебуваючи на вул. Левицького в м. Львові передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі в сумі 400 євро, що еквівалентно 11080 грн , та 30.10.2019 перебуваючи на пл. Ринок в м. Львові передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 460 доларів США, що еквівалентно 11454 грн, всього в загальній сумі 44 494 грн, як офіційну оплату нібито за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання звання держслужбовця, що було необхідно для працевлаштування ОСОБА_8 на запропоновану ним посаду. В подальшому, діючи з метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , до кінця, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що ОСОБА_8 на посаду завідувача кафедри юридичних дисциплін Інституту не призначена, та жодних наказів на її призначення Університетом не видавалось, 14.11.2019 надав ОСОБА_8 витяг з наказу № 371 від 10.10.2019 за вих.№ 10 від 12.11.2019 відповідно до якого « ОСОБА_8 , призначено на посаду в.о. доцента кафедри юридичних дисциплін ЛНВІ УДФС України погодинно з 10.11.2019 згідно рішення вченої ради № 371 від 22.10.2019 та штатним розписом з покладанням функцій в.о. завідувача кафедри», який засвідчив своїм підписом в графі «з оригіналом згідно директор ЛНВІ УДФС ОСОБА_3 » та відтиском заздалегідь виготовленої печатки Львівського навчально-наукового інституту Університету державної фіскальної служби України, ЄДРПОУ 42973601, тим самим надавши своїм діям законності. Таким чином, ОСОБА_3 повторно, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 , на загальну суму 44 494 грн, чим спричинив їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_3 перебуваючи, у відповідності до наказу Університету державної фіскальної служби України № 212-К від 15.04.2019, на посаді директора Львівського навчально-наукового інституту Університету державної фіскальної служби України (надалі-Інституту), маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , діючи умисно та з корисливих мотивів, достовірно знаючи що відповідно до ч. 11 ст. 55 ЗУ «Про вищу освіту» під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів і т.д. укладенню трудового контракту передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти, в окремих випадках, у разі неможливості забезпечити освітнього процесу вищевказаними наявними штатними працівниками вакантні посади заміщуються за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення посад у поточному році (ч. 12 ст. 55 ЗУ «Про вищу освіту»), маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , шляхом обману, повторно, запропонував останній посаду доцента кафедри економічних дисциплін Інституту, при умові здійснення нею офіційних платежів за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання сертифікату міжнародного зразка зі знання англійської мови на комерційній основі. ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , ОСОБА_3 в другій половині жовтня 2019 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), в телефонній розмові ОСОБА_3 узгодив із ОСОБА_9 процедуру її працевлаштування та суму грошових коштів, які мав намір отримати під видом офіційної оплати за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання сертифікату міжнародного зразка зі знання англійської мови в загальному розмірі 1800 доларів США, при цьому з метою надання вигляду правдивості своїм намірам, запропонував останній написати заяву на працевлаштування, передати йому трудову книжку та зобов`язався згодом видати ОСОБА_9 наказ про призначення на посаду доцента кафедри економічних дисциплін Інституту. Водночас, ОСОБА_9 будучи введеною в оману ОСОБА_3 щодо кваліфікаційних вимог необхідних для працевлаштування її на посаду доцента кафедри економічних дисциплін Інституту, довіряючи йому та не усвідомлюючи його злочинні наміри, у другій половині жовтня 2019 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи по АДРЕСА_3 , передала ОСОБА_3 грошові кошти двома траншами, на загальну суму 1800 доларів США, як офіційну оплату нібито за проходження курсів підвищення кваліфікації, здачі кваліфікаційних іспитів та отримання сертифікату міжнародного зразка зі знання англійської мови на комерційній основі. Таким чином, ОСОБА_3 , шляхом обману, повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 , в сумі 1800 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України еквівалентно 44 640 грн, чим спричинив їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Додатково зазначив, заподіяна потерпілим шкода ним відшкодована в повному обсязі. У вчиненому щиро розкаявся та просить суд суворо не карати.

За згодою сторін, згідно ч. 3ст. 349 КПК Українисудом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст.349,394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.190 та ч.2 ст.190 КК України.

Його дії органом досудового розслідування, вірно кваліфіковано за ч.1 ст.190 КК України, оскільки такий заволодів чужим майном, шляхом обману (шахрайство).

Окрім цього, його дії органом досудового розслідування, вірно кваліфіковано за ч.2ст.190 КК України, оскільки такий повторно заволодів чужим майном, шляхом обману (шахрайство).

Відповідно до ч. 2ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно дост. 12 КК України, злочини, передбачені ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, є проступком та не тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незадовільний стан здоров`я, являється особою з інвалідністю ІІІ групи, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, добровільну сплату грошової допомоги у розмірі 50 000 грн. на ЗСУ.

Обставинами,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно дост. 66 КК України, визнає його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку усім потерпілим.

Обставин,які відповіднодост.67КК України,обтяжують покаранняобвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно додосудової доповідістаршого інспектораЛичаківського районноговідділу філіїДержавної установи«Центр пробації»у Львівськійобласті ОСОБА_11 від 09.03.2022,ризик вчиненняповторного кримінальногоправопорушення таризик небезпекидля суспільстваобвинуваченого ОСОБА_3 є середній. На думку органу пробації, виправлення особи можливе без ізоляції від суспільства.

За положенням ч. 2ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищенаведенета конкретніобставини справи,за якихвчинено діяння,беручи доуваги даніпро особуобвинуваченого ОСОБА_3 ,наявність обставин,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого,та відсутністьобставин,що обтяжуютьпокарання, ОСОБА_3 слід визначити покарання в межах санкції ч. 1ст. 190 та ч.2 ст.190 КК Україниу виді штрафу, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів.

Згідно із ч.1ст.70 КК Українипри сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Таким чином, остаточне покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч.1ст.70 КК Україниза сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільні позови ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на залучення експертів в користь державного бюджету України в розмірі 3 269 грн.

Питання речових доказів необхідно вирішити відповідно дост. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст.ст.368,371,373,374 КПК України,суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.190, ч. 2 ст.190 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 1ст. 190 КК України штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.;

- за ч.2 ст.190 КК України- штраф у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (тисячу сімсот) грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 визначити покарання у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (тисячу сімсот) грн.

Цивільні позови ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в користь державного бюджету України в розмірі 3 269 грн.

Речові докази:

Витяг з наказу №371 від 10.10.2019 вих.№11 від 12.11.2019, витяг з наказу №371 від 10.10.2019 вих. №10 від 12.11.2019, витяг з наказу №371 від 10.10.2019 вих.№12 від 12.11.2019 та розписку від 27.11.2019 залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6ст.376 КПК Україникопію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1