Постанова

від 12.10.2022 по справі 201/4483/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4687/22 Справа № 201/4483/20 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпріапеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«МІСТО СТАЙЛ»на рішенняЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 26січня 2022року уцивільній справіза позовомДніпровської міськоїради до ОСОБА_1 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«МІСТО СТАЙЛ»,третя особа-Департамент адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради,про звільненнясамовільно зайнятоїземельної ділянкишляхом знесеннябудівлі,визнання недійснимдоговору іпотеки,припинення прававласності таскасування державноїреєстрації прававласності,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що Дніпровська міська рада, відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є представницьким органом місцевого самоврядування.

Земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, в силу ст.ст.80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст.26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради з питання укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі магазину», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснено за ОСОБА_1 22 листопада 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., номер запису про право власності: 34305265, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101, на підставі технічного паспорту, серії та номеру: 10519, акта без номера, виданих 24 жовтня 2019 року ТОВ «КОНЦЕПТ К». Реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна здійснено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер рішення: 49849586 від 25 листопада 2019 року.

09 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В.Ю. здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, номер запису про право власності: 40484622) за ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» на підставі договору іпотеки, серія та номер: 25 від 31 серпня 2020 року; повідомлення іпотекодержателя, серія та номер: б/н від 04 січня 2021 року, видавник: ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» та ОСОБА_1 ; заяви іпотекодержателя, серія та номер: 44, 45 від 09 лютого 2021 року, видавник: ТОВ «МІСТО СТАЙЛ».

Також позивач зазначив, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з будівлі магазину, літ. А-1, споруд, літ. I, площею 149,0 кв.м., розташоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт і декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

Тобто, внаслідок самочинного будівництва вказаної будівлі магазину з користування Дніпровської міської ради поза її волею вибула земельна ділянка по АДРЕСА_1 , чим порушено законні права власника земель, що належать до комунальної власності на самостійне володіння, користування та розпорядження нею.

Враховуючи викладене, Дніпровська міська рада, з урахуванням уточнень, просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 25 від 31 серпня 2020 року, укладений між ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» (Код ЄДРПОУ: 41675217) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), посвідчений 09 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В.Ю. на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, номер запису про право власності: 40484622); припинити право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з будівлі магазину, літ. А-1, споруд, літ. I, площею 149,0 кв.м., та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за: ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 34305265 від 22 листопада 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.; ТОВ «МІСТО СТАЙЛ», номер запису про право власності: 40484622 від 09 лютого 2021 року, реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В.Ю.; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, загальною площею 149,0 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна, яке складається з будівлі магазину, літ. А-1, споруд, літ. I, площею 149,0 кв.м.; судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2022 року позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «МІСТО СТАЙЛ», третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договору іпотеки, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, серія та номер: 25 від 31 серпня 2020 року, укладений між ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» та ОСОБА_1 , посвідчений 09 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В.Ю. на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, номер запису про право власності: 40484622). Припинено право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з будівлі магазину, літ. А-1, споруд, літ. I, площею 149,0 кв.м. та скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за: - ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 34305265 від 22 листопада 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.; - ТОВ «МІСТО СТАЙЛ», номер запису про право власності: 40484622 від 09 лютого 2021 року, реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В.Ю. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, загальною площею 149,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна, яке складається з будівлі магазину, літ. А-1, споруд, літ. I, площею 149,0 кв.м.Також стягнуто із ОСОБА_1 та ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» на користь Дніпровської міської ради судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 3 153, 00 грн з кожного.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовано нерухоме майно, а саме будівля магазину, літ. А-1, споруди, літ. I, площею 149,0 кв.м., не надавалась у користування, належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу ст.ст.80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст.26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснено за ОСОБА_1 22 листопада 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., номер запису про право власності: 34305265, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101, на підставі технічного паспорту, серії та номеру: 10519, акта без номера, виданих 24 жовтня 2019 року ТОВ «КОНЦЕПТ К».

Реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна здійснено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер рішення: 49849586, від 25 листопада 2019 року.

09 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В.Ю. здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, номер запису про право власності: 40484622) за ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» на підставі:

- договору іпотеки, серія та номер: 25 від 31 серпня 2020 року;

- повідомлення іпотекодержателя, серія та номер: б/н від 04 січня 2021 року, видавник: ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» та ОСОБА_1 ;

- заяви іпотекодержателя, серія та номер: 44, 45 від 09 лютого 2021 року, видавник: ТОВ «МІСТО СТАЙЛ».

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що будівля магазину, літ. А-1, споруди, літ. I, площею 149,0 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 , збудована без декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети та яка належить до земель комунальної власності, а тому дійшов висновку про задоволення позову Дніпровської міської ради в повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може погодитися у повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто, спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 144Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 83Земельного кодексуУкраїни землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки), виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог даної статті презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.

Згідно вимог частини 1 статті 122Земельного кодексуУкраїни міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У пунктах 6.23-6.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 (провадження №12-115гс19) зазначено, що: «за положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, первинна реєстрація права власності на будівлю магазину, літ. А-1, споруди, літ. I, площею 149,0 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена на підставі технічного паспорту, серії та номеру: 10519, акта без номера, виданих 24 жовтня 2019 року ТОВ «КОНЦЕПТ К».

Водночас, пунктом 10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій, встановлено, що під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, утворений у результаті нового будівництва чи реконструкції, на об`єкт незавершеного будівництва автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, або у разі проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт.

Таким чином, враховуючи те, що будівля магазину, літ. А-1, споруди, літ. I, площею 149,0 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано без декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети та яка належить до земель комунальної власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність ознак самочинного будівництва у вказаного нерухомого майна.

При цьому, у пункті 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (провадження №12-143гс18) колегія суддів вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Відтак, не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19) вказано, що: «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 (провадження №12-234гс18) зроблено висновок, що: «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

У постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі №200/2192/18 провадження №61-19765св19 зроблено висновок, що «ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому, обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України».

У своїй скарзі апелянт також посилається на те, що ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» набуло право власності на вказані споруди у встановленому законодавством України порядку, шляхом проходження процедури реєстрації, спеціально спрямованої на надання додаткової безпеки власнику майна, здійснення якої відноситься до виключної компетенції держави.

Проте, згідно із частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що знесення самочинно збудованого об`єкта є крайнім заходом і можливе лише, коли використано усі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень.

Так, згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Пунктом «б» ч.1 ст.211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Суд першої інстанції, на підставі вищевикладеного, дійшов висновку, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, тому ОСОБА_1 в силу закону не набув права власності на нього та у останнього були відсутні правові підстави для розпорядження даним об`єктом, оскільки право розпоряджатись майном є складовою частиною права власності.

При цьому, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво в силу ч.2 ст.376 ЦК України права власності не породжує і нічого не змінює для цілей застосування, зокрема, ч.4 ст.376 ЦК України, а отже земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 підлягає звільненню та приведенню її за рахунок ОСОБА_1 до стану, придатного для використання, шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна, яке складається з будівлі магазину, літ. А-1, споруд, літ. I, площею 149,0 кв.м.

Водночас, у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі №725/5630/15-ц Велика Палата Верховного Суду відзначила, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Крім того, вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню.

Наведене свідчить, що знесення самочинно збудованого об`єкта є крайнім заходом і можливе лише, коли використано усі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки під час розгляду справи не встановлено порушення як прав позивача, так і прав інших осіб, суспільних інтересів, таким самочинним будівництвом спірної будівлі магазину.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині вирішення позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «МІСТО СТАЙЛ», третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі підлягає скасуванню з ухваленням у відповідній частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог із зазначених вище підстав, при цьому, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО СТАЙЛ» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2022 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО СТАЙЛ», третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова