Постанова

від 31.05.2023 по справі 201/4483/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 201/4483/20

провадження № 61-12125св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО СТАЙЛ»,

третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року Дніпровська міська рада звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО СТАЙЛ» (далі - ТОВ «МІСТО СТАЙЛ») про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договору іпотеки, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява Дніпровської міської ради мотивована тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Дніпровська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування. Земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу статей 80, 83 ЗК України та статей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради з питання укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра за об`єктом: «Капітальний ремонт будівлі магазину», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснено за ОСОБА_1 22 листопада 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., номер запису про право власності: 34305265, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101, на підставі технічного паспорту, серії та номеру: 10519, акта без номера, виданих 24 жовтня 2019 року ТОВ «КОНЦЕПТ К». Реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна здійснено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер рішення: 49849586 від 25 листопада 2019 року.

09 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В. Ю. здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, номер запису про право власності: 40484622) за ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» на підставі договору іпотеки, серія та номер: 25 від 31 серпня 2020 року; повідомлення іпотекодержателя, серія та номер: б/н від 04 січня 2021 року, видавник: ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» та ОСОБА_1 ; заяви іпотекодержателя, серія та номер: 44, 45 від 09 лютого 2021 року, видавник: ТОВ «МІСТО СТАЙЛ».

Нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із: будівлі магазину літ. А-1, споруд, літ. I, площею 149,0 кв. м, розташоване на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт і декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

Тобто, внаслідок самочинного будівництва вказаної будівлі магазину з користування Дніпровської міської ради поза її волею вибула земельна ділянка по АДРЕСА_1 , чим порушено законні права власника земель, що належать до комунальної власності на самостійне володіння, користування та розпорядження нею.

З урахуванням зазначеного, Дніпровська міська рада, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 25 від 31 серпня 2020 року, укладений між ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» та ОСОБА_1 , посвідчений 09 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В. Ю. на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, номер запису про право власності: 40484622);

- припинити право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: будівлі магазину літ. А-1, споруд літ. I, площею 149,0 кв. м;

- скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за:

- ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 34305265 від 22 листопада 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.;

-ТОВ «МІСТО СТАЙЛ», номер запису про право власності: 40484622 від 09 лютого 2021 року, реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В. Ю.;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, загальною площею 149,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна, яке складається із: будівлі магазину літ. А-1, споруд літ. I, площею 149,0 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2022 року, ухваленим у складі судді Федоріщева С. С., позов Дніпровської міської ради задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки серія та номер 25 від 31 серпня 2020 року, укладений між ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» та ОСОБА_1 , посвідчений 09 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В. Ю. на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, номер запису про право власності: 40484622).

Припинено право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: будівлі магазину літ. А-1, споруд літ. I, площею 149,0 кв. м, та скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за:

- ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 34305265 від 22 листопада 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О.;

- ТОВ «МІСТО СТАЙЛ», номер запису про право власності: 40484622 від 09 лютого 2021 року, реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В. Ю.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 149,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна, яке складається із: будівлі магазину літ. А-1, споруд літ. I, площею 149,0 кв. м.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що будівля магазину літ. А-1, споруди літ. I, площею 149,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , збудована без декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети та яка належить до земель комунальної власності, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договору іпотеки, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2022 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «МІСТО СТАЙЛ», третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі та відмовляючи у задоволенні цих вимог, апеляційний суд виходив із того, що знесення самочинно збудованого об`єкта є крайнім заходом і можливе лише, коли використано усі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень, а суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив порушення як прав позивача, так і прав інших осіб, суспільних інтересів таким самочинним будівництвом спірної будівлі магазину, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності є законним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2022 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі та рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, не врахував законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради, яке полягає у тому, що знаходження самочинного будівництва на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради, порушує законне право міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси громади в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпоряджання землею, що є порушенням економічних інтересів громади.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) та у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18 (провадження № 61-19765св19), від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16 (провадження № 61-14898св21).

Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному провадження не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовано нерухоме майно, а саме: будівля магазину літ. А-1, споруди літ. I, площею 149,0 кв. м, не надавалась у користування, належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу статей 80, 83 ЗК України та статей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснено за ОСОБА_1 22 листопада 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., номер запису про право власності: 34305265, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101, на підставі технічного паспорту, серії та номеру: 10519, акта без номера, виданих 24 жовтня 2019 року ТОВ «КОНЦЕПТ К».

Реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна здійснено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер рішення: 49849586, від 25 листопада 2019 року.

09 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В. Ю. здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1969609312101, номер запису про право власності: 40484622) за ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» на підставі:

- договору іпотеки, серія та номер: 25 від 31 серпня 2020 року;

- повідомлення іпотекодержателя, серія та номер: б/н від 04 січня 2021 року, видавник: ТОВ «МІСТО СТАЙЛ» та ОСОБА_1 ;

- заяви іпотекодержателя, серія та номер: 44, 45 від 09 лютого 2021 року, видавник: ТОВ «МІСТО СТАЙЛ».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 6.30-6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зроблено висновок, що «законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва».

У постанові від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна, а визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом.

У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19) Верховний Суд дійшов висновку, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Крім того, про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективними способами захисту, вказував Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, у справі, що переглядається, вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності не забезпечать усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

Ефективним способом захисту прав власника (користувача) земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, спричиненого таким порушенням, є вимога про знесення самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України і вирішення такої вимоги виключає застосування інших вимог.

Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи було ТОВ «МІСТО СТАЙЛ», натомість позовні вимоги про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої споруди були заявлені Дніпровською міською радою до ОСОБА_1 , який не є належним відповідачем за цією вимогою.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 (провадження № 61-5275св21) та у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 201/4483/20 (провадження № 61-12125св22).

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпропетровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

При цьому, за загальним правилом, відмова у задоволенні позовних вимог з підстав їх пред`явлення до неналежного відповідача не перешкоджає повторному зверненню до суду із такими ж вимогами до належного відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог Дніпропетровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги підлягає зміні лише мотивувальна частина судового рішення, а по суті вирішення позову - залишається без змін, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта