Постанова

від 20.10.2022 по справі 640/11800/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11800/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "15" липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, Львівської міської громадської організації «Відродження Знесення» до Міністерства екології та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівське комунальне підприємство «Зелене місто» про визнання протиправним та скасування висновку від 15.04.2019 № 7-03/12-2018411528/1,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Мурованська сільська рада об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, Львівська міська громадська організація «Відродження Знесення» звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати протиправним і скасувати висновок від 15.04.2019 №7-03/12-2018411528/1 Міністерства екології та природних ресурсів України з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Будівництво механіко-біологічного комплексу з перенавантаження та переробки твердих відходів у АДРЕСА_1 », виданого за замовленням Львівського комунального підприємства «Зелене місто».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний висновок підлягає визнанню протиправним і скасуванню, оскільки допущено порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, в результаті якої видано названий висновок, а також безпідставно та необґрунтовано не враховано результатів участі громадськості щодо неможливості провадження планової діяльності через непоправний вплив на довкілля, не здійснено дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити планову діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу вже наявних об`єктів на території, де здійснюватиметься планова діяльність. При цьому, у позовній заяві наголошено на тому, що громадські слухання, проведення яких було сплановано на 25.01.2019, є такими, що не відбулися, у зв`язку з тим, що на них не було дотримано процедури їх проведення, дотримання якої є обов`язковою умовою проведення громадських слухань, зокрема, в повній мірі не було оголошено регламент громадських слухань та іншу інформацію, яка згідно з Порядком проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №989, повинна бути повідомленою головуючим. Також позивачами вказано, що права ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є жителями районів, що є наближеним до території, де здійснюватиметься планова діяльність, та ЛМГО «Відродження Знесіння», Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, що діють в інтересах та від ім`я інших жителів м. Львова, порушено тим, що їх зауваження та пропозиції безпідставно не враховано при здійсненні оцінки впливу на довкілля, а також у зв`язку з порушенням процедури проведення громадських слухань, внаслідок чого останнім не надано можливості реалізувати їхнє право на обговорення зауважень та пропозицій щодо здійснення планової діяльності, висловлення нових зауважень та надання нових пропозицій. Крім того, за твердженнями позивачів, висновки Міністерства явно призведуть до заподіяння непоправної шкоди довкіллю, здоров`ю населенню, що проживають на території, що наближена до території, де планується здійснення планової діяльності, у тому числі здоров`ю позивачів, у зв`язку з чим проживання на зазначених територіях у подальшому буде неможливим.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "15" липня 2021 р. у задоволення позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не порушено права та охоронювані законом інтересів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області. У той же час, зауваження та пропозиції Львівської міської громадської організації «Відродження Знесення» та ОСОБА_3 розглянуті та частково враховані, що свідчить про реалізацію останніми права на участь у громадському обговоренні за умови подання ними відповідних пропозицій та зауважень, чого рештою позивачів зроблено не було.

Також суд першої інстанції зазначив, що твердження позивачів про неможливість провадження планової діяльності через непоправний вплив на довкілля, з огляду на не дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити планову діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу вже наявних об`єктів на території, де здійснюватиметься планова діяльність, ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях позивачів, які не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами на час розгляду судом даної адміністративної справи.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що підставою для скасування судового рішенні на підставі ч. 3 ст. 317 КАС України.

Також скаржник зазначив, що незаконним і необґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень прав та інтересів позивачів у межах спірних правовідносин з боку відповідача, що позбавляє права таких осіб на звернення з даним позовом до суду.

Крім того, суд першої інстанції не встановив, що відповідачем порушено право позивачів на участь у громадському обговоренні планової діяльності ЛКП «Зелене місто», оскільки відповідач належним чином не виконав свого обов`язку щодо проведення громадських слухань. Окрім того, організатор громадських слухань не здійснив реєстрацію всіх присутніх на таких слуханнях осіб, серед яких є і позивачі, що в свою чергу теж призвело до порушення Порядку. Судом не взято до уваги, що відповідачем не враховано загальну думку громадськості, зокрема й позивачів, щодо неможливості здійснення планової діяльності через екологічну небезпеку для жителів м. Львова, а особливо тих, хто проживає на максимально наближених територіях до території, де планується планова діяльність.

З-поміж іншого, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно трактує норму Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а саме, що Закон визначає виключні підстави для визнання громадських слухань такими, що не відбулися лише при настанні двох обставин: на громадські слухання не з`явився їх організатор; на громадські слухання не з`явився суб`єкт господарювання, оскільки Законом не встановлено, що це є вичерпний перелік підстав для визнання громадських слухань такими, що не відбулися.

Також скаржник вказує, що примітка «Якщо під час провадження господарської діяльності, буде виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров`я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планової діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню» вже вказує на можливість значного негативного впливу планової діяльності на життя та здоров`я людей.

Крім того, судом першої інстанції не досліджено обставин щодо не проведення оцінки негативно транскордонного впливу на довкілля у зв`язку з плановою діяльністю ЛКП «Зелене місто», проведення якої згідно Закону є обов`язковою.

Серед іншого, скаржник вказує, що судом не враховано те, що висновки звіту призведуть у процесі здійснення планової діяльності до порушення будівельних норм та правил.

Відповідач, третя особа подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством екології та природних ресурсів України сформовано висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів у АДРЕСА_1 » від 15.04.2019 №7-03/12-2018411528/1, у якому, у тому числі, наведено опис та оцінку можливого впливу на довкілля планованої діяльності та визначено екологічні умови провадження планованої діяльності. При цьому, у наведеному висновку зроблено примітку наступного змісту «Якщо під час провадження господарської діяльності, буде виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров`я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню».

Вважаючи вказаний висновок протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачі звернулись з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України «Про оцінку впливу на довкілля».

У силу п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»)

Суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», звіт з оцінки впливу на довкілля включає: 1) опис планованої діяльності, зокрема: опис місця провадження планованої діяльності; цілі планованої діяльності; опис характеристик діяльності протягом виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності, у тому числі (за потреби) роботи з демонтажу, та потреби (обмеження) у використанні земельних ділянок під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; опис основних характеристик планованої діяльності (зокрема виробничих процесів), наприклад, виду і кількості матеріалів та природних ресурсів (води, земель, ґрунтів, біорізноманіття), які планується використовувати; оцінку за видами та кількістю очікуваних відходів, викидів (скидів), забруднення води, повітря, ґрунту та надр, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення, які виникають у результаті виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 2) опис виправданих альтернатив (наприклад, географічного та/або технологічного характеру) планованої діяльності, основних причин обрання запропонованого варіанта з урахуванням екологічних наслідків; 3) опис поточного стану довкілля (базовий сценарій) та опис його ймовірної зміни без здійснення планованої діяльності в межах того, наскільки природні зміни від базового сценарію можуть бути оцінені на основі доступної екологічної інформації та наукових знань; 4) опис факторів довкілля, які ймовірно зазнають впливу з боку планованої діяльності та її альтернативних варіантів, у тому числі здоров`я населення, стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок), ґрунтів, води, повітря, кліматичні фактори (у тому числі зміна клімату та викиди парникових газів), матеріальні об`єкти, включаючи архітектурну, археологічну та культурну спадщину, ландшафт, соціально-економічні умови та взаємозв`язки між цими факторами; 5) опис і оцінку можливого впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (за наявності - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний вплив), зумовленого: виконанням підготовчих і будівельних робіт та провадженням планованої діяльності, включаючи (за потреби) роботи з демонтажу після завершення такої діяльності; використанням у процесі провадження планованої діяльності природних ресурсів, зокрема земель, ґрунтів, води та біорізноманіття; викидами та скидами забруднюючих речовин, шумовим, вібраційним, світловим, тепловим та радіаційним забрудненням, випроміненням та іншими факторами впливу, а також здійсненням операцій у сфері поводження з відходами; ризиками для здоров`я людей, об`єктів культурної спадщини та довкілля, у тому числі через можливість виникнення надзвичайних ситуацій; кумулятивним впливом інших наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності, з урахуванням усіх існуючих екологічних проблем, пов`язаних з територіями, які мають особливе природоохоронне значення, на які може поширитися вплив або на яких може здійснюватися використання природних ресурсів; впливом планованої діяльності на клімат, у тому числі характер і масштаби викидів парникових газів, та чутливістю діяльності до зміни клімату; технологією і речовинами, що використовуються; 6) опис методів прогнозування, що використовувалися для оцінки впливів на довкілля, зазначених у пункті 5 цієї частини, та припущень, покладених в основу такого прогнозування, а також використовувані дані про стан довкілля; 7) опис передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення значного негативного впливу на довкілля, у тому числі (за можливості) компенсаційних заходів; 8) опис очікуваного значного негативного впливу діяльності на довкілля, зумовленого вразливістю проекту до ризиків надзвичайних ситуацій, заходів запобігання чи пом`якшення впливу надзвичайних ситуацій на довкілля та заходів реагування на надзвичайні ситуації; 9) визначення усіх труднощів (технічних недоліків, відсутності достатніх технічних засобів або знань), виявлених у процесі підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля; 10) усі зауваження і пропозиції, що надійшли до уповноваженого територіального органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - до уповноваженого центрального органу після оприлюднення ними повідомлення про плановану діяльність, а також таблицю із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтування відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень та пропозицій, що надійшли в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 5 цього Закону; 11) стислий зміст програм моніторингу та контролю щодо впливу на довкілля під час провадження планованої діяльності, а також (за потреби) планів післяпроектного моніторингу; 12) резюме нетехнічного характеру інформації, зазначеної у пунктах 1 - 11 цієї частини, розраховане на широку аудиторію; 13) список посилань із зазначенням джерел, що використовуються для описів та оцінок, що містяться у звіті з оцінки впливу на довкілля.

Суб`єкт господарювання подає звіт з оцінки впливу на довкілля та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля в письмовій формі на паперових носіях та в електронному вигляді, а також визначену суб`єктом господарювання іншу додаткову інформацію, необхідну для розгляду звіту, за місцем провадження планованої діяльності уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноваженому центральному органу (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Приписами ч.ч. 1-5 ст. 7 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що громадське обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля проводиться з метою виявлення, збирання та врахування зауважень і пропозицій громадськості до планованої діяльності.

Громадськість має право подавати будь-які зауваження чи пропозиції, які, на її думку, стосуються планованої діяльності, без необхідності їх обґрунтування. Зауваження та пропозиції можуть подаватися в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) та усно під час громадських слухань із занесенням до протоколу громадських слухань. Письмові зауваження і пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених частиною сьомою статті 5 цього Закону та частиною шостою цієї статті.

Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган зобов`язаний забезпечити громадське обговорення у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля.

Громадське обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля, проводиться згідно із статтею 5 цього Закону.

Громадське обговорення планованої діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля проводиться у формі громадських слухань та у формі надання письмових зауважень і пропозицій (у тому числі в електронному вигляді).

Згідно з ч. 9 ст. 7 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля встановлює Кабінет Міністрів України.

На виконання вказаних законодавчих положень Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №989 затверджено Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля (надалі - Порядок №989).

Так, відповідно до п. 3 Порядку №989, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган забезпечує проведення громадських слухань у процесі громадського обговорення планованої діяльності шляхом: оприлюднення оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, а в разі необхідності - оголошення про проведення повторних громадських слухань; проведення громадських слухань; розгляду, повного врахування, часткового врахування або обґрунтованого відхилення зауважень і пропозицій громадськості, отриманих під час громадських слухань; підготовки і оприлюднення шляхом внесення до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля звіту про громадське обговорення.

У силу п. 10 Порядку №989, громадські слухання вважаються такими, що не відбулися, якщо на такі слухання не з`явився: 1) їх організатор; 2) суб`єкт господарювання. У разі визнання громадських слухань такими, що не відбулися у зв`язку з неявкою організатора громадських слухань, проводяться повторні громадські слухання. Опублікування оголошення про проведення повторних громадських слухань та проведення повторних громадських слухань здійснюється за рахунок організатора громадських слухань.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що проведення громадського обговорення є однією зі стадій оцінки впливу на довкілля, яке проводиться як у формі громадських слухань, так і у формі надання письмових зауважень і пропозицій.

За твердженнями осіб, які беруть участь у справі, громадські слухання з обговорення відповідного звіту були призначені на 25.01.2019 о 15 год. 00 хв. у приміщенні актового залу Личаківської районної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. К. Левицького, 67. Разом з тим, позивачами наголошено на тому, що вказані громадські слухання є такими, що не відбулися, у зв`язку з тим, що на них не було дотримано процедури їх проведення, дотримання якої є обов`язковою умовою проведення громадських слухань, зокрема, в повній мірі не було оголошено регламент громадських слухань та іншу інформацію, яка згідно з Порядку №989, підлягала бути повідомленою головуючим.

З матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2019 року в Реєстрі ОВД підприємством оголошено про початок обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. Цього ж дня було опубліковано сам звіт.

На виконання вимог закону, оголошення про початок обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та сам звіт було розміщено у приміщенні Личаківської районної адміністрації. В засобах масової інформації оголошення опубліковано в газетах «Львівська пошта» № 103 (2115) та «Високий Замок» у встановлені строки. Доступ до звіту з оцінки впливу на довкілля було також забезпечено в приміщенні підприємства, про що було повідомлено в оголошенні.

25 січня 2019 року у встановленому порядку, в строки визначені ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля» та вказані в оголошені про початок обговорення, відбулися громадські слухання у приміщенні актового залу Личаківської районної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. К Левицького, 67.

У процесі громадського обговорення забезпечили явку як організатор, так і суб`єкт господарювання.

Отже, громадські слухання щодо обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля вважаються такими, що відбулися. В той же час, у протоколі громадських слухань, а також відеозаписом, що знаходиться у відкритому доступі, підтверджується факт їх проведення.

Тож, Міністерство екології та природних ресурсів України забезпечило організацію та їх проведення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу п. 10 Порядку №989 громадські слухання вважаються такими, що не відбулися, лише у двох випадках, а саме: якщо на такі слухання не з`явився: 1) їх організатор; 2) суб`єкт господарювання. Інших випадків для визнання громадських слухань такими, що не відбулись, положеннями ані Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», ані Порядку №989, які містять спеціальні правові норми у сфері регулювання правових та організаційних засад оцінки впливу на довкілля, не визначено.

Отже, твердження позивачів про те, що громадські слухання, призначені на 25.01.2019, не відбулись, не знайшли свого підтвердження.

Крім того, позивачі не були позбавлені права на участь у громадському обговоренні шляхом надання письмових зауважень і пропозицій.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та інформації, розміщеної за Інтернет-посиланням http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-528, серед осіб, які звернулись з даним позовом до суду, лише двоє - Львівська міська громадська організація «Відродження Знесення» та ОСОБА_3 - скористались правом на подання зауважень та пропозицій. При цьому, зауваження Львівської міської громадської організації «Відродження Знесення» та ОСОБА_3 частково враховані. Решта ж позивачів таким правом не скористалась.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Приписи ч. 1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, положення ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді

Здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

04.11.1950 підписано Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 (надалі - Конвенція).

Європейською Комісією за демократію через право (Венеціанською Комісією) у Доповіді «Про верховенство права», що затверджена Венеціанською комісією на 86 пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011 року), зазначено, що однією зі складових верховенства права с правова визначеність, яка вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46).

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово висловлював свою позицію, у відповідності до якої принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Зокрема, на думку сулу, вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права, тлумачитися у спосіб, сумісний з верховенством права і найбільш сприятливий для особи (рішення у справах «ГІолторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003, заява №38812/97, §155, «Олександр Волков проти України» (Olcksandr Volkov v. Ukraine), від 09.01.2013. заява №21722/11, §170, «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine) від 14.10.2010, заяви №23759/03 та №37943/06, §57).

При цьому, під терміном «закон» слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» і «передбачуваності». «Закон» повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як «закон», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (рішення у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), рішення від 23.06.1995, заява №18139/91, §37).

З огляду на викладене, суб`єкт, який звертається до суду за захистом, має обґрунтувати порушення своїх прав, і таке порушення має бути, по-перше, реальним, а по-друге, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З п.п. 2-3 ст. 9 Конвенції слідує, що доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді забезпечується в рамках національного законодавства сторони, а наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках Конвенції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування «зацікавленою громадськістю» судової процедури, яка забезпечується Конвенцією, не виключає передбачених в рамках національного законодавства механізмів захисту порушення того чи іншого права згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя. При цьому, судова процедура, серед іншого, має бути, зокрема, справедливою.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перегяка та Шереметьєв проти України»).

Наведена практична міжнародна правова позиція знаходить своє відображення у ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист певним шляхом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не порушував права та охоронювані законом інтересів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області. У той же час, зауваження та пропозиції Львівської міської громадської організації «Відродження Знесення» та ОСОБА_3 розглянуті та частково враховані, що свідчить про реалізацію останніми права на участь у громадському обговоренні за умови подання ними відповідних пропозицій та зауважень, чого рештою позивачів зроблено не було.

Твердження позивачів про неможливість провадження планової діяльності через непоправний вплив на довкілля, з огляду на не дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити планову діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу вже наявних об`єктів на території, де здійснюватиметься планова діяльність, ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях позивачів, які не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами на час розгляду судом даної адміністративної справи.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів у АДРЕСА_1 » від 15.04.2019 №7-03/12-2018411528/1 містить у собі, зокрема, опис та оцінку можливого впливу на довкілля планованої діяльності та визначено екологічні умови провадження планованої діяльності, з урахуванням примітки наступного змісту «Якщо під час провадження господарської діяльності, буде виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров`я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню», що не позбавляє права в майбутньому в разі встановлення відповідних документально підтверджених обставин припинити будівництво або діяльність механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів у м. Львові на вул. Пластовій, 13.

Отже, оскаржуваний висновок сформований відповідачем у межах наданих йому повноважень та є правомірним.

Доводи скаржника про те, що наявність примітки «якщо під час провадження господарської діяльності, буде виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров`я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню» вже вказує на можливість значного негативного впливу планової діяльності на життя та здоров`я людей та довкілля, а також вказує, що оцінка впливу на довкілля планованої діяльності проведена неповно, без врахування в повному обсязі реального стану довкілля до здійснення планової діяльності та негативного впливу від планової діяльності на життя та здоров`я людей, на довкілля, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана примітка містить норму ст. 13 ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля», як елемент контролю в порядку здійснення після проектного моніторингу та не несе за собою жодних негативних висновків щодо проведеної оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів у АДРЕСА_1 », в тому числі реального стану довкілля та негативного впливу від планової діяльності в майбутньому. Тож, така позиція скаржника являється суб`єктивною позицією та не підтверджена належними й обґрунтованими доказами на підтвердження такої позиції.

Щодо доводів скаржника про не проведення оцінки негативно транскордонного впливу на довкілля у зв`язку з плановою діяльністю ЛКП «Зелене місто»,

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля» планована діяльність, яка може мати значний негативний транскордонний вплив на довкілля, підлягає оцінці транскордонного впливу на довкілля відповідно до міжнародних договорів України до прийняття рішення про провадження такої планованої діяльності.

Згідно зі ст. 3 Порядку прийняття рішення про здійснення транскордонної оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 877, транскордонна оцінка впливу на довкілля здійснюється за рішенням Міндовкілля на підставі наявної інформації про плановану діяльність або звернення іноземної держави з урахуванням вимог міжнародних договорів України. Під час розгляду та визначення можливого значного негативного транскордонного впливу на довкілля беруться до уваги масштаби планованої діяльності, місце її провадження, а також можливі наслідки.

Відповідно до ст. 5 Порядку Міндовкілля визначає наявність підстав для здійснення транскордонної оцінки впливу на довкілля згідно з міжнародними договорами України (у тому числі наявність значного негативного транскордонного впливу на довкілля) та приймає рішення про здійснення транскордонної оцінки впливу на довкілля за процедурою держави походження в разі:

1) коли суб`єктом господарювання в повідомленні про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, зазначено інформацію про наявність підстав для здійснення транскордонної оцінки впливу на довкілля;

2) коли на будь-якій стадії розгляду звіту з оцінки впливу на довкілля обласною, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією (відповідним підрозділом з питань екології та природних ресурсів), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів (далі - уповноважений територіальний орган) чи Міндовкіллям виявлено, що планована діяльність може мати значний негативний транскордонний вплив на довкілля;

3) отримання звернення іноземної держави стосовно необхідності здійснення транскордонної оцінки впливу на довкілля планованої діяльності.

Відповідачем під час підготовки Висновку з оцінки впливу на довкілля на підставі проведених досліджень, беручи до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля ЛКП «Зелене місто», встановлено відсутність транскордонного впливу. Відповідне підтвердження міститься в п. 3 розділу «Екологічні умов провадження планової діяльності» Висновку з оцінки впливу на довкілля (стор. 16).

Отже, беручи до уваги положення ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля», Порядок прийняття рішення про здійснення транскордонної оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 877, та інформацію вказану у Висновку з оцінки впливу на довкілля, а також відсутність будь яких звернень іноземної держави стосовно необхідності здійснення транскордонної оцінки впливу на довкілля планованої діяльності відсутні підстави для проведення транскордонної оцінки впливу на довкілля.

Що стосується доводів про те, що висновки яких досягнуто в звіті та оспорюваному висновку призведуть у процесі здійснення планової діяльності до порушення будівельних норм та правил, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки порушення будівельних норм та правил під час Будівництва механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів у м. Львові на вул. Пластовій, 13 не є предметом розгляду в цій справі. Крім того, ЛКП «Зелене місто», реалізовуючи намір розміщення сміттєпереробного комплексу у м. Львові, керувалося Земельним кодексом України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про відходи», Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», Законом України «Про землеустрій», ДБН Б.2.2-12 «Планування і забудова територій», Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження, в той час як вона підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Тож, з огляду на те, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, вона може бути розглянута за правилами загального позовного провадження, якщо суд першої інстанції дійде такого висновку.

Однак, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження.

Проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "15" - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко