Рішення

від 20.10.2022 по справі 640/10103/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року м. Київ № 640/10103/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 27.01.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно, на думку позивача, відмовив у зарахуванні спірного періоду роботи до загального трудового стажу з підстав наявності недоліків у заповненні трудової книжки, у зв`язку з чим позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі № 640/10103/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

На адресу суду 28 травня 2021 року, на виконання ухвали суду від 14 квітня 2021 року, ГУ ПФУ у м. Києві направило копію пенсійної справи позивача.

15 червня 2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав недостатністю загального страхового стажу у позивача.

04 липня 2021 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відсутність запису про звільнення свідчить про відсутність припинення трудових відносин. Продовження роботи особи жодним чином не може впливати на право призначення пенсії. Стаж позивача за ці періоди складає 39 років, 2 місяці і 11 днів, що підтверджується доданими до позову доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

18.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою встановленого зразка до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, листом від 01.03.2021 № 2600-0303-833414 відповідач відмовив в призначенні пенсії. У зазначеному листі відповідач вказує, що відповідно наданих документів про стаж (копія ідентифікаційного коду, диплом, трудова книжка), загальний страховий стаж складає 10 років 1 місяць 11 днів. До загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки з 28.11.1989 по 05.04.1991, оскільки дата в наказі про звільнення не відповідає даті звільнення; з 08.04.1991 - відсутній запис про звільнення; з 03.01.2002- відсутній запис про звільнення.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу при зверненні 18.02.2021р. до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виповнилося 60 років.

Щодо страхового стажу, то відповідачем з необхідних 28 років підтверджено 10 років 1 місяць 11 днів, тоді як не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки з 28.11.1989 по 05.04.1991, оскільки дата в наказі про звільнення не відповідає даті звільнення; з 08.04.1991 - відсутній запис про звільнення; з 03.01.2002- відсутній запис про звільнення.

Відповідно до записів трудової книжки та диплому позивач працював у періоди:

01.09.197901.01.1982 2/4/1(навчання згідно з дипломом)02.01.198201.01.19831/0/001.02.198302.01.19840/11/203.01.198403.06.19840/5/101.08.198415.11.19862/3/1516.11.198630.06.19881/7/1501.07.198814.11.19891/4/1428.11.198905.04.19911/4/808.04.199131.12.200312/8/24Записи виконані у відповідності до діючого на той час законодавства.

Варто зауважити, що Верховний Суд у постанові по справі № 754/14898/15-а від 06 березня 2018 року звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 викладено правову позицію, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд вважає, що не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.

Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи до страхового стажу.

Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3статті 44 Закону №1058.

Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу. Відсутність запису про звільнення свідчить за наявності занесеного в трудову книжку запису про прийняття на роботу свідчить про продовження трудової діяльності. Вимоги щодо звільнення як правовстановлюючої обставини для призначення пенсії за віком законодавство не містить.

Згідно з довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стаж позивача складає наступні періоди:

01.01.200426.11.20095/10/2601.12.200927.12.20090/0/2701.01.201024.01.20100/0/2401.02.201022.02.20100/0/2201.03.201024.03.20100/0/2401.04.201008.04.20100/0/801.05.201024.05.20100/0/2401.06.201023.06.20100/0/2301.07.201015.01.20110/6/1501.02.201115.12.20110/10/1501.01.201215.08.20120/7/1501.09.201215.09.20120/0/1501.10.201214.11.20120/1/1401.12.201214.07.20141/7/1401.08.201414.08.20140/0/1401.09.201414.09.20140/0/1401.10.201414.10.20140/0/1401.11.201414.11.20140/0/1401.01.201503.05.20161/4/301.03.201713.03.20170/0/1301.04.201731.05.20192/2/001.09.201930.09.20190/1/001.11.201931.12.20201/2/0Позивачем подано відповідачу трудову книжку та диплом для підтвердження стажу. Зазначені документи у сукупності з індивідуальними відомостями про застраховану особу підтверджують загальний стаж у розмірі 39 років, 2 місяці і 11 днів, що є достатнім для призначення пенсії в разі набуття пенсійного віку в 2021 році.

Суд звертає увагу, що згідно норм пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення позивачу відповідного виду пенсії.

Суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не призначення позивачу пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи, оскільки недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.

Суд зазначає, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу з огляду незарахування спірного періоду роботи до загального страхового стажу, враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище то належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірний період роботи до загального страхового стражу та призначити позивачу пенсію за віком, з що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 27.01.2021 року.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо підстав не зарахування до загально стажу роботи спірних періодів.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 16) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 27.01.2021 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя Є.В. Аблов