Постанова

від 29.09.2022 по справі 910/17345/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2022 р. Справа№ 910/17345/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.09.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 (повний текст складено 22.06.2021) (суддя Стасюк С.В.)

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 (повний текст складено 08.07.2021) (суддя Павленко Є.В.)

у справі №910/17345/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе"

до Приватного акціонерного товариства "Готель "Дніпро"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартленд"

про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням

В судовому засіданні 29.09.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» до Приватного акціонерного товариства «Готель «Дніпро» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартленд» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням - відмовлено повністю.

29.06.2021 судом прийнято додаткове рішення у справі, яким стягнуто з ТОВ «Петрос Кафе» на користь ПАТ «Готель «Дніпро» 27 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням у справі, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив:

- прийняти до розгляду нові докази, надані скаржником на підтвердження своїх доводів та заперечень як такі, що не могли бути подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від ТОВ «Петрос Кафе»;

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі № 910/17345/20 про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе»;

- прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе»; зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Готель «Дніпро» усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» та відвідувачами частиною нежитлового приміщення загальною площею 131, 7 кв.м., що розміщене на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю «Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2 та передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» за договором оренди частини нежитлового приміщення №2057 від 28.03.2016, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудницькою О.В. та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 5.

30.07.2021 зареєстровано надходження апеляційної скарги на додаткове рішення від 29.06.2021 з вимогами:

- змінити додаткове рішення від 29.06.2021 у справі № 910/14375/20 шляхом визначення до стягнення з ТОВ «Петрос Кафе» на користь ПАТ «Готель «Дніпро» судових витрат на послуги професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.; в іншій частині вимог у задоволенні заяви ПАТ «Готель «Дніпро» про стягнення судових витрат відмовити.

Апеляційний перегляд рішення здійснюється повторно, після скасування постановою Верховного Суду від 09.02.2022 прийнятої постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» (ТОВ «Петрос Кафе», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Готель «Дніпро» (надалі ПАТ «Готель «Дніпро», відповідач), у якому заявлені вимоги:

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Готель «Дніпро» усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» та відвідувачами частиною нежитлового приміщення загальною площею 131,7 кв.м., що розміщене на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю «Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2 та передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» за договором оренди частини нежитлового приміщення № 2057 від 28.03.2016, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудницькою О.В. та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору оренди №2057, починаючи з 27.10.2020, обмежено доступ позивача та відвідувачів до закладу, розташованого на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю «Дніпро» за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик 1/2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у позові відмовлено повністю.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/17345/20 стягнуто з ТОВ «Петрос Кафе» на користь ПрАТ «Готель «Дніпро» 27 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 910/17345/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Судове рішення у справі мотивовано тим, що позивачем на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, не надано належних, допустимих та достовірних доказів, з яких можливо було би встановити факти перешкоджання ТОВ «Петрос Кафе» у користуванні орендованим нерухомим майном; а існування між сторонами договірних відносин унеможливлює звернення позивача до суду із негаторним позовом.

Додаткове рішення мотивоване тим, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (86 875,00 грн.) не відповідає критеріям, що наведені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням встановлених обставин та складності справи, обсягу необхідності наданих адвокатом послуг порівняно з витраченим на це часом, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, умов договору, тривалості підготовчих та судових засідань, беручи до уваги заперечення позивача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про зменшення заявленої суми витрат на надану ПАТ «Готель «Дніпро» правничу допомогу у цій справі до 27 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що заявлений позов за своєю правовою природою не є негаторним, а тому висновок місцевого господарського суду щодо неможливості задоволення позову у зв`язку з неправильно обраним способом захисту порушеного права не відповідає фактичним обставинам справи.

Також скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відхилення наданих позивачем доказів не можуть вважатися належними і допустимими; оскільки суд першої інстанції безпідставно відхилив як належні докази, складені акти про обмеження доступу до орендованого приміщення, докази фотофіксації незаконних дій відповідача та докази звернення до правоохоронних органів.

Окрім цього, згідно доводів скаржника з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №628/1203/19, місцевим господарським судом не застосовано ч. 5 ст. 96 ГПК України щодо витребування оригіналу електронного доказу.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» у поданій апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів.

До суду 21.07.2021 від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги, зумовлені необхідністю надання тих доказів, про які було прямо зазначено у поданій апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга на додаткове рішення мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано фактичні обставини справи, які вказували на не співмірність заявлених до стягнення судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевий господарський суд не у повному обсязі врахував доводи, викладені у клопотанні про зменшення судових витрат, у зв`язку з чим не у повній мірі застосував принцип їх розумності та співмірності. Зокрема, на переконання скаржника, представники відповідача не вчиняли жодних дій, спрямованих на збір доказів, а обсяг матеріалів справи здебільшого зумовлений наявністю ідентичних документів щодо виконання позивачем вимог пожежної безпеки в орендованому приміщенні; додані до відзиву на позовну заяву докази - приписи інспектора щодо виявлених порушень пожежної безпеки не мали жодного доказового значення вирішення спірних правовідносин по суті, оскільки не впливали на обов`язок орендодавця чинити перешкоди орендарю у користуванні орендованим приміщенням.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Постановою Верховного Суду від 09.02.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 910/17345/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.05.2022 апеляційні скарги передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/17345/20.

Апеляційне провадження у справі №910/17345/20 за апеляційними скаргами ТОВ «Петрос Кафе» ухвалою від 11.05.2022 зупинено до повернення з Верховного Суду матеріалів справи №910/17345/20; матеріали справи №910/17345/20 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

06.06.2022 поновлено апеляційне провадження з розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/17345/20.

07.07.2022 розгляд справи №910/17345/20 відкладено; 04.08.2022, 15.09.2022 по розгляду апеляційних скарг оголошувалась перерва.

Явка представників сторін

Позивачем під час апеляційного провадження підтримувались доводи поданих ним апеляційних скарг.

Представник відповідача та третьої особи в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційних скарг позивача, просили їх відхилити.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відхилено, оскільки забезпечення присутності представника в судовому засіданні є правом сторони, а не обов`язком, явка представника позивача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, поважних причин, з яких не може бути здійснено судовий розгляд справи у відповідності до норм процесуального закону, суду не повідомлено і таких не встановлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції (в частині розгляду справи по суті)

28.03.2016 між ПАТ «Готель «Дніпро» (орендодавець) та ТОВ «Петрос Кафе» (орендар) укладено договір оренди №2057, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 131,7 кв. м, що розміщене на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю «Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2 (п.1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору оренди №2057 передбачено, що метою оренди є використання орендарем приміщення для організації та розміщення закладу громадського харчування.

Передача та повернення приміщення здійснюється за актами приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 2.1 договору оренди); договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2026 (п.7.1 договору).

На виконання умов договору оренди №2057 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вказане приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 28.03.2016.

Пунктом 3.3.2 договору оренди №2057 також передбачено, що орендодавець зобов`язаний не перешкоджати орендарю користуватися приміщенням на умовах цього договору.

Листом від 27.10.2020 №59/01 відповідач звернувся до позивача з проханням звільнити орендовані приміщення з метою проведення робіт з переобладнання та перепланування у строк до 29.10.2020 включно.

Листом від 30.10.2020 №30/10/20 позивач звернувся до відповідача з проханням припинити дії з виселення позивача з приміщення, усунути перешкоди у користуванні ним та забезпечити нормальний вільний доступ до орендованих приміщень.

27.10.2020, 30.10.2020 та 03.11.2020 представниками позивача в односторонньому порядку були складені акти про обмеження доступу до приміщення; 03.11.2020 адвокатом Бешлегою А. В. в інтересах позивача подано до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Печерське УП ГУНП у м. Києві) повідомлення у порядку статті 214 Кримінального кодексу України про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 186, 191 та 206 Кримінального кодексу України.

04.11.2020 інспектором Печерського УП ГУНП у м. Києві Майстренко Д. В. було видано талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення № 40953, № 41106, № 41809, № 41765, № 41828.

Позивачем до матеріалів справи надано копію відеозапису від 15.01.2021 з нагрудного відеореєстратора працівника слідчо-оперативної групи №0698, який здійснював виїзд на повідомлення щодо недопущення працівниками відповідача представника ТОВ «Петрос Кафе» до орендованих приміщень шляхом зачинення вхідних дверей. На переконання позивача, вказаним відеозаписом підтверджується вчинення перешкод ТОВ «Петрос Кафе» у користуванні орендованим приміщенням та обмеженні доступу до нього з боку ПАТ «Готель «Дніпро».

Позивач також надав до матеріалів справи докази про фотофіксацію на підтвердження вчинення перешкод у користуванні орендованим приміщенням.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції (в частині розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу)

02.12.2020 між ПАТ «Готель «Дніпро» та адвокатським об`єднанням «Юрімекс» (далі - Об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір від 02.12.2020), за умовами пункту 1 якого останнє зобов`язалося надати правову допомогу відповідачу з метою захисту його інтересів як захисника та представника зі всіма правами, що має клієнт.

Згідно з пунктом 4 договору від 02.12.2020 клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до пунктів 1.1- 1.4 додаткової угоди від 02.12.2020 №2 до договору від 02.12.2020 Об`єднання здійснює: підготовку та подання (надсилання від імені клієнта до Господарського суду міста Києва в межах справи №910/17345/20 відзиву на позов, а також доданих до нього документів (включаючи вивчення позовної заяви з доданими до неї документами, надсилання відзиву на позов з додатками іншій стороні, засвідчення копій документів, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат тощо); підготовку та подання (надіслання) від імені клієнта до Господарського суду міста Києва в межах справи заперечень, а також доданих до них документів (включаючи вивчення відповіді на відзив з доданими до неї документами, надіслання копій заперечень з додатками іншій стороні, засвідчення копій документів у разі необхідності тощо) (у випадку подання в межах справи № 910/17345/20 відповіді на відзив); представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в межах справи № 910/17345/20 у Господарському суді міста Києва за позовом ТОВ «Петрос Кафе» до ПАТ «Готель «Дніпро» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням (включаючи, але не обмежуючись, участь у судових засіданнях, надання усних та письмових пояснень тощо); складання та подання процесуальних документів (клопотань, заяв, заперечень проти клопотань/заяв, скарг тощо) в межах справи № 910/17345/20 у господарському суді першої інстанції, які не передбачені пунктами 1.1- 1.3 додаткової угоди № 2 та вчинення інших дій, необхідних для забезпечення належної реалізації прав і обов`язків клієнта та представництва інтересів клієнта, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, аналіз документів, наявних в матеріалах справи тощо.

Гонорар Об`єднання за надання правової допомоги, визначеної пунктом 1.3 додаткової угоди №2, розраховується шляхом множення часу (годин та/чи хвилин), витраченого Об`єднанням на надання правової допомоги, у розрахунку 2500,00 грн. за годину часу, витраченого адвокатом Об`єднання для участі у судовому засіданні (включаючи час, витрачений на підготовку до відповідного судового засідання, на проїзд до і з Господарського суду міста Києва для участі у судовому засіданні (що не може становити більше 40 хвилин в обидві сторони), очікування судового засідання у випадку затримки та безпосередньої участі у судовому засіданні (без урахування ПДВ) (пункт 2.1 додаткової угоди № 2).

За умовами пункту 2.2 додаткової угоди №2 гонорар за надання правової допомоги, визначеної пунктами 1.1, 1.2, 1.4, розраховується шляхом множення часу (годин та/чи хвилин), витраченого Об`єднанням на надання правової допомоги, у розрахунку 2500,00 грн. за 1 годину роботи адвоката Об`єднання (без урахування ПДВ).

Пунктом 4 додаткової угоди №2 сторони погодили, що клієнт сплачує гонорар та/або відшкодовує Об`єднанню накладні витрати протягом 20 робочих днів після отримання рахунку останнього на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі правової (правничої) допомоги, погодженого відповідно до даної додаткової угоди з визначеним розміром гонорару та/чи накладних витрат з зазначенням виконаного обсягу роботи за витраченого Об`єднанням часу.

08.06.2021 між ПАТ «Готель «Дніпро» та Об`єднанням було підписано акт надання послуг на загальну суму 86 875,00 грн. за надані останнім послуги під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Додатковим рішенням від 29.06.2022 суд першої інстанції стягнув на користь позивача 27 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з урахуванням встановлених обставин та складності справи, обсягу необхідності наданих адвокатом послуг порівняно з витраченим на це часом, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, умов договору, тривалості підготовчих та судових засідань, беручи до уваги заперечення позивача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Перегляд прийнятого у справі судового рішення від 03.06.2021 та додаткової постанови від 29.06.2021 за апеляційними скаргами позивача здійснюється апеляційним господарським судом за результатами нового розгляду після скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 та додаткової постанови від 29.06.2021 у справі № 910/17345/20 постановою Верховного Суду від 09.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У п.п. 81, 82 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у даній справі, зазначено:

- враховуючи висновок щодо застосування норми частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з твердженням скаржника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про прийняття до розгляду та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у цій справі, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві Трохимець А.О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 №12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, які (докази) підтверджують триваючий характер правопорушення та з об`єктивних причин не могли бути надані позивачем до місцевого господарського суду з огляду на ухвалення ним рішення від 03.06.2021, тобто до проведення зазначеної процесуальної дії (п. 81);

- крім того, апеляційним судом залишено поза увагою та без належної оцінки доводи скаржника про те, що ані умови договору оренди №2057, ані положення чинного законодавства не обмежують орендаря у праві доступу до орендованого приміщення у будь-який день та час доби протягом всього строку оренди, а тому в орендаря відсутній обов`язок завчасно повідомляти орендодавця про свій намір потрапити до орендованого приміщення з огляду на наявність чинного договору оренди (п. 82).

Виходячи з наведених вказівок по п. 82 постанови Верховного Суду у справі, апеляційний господарський суд погоджується з доводами скаржника щодо відсутності у орендаря обов`язку завчасно повідомляти орендодавця про свій намір потрапити до орендованого приміщення з огляду на наявність чинного договору оренди, однак, при заявлених підставах позову (наявності перешкод в користуванні орендованим майном) вказані доводи не входять до предмету доказування у справі, а позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача про отримання ключів для вільного проходу до приміщення, а отже належно не доведено факту таких перешкод тощо.

У апеляційній скарзі ТОВ «Петрос Кафе» заявлено клопотання про прийняття до розгляду нових доказів, наданих скаржником на підтвердження своїх доводів та заперечень, як таких, що не могли бути подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від ТОВ «Петрос Кафе».

Відповідно до імперативних вимог частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18 викладено правовий висновок про те, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже, вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Тому відповідно до частин третьої, восьмої статті 80 та частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити, чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи.

Так, до апеляційної скарги ТОВ «Петрос Кафе» з посиланням, зокрема, на отримання доказів лише 12.07.2021, було додано копію протоколу огляду місця події від 12.07.2021, копію клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12020105060001148 від 02.12.2020, копію листа Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06.07.2021 за вих. №055-15831, копію договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою №04987-17/2 від 19.04.2017, копію паспорту прив`язки тимчасової споруди №ПЧ.10397.04987-17, копію схеми прив`язки.

14.07.2021 позивачем подані суду доповнення до апеляційної скарги, в яких останній просив, зокрема, прийняти до розгляду нові докази, надані скаржником на підтвердження доводів та заперечень як такі, що не могли бути подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від ТОВ «Петрос Кафе».

В обґрунтування підстав на подання даних доказів апелянт посилався на те, що огляд місця події старшим дізнавачем Печерського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві відбувся тільки 12.07.2021, тобто після ухвалення оскарженого судового рішення від 03.06.2021 у справі № 910/17345/20, позивач був позбавлений можливості надати відповідні докази до суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, враховуючи правовий висновок щодо застосування норми частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, з огляду на вказівки Верховного Суду, наявні у постанові від 09.02.2022, якою справу №910/17345/20 було передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла до висновку про прийняття до розгляду поданих позивачем разом з доповненнями до апеляційної скарги та апеляційною скаргою доказів, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 №12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, копії листа Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06.07.2021 за вих. №055-15833.

В свою чергу, не приймаються судом, з огляду на можливість їх отримання позивачем в процесі підготовки справи до судового розгляду, в тому числі в ході формування доказової бази на обґрунтування позову, поданого до суду у 2020 році, долучені до апеляційної скарги копії договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою №04987-17/2 від 19.04.2017, копії паспорту прив`язки тимчасової споруди №ПЧ.10397.04987-17, копії схеми прив`язки.

Щодо способу захисту порушеного права, на захист якого заявлено позов у даній справі, підлягають врахуванню вказівки Верховного Суду викладені у п.п. 103 - 105 постанови від 09.02.2022, за якими:

- суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач звернувся з позовом про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні частиною нежитлового приміщення, яке передано в оренду позивачу за договором оренди №2057, позовні вимоги ТОВ «Петрос Кафе» не обґрунтовувало статтею 391 Цивільного кодексу України;

- пунктом 5.3.2 договору оренди №2057 також передбачено, що орендодавець зобов`язаний не перешкоджати орендарю користуватися приміщенням на умовах цього договору; а отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості задоволення позову у зв`язку з неправильно обраним способом захисту порушеного права є передчасним.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позивач при зверненні з позовом до суду просив зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Готель «Дніпро» усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» та відвідувачами частиною нежитлового приміщення загальною площею 131,7 кв.м., що розміщене на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю «Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2 та передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» за договором оренди частини нежитлового приміщення №2057 від 28.03.2016, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудницькою О.В. та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 5.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Так, аналізуючи обраний позивачем спосіб захисту на відповідність змісту права, за захистом якого він звернувся, місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту вчинення перешкод у користуванні приміщенням загальною площею 131,7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 1/2, а також з огляду на існування між сторонами договірних відносин, які унеможливлюють звернення із негаторним позовом, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про зобов`язання усунути перешкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №916/1666/18 викладено правовий висновок стосовно того, що однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Позивач є орендарем частини нежитлового приміщення за договором оренди, укладеним з відповідачем.

Як зазначав відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, позивач у даній справі звернувся до суду з негаторним позовом, як орендар нерухомого майна, що знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди, укладеного з відповідачем, що виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права.

В той же час, скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 зазначив, що позивач звернувся з позовом про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні частиною нежитлового приміщення, яке передано в оренду позивачу за договором оренди № 2057, позовні вимоги ТОВ «Петрос Кафе» не обґрунтовувало статтею 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, визначено одними із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Найм (оренда) майна врегульовується положеннями параграфу 1 глави 58 ЦК України (ст.ст. 759-786 ЦК України) та передбачає укладення відповідного договору, що сторонами у справі дотримано.

Положеннями п. 5.3.2 договору встановлений обов`язок орендодавця не перешкоджати орендарю користуватися приміщенням на умовах цього Договору.

Відповідно, вчинення відповідачем, як орендодавцем майна дій, які перешкоджають позивачу користуватись орендованим приміщенням, є неналежним виконанням свого обов`язку за договором та порушує право позивача на належне користування об`єктом оренди на відповідній правовій підставі.

А тому, порушене право позивача, як орендаря нежитлового приміщення загальною площею 131,7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 1/2, підлягає судовому захисту, у зв`язку з чим позивачем обрано належний спосіб захисту права, який відповідає п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а саме припинення дії, яке порушує право.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

28.03.2016 між ПАТ «Готель «Дніпро» (орендодавець) та ТОВ «Петрос Кафе» (орендар) укладено договір оренди №2057.

При цьому, умовами договору оренди не визначено, не встановлено та не погоджено яким чином, та саме через які входи здійснюється доступ до орендованого приміщення.

27.10.2020 року за твердженнями позивача, орендодавець обмежив доступ до об`єкта оренди, а саме нежитлового приміщення загальною площею 131,7 кв. м. розміщеного на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю «Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 1/2.

Як вбачається з матеріалів справи, стверджуючи про те, що з 27.10.2020 відповідач обмежив доступ позивачу та його відвідувачам до розташованого в орендованому приміщенні закладу громадського харчування, чим порушив права позивача, як орендаря, користуватись орендованим ним приміщенням, позивач долучив до матеріалів справи копію звернення до Печерського УП ГУНП у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення від 27.10.2020 з копією корінця талону-повідомлення про прийняття зареєстрованого в реєстрі ЄО за № 40953 від 27.10.2020, талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення №№40953, 41106, 41809, 41765 та 41828 від 04.11.2020, а також акти про обмеження доступу від 27.10.2020, 30.10.2020 та 03.11.2020.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення позивача до Печерського УП ГУНП у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення, що підтверджують талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення №№40953, 41106, 41809, 41765 та 41828 від 04.11.2020 не є належними доказами, які свідчать про перешкоджання відповідачем позивачу у користуванні орендованим майном, оскільки не є тими документами, за допомогою яких можливо однозначно встановити або спростувати наявність тих обставин, на які посилається позивач.

Вказані докази лише підтверджують ту обставину, що позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся до правоохоронних органів, а правоохоронні органи таке звернення зареєстрували, однак не доводять факту порушення відповідачем прав позивача, як орендаря приміщення.

Стосовно посилання позивача на акти про обмеження доступу від 27.10.2020, 30.10.2020 та 03.11.2020, колегія суддів зазначає, що вони не є належними доказами обмеження доступу позивачу до орендованого приміщення, оскільки такі акти складені одноособово представниками позивача за відсутності відповідача; доказів виклику представників відповідача задля фіксації договірних порушень позивачем не надано. Посилання позивача на зафіксовану в актах відмову відповідача від підписання цих актів судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки такі акти не містять жодних ідентифікуючих ознак вказаних осіб та їх приналежність до підприємства-відповідача.

Крім того, враховуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.02.2022, колегія суддів, оцінюючи вказані вище акти, встановила, що вони не підтверджують вчинення відповідачем дій, які свідчать про встановлення перешкод позивачу у користуванні орендованим майном.

У складених позивачем актах зазначено про неможливість вільного проходу до залу громадського харчування з назвою «Public Cafe» через встановлення власником приміщень електронного ключа доступу до приміщень, а до єдиного місця проходу до вищезазначених приміщень - громадський туалет.

В той же час такі акти не спростовують обставин можливості отримання позивачем електронного ключа доступу, чи можливості іншого проходу до орендованого приміщення, відповідно не свідчать про наявність перешкод, що унеможливлюють для позивача користуватися орендованим приміщенням на умовах укладеного договору оренди.

Посилання апелянта на надіслання відповідачем листа №59/01 від 27.10.2020 як на підставу задоволення позову є також необґрунтованим, оскільки даний лист не підтверджує вчинення відповідачем будь-яких перешкод у користуванні позивачем орендованим майном.

Оцінюючи протокол огляду місця події від 12.07.2021, складений старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 №12020105060001148, та додані до зазначеного протоколу відеозаписи, колегія суддів встановила, що дані докази не фіксують фактів щодо недопуску позивача будь-якими особами до спірного приміщення або ж вчинення перешкод у користуванні орендованим майном з боку саме відповідача. У вказаному протоколі зазначено про приміщення бельетажу, яке не є предметом оренди за договором, укладеним з позивачем 28.03.2016.

Окрім того, обґрунтованими знаходить суд заперечення відповідача, зокрема, в частині безпідставності посилань позивача на нові відеодокази щодо того, що у директора товариства ключі не підійшли до вхідних дверей з огляду на недоведеність використання позивачем ключів саме від дверей входу до орендованого приміщення.

Стосовно поданого позивачем листа від 06.07.2021 №055-15831 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), колегія суддів зазначає, що дані документи не є належними доказами на вчинення перешкод у користуванні майном, оскільки не стосуються предмету спору, з огляду на те, що літня тераса не є предметом договору оренди №2057 від 28.03.2016, стосовно майна за яким просить усунути перешкоди у користуванні.

Стосовно наданої позивачем до суду першої інстанції копії відеозапису від 15.01.2021, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий доказ не відповідає критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Проте, подана позивачем копія відеозапису електронного підпису не містить.

Крім того, відеозапис не фіксує процесу заміни запірних замків, встановлення системи карткового доступу до приміщення відповідачем або інші факти вчинення перешкод зі сторони відповідача.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення долученої позивачем копії відеозапису від 15.01.2021, оскільки вона не лише не містить електронного підпису, але й не фіксує перешкод з боку відповідача, тобто не є належним доказом з огляду на невідповідність нормам чинного законодавства щодо засвідчення електронних документів та відсутність на ній фактів чинення ПАТ «Готель «Дніпро» перешкод у користуванні спірним приміщенням.

Аналогічна правова позиція з приводу обов`язковості такого реквізиту електронного документа як електронний підпис, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18 та 15.04.2021 у справі №910/8554/20.

Натомість, у поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевим господарським судом не застосовано ч. 5 ст. 96 ГПК України щодо витребування оригіналу електронного доказу. На підтвердження вказаних доводів товариство з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №728/1203/19.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 96 ГПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, обов`язковою умовою для витребування судом оригіналу електронного доказу є подання учасником справи копії електронного доказу.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Проте, як було зазначено вище, надана позивачем копія відеозапису не є копією електронного доказу у контексті процесуального закону, оскільки не містить електронного цифрового підпису. З огляду на викладене, оскільки витребування оригіналу електронного документу може здійснюватися лише у випадку подання його належної копії, у суду першої інстанції були відсутні підстави для витребування оригіналу відеозапису.

Правильність зазначених вище висновків було підтверджено у постанові Верховного Суду від 09.02.2022, якою направлено дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно вимог п. 6, 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені: - нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; - клопотання особи, яка подала скаргу.

В силу положень ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник в апеляційній скарзі на виконання вимог частини 4 статті 80, пункту 6, 7 частини 2 статті 258, частини 3 статті 269 ГПК України не заявляв клопотання про виклик свідка, не заявляв про долучення додаткового доказу у вигляді заяви свідка, не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначеного доказу у встановлений строк, як і не доводив неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

Із клопотаннями про приєднання до матеріалів справи заяви свідка та про допит свідка, в тому числі під час апеляційного розгляду справи, відповідач звернувся 21.09.2021, тоді як апеляційну скаргу подано до суду 12.07.2021 (направлено поштою).

Таким, чином позивач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковому доказу у вигляді заяви свідка.

Статтею 118 ГПК України встановлено, що:

- право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1);

- заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

З огляду на пропущення позивачем процесуальних строків на подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень, подані ТОВ «Петрос Кафе» клопотання про приєднання до матеріалів справи заяви свідка та про допит свідка залишаються без розгляду.

У цьому випадку суд також виходить з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19, відповідно до якої незаявлення скаржником в апеляційній скарзі на виконання вимог частини четвертої статті 80, пункту 6 частини другої статті 258, частини третьої статті 269 ГПК України про долучення додаткових доказів, нездійснення обґрунтовування наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, як і недоведення неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача (недотримання чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції з використанням стороною відповідного процесуального права), виключає вчинення судом апеляційної інстанції будь-яких процесуальних дій з цього приводу.

Аналогічний висновок щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладено Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16.

Стосовно наданих позивачем фотографій, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що вони не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, оскільки не надають суду можливості встановити місце їх створення та визначити, який саме об`єкт обстежувався. Крім того, більшість наданих фотографій не містить дати їх створення, що позбавляє суд можливості встановити відповідність між часом їх створення та періодом виникнення спірних відносин між сторонами.

Не належать до доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі, як того вимагає стаття 76 Господарського процесуального кодексу України, а отже, не є належними доказами у даній справі подані позивачем копії договору добровільного страхування орендованого майна, виписок про оплату, договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників або користувачів майна, технічних звітів, рахунків-фактур, протоколу засідання комісії, платіжних доручень, інструкції щодо дій персоналу по забезпеченню евакуації людей з приміщень, експертних висновків протипожежного стану об`єкту, протоколу електричних випробувань та вимірювань в системі електрозабезпечення та інші.

А тому, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів факту вчинення відповідачем перешкод в користуванні позивачем приміщенням, орендованим за договором оренди №2057 від 28.03.2016.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17); суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Натомість, заявляючи позовні вимоги про зобов`язання ПАТ «Готель «Дніпро» усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» та відвідувачами частиною нежитлового приміщення загальною площею 131,7 кв.м., що розміщене на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю «Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2, позивач не зазначив, які саме конкретні дії відповідач повинен вчинити задля усунення порушень його прав як орендаря нежитлового приміщення, які б ґрунтувалися на умовах укладеного між сторонами договору чи закону.

Крім того, заявлені позовні вимоги позивача стосуються усунення перешкод у користуванні майном не лише позивачем, а також і іншими особами (відвідувачами), що не узгоджується з вимогами ст. 16 ЦК України та 20 ГК України.

Тобто, викладені позивачем позовні вимоги не призведуть до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів, оскільки без визначення конкретних дій, які відповідач повинен вчинити для усунення перешкод у користуванні позивачем майном, заявлені позовні вимоги не зможуть бути виконані у примусовому порядку.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки такі не спростовують зроблених судом висновків про відмову у задоволенні позову.

За розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції від 29.06.2021, яким було стягнуто з позивача 27 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Отже, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складав 60 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до поданої заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі відповідачем зазначено, що розмір фактично понесених витрат, які він просить покласти на позивача, становить 86 875,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідач надав:

- копію договору про надання правової допомоги від 02.12.2020, укладеного між АО «Юрімекс» та ПАТ «Готель «Дніпро»;

- копію Додаткової угоди №2 від 02.12.2020 до договору про надання правової допомоги від 02.12.2020, за умовами якої АБ «Юрімекс» зобов`язалось надати клієнту правову допомогу у межах справи №910/17345/20 у Господарському суді міста Києва за позовом ТОВ «Петрос Кафе» до ПАТ «Готель «Дніпро» про усунення перешкод у користуванні майном;

- копію Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 08.06.2021 за додатковою угодою №2 від 02.12.2020 до договору від 02.12.2020 на суму 86 875 грн.

- копію рахунку на оплату №58 від 08.06.2021 на суму 86 875 грн;

- Детальний опис наданих послуг (надання професійної правничої допомоги).

Відповідно до п. 4 договору про надання правової допомоги від 02.12.2020 (надалі - договір) узгоджено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується сторонами у додаткових угодах до договору.

Відповідно до пунктів 1.1-1.4 додаткової угоди №2 від 02.12.2020 до договору «Юрімекс» здійснює: підготовку та подання (надіслання) від імені клієнта до Господарського суду міста Києва в межах справи №910/17345/20 відзиву на позов, а також доданих до нього документів (включаючи вивчення позовної заяви з доданими до неї документами, надсилання відзиву на позов з додатками іншій стороні, засвідчення копій документів, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат тощо); підготовку та подання (надіслання) від імені клієнта до Господарського суду міста Києва в межах справи заперечень, а також доданих до них документів (включаючи вивчення відповіді на відзив з доданими до неї документами, надіслання копій заперечень з додатками іншій стороні, засвідчення копій документів у разі необхідності тощо) (у випадку подання в межах справи №910/17345/20 відповіді на відзив); представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в межах справи №910/17345/20 у Господарському суді міста Києва за позовом ТОВ «Петрос Кафе» до ПАТ «Готель «Дніпро» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням (включаючи, але не обмежуючись, участь у судових засіданнях, надання усних та письмових пояснень, тощо); складення та подання процесуальних документів (клопотань, заяв, заперечень проти клопотань/заяв, скарги тощо) в межах справи №910/17345/20 у господарському суді першої інстанції, які не передбачені пунктами 1.1-1.3 додаткової угоди №2, та вчинення інших дій, необхідних для забезпечення належної реалізації прав і обов`язків клієнта та представництва інтересів клієнта, у тому числі, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз документів, наявних в матеріалах справи тощо.

За умовами п. 2.1 додаткової угоди №2 від 02.12.2020 до договору визначено, що гонорар за надання правової допомоги, визначеної п. 1.3 додаткової угоди №2, розраховується шляхом множення часу (годин та/чи хвилин), витраченого Юрімекс на надання правової допомоги, у розрахунку 2500 гривень за годину часу, витраченого адвокатом Юрімекс для участі у судовому засіданні (включаючи час, витрачений на підготовку до відповідного судового засідання, час на дорогу «до» і «з» Господарського суду міста Києва для участі у судовому засіданні (що не може становити 40 хвилин в обидві сторони), очікування судового засідання у випадку затримки та безпосередньої участі у судовому засіданні) (без урахування ПДВ).

Згідно з п. 2.2 додаткової угоди №2 від 02.12.2020 до договору, гонорар за надання правової допомоги, визначеної пунктами 1.1, 1.2, 1.4 додаткової угоди №2 розраховується шляхом множення часу (годин та/чи хвилин), витраченого Юрімекс на надання правової допомоги, з розрахунку 2500,00 гривень за годину роботи адвоката Юрімекс (без урахування ПДВ).

Сторонами у п. 4 додаткової угоди №2 від 02.12.2020 до договору передбачено, що клієнт сплачує гонорар та/або відшкодовує Юрімекс накладні витрати протягом 20 робочих днів після отримання рахунку Юрімекс на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги, погодженого відповідно до даної додаткової угоди з визначеним розміром гонорару та/чи накладних витрат з зазначенням виконаного обсягу роботи за витраченого Об`єднанням часу.

08.06.2021 між ПАТ «Готель «Дніпро» та АО «Юрімекс» був підписаний Акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги згідно додаткової угоди №2 до договору від 02.12.2020 на загальну суму 86 875,00 грн. з зазначенням переліку послуг правової допомоги, кількістю витраченого часу адвокатом Юрімекс та вартістю наданих послуг з розрахунку погодинної ставки 2500 грн./1 год. роботи адвоката Юрімекс.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Як зазначалось вище, з наданих матеріалів вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач заявляв про понесення витрат на правову допомогу в сумі 60 000,00 грн., водночас у заяві про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення розмір понесених витрат склав 86 875,00 грн.

Водночас у поданій заяві про розподіл витрат представником відповідача надано пояснення, що при поданні відзиву та визначенні орієнтовного розміру витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, представник відповідача не міг передбачити подання позивачем значного обсягу документів у процесі розгляду справи, кількість та тривалість судових засідань, у зв`язку з чим заявлений розмір 86 875,00 грн. є фактично понесеними витратами.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи разом з першою заявою по суті спору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Тобто, заявник витрат на професійну правничу допомогу наділений правом доводити іншу фактичну суму судових витрат, ніж були наведені у попередньому (орієнтованому) розрахунку.

В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У своєму клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач зазначив, що заявлений ПАТ «Готель «Дніпро» розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірним з наданими адвокатом послугами.

Відповідно до підписаного сторонами Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 08.06.2021 вбачається, що до переліку послуг правової допомоги включено послуги: підготовка відзиву на позов, а також доданих до нього документів (включаючи вивчення матеріалів позовної заяви, засвідчення копій документів) - 10 000,00 грн. (4 год.); підготовка заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 3 750,00 грн. (1 год. 30 хв.); представництво інтересів ПАТ «Готель Дніпро» в судовому засіданні 17.12.2020 у справі № 910/17345/20 - 3 750 грн.; представництво інтересів ПАТ «Готель Дніпро» в судовому засіданні 28.01.2021 у справі № 910/17345/20 - 5 000 грн., підготовка заперечень проти залучення доказів до матеріалів справи № 910/17345/20, які були надані ТОВ «Петрос Кафе» - 3 750 грн.; представництво інтересів ПАТ «Готель Дніпро» в судовому засіданні 11.02.2021 у справі № 910/17345/20 - 3 750 грн.; підготовка в межах судової справи № 910/17345/20 заперечень (включаючи вивчення відповіді на відзив на 12 аркушах та доданих до неї документів на 166 аркушах, в тому числі аналіз наданого ТОВ «Петрос Кафе» відеозапису) - 10 000 грн.; аналіз поданих ТОВ «Петрос Кафе» документів разом з клопотанням від 23.02.2021 в межах справи № 910/17345/20 всього на 176 аркушах; здійснення порівняння наданих документів разом з клопотанням від 23.02.2021 в межах справи № 910/17345/20 та документів, наданих ТОВ «Петрос Кафе» разом з відповіддю на відзив в межах справи № 910/17345/20 - 5 000 грн.; представництво інтересів ПАТ «Готель Дніпро» в судовому засіданні 25.02.2021 у справі № 910/17345/20 - 4 375 грн.; підготовка в межах судової справи № 910/17345/20 заперечень на «відповідь на заперечення» - 5 000 грн.; аналіз проданих ТОВ «Петрос Кафе» документів разом з клопотанням, зареєстрованим в Господарському суді міста Києва 25.02.2021 - 1 250 грн.; представництво інтересів ПАТ «Готель Дніпро» в судовому засіданні 11.03.2021 у справі № 910/17345/20 - 2 500 грн.; представництво інтересів ПАТ «Готель Дніпро» в судовому засіданні 01.04.2021 у справі № 910/17345/20 - 5 000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи № 910/17345/20 (4 томи) - 3 750 грн.; підготовка в межах судової справи № 910/17345/20 письмових пояснень у зв`язку з поданням ТОВ «Петрос Кафе» «пояснень з приводу електронних доказів» - 5 000 грн.; представництво інтересів ПАТ «Готель Дніпро» в судовому засіданні 29.04.2021 у справі № 910/17345/20 - 7 500 грн.; представництво інтересів ПАТ «Готель Дніпро» в судовому засіданні 27.05.2021 у справі № 910/17345/20 - 5 000 грн.; представництво інтересів ПАТ «Готель Дніпро» в судовому засіданні 03.06.2021 у справі № 910/17345/20 - 2 500 грн.

Врахувавши заперечення позивача, суд першої інстанції вважав, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

При цьому, апеляційний господарський суд виходить з того, що розмір витрат визначено за погодженням адвоката з клієнтом шляхом погодинної ставки, послуги адвоката було реально надані відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, також враховується рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, заяв по суті спору, клопотань, їх значення для спору та те, що адвокатом Паюновою Н.А. здійснювалось представництво інтересів відповідача в Господарському суді міста Києва, про що свідчать наявні у матеріалах справи №910/17345/20 протоколи судових засідань.

Сума в розмірі 27 000,00 грн. присуджена судом першої інстанції до стягнення з позивача визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо визначення остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе», та не вказують на її неспівмірність. Зокрема, позивач не довів належними та допустимими доказами неспівмірності вартості та обсягу послуг, наданих адвокатом відповідача.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Оскільки скаржником не доведено обґрунтованість своїх апеляційних скарг, апеляційний суд погоджується із рішенням від 03.06.2021 та додатковим рішенням від 29.06.2021 Господарського суду міста Києва у справі №910/17345/20, отже підстав для їх скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Доводи апеляційних скарг позивача не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, тоді як оскаржувані у справі судові рішення слід залишити без змін, а апеляційні скарги позивача - без задоволення.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг позивача, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/17345/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі №910/17345/20 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/17345/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе".

4. Матеріали справи №910/17345/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 19.10.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко