Ухвала

від 20.10.2022 по справі 909/925/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/925/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.10.2022 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання б/н (вх№12886/22) від 26.09.2022 Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання у справі

за позовом: Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу

ОКП "Івано-Франківськоблагроліс",

вул. Петраша, 8А, смт. Богородчани, Івано-Франківська область,77701;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал ІФ",

вул. П.Василишина, 22, м. Івано-Франківськ,76018;

про: стягнення заборгованості в сумі 3 231,68грн, з яких: 1 737,70грн - основний борг, 1 337,59грн - інфляційні втрати, 156,39грн - 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Богородчанський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" звернувся Господарського суду Івано-Франківської області з клопотанням б/н (вх№12886/22) від 26.09.2022, в якому просить суд видати дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 та поновити пропущений строк для пред`явлення його до виконання. Клопотання в порядку статті 329 Господарського процесуального кодексу України призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представники сторін в судове засідання не з"явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча про дату час та місце були належним чином повідомлені ухвалою суду від 29.09.2022.

Клопотання б/н (вх№12886/22) від 26.09.2022 мотивоване тим, що державним виконавцем ВДВС у місті Івано-Франківську, в порушення частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не провівши перевірку майнового стану боржника, безпідставно винесено постанову від 24.05.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, ні постанову від 24.05.2017, ні наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 державний виконавець стягувачу не направляв, а про вчинення таких виконавчих дій скаржник дізнався лише 20.07.2022 з листа ВДВС у місті Івано-Франківську від 12.07.2022, в якому в т. ч. міститься інформація про те, що матеріали виконавчого провадження знищено через закінчення терміну зберігання. У зв"язку з чим стягувач, просить суд забезпечити виконання судового рішення від 15.10.2015 у відповідності до норми статті 129-1 Конституції України шляхом видачі дубліката наказу від 02.11.2015 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Беручи до уваги: - правила частини 2 статті 329 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання розглядається в десятиденний строк в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку; - те, що учасники справи ухвалою суду від 29.09.2022 належним чином повідомлені про судове засідання, а їх явка не визнавалась судом обовязковою, суд прийшов до висновку, про розгляд клопотання б/н (вх№12886/22) від 26.09.2022 у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги клопотання б/н (вх№12886/22) від 26.09.2022, оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для його розгляду по суті, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання - підлягає задоволенню.

На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2015 у справі №909/925/15 про стягнення з ТОВ "Універсал ІФ" (ідентифікаційний код 37952930) на користь Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" (ідентифікаційний код 05442352) 1 737,70грн - заборгованості, 1 333,65грн - інфляційних втрат, 151,78грн - 3% річних, 1 822,06грн - судового збору, видано наказ від 02.11.2015.

Згідно з інформацією, викладеною заступником начальника органу ДВС, у листі вх№11927/22 від 12.09.2022, на виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 у справі №909/925/15. Постановою від 24.05.2017 виконавчий документ повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У відповідності до правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, термін зберігання матеріалів вказаного виконавчого провадження закінчився.

Виходячи із змісту законодавства України обов"язковість виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, за своєю правовою природою належить до основних засад судочинства, що узгоджується із приписами статей 129, 1291 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Право на виконання судового рішення згідно з практикою Європейського суду з прав людини є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У відповідності до приписів статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з нормою статті 326 цього ж Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов"язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування їх посадовими чи службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об"єднаннями на всій території України.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент видачі наказу) регламентовано, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом року.

Строки, зазначені у частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили (пункт 1 частини 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження").

У наказі Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 визначено строк пред"явлення його до виконання з 01.11.2015 по 01.11.2016.

Разом з тим, у листах від 12.07.2022, від 12.09.2022, як начальник, так і заступник начальника відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) достовірно ствердили, що на виконанні у відділі ДВС перебував наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 у справі №909/925/15. За наслідками вчинених виконавчих дій: - перераховано 833,23грн згідно платіжного доручення №2863 від 12.12.2016; - винесено постанову від 24.05.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (майно, яке б належало боржнику на праві приватної власності не виявлено); - виконавчий документ направлено стягувачу; - матеріали виконавчого провадження знищено у зв"язку з закінченням терміну зберігання.

Правилами пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній, як на момент винесення постанови, так і на сьогоднішній день) встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Одночасно згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній, як на момент винесення постанови, так і на сьогоднішній день) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Таким чином, в цьому спірному випадку, строк пред"явлення наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 до виконання, з урахуванням вище вказаних правових норм та дати винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, тривав з 24.05.2017 до 24.05.2020.

Отже, станом на момент звернення стягувача до суду з заявою б/н (вх№12886/22) від 26.09.2022 про видачу дубліката наказу строк пред"явлення наказу до виконання закінчився, в той час, як правила пункту 19.4 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України надають право суду, у разі втрати виконавчого документа, видати його дублікат, якщо, стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Разом з тим, приписи частини 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" вказують на те, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В свою чергу, відповідно до норми частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Проте, в розумінні вказаної правової норми, поновлення пропущеного строку є правом, а не обов"язком суду, і таким правом суд може скористатись виключно за наявності поважності причин пропуску строку та документального підтвердження обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом встановленого законом терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк для пред"явлення наказу до виконання з певним колом обставин, а доводи заявника на предмет поважності чи неповажності причин пропуску такого строку підлягають оцінці судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом.

З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.01.2010 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У цьому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви"). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України"). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії").

Водночас, світова практика та стандарти демонструють, що процес здійснення правосуддя розпочинається з моменту звернення до суду й закінчується виконанням судового рішення. Тому судове провадження повинно мати цілісну й логічно завершену структуру від звернення до суду до фактичного виконання судового рішення. У зв`язку з цим на державу покладається обов`язок щодо створення, зміцнення та розбудови дієвої системи примусового виконання рішень, у тому числі шляхом імплементації європейських норм та стандартів у національне законодавство України. До того ж, примусове виконання рішень, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємною частиною дотримання права людини на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, а також одного з найважливіших прав, гарантованого статтями 55, 124 Конституції України - права громадянина на судовий захист.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В цьому випадку, за переконанням суду, пред"явивши наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 до примусового виконання органу ДВС, стягувач законно сподівався та правомірно очікував на поновлення свої порушених прав шляхом стягнення з боржника сум, зазначених у виконавчому документі. Проте, державним виконавцем винесено постанову від 24.05.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав того, що майно, яке б належало боржнику на праві приватної власності не виявлено. Поряд з цим, відсутність у справі матеріалів виконавчого провадження позбавляє суд можливості встановити підставність винесення спірної постанови від 24.05.2017, як і з"ясувати весь обсяг та повноту вчинених державним виконавцем виконавчих дій, обумовлених Законом України "Про виконавче провадження".

А тому, беручи до уваги те, що державним виконавцем не подано суду доказів повідомлення стягувача про винесення постанови від 24.05.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, як і не подано доказів направлення на адресу стягувача наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015, зважаючи на правила частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими повернення виконавчого документа стягувачу, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, з метою забезпечення примусового виконання рішення, як завершальної стадії судового провадження, яка є невід`ємною частиною дотримання права людини на справедливий судовий розгляд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, уникаючи надмірного формалізму, який би міг призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів стягувача, суд вважає можливим в цьому випадку, поновити пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 до виконання.

При цьому, враховуючи те, що строк пред`явлення наказу від 02.11.2015 до виконання підлягає поновленню, а стягувачем дотримано порядку звернення до суду з заявою про видачу дублікату наказу, визначеного пунктом 19.4 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (платіжне доручення №1470 від 23.09.2022 про сплату судового збору) та частиною 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України (фіскальний чек від 27.09.2022 про направлення рекомендованого листа), суд прийшов до висновку про наявність підстав для видачі Богородчанському спеціалізованому агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" дубліката наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015.

Керуючись статтями 129, 1291 Конституції України, статтями 2, 329, 234 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 19.4 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

клопотання б/н (вх№12886/22) від 26.09.2022 Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання - задовольнити.

Поновити пропущений строк для пред"явлення до виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015.

Видати Богородчанському спеціалізованому агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс", вул. Петраша, 8А, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701 дублікат наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 20.10.2022

Суддя С.Кобецька