Ухвала

від 21.10.2022 по справі 132/2540/22

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №132/2540/22

Провадження №2/132/710/22

Ухвала

Іменем України

"21" жовтня 2022 р. місто КАЛИНІВКА

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріали цивільної справи №132/2540/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2022 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 року передана на розгляд судді Сєліну Є.В.

Перевіривши подану позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до наступних висновків:

Відповідно до статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні вимогищодо формита зміступозовної заявивикладені вст.175ЦПК України,відповідно доякої,чітко регламентовано,що позовназаява подаєтьсядо судув письмовійформі таповинна містити:1)найменування судупершої інстанції,до якогоподається заява; 2)повне найменування(дляюридичних осіб)або ім`я(прізвище,ім`я тапо батькові-для фізичнихосіб)сторін таінших учасниківсправи,їх місцезнаходження(дляюридичних осіб)або місцепроживання чиперебування (дляфізичних осіб),поштовий індекс,ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України(дляюридичних осіб,зареєстрованих зазаконодавством України),а такожреєстраційний номероблікової карткиплатника податків(дляфізичних осіб)за йогонаявності абономер ісерію паспортадля фізичнихосіб -громадян України(якщотакі відомостіпозивачу відомі),відомі номеризасобів зв`язку,офіційної електронноїадреси таадреси електронноїпошти; 3)зазначення цінипозову,якщо позовпідлягає грошовійоцінці;обґрунтований розрахуноксум,що стягуютьсячи оспорюються; 4)зміст позовнихвимог:спосіб (способи)захисту правабо інтересів,передбачений закономчи договором,або іншийспосіб (способи)захисту правта інтересів,який несуперечить законуі якийпозивач проситьсуд визначитиу рішенні;якщо позовподано докількох відповідачів-зміст позовнихвимог щодокожного зних; 5)виклад обставин,якими позивачобґрунтовує своївимоги;зазначення доказів,що підтверджуютьвказані обставини; 6)відомості провжиття заходівдосудового врегулюванняспору,якщо такіпроводилися,в томучислі,якщо закономвизначений обов`язковийдосудовий порядокурегулювання спору; 7)відомості провжиття заходівзабезпечення доказівабо позовудо поданняпозовної заяви,якщо такіздійснювалися; 8)перелік документівта іншихдоказів,що додаютьсядо заяви;зазначення доказів,які неможуть бутиподані разоміз позовноюзаявою (занаявності);зазначення щодонаявності упозивача абоіншої особиоригіналів письмовихабо електроннихдоказів,копії якихдодано дозаяви; 9)попередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які позивачпоніс іякі очікуєпонести узв`язку ізрозглядом справи; 10)підтвердження позивачапро те,що нимне поданоіншого позову(позовів)до цьогож відповідача(відповідачів)з тимсамим предметомта зтих самихпідстав. Якщопозовна заяваподається особою,звільненою відсплати судовогозбору відповіднодо закону,у нійзазначаються підставизвільнення позивачавід сплатисудового збору. Уразі пред`явленняпозову особою,якій закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншоїособи,в заявіповинні бутизазначені підставитакого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Крім цього,згідно ст.177ЦПК України,позивач повинендодати допозовної заявиїї копіїта копіївсіх документів,що додаютьсядо неї,відповідно докількості відповідачіві третіхосіб. Правилацієї статтіщодо поданнякопій документівне поширюютьсяна позови,що виникаютьз трудовихправовідносин,а такожпро відшкодуванняшкоди,заподіяної внаслідокзлочину чикаліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`я абосмертю фізичноїособи,незаконними рішеннями,діями чибездіяльністю органів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,досудове розслідування,прокуратури абосуду. Уразі необхідностідо позовноїзаяви додаютьсяклопотання тазаяви позивачапро звільнення(відстрочення,зменшення)від сплатисудового збору,про призначенняекспертизи,витребування доказівтощо. Допозовної заявидодаються документи,що підтверджуютьсплату судовогозбору увстановлених порядкуі розмірі,або документи,що підтверджуютьпідстави звільненнявід сплатисудового зборувідповідно дозакону. Позивачзобов`язаний додатидо позовноїзаяви всінаявні внього докази,що підтверджуютьобставини,на якихґрунтуються позовнівимоги (якщоподаються письмовічи електроннідокази позивачможе додатидо позовноїзаяви копіївідповідних доказів). Дозаяви провизнання актачи договорунедійсним додаєтьсятакож копія(абооригінал)оспорюваного актачи договоруабо засвідченийвитяг знього,а уразі відсутностіакта чидоговору упозивача -клопотання пройого витребовування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

За частиною 2 статті 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Такий обов`язок, відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, лежить виключно на стороні, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також надати відповідні докази.

Доказами, згідно статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України в пункті 24 своєї постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд має перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину тощо.

Згідно пункту 1 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», обговореного та взятого до відома 01.03.2013 року Пленумом ВССУ (лист ВССУ від 16.03.2013 року № 24-753/0/4-13) звернуто увагу, що «при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування (ст.ст.76-80 ЦПК Українив редакції закону від 03.10.2017 року) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Згідно принципу диспозитивності,суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст.13 ЦПК України).

Відповідно до частини 5 статті 177 ЦПК України, позивач, зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 не має можливості оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, через пропуск шестимісячного строку на звернення до нотаріальної контори із відповідною заявою, у зв`язку із чим вона вимушена звернутися до суду.

При цьому, на підтвердження звернення в передбаченому законом порядку до нотаріальної контори із відповідною заявою, заведення спадкової справи, та відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, суду не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус абопосадова особа,яка вчиняєнотаріальні дії,відмовляє увчиненні нотаріальноїдії,якщо: 1)вчинення такоїдії суперечитьзаконодавству України; 2)не подановідомості (інформацію)та документи,необхідні длявчинення нотаріальноїдії; 3)дія підлягаєвчиненню іншимнотаріусом абопосадовою особою,яка вчиняєнотаріальні дії; 4)є сумнівиу тому,що фізичнаособа,яка звернуласяза вчиненнямнотаріальної дії,усвідомлює значення,зміст,правові наслідкицієї діїабо цяособа дієпід впливомнасильства; 5)з проханнямпро вчиненнянотаріальної діїзвернулась особа,яка вустановленому порядкувизнана недієздатною,або уповноваженийпредставник немає необхіднихповноважень; 6)правочин,що укладаєтьсявід іменіюридичної особи,суперечить цілям,зазначеним уїх статутічи положенні,або виходитьза межіїх діяльності; 7)особа,яка звернуласяз проханнямпро вчиненнянотаріальної дії,не внеслаплату заїї вчинення; 8)особа,яка звернуласяз проханнямпро вчиненнянотаріальної дії,не внеславстановлені законодавствомплатежі,пов`язані зїї вчиненням; 8-1)особа,яка звернуласяз проханнямпро вчиненнянотаріальної діїщодо відчуженняналежного їймайна,внесена доЄдиного реєструборжників; 9)в іншихвипадках,передбачених законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим устатті 47цього Закону, або містять відомості, передбаченічастиною третьоюстатті 47цього Закону. Нотаріусуабо посадовійособі,яка вчиняєнотаріальні дії,забороняється безпідставновідмовляти увчиненні нотаріальноїдії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Згідно статті 50 Закону України «Про нотаріат» ,нотаріальна діяабо відмовау їївчиненні оскаржуютьсядо суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Отже, неможливість оформлення позивачем своїх спадкових прав за обставин викладених у позовній заяві, може бути підтверджена виключно постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка повинна бути оформлена в передбаченій законом формі (постанові), що чітко визначено діючим законодавством.

Будь-яке роз`яснення нотаріуса, в силу вимог закону не може собою замінювати постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно достатті 124Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 10.04.2019 року (справа № 456/647/18, провадження № 61-2018св19).

Як вбачається з матеріалів позову, вони не містять постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку на звернення із заявою про прийняття спадщини.

Отже право позивача не було порушене на момент звернення його до суду з цим позовом, а відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно із частиною 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, вважаю за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків, викладених в мотивувальній частині цієї ухвали, а саме надання постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку на звернення із заявою про прийняття спадщини.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснив при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в наданий строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя