Постанова

від 24.10.2022 по справі 904/9563/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2022 року м. Дніпро Справа № 904/9563/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "Бомонд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022р. (суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро) у справі

за позовом: Приватного підприємства фірми "Бомонд", м. Кам`янське

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м.Дніпро

про відшкодування шкоди у розмірі 150 664,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство фірма "Бомонд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про стягнення шкоди завданої незаконними діями, в розмірі 150 664, 87 грн..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022р. в позові відмовлено у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство фірма "Бомонд", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, в обґрунтування скарги апелянт зазначив на тому, що враховуючи рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-3 8/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» та умови Договору оренди від 11.09.2014р. №12950, ППФ «Бомонд» мав правомірні очікування на внесення змін до договору оренди земельної ділянки, щодо зміни нормативної грошової оцінки та сплату орендної плати в меншому розмірі. Внесенню змін до договору оренди, щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати, передує отримання землекористувачами витягу з технічної документації, яким визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Скаржник зазначає на тому, що Відділ Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області надав ППФ «Бомонд» Витяг № 10/86-16 від 14.01.2016р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), яка розташована за адресою: вул. Українська, 85, місто Дніпродзержинськ. Відповідно до Витягу № 10/86-16 від 14.01.2016р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 354 959,93 грн. Витяг № 10/86-16 від 14.01.2016р. був розрахований із застосуванням єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,64, що суперечило рішенню Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки мала бути розрахована із застосуванням коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5. Такі дії відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, щодо видачі витягу без врахування рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 р. №1339-64/Vl, ППФ «Бомонд» оскаржив до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06. 2018 р. у справі № 804/987/16, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018р., визнано протиправними дії Держгеокадастру щодо не застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), яка розташована за адресою: вул. Українська, 85, місто Дніпродзержинськ, та знаходиться у користуванні Приватного підприємства фірма "Бомонд" відповідно до договору оренди від 11.09.2014р. №12950, єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту КмЗ, який дорівнює 0,5, відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати Приватному підприємству фірма "Бомонд" Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), яка розташована за адресою: вул.Українська, 85, місто Дніпродзержинськ, розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту КмЗ. який дорівнює 0.5. відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ.

Скаржник звертає увагу на те, що оскільки належний витяг ПГІФ Бомонд" отримало із запізненням в три роки, то внести зміни до договору оренди земельної ділянки, щодо зміни нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати (за період 2016, 2017, 2018 роки) вже виявилося неможливим, хоча ППФ Бомонд намагався та використав всі передбачені законом можливості для внесення змін до договору як за згодою сторін так і за рішенням суду.

Скаржник вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не встановив обставин, які б свідчили, що за наявності в позивача можливості внести зміни до договору оренди земельної ділянки він би цього не зробив.

Таким чином, на думку Скаржника, ППФ «Бомонд», за відсутності у нього у 2016 році Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0.5, не змогло своєчасно у 2016 році реалізувати своє право на внесення змін до договору оренди, внаслідок чого на протязі 2016. 2017,2018 років змушений був оплачувати орендну плату в значно більшому розмірі, тоді як мав з 2016 року всі законні підстави для внесення змін у договір, щодо перегляду розміру орендної плати в бік її зменшення.

Скаржник вважає, що саме протиправні дії Держгеокадастру у 2016 році, щодо видачі витягу без застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5, відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-3 8/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, призвели до неможливості ППФ "Бомонд" своєчасно внести зміни в договір оренди, щодо зміни нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати, та як наслідок до порушення майнових прав ППФ «Бомонд».

Скаржник також зазначає на тому, що протягом 2016,2017,2018 років ППФ «Бомонд» сплатив орендної плати 688 424.26 грн., однак, при своєчасному отриманні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту КмЗ, який дорівнює 0,5 та своєчасному внесенні змін до договору оренди у 2016 році, ППФ «Бомонд» мав би сплатити 537759,39 грн. Різниця (шкода) складає 150 664, 87 грн..

Відтак, на переконання Скаржника, невнесення змін до договору було об`єктивним наслідком поведінки Відповідача. Без належного витягу виявилося неможливим внести зміни до договору, тому і збитки ППФ «Бомонд» стали об`єктивним наслідком поведінки Відповідача.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у даній справі не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/9563/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Кощеєв І.М., судді - Іванов О.Г., Дармін М.О., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2022р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/9563/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства фірми "Бомонд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022р. по справі № 904/9563/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

19.08.2022р. матеріали справи № 904/9563/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства фірми "Бомонд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

11.09.2014р., між Дніпродзержинською міською радою, правонаступником якої є Кам`янська міська рада (далі - орендодавець) та Приватним підприємством фірма "Бомонд" (далі - орендар) на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.08.2014р. 1093-54/VІ було укладений договір №12950 оренди земельної ділянки, державна реєстрація № 7111942 від 17.09.2014р., відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Кам`янське, вул. Українська, 85, кадастровий номер 1210400000:02:004:0217, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5952 га, для розміщення майнового комплексу (п.2.1 договору ).

Згідно п. 2.2. договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 11.09.2014р. становить 4 108 916 ,16 грн..

Договір укладено строком до 29.08.2024р. (п. 3.1. договору).

В п. 4.1. договору, сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 123 267 ,48 грн/рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішення міської ради від 12.07.2013р. № 842-38/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ», ст.288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.2. договору, обчислення розміру орендної плати та земельного податку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 4.4. договору, сторони передбачили випадки перегляду орендної плати, а саме (у разі): зміни умов господарювання, передбачених договором (підп. 4.4.1.); зміни розмірів земельного податку (підп. 4.4.2); підвищення цін, тарифів у тому числі в наслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (підп. 4.4.3.); погіршення стану орендної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами (підп. 4.4.4.); прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства (підп. 4.4.5); затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (підп. 4.4.6.); в інших випадках, передбачених законом (підп. 4.4.7).

Відповідно до п.9.6.14 договору: у випадку зміни нормативної грошової оцінки землі, розміру ставок (ставки) земельного податку, орендної плати, після офіційного оприлюднення такого рішення орендодавцем або вступу в дію відповідного нормативно - правового акта, орендар повинен отримати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та надати його орендодавцю для внесення змін щодо розміру орендної плати шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, та подати цю угоду до податкових органів.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою був розрахований на підставі чинного на час укладання цього договору рішення Дніпродзержинської міськради від 12.07.2013р. № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ».

Вказаним рішенням, окрім іншого, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ із застосуванням базової вартості 1 кв.м в розмірі 199, 64 грн. та введено в дію з 01.01.2014р..

Пунктом 3.1. цього рішення передбачена необхідність одержання землекористувачами у відділі Держземагенства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які знаходяться в їх користуванні (власності) та надання їх до Департаменту комунальної власності та земельних відносин міської ради, для підготовки документів, щодо перегляду річної орендної плати в чинних договорах оренди земельних ділянок.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VІ Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VІ Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ були внесені зміни до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпродзержинська», а саме п. 1.1 рішення викладено у наступній редакції: « 1.1. Для всіх земельних ділянок міста, крім земельних ділянок зазначених у п. 1.3, при розрахунку нормативної грошової оцінки застосовувати єдиний сукупний (добуток) коефіцієнт Км3, який дорівнює 0,5».

Позивач зазначає про те, що на виконання рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VІ та з метою внесення змін до Договору оренди від 11.09.2014 р. № 12950, щодо перегляду розміру орендної плати, останній у січні 2016 р. звернувся до Відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, з метою одержати витяг з технічної документації, про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, щоб надати його до Департаменту комунальної власності та земельних відносин міської ради для підготовки документів, щодо перегляду річної орендної плати в чинному договорі оренди земельної ділянки від 11.09.2014р. № 12950.

Відділом Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області видано витяг № 10/86-16 від 14.01.2016р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 1210400000:02:004:0217, яка розташована за адресою: вул. Українська, 85, м. Дніпродзержинськ, розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добутку) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,64, у зв`язку з чим нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 7 354 959,93 грн.

З огляду на те, що Відділом Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області видано витяг № 10/86-16 від 14.01.2016р., без врахування рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VІ, позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018р. по справі № 804/987/16, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018р., визнано протиправними дії щодо не застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), яка розташована за адресою: вул. Українська, 85, м. Дніпродзержинськ, та знаходиться у користуванні Приватного підприємства фірма "Бомонд" відповідно до договору оренди від 11.09.2014р. №12950, єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5, відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ». Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати Приватному підприємству фірма "Бомонд" Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), яка розташована за адресою: вул.Українська, 85, місто Дніпродзержинськ, розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5, відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ».

В подальшому, після набрання вказаного рішення законної сили 13.12.2018р., відповідач 29.01.2019р. видав позивачу витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добутку) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5.

Таким чином, відповідно до вказаного витягу, станом на 29.01.2019р., нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 6 089 625,22 грн., відповідно, оренда плата складає 182 688,76 грн. на рік.

30.01.2019р. позивач звернувся до Кам`янської міської ради з пропозицією внести зміни до спірного договору оренди земельної ділянки, проте позивачу відмовлено у внесенні змін до договору, у зв`язку з чим останній звернувся з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.09.2014р. № 12950 до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020р., яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2020р. у справі № 904/2269/19, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2021р. по справі № 904/2269/19, касаційну скаргу ППФ «Бомонд» задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2020р. у справі № 904/2269/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021р. по справі № 904/2269/19 у задоволенні позовних вимог ППФ «Бомонд» відмовлено в повному обсязі.

З огляду на викладене, позивач зазначає про те, що за відсутності у нього в 2016 р. витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добутку) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5, останній не зміг своєчасно, а саме в 2016 р. реалізувати своє право на внесення змін до договору оренди, внаслідок чого на протязі 2016, 2017 та 2018 років сплачував оренду плату в більшому розмірі, тоді як мав з 2016 р. законні підстави для внесення змін у договір, щодо перегляду розміру орендної плати, в бік її зменшення.

Таким чином, позивач вважає, що саме протиправні дії Держгеокадастру у 2016 р., щодо не застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 1210400000:02004:0217, єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5 відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, призвели до порушення майнових прав ППФ «Бомонд», а саме останньому завдано шкоди, на загальну суму 150 664,87 грн..

Не сплата, у добровільному порядку, вказаної суми шкоди, стала приводом для звернення позивача до господарського суду з позовом до відповідача, про примусове стягнення цих грошових коштів, в судовому порядку.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення коштів, у розмірі 150 664, 87 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство фірма "Бомонд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про стягнення шкоди завданої незаконними діями, в розмірі 150 664, 87 грн..

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що протиправні дії Держгеокадастру у 2016 році щодо не застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 1210400000:02004:0217, єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5 відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, призвели до порушення майнових прав ППФ «Бомонд», а саме останньому завдано шкоди, на загальну суму 150 664,87 грн..

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами причинно-наслідковий зв`язок щодо неправомірності дій відповідача та відмові у невнесенні змін до спірного договору в частині перегляду розмірі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у 2016, 2017, 2018 роках, а відтак, у суду відсутні підстави вважати що саме дії відповідача призвели до порушеного права позивача згідно із приписами ст. ст.1173, 1174 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду, з огляду на наступне.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до ч. 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України (надалі - ГК України), збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 147 ГК України, збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

До складу збитків, згідно ст. 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завданням позадоговірної майнової шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майно ва шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадо говірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.10.2019р. у справі №908/2202/18, від 02.03.2020р. у справі №910/434/19 та від 09.04.2020р. у справі №908/690/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

З огляду на викладене, господарський суд вірно зазначив на тому, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є центральним органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.

При цьому, з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювана шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльність органу державної влади (його посадових чи службових осіб) має підтверджуватися відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення при вирішенні питання про відшкодування шкоди.

Як вже зазначалось вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018р. по справі № 804/987/16, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018р., визнано протиправними дії щодо не застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), яка розташована за адресою: вул. Українська, 85, місто Дніпродзержинськ, та знаходиться у користуванні Приватного підприємства фірма "Бомонд" відповідно до договору оренди від 11.09.2014р. №12950, єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5, відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ». Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати Приватного підприємству фірма "Бомонд" Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:004:0217), яка розташована за адресою: вул. Українська, 85, місто Дніпродзержинськ, розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добуток) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5, відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ».

В подальшому, після набрання вказаного рішення законної сили 13.12.2018р., відповідач 29.01.2019р. видав позивачу витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добутку) коефіцієнту Км3, який дорівняю 0,5.

Проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, отримання позивачем витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не є підставою для автоматичного внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а є лише підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої в договорі оренди.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

В такий спосіб, саме нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Виходячи зі змісту ст. ст. 632, 651 ЦК України та ст. 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди, такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 30.01.2019р. позивач звернувся до Кам`янської міської ради з пропозицією внести зміни до спірного договору оренди земельної ділянки, проте позивачу відмовлено у внесенні змін до договору, у зв`язку з чим останній звернувся з позовом до суду, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.09.2014р. № 12950 до Господарського суду Дніпропетровської області.

В прохальній частині позову позивач просив суд: внести змін до Договору оренди земельної ділянки від 11.09.2014р. №12950 (площа 1,5952 га, кадастровий номер: 1210400000:02:004:0217, яка розташована за адресою: вул. Українська, 85, м. Кам`янське Дніпропетровської області), шляхом доповнення пункту 2.2. та пункту 4.1. Договору наступним змістом: "пункт 2.2. Договору: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом 01 січня 2016 року становить 5 746 062 грн. 45 коп.; станом на 01 січня 2017 року становить 6 089 625 грн. 22 коп.; станом на 01 січня 2018 року становить 6 089 625 грн. 22 коп.; пункт 4.1. Договору: "Орендна плата за земельну ділянку площею 1,5952 га складає з 01.01.2016 по 31.12.2016 з урахуванням коефіцієнта індексації - 172 381 грн. 87 коп.; з 01.01.2017 по 31.12.2017 з урахуванням коефіцієнта індексації складає - 182 688 грн. 76 коп.; з 01.01.2018 по 31.12.2018 з урахуванням коефіцієнта індексації складає - 182 688 грн. 76 коп."; визначити дату набрання чинності змінами, що мають бути внесені у Договір від 11.09.2014р. №12950 оренди земельної ділянки - з моменту введення в дію рішенням Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5, - 01.01.2016 рік.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020р., яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2020р. у справі № 904/2269/19, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2021р. по справі № 904/2269/19 касаційну скаргу ППФ «Бомонд» задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2020р. у справі № 904/2269/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021р. по справі № 904/2269/19 у задоволенні позовних вимог ППФ «Бомонд» відмовлено в повному обсязі.

За таких обставин, зміни в договір оренди, щодо розміру орендної плати в 2016, 2017 та 2018 р.р., ні за згодою сторін, ні за рішенням суду внесено не було.

Таким чином, як правильно зауважив суд першої інстанції, посилання позивача на те, що саме діями відповідача позивачу завдано шкоду в сумі 150664,87 грн., що складає різницю між сплаченою орендною платою за 2016, 2017 та 2018 роки та сплатою, яку мав би здійснити позивач, за умови своєчасного отримання витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, розраховану із застосуванням єдиного сукупного (добутку) коефіцієнту Км3, який дорівнює 0,5, та за умови своєчасного, внесення змін до договору оренди, ґрунтуються на припущеннях.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Проте, ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного провадження у справі позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме, протиправних дій відповідача, розміру збитків, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені ст. 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.", Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "Бомонд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022р. у справі № 904/9563/21 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Приватне підприємство фірму "Бомонд".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін