Рішення

від 24.10.2022 по справі 910/6568/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2022Справа № 910/6568/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" (03148, м. Київ, вул.Жмеринська 11)

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул.Грушевського,1-Д)

про стягнення 30 000,00 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 30 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.11.2021 з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" були безпідставно списані грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. За доводами позивача, всупереч звернень Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" з відповідними заявами про повернення коштів, Банк не повернув списані кошти та не надав відповіді на звернення позивача, що стало підставою для подання позову до суду про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" вищевказаної суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 суд відкрив провадження у справі №910/6568/22 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

25.08.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки спірний розрахунковий документ був сформований через систему "Приват24 для бізнесу" з особистого акаунту ТОВ "Алфея" з "накладенням" кваліфікованого електронного підпису уповноваженого підписанта ТОВ "Алфея" директора ОСОБА_1, при цьому AT КБ "ПриватБанк" не мало жодних підстав вважати надісланий 02.11.2021 розрахунковий документ таким, що надісланий третьою(-іми) особами, а отже, зобов`язаний був виконати відповідне доручення. За доводами відповідача, наведене дає можливість стверджувати і те, що позивачем не забезпечено схоронності даних для доступу в особистий акаунт ТОВ "Алфея" в "Приват24 для бізнесу" та кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_1 , який зберігався, знаходився в розпорядженні у позивача, як і пароль від нього.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28 грудня 2016 року на підставі заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі- відповідач, Банк) було відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю "Алфея" поточний рахунок № НОМЕР_1 (нині- № НОМЕР_2 ).

Згідно з банківської виписки за 02.11.2021, сформованої позивачем через інтернет-банкінг за допомогою системи "Приват24 для бізнесу", була здійснена операція о 00 год. 40 хв. за рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" № НОМЕР_2 на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №93 від 02.11.2021 банківська операція на вищевказану суму була здійснена на користь ОСОБА_2 з призначенням платежу: «#НОМЕР_4 ІПН НОМЕР_3 перерахунок коштів на картку НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , НОМЕР_3 , повернення боргу від 26.10.2021».

Листом №01/11 від 03.11.2021 позивач повідомив, що списання коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" на користь ОСОБА_2 у розмірі 30 000,00 грн було здійснено без відома позивача та без електронного підпису керівника ОСОБА_1 , а тому просить Банк повернути вищевказану суму на поточний рахунок Товариства.

04 листопада 2021 року позивач також подав звернення до Банку про відшкодування коштів у розмірі 30 000,00 грн, які були списані з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" внаслідок шахрайських дій.

Цією ж датою у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано заяву ОСОБА_1 щодо списання з її особового рахунку та рахунку ТОВ "Алфея" грошових коштів шахрайським шляхом.

Листом №20.1.0.0.0/7-211103/167820 від 08.11.2021 Банк повідомив позивача, що операція з переказу коштів від 02.11.2021 була проведена за дорученням клієнта, а тому відповідач не має змоги виконати вимогу щодо повернення коштів, дана вимога повинна адресуватись отримувачу коштів.

11 лютого 2022 року позивач звернувся до Банку з заявою, у якій просив останнього повернути безпідставно списані кошти у розмірі 30 000,00 грн.

У відповідь на вищевказану заяву відповідач листом від 17.02.2022 повідомив про відсутність правових для задоволення вказаних вимог, оскільки Банк не є отримувачем коштів, звернення позивача відбулось після проведення операції та реквізити у розрахунковому документі відповідали положенням ст. 22.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

За доводами позивача, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не надало відповіді на заяви директора ТОВ "Алфея" та не повернуло безпідставно списані грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн на рахунок позивача, що є підставою для стягнення вищевказаної суми в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, а відтак підпадає під правове регулювання глави 72 ЦК України.

Частиною першою ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено главою 72 або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя ст. 1058 ЦК України).

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частинами першою та третьою ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність", для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб`єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до п. 16.1. ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Пунктами 17.1. та 17.2. ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Частиною першою ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З заяви ТОВ "Алфея" про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 28.12.2016 вбачається, що метою встановлення ділових відносин з Банком є розрахункове касове обслуговування та Інтернет банкінг "Приват24 для бізнесу".

Пунктом 2.10 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (в редакції, що діяла на 02.11.2021), клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Згідно з п. 1.19 Інструкції банк не несе відповідальність за достовірність змісту платіжного доручення. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження згідно зі ст. 1072 Цивільного кодексу України та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом (п. 2.22. Інструкції).

Згідно з ст. 32.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції, що діяла на 02.11.2021) банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до п. 22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Судом встановлено, що 02.11.2021 AT КБ "ПриватБанк" було виконано платіжне доручення №93 від 02.11.2021, яке надійшло від платника ТОВ "Алфея" за рахунком № НОМЕР_5 .

Дане платіжне доручення на суму 30 000,00 грн було оформлено відповідно до вимог законодавства та містило усі формально необхідні реквізити для здійснення банківською установою відповідного платежу на користь ОСОБА_2 .

Згідно з п. 3.1.3.1.3. Умов та правил сторони узгодили можливість використання Клієнтом наступних систем дистанційного обслуговування: Система «Приват24 для бізнесу», в т.ч. мобільна версія, сервіси «LiqPay» та «Sendmoney», ATM, ТСО, месенджери та будь-які інші системи "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "миттєва безконтактна оплата", якщо Банком надається така технічна можливість.

Пунктом 3.1.3.1.4. Умов та правил передбачено, що сторони визнають юридичну силу платежів (виписок), сформованих через системи дистанційного обслуговування, і їх еквівалентність платежам (випискам), які здійснюються з використанням паперових носіїв.

Під час здійснення розрахунків за допомогою Системи «Приват24 для бізнесу» застосовуються електронні розрахункові документи. Обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в Системі "Приват24 для бізнесу", встановлюються чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку (п. 3.1.3.2.4. Умов та правил).

Підписання електронних розрахункових документів у Системі «Приват24 для бізнесу» здійснюється шляхом накладення Клієнтом кваліфікованого електронного підпису (п. 3.1.3.2.7. Умов та правил).

З матеріалів справи вбачається, що спірний платіж був підписаний директором ТОВ "Алфея" Драган І.П. за допомогою SmartlD, що підтверджується скріншотом з Приват24 (спеціалізований комплекс AT КБ "ПриватБанк). В акаунті "Приват24 для бізнесу" позивача також міститься інформація про історію платежу, зокрема про наявність/відсутність підпису.

Слід зазначити, що SmartlD - кваліфікований електронний підпис, що є аналогом вашого власноручного підпису, який можливо налаштувати у мобільному додатку «Приват24 для бізнесу» із обов`язковим застосуванням власного паролю.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Частино першою статті 23 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено що під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг використовуються кваліфіковані сертифікати електронного підпису, кваліфіковані сертифікати електронної печатки та кваліфіковані сертифікати автентифікації веб-сайту.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфіковані сертифікати відкритих ключів обов`язково повинні містити, зокрема: ідентифікаційні дані, які однозначно визначають користувача електронних довірчих послуг, у тому числі обов`язково: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) підписанта та унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний податковий орган та мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) або; найменування або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) створювача електронної печатки та код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, за якими здійснено його державну реєстрацію, або унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний податковий орган та мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

Відповідно до пункту 29 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" особистий ключ - параметр алгоритму асиметричного криптографічного перетворення, який використовується як унікальні електронні дані для створення електронного підпису чи печатки, доступний тільки підписувачу чи створювачу електронної печатки, а також у цілях, визначених стандартами для кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Таким чином, користувач кваліфікованого електронного підпису пройшов відповідну ідентифікацію та отримав кваліфікований сертифікат відкритого ключа, як додатковий механізм, що пов`язує власника з його даними з державних реєстрів та, по суті, гарантує посвідчення особи.

Згідно із пунктами 18.1, 18.2 та 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Враховуючи наведене, саме особа, яка має кваліфікований електронний підпис несе відповідальність за його зазначення в реквізитах електронного документа.

Відповідно до п. 3.1.3.7.2. Умов та правил Банк не несе відповідальність за збереження коштів Клієнта у разі розголошення уповноваженими / довіреними особами Клієнта відомостей про логін та пароль та / або передачі КЕП третім особам.

Відповідно до п. 3.1.3.7.2. Умов та правил Банк не несе відповідальності за несанкціонований доступ до сховища ключів Клієнта під час реєстрації в Системі "Приват24 для бізнесу" в разі відсутності ліцензійного програмного забезпечення, відсутність антивірусних та антишпигунських програм, що забезпечують захист від несанкціонованого доступу до інформації Клієнта на персональному комп`ютері Користувача, з якого здійснюється реєстрація.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні довірчі послуги", користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані: забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа; не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.

Отже, на самого власника особистого ключа покладається обов`язок повідомляти про його компрометацію для унеможливлення вчинення незаконних дій з використанням особистого ключа особи.

Позивач не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів того, що платіжне доручення, на підставі якого було списано кошти з рахунку позивача на рахунок третьої особи, не містили його електронного цифрового підпису. Доказів повідомлення позивачем відповідача про компрометацію особистого електронного ключа матеріали справи не містять.

Таким чином, самим позивачем доведено суду факт ініціювання грошового переказу шляхом генерації належного електронного платіжного документа, який був сформований через систему "Приват24 для бізнесу", з особистого акаунту ТОВ "Алфея", з "накладенням" кваліфікованого електронного підпису уповноваженого підписанта ТОВ "Алфея" директора Драган І.П.

Відповідно, АТ КБ "ПриватБанк" не мало жодних підстав вважати розрахунковий документ №93 від 02.11.2021 таким, шо надісланий третьою особою, а отже, зобов`язане було виконати відповідне доручення, що було створено у програмному комплексі банк-клієнт та мав усі необхідні реквізити і скріплювався цифровим електронним підписом позивача.

Склад господарсько-правового правопорушення утворюється: 1) протиправною поведінкою суб`єкта господарювання; 2) наявністю негативних наслідків (у тому числі можливо і збитків); 3) причинно-наслідковим зв`язком між протиправною поведінкою правопорушника і негативними наслідками; 4) виною правопорушника.

У даному випадку по відношенню до відповідача недоведеною є перша кваліфікаційна ознака - факт вчинення відповідачем господарсько-правового правопорушення.

Відповідно, відсутні фактичні підстави для застосування до правовідносин учасників даного судового провадження правового регулювання статті 1166 Цивільного кодексу України, оскільки гіпотеза цієї правової норми передбачає наявність протиправної поведінки відповідальної особи. За відсутності або недоведеності факту протиправної поведінки - відсутні підстави для дослідження питань причинно-наслідкового зв`язку та вини цієї особи.

Правовою підставою компенсації втрачених грошових коштів за рахунок відповідача позивачем визначено статтю 1073 Цивільного кодексу України: у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Для застосування до даних правовідносин наведеної правової норми має бути доведеним факт безпідставності списання коштів з рахунку та (або) факт порушення розпорядження клієнта.

Таким чином, списання відповідачем грошових коштів з рахунку позивача було здійснено на відповідно визначеній Законом підставі, що унеможливлює твердження про безпідставність списання.

Грошові кошти було перераховано відповідачем за визначеними платіжним дорученням реквізитами, що унеможливлює твердження про порушення банківською установою розпорядження клієнта.

Виходячи з наведеного, судом встановлено відсутність фактичних підстав для застосування до даних правовідносин правових наслідків, визначених ст. 1073 ІІК України та ст. 32.3.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" оскільки, за умови належної верифікації клієнта, списання коштів не носило безпідставний характер.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши відсутність в діях відповідача фактів порушення встановлених договором або Законом зобов`язань, суд дійшов висновку про відсутність правових і фактичних підстав для покладення на нього обов`язку з повернення позивачу списаних грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.10.2022

Суддя Л. Г. Пукшин