Постанова

від 23.12.2022 по справі 910/6568/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2022 р. Справа№ 910/6568/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

без виклику сторін

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022

у справі № 910/6568/22 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 30 000,00 грн

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" з вимогами до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 30 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що що 02.11.2021 з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" були безпідставно списані грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. За доводами позивача, всупереч звернень Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" з відповідними заявами про повернення коштів, Банк не повернув списані кошти та не надав відповіді на звернення позивача.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення обґрунтоване тим, що в діях відповідача відсутні факти правових і фактичних підстав для покладення на нього обов`язку з повернення позивачу списаних грошових коштів.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алфея" 17.11.2022 (згідно з відтиском штемпеля відділення поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження, долучити до матеріалів справи скріншот щодо SmartID в системі «Приват24 для бізнесу», скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Також скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це отриманням основного рішення 02.11.2022. Крім того, скаржник просив судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 було задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/6568/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Так, скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм права.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що обставина щодо підписання спірного документа цифровим підписом, яка встановлена судом першої інстанції, не відповідає дійсності та недоведена.

При цьому, за доводами скаржника, висновок суду першої інстанції, що відповідач не мав жодних підстав вважати розрахунковий документ №93 від 02.11.2021 таким, що надісланий третьої особою не відповідає дійсності.

Окрім цього, апелянт зазначає що, АТ КБ «ПриватБанк» не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед клієнтом, як власником банківського рахунку.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

20.12.2022 на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач у поданому відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх не обґрунтованими та просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, оскільки оскільки спірний розрахунковий документ був сформований через систему "Приват24 для бізнесу" з особистого акаунту ТОВ "Алфея" з "накладенням" кваліфікованого електронного підпису уповноваженого підписанта ТОВ "Алфея" директора ОСОБА_1, при цьому AT КБ "ПриватБанк" не мало жодних підстав вважати надісланий 02.11.2021 розрахунковий документ таким, що надісланий третьою(-іми) особами, а отже, зобов`язаний був виконати відповідне доручення. За доводами відповідача, наведене дає можливість стверджувати і те, що позивачем не забезпечено схоронності даних для доступу в особистий акаунт ТОВ "Алфея" в "Приват24 для бізнесу" та кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_1 , який зберігався, знаходився в розпорядженні у позивача, як і пароль від нього.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

28 грудня 2016 року на підставі заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі- відповідач, Банк) було відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю "Алфея" поточний рахунок № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ).

Згідно з банківської виписки за 02.11.2021, сформованої позивачем через інтернет-банкінг за допомогою системи "Приват24 для бізнесу", була здійснена операція о 00 год. 40 хв. за рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" № НОМЕР_2 на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №93 від 02.11.2021 банківська операція на вищевказану суму була здійснена на користь ОСОБА_2 з призначенням платежу: «#НОМЕР_4 ІПН НОМЕР_3 перерахунок коштів на картку НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , НОМЕР_5 , повернення боргу від 26.10.2021».

Листом №01/11 від 03.11.2021 позивач повідомив, що списання коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" на користь ОСОБА_2 у розмірі 30 000,00 грн було здійснено без відома позивача та без електронного підпису керівника ОСОБА_1 , а тому просить Банк повернути вищевказану суму на поточний рахунок Товариства.

04 листопада 2021 року позивач також подав звернення до Банку про відшкодування коштів у розмірі 30 000,00 грн, які були списані з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" внаслідок шахрайських дій.

Цією ж датою у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано заяву ОСОБА_1 щодо списання з її особового рахунку та рахунку ТОВ "Алфея" грошових коштів шахрайським шляхом.

Листом №20.1.0.0.0/7-211103/167820 від 08.11.2021 Банк повідомив позивача, що операція з переказу коштів від 02.11.2021 була проведена за дорученням клієнта, а тому відповідач не має змоги виконати вимогу щодо повернення коштів, дана вимога повинна адресуватись отримувачу коштів.

11 лютого 2022 року позивач звернувся до Банку з заявою, у якій просив останнього повернути безпідставно списані кошти у розмірі 30 000,00 грн.

У відповідь на вищевказану заяву відповідач листом від 17.02.2022 повідомив про відсутність правових для задоволення вказаних вимог, оскільки Банк не є отримувачем коштів, звернення позивача відбулось після проведення операції та реквізити у розрахунковому документі відповідали положенням ст. 22.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою та четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, а відтак підпадає під правове регулювання глави 72 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено главою 72 або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя статті 1058 ЦК України).

Згідно зі статтею 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами першою та третьою статтею 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до вимог статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб`єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до п. 16.1. ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Пунктами 17.1. та 17.2. ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Відповідно до п. 10.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "платіжний застосунок" та інших систем дистанційного обслуговування.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку (п. 10.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22).

Частиною першою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З заяви ТОВ "Алфея" про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 28.12.2016 вбачається, що метою встановлення ділових відносин з Банком є розрахункове касове обслуговування та Інтернет банкінг "Приват24 для бізнесу".

Пунктом 2.10 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (в редакції, що діяла на 02.11.2021), клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Згідно з п. 1.19 Інструкції банк не несе відповідальність за достовірність змісту платіжного доручення. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження згідно зі ст. 1072 Цивільного кодексу України та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом (п. 2.22. Інструкції).

Згідно з ст. 32.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції, що діяла на 02.11.2021) банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до п. 22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Судом встановлено, що 02.11.2021 AT КБ "ПриватБанк" було виконано платіжне доручення №93 від 02.11.2021, яке надійшло від платника ТОВ "Алфея" за рахунком № НОМЕР_2 .

Дане платіжне доручення на суму 30 000,00 грн було оформлено відповідно до вимог законодавства та містило усі формально необхідні реквізити для здійснення банківською установою відповідного платежу на користь ОСОБА_2 .

Згідно з п. 3.1.3.1.3. Умов та правил сторони узгодили можливість використання Клієнтом наступних систем дистанційного обслуговування: Система «Приват24 для бізнесу», в т.ч. мобільна версія, сервіси «LiqPay» та «Sendmoney», ATM, ТСО, месенджери та будь-які інші системи "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "миттєва безконтактна оплата", якщо Банком надається така технічна можливість.

Пунктом 3.1.3.1.4. Умов та правил передбачено, що сторони визнають юридичну силу платежів (виписок), сформованих через системи дистанційного обслуговування, і їх еквівалентність платежам (випискам), які здійснюються з використанням паперових носіїв.

Під час здійснення розрахунків за допомогою Системи «Приват24 для бізнесу» застосовуються електронні розрахункові документи. Обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в Системі "Приват24 для бізнесу", встановлюються чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку (п. 3.1.3.2.4. Умов та правил).

Підписання електронних розрахункових документів у Системі «Приват24 для бізнесу» здійснюється шляхом накладення Клієнтом кваліфікованого електронного підпису (п. 3.1.3.2.7. Умов та правил).

З матеріалів справи вбачається, що спірний платіж був підписаний директором ТОВ "Алфея" ОСОБА_1 за допомогою SmartlD, що підтверджується скріншотом з Приват24 (спеціалізований комплекс AT КБ "ПриватБанк). В акаунті "Приват24 для бізнесу" позивача також міститься інформація про історію платежу, зокрема про наявність/відсутність підпису.

Слід зазначити, що SmartlD - кваліфікований електронний підпис, що є аналогом вашого власноручного підпису, який можливо налаштувати у мобільному додатку «Приват24 для бізнесу» із обов`язковим застосуванням власного паролю.

Згідно з приписами п. 10.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет -банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронні цифрові підписи. Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено що під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг використовуються кваліфіковані сертифікати електронного підпису, кваліфіковані сертифікати електронної печатки та кваліфіковані сертифікати автентифікації веб-сайту.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфіковані сертифікати відкритих ключів обов`язково повинні містити, зокрема: ідентифікаційні дані, які однозначно визначають користувача електронних довірчих послуг, у тому числі обов`язково: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) підписанта та унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний податковий орган та мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) або; найменування або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) створювача електронної печатки та код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, за якими здійснено його державну реєстрацію, або унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний податковий орган та мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта).

Таким чином, користувач кваліфікованого електронного підпису пройшов відповідну ідентифікацію та отримав кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, як додатковий механізм, що пов`язує власника з його даними з державних реєстрів та, по суті, гарантує посвідчення особи.

Згідно із пунктами 18.1, 18.2 та 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Враховуючи наведене, саме особа, яка має кваліфікований електронний підпис несе відповідальність за його зазначення в реквізитах електронного документа.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні довірчі послуги", користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані: забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа; не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.

Відповідно до п. 3.1.3.7.2. Умов та правил Банк не несе відповідальність за збереження коштів Клієнта у разі розголошення уповноваженими / довіреними особами Клієнта відомостей про логін та пароль та / або передачі КЕП третім особам.

Відповідно до п. 3.1.3.7.2. Умов та правил Банк не несе відповідальності за несанкціонований доступ до сховища ключів Клієнта під час реєстрації в Системі "Приват24 для бізнесу" в разі відсутності ліцензійного програмного забезпечення, відсутність антивірусних та антишпигунських програм, що забезпечують захист від несанкціонованого доступу до інформації Клієнта на персональному комп`ютері Користувача, з якого здійснюється реєстрація.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що саме на власника особистого ключа покладається обов`язок повідомляти про його компрометацію для унеможливлення вчинення незаконних дій з використанням особистого ключа особи.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано до суду належних, допустимих та вірогідних доказів того, що платіжне доручення, на підставі якого було списано кошти з рахунку позивача на рахунок третьої особи, не містили його електронного цифрового підпису. Доказів повідомлення позивачем відповідача про компрометацію особистого електронного ключа матеріали справи не містять.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що АТ КБ "ПриватБанк" не мало жодних підстав вважати розрахунковий документ №93 від 02.11.2021 таким, шо надісланий третьою особою, а отже, зобов`язане було виконати відповідне доручення, що було створено у програмному комплексі банк-клієнт та мав усі необхідні реквізити і скріплювався цифровим електронним підписом позивача. А тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про необґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

8. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфея" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі №910/6568/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі №910/6568/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Алфея"

4. Матеріали справи №910/6568/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич