Ухвала

від 24.10.2022 по справі 910/10652/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.10.2022Справа № 910/10652/22Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., розглянувши заяву першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

про забезпечення позову в справі

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконсалтинг Груп»

про скасування державної реєстрації права власності,

без повідомлення учасників справи,

УСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконсалтинг Груп» (надалі - відповідач), в якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26.03.2019, індексний номер 46147386 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за відповідачем на нежитлову будівлю загальною площею 236 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 1-г, припинивши вказане право відповідачу.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.15, 16, 182, 316, 317, 328, 331, 334, 392 Цивільного кодексу України, ст.2, 3, 10, 12, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.90, 95, 102-1, 125, 126 Земельного кодексу України, мотивовані тим, що державна реєстрація права власності за відповідачем здійснена з порушенням вимог законодавства та на підставі документів, які не відповідають вимогам закону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/10652/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.2022.

21.10.2022 прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 236 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 1-г, що на праві приватної власності зареєстровано за відповідачем (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1795217980000, номер запису 30873187). До набрання рішенням законної сили заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацію речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 236 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 1-г, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В обґрунтування заяви зазначено, що в разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачем можуть здійснюватися заходи щодо поділу, об`єднання, виділення нерухомого майна, а також вчинятися інші дії щодо вільного розпорядження майном, в тому числі останній може відчужити його третім особам, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача і в подальшому призведе до нових звернень до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19.

Так, предметом даної справи є вимоги немайнового характеру щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26.03.2019, індексний номер 46147386 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за відповідачем на нежитлову будівлю загальною площею 236 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 1-г і припинення вказаного права відповідача.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України в п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між заявленими до застосування заходами забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне майно та заборони вчинення реєстраційних дій щодо такого майна і предметом спору в даній справі, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законності набуття спірної нерухомості у власність відповідачем.

Подальше відчуження спірного майна до вирішення даного спору може унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача в рамках однієї справи, може зумовити необхідність понесення додаткових витрат для відновлення в подальшому права власності на таке майно (в тому числі обумовленими необхідністю збільшення позовних вимог у цій справі або звернення з новими позовами до суду, адже у випадку зміни відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника спірного майна існуватиме необхідність у зміні відповідача/залученні співвідповідача за поданим заявником позовом, можливість чого обмежена часом проведення підготовчого провадження в суді першої інстанції).

Отже, на переконання суду, наданими доказами підтверджується обґрунтованість припущення заявника щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/передачі в управління спірного майна особам, які наразі не є учасниками справи, що в подальшому ускладнить ефективне поновлення права в разі задоволення позову, а відтак існує нагальна потреба у збереженні існуючих на сьогоднішній день кола суб`єктів спірних правовідносин та відображеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо такого майна, що можливе не інакше як шляхом накладення арешту на нього та заборони будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна, до встановлення дійсних обставин перебігу спірних прав власності із визначенням законного власника при вирішення даного спору.

Накладення на даній стадії арешту на спірне майно та заборона вчинення реєстраційних дій щодо такого майна будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу відновити свої права шляхом скасування відповідного запису про таке майно в Реєстрі, можливість чого, за відсутності відповідного арешту, може бути нівельовано подальшим відчуження чи поділом такого майна за час вирішення відповідного спору.

При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборона вчинення реєстраційних дій щодо такого майна жодним чином не обмежить права та законні інтереси ані відповідачів, ані третіх осіб, адже такі заходи не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та не позбавляють останніх конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Наведені висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах від 26.01.2021 у справі № 916/3200/17(916/2146/20) та від 17.09.2021 у справі № 910/3324/21.

Одночасно, суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №910/11648/19.

При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Згідно ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

З метою забезпечення позову накласти арешт на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 236 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 1-г, що на праві приватної власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будконсалтинг Груп» (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, ідентифікаційний код 42197146) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1795217980000, номер запису 30873187).

До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва в справі № 910/10652/22 заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацію речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 236 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 1-г, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» дана ухвала є виконавчим документом.

Стягувач: Київська міська рада (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик будинок 36, ідентифікаційний код 22883141).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будконсалтинг Груп» (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, ідентифікаційний код 42197146).

Дана ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до 24.10.2025.

Ухвала набирає законної сили 24.10.2022 та може бути оскаржена в установленому законом порядку. Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Я.А.Карабань